Читання 10 січня

Читання дня

Євангеліє

Після цього було іудейське свято, і прийшов Іісус до Ієрусалима.

В Ієрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Віфезда, яка мала п’ять критих ходів.

У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води,

бо Ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду, і хто перший входив у неї після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав.

Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років.

Іісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим?

Недужий відповів Йому: так, Господи; але чоловіка не маю, щоб, коли збуриться вода, опустив мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить.

Іісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи.

І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Того дня була субота.

Тому іудеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід тобі було брати постіль свою.

Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи.

Його спитали: хто Той Чоловік, Котрий сказав тобі: візьми постіль твою і ходи?

А зцілений не знав, хто Він, бо Іісус зник у народі, що був на тому місці.

Потім Іісус зустрів його в храмі і сказав йому: ось, ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не трапилось чого гіршого.

Чоловік цей пішов і сказав іудеям, що Той, Хто зцілив його, є Іісус.

І почали іудеї переслідувати Іісуса і шукали Його вбити за те, що творив такі діла в суботу.

Іісус же говорив їм: Отець Мій донині робить і Я роблю.

Іудеї ще більше шукали Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога.

На це Іісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо що Він творить, те так само творить і Син.

Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, що ви здивуєтесь.

Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче.

Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові,

щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його.

Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя, і на суд не приходить, а перейшов від смерті в життя.

Істинно, істинно кажу вам: настане час і настав уже, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.

Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі.

І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський.

Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого;

і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло – у воскресіння суду.

Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Котрий послав Мене.           

Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне.

Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене.

Ви посилали до Іоанна, і він засвідчив про істину.

А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися.

Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його.

Я ж маю свідчення більше за Іоаннове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, самі діла ці, котрі Я творю, свідчать про Мене, що Отець послав Мене.

І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили;

і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Котрого Він послав.

Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене.

Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.

Не приймаю слави від людей,

але знаю вас: ви не маєте в собі любові до Бога.

Я прийшов в ім’я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім’я своє, його приймете.

Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте?

Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є  на вас обвинувач – Мойсей, на якого ви уповаєте.

Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене.

Якщо ж його писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава 5

Апостол

Отож благаю вас, браття, милосердям Божим, віддайте тіла ваші в жертву живу, святу, благоугодну Богові, для розумного служіння вашого,

і не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням розуму вашого, щоб вам пізнавати, що є воля Божа, блага, угодна і досконала.

За даною мені благодаттю, кожному з вас кажу: не думайте про себе більше, ніж треба думати; але думайте скромно, в міру віри, яку Бог вділив кожному.

Бо, як в одному тілі маємо багато членів, але не всі члени мають однакове діло,

так багато нас становимо одне тіло у Христі, а окремо один одному є члени.

І як, за даною нам благодаттю, маємо різні дарування, то, чи маєш пророцтво, пророкуй за мірою віри;

чи маєш служіння, перебувай у служінні; чи учитель,– у навчанні;

чи утішитель, утішай; хто роздає, роздавай у простоті; начальник, начальствуй зі старанністю; хто милосердствує, милосердствуй зі щирістю.

Любов хай буде нелицемірна; відвертайтесь зла, прихиляйтесь до добра;

будьте братолюбні один до одного з ніжністю; випереджайте один одного шанобливістю;

у старанності не ослабляйтесь; духом палайте; Господу служіть;

утішайтесь надією; в скорботах будьте терпеливі; в молитві постійні;

у потребах святих беріть участь; будьте гостинні до подорожніх.

Благословляйте гонителів ваших; благословляйте, а не проклинайте.

Радуйтеся з тими, хто радується, і плачте з тими, хто плаче.

Будьте однодумні між собою; не високомудрствуйте, а наслідуйте смиренних; не мрійте про себе;

нікому не відплачуйте злом за зло, але дбайте про добро перед усіма людьми.

Якщо можливо і залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми.

Не мстіть за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому. Бо написано: Мені відомщення, Я воздам, говорить Господь (Втор. 32,35).

Отже, якщо ворог твій голодний, нагодуй його; якщо спраглий, дай пити йому: бо, роблячи це, ти збереш йому на голову палаюче вугілля (Притч. 25,21–22).

Не будь переможений злом, а перемагай зло добром.

 

Послання до римлян святого апостола Павла,
Глава 12

Старий Заповіт

І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Повели ізраїльським синам – хай вишлють з табору кожного прокаженого, кожного з виділеннями і кожного нечистого через дотик до мертвої душі. Вишліть таких з табору, – як чоловіка, так і жінку, – і не опоганюватимуть свої табори, в яких Я перебуваю між ними. Так і вчинили ізраїльські сини, і вислали їх поза табір, – як Господь сказав Мойсеєві, так і зробили ізраїльські сини. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Промов до ізраїльських синів, кажучи: Чоловік чи жінка, які лише вчинять якийсь гріх по відношенню до людини та зовсім не звернуть увагиa, така душа вчинить провину. Тож нехай такий визнає гріх, який вчинив, відшкодує загальну суму за провину й додасть до нього п’яту частинувід того, та й поверне тому, перед ким провинився. Якщо ж та людина не має родича, щоб відшкодувати завдані йому збитки, то втрата, яка віддається Господу, буде для священика – за винятком барана умилостивлення/ викуплення, через якого й відбудеться примирення. І кожний особливий дар з усього, що є святим в ізраїльських синів і який приноситься священикові для Господа, буде належати йому. Освячений дар кожної людини буде належати їй. А що лише людина дасть священикові – його буде. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Звернися до ізраїльських синів і скажи їм: Чоловік – той чоловік, який підозрює, що його дружина зрадила його і, зневажаючи, знехтувала ним, і хтось переспав з нею, маючи статеві стосунки, та це було приховане від очей її чоловіка і збережене в таємниці, – тобто, вона заплямувала себе, але проти неї не було свідка, і вона не була схоплена, і на нього найде дух ревнощів, і ревнуватиме свою дружину, а вона справді заплямувала себе, або на нього найде дух ревнощів і він ревнуватиме свою дружину, та вона не заплямувала себе, то нехай такий чоловік приведе свою дружину до священика і за неї принесе дар – десяту частину ефи ячмінного борошна. Він не поллє на нього олії і не покладе на нього ладану, бо це є жертва ревнощів, жертва пригадування, яка нагадує гріх. І приведе її священик, і поставить її перед Господом, і візьме священик у глиняну посудину чистої, живої/ джерельної/ проточної води і трохи землі, що є на долівці в наметі свідчення, і, взявши її, священик кине у воду. І священик поставить жінку перед Господом, і відкриє голову жінки, і покладе у її руки жертву пригадування – жертву ревнощів, а в руці священика буде вода звинувачення, яка наводить це прокляття. Тоді священик візьме у неї клятву і скаже жінці: Якщо з тобою ніхто не переспав, якщо ти, живучи зі своїм чоловіком, не зраджувала, заплямувавши себе, то будь невинною від води звинувачення, яка наводить це прокляття. Якщо ж ти, будучи за своїм чоловіком, зрадила чи заплямувала себе, і тобі дав своє ложе хтось інший, за винятком твого чоловіка, – і закляне священик жінку клятвами цього прокляття, а далі священик скаже жінці, – то нехай дасть тебе Господь на прокляття і зробить закляттям серед твого народу, щоб Господь так учинив, щоб стегно твоє відпало, а живіт твій опухнув; і ця вода, яка наводить прокляття, увійде у твоє нутро, щоб опухнув живіт і відпало твоє стегно. А жінка скаже: Нехай так буде, хай буде так. І священик запише ці клятви на сувої, і вмочить у воду звинувачення, яка наводить прокляття; і він напоїть жінку водою звинувачення, яка наводить прокляття, і ввійде в неї вода звинувачення, яка наводить прокляття. А священик візьме з руки жінки жертву ревнощів і покладе жертву перед Господом, і принесе її до жертовника; і священик візьме з жертви жменю, як частку для  нагадування, і принесе її в жертву на жертовнику, а після цього напоїть жінку водою. І станеться, якщо вона заплямувала себе і приховувала  від свого чоловіка, то ввійде в неї вода звинувачення, яка наводить прокляття, і роздує живіт, і її стегно відпаде, і жінка буде прокляттям серед свого народу. Якщо ж не заплямувала себе, а була чиста, – то не зазнає шкоди і буде здатна до запліднення й народження дітей. Це – закон про ревнощі у випадку, коли заміжня жінка, яка за чоловіком, вчинить зраду і заплямує себе. Або коли на чоловіка найде дух ревнощів, і він ревнуватиме свою дружину, – то поставить свою дружину перед Господом, а священик учинить з нею за всім цим законом. І чоловік буде вільним від гріха, а дружина понесе свій гріх.

 

Четверта книга Мойсея
Числа,
Глава 5

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії