Аншлаг на прем’єрі «Різдва Ібензера Скруджа»: віра в добро потрібна всім

Напередодні старого Нового року театральна студія «Радощі» представила глядачам прем’єру вистави «Різдво Ібензера Скруджа». Сценічну постановку за мотивами казки-повісті Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня в прозі, або Різдвяне оповідання з привидами» (A Christmas Carol) здійснив художній керівник театру Сергій Дудко.

Звична для акторів актова зала Теплої Софії ледь умістила усіх охочих — і тих, хто прийшов за попередньою реєстрацією, і тих, хто приєднався до різдвяних святкувань спонтанно. Навіть довелося ставити приставні стільці.

Легендарна різдвяна історія Чарльза Діккенса вже є традиційним символом Різдва та втіленням головної ідеї цього свята: «Хоч би якою не була людина, вона завжди може змінитися на краще!» Після прем’єри режисер-постановник та художній керівник студії «Радощі»Сергій Дудко розповів про підготовку вистави та про найближчі плани акторів.

Фоторепортаж Вистава «Різдво Ібензера Скруджа»

Загадкова історія, яку хочеться пережити

Ця історія про Ібензера Скруджа є всім відомою, але дуже загадковою. У різних інтерпретаціях цей герой з’являється в кіно, у мультфільмах… Чим вона привабила нас? Перша причина — своєю таємничістю — духами, які з’являлися головному персонажеві. Друга причина нашої цікавості —  причини переміни Скруджа. Чому він змінився, змінив своє ставлення до людей, до самого себе, до минулого? Коли починаєш відкривати перші сторінки і читати Чарльза Діккенса, починаєш захоплюватися цією історією і хочеться її побачити наживо, не тільки на картинках або у мультфільмах, а хочеться її пережити.

Деякі чоловічі ролі грали дівчата

У виставі 19 учасників — від 8 до 14 років. Найменша актриса — Наталка Семенюк, яка грала хлопчика Тіма Кретчита. Скруджа зіграв найстарший актор Саша Загородній. У виставі дівчата грають ролі хлопців, наприклад, Боба Кретчита, батька родини, грає Юлія Кальмус. Але не всі глядачі про це здогадалися 🙂

Репетирували довго, майже два місяці йшла підготовка. Костюми нам довелося збирати в процесі роботи над виставою. Часовий простір цієї історії дає зрозуміти, що жили люди небагато, носили досить скромну одежу, часто — бідну. Ми вирішили, що картинка повинна бути сіро-чорно-біла: светри, кофти, штани… Так почали всіх одягати. Дівчатам треба було ховати руки, бо хлопці, яких вони грали, не можуть бути з жіночими руками — так з’явилися рукавички. Треба було ховати довге волосся, тому на акторах капелюхи, хоч вони за сюжетом і перебувають у приміщенні.

Перед прем’єрою репетирували по п’ять годин щодня

Ще один важливий момент — перевдягання, коли актор з жіночої ролі перевдягається у чоловічу і назад. І це відбувається дуже часто. Для того, щоб усе під час виступу було злагоджено, репетиції для тих, хто постійно перевдягається, кожного разу відбувалися в костюмах. Останні два тижні перед виступом репетиції були щодня, по п’ять годин! Без вихідних.

Під час вистави звучить дуже гарна музика. Це мелодії з різноманітних кінофільмів та фільмів, які несуть святковий настрій та додають атмосферності різдвяної Англії XIX ст. усьому дійству. Все мало відповідати манері оповіді: де з’являлися духи — там мала бути страшна музика. Музика мала уточнити і заглибити появу різних персонажів. І це було найскладнішим. Крім того, Чарльз Діккенс написав не п’єсу, а прозовий твір. А для постановки на сцені був потрібен сценарій. У діалогах багато недоказаного, бо є речі, які пояснюються в авторському слові, але не обговорюються акторами. І нам довелося всім цим займатися, щоб глядачеві був зрозумілий сюжет.

***

Сьогоднішня прем’єра — це абсолютний аншлаг. Наступний виступ студії «Радощі» з виставою «Різдво Ібензера Скруджа» — 19 січня 2020. Слідкуйте за анонсами на ФБ-сторінці «Радощів».

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *