Читання 5 січня

Читання дня

Євангеліє

Книга родоводу Іiсуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового.

Авраам родив Ісаака; Ісаак родив Якова; Яків родив Іуду та братів його;

Іуда родив Фареса і Зару від Фамари; Фарес родив Єсрома; Єсром родив Арама;

Арам родив Амінадава; Амінадав родив Наассона; Наассон родив Салмона;

Салмон родив Вооза від Рахави; Вооз родив Овіда від Руфи; Овід родив Ієссея;

Ієссей родив Давида царя; Давид цар родив Соломона від Урієвої;

Соломон родив Ровоама; Ровоам родив Авію; Авія родив Асу;

Аса родив Іосафата; Іосафат родив Іорама; Іорам родив Озію;

Озія родив Іоафама; Іоафам родив Ахаза; Ахаз родив Єзекію;

Єзекія родив Манассію; Манассія родив Амона; Амон родив Іосію;

Іосія родив Іоакима; Іоаким родив Ієхонію та братів його, до переселення вавілонського.

По переселенні вавілонському Ієхонія родив Салафіїля; Салафіїль родив Зоровавеля;

Зоровавель родив Авіуда; Авіуд родив Єліакима; Єліаким родив Азора;

Азор родив Садока; Садок родив Ахіма; Ахім родив Єліуда;

Єліуд родив Єлеазара; Єлеазар родив Матфана; Матфан родив Якова;

Яків родив Йосифа, мужа Марії, від Якої народився Іiсус, ім’я Якому Христос.

Отже, всіх родів від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавілонського чотирнадцять родів; і від переселення вавілонського до Христа чотирнадцять родів.

Різдво Іiсуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилось, що Вона має в утробі від Духа Святого.

Йосиф же, муж Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів таємно відпустити Її.

Але коли він помислив це,– ось, Ангел Господній з’явився йому у сні і сказав: Йосифе, сину Давидів! не бійся прийняти Марію, жону твою, бо народжене в Ній є від Духа Святого;

народить же Сина, і наречеш Йому ім’я Іісус; бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх.

А все це сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить:

ось, Діва в утробі прийме і народить Сина, і дадуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог (Іс. 7, 14).

Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому Ангел Господній, і прийняв жону свою,

і не знав Її. І ось Вона народила Сина Свого первенця, і він назвав Його іменем Іісус.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 1, вірші 1–25

Апостол

Вірою жив він на землі обітованній, як на чужій, і жив у наметах з Ісааком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці;

бо він чекав міста, що має основу, художник і будівничий якого є Бог.

Вірою Авраам, будучи випробуваним, приніс у жертву Ісаака, і, маючи обітницю, приніс єдинородного,

про якого було сказано: в Ісаакові назветься тобі сім’я (Бут. 21,12).

Бо він думав, що Бог має силу і з мертвих воскресити, чому і одержав його як передвістя.

Вірою в майбутнє Ісаак благословив Якова та Ісава.

Вірою Яків, помираючи, благословив кожного сина Йосифового і поклонився на верх жезла свого.

Вірою Йосиф, при кончині, нагадував про вихід синів Ізраїлевих і заповідав про свої кості.

Вірою по народженні Мойсея батьки ховали його три місяці, бо вони бачили, що дитина дуже гарна, і не злякалися царського повеління.

І що ще скажу? Не вистачить мені часу, щоб розповісти про Гедеона, про Варака, про Самсона та Ієффая, про Давида, Самуїла та (інших) пророків,

які вірою перемагали царства, творили правду, одержували обітниці, закривали пащі левів,

гасили силу вогню і уникали вістря меча, зміцнювались від немочі, були сильні на війні, проганяли полки чужинців;

жінки одержували померлих своїх воскреслими; інші ж замучені були, не прийнявши визволення, щоб одержати краще воскресіння;

інші зазнали наруги та побоїв, а також кайданів і темниці,

були побиті камінням, перепилювані, зазнавали катування, помирали від меча, скиталися в овечих і козячих шкурах, терплячи нестатки, скорботи, озлоблення;

ті, котрих весь світ не був достойний, скиталися по пустелях і горах, по печерах та ущелинах землі.

І всі ці, засвідчені у вірі, не одержали обіцяного,

тому що Бог передбачив про нас щось краще, щоб вони не без нас досягли досконалості.

 

Послання до євреїв святого апостола Павла,
Глава 11, вірші 9–10, 17–23, 32–40

Старий Заповіт

Господь промовив до Мойсея, кажучи: Промов до ізраїльських синів та скажи їм:

Якщо якийсь чоловік складатиме обітницю як вартість своєї душі Господу, то ось яка буде вартість мужчини віком від двадцяти до шістдесяти років: його вартість буде п’ятдесят дидрахм срібла, важачи священною вагою; відповідна ж вартість жінки буде тридцять дидрахм. А якщо вони віком від п’яти до двадцяти років, то вартість хлопця буде двадцять дидрахм, а дівчини – десять дидрахм. А віком від одного місяця до п’яти років вартість хлопця буде п’ять дидрахм срібла, а дівчини – три дидрахми. Якщо ж вони віком від шістдесяти років і вище, то якщо це буде мужчина, вартість буде п’ятнадцять дидрахм срібла, а якщо жінка – десять дидрахм. Якщо ж він буде надто бідний для такої вартості, то нехай стане перед священиком, і нехай священик його оцінить – згідно з тим, на що спроможна рука того, хто склав обітницю, священик його оцінить.

А якщо посвячене буде з худоби, з якої можна приносити дар Господу, то те, що він із неї дасть Господу, буде святим. Хай він не замінює його – ні доброго поганим, ані поганого добрим. Якщо ж він таки замінитьao худобину худобиною, то і вона, і її заміна будуть святі.

Якщо ж це буде якась нечиста худоба, з якої не можна приносити дару Господу, то нехай він поставить ту худобину перед священиком, і нехай священик оцінить її, чи вона добра, чи погана, і як священик оцінить, так і буде. А якщо власник буде викуплятиap її, то нехай додасть до її вартості ще п’яту частину.

Якщо якийсь чоловік посвятить як святе для Господа свій дім, то нехай священик оцінить його, чи він добрий, чи поганий: як священик його оцінить, так і буде. Якщо той, хто посвятив його, захоче викупити свій дім, нехай додасть до того ще п’яту частину з грошей вартості, і він залишиться його.

Якщо ж якийсь чоловік посвятить Господу частину поля зі своєї посілості, то нехай його вартість буде встановлена відповідно до його посіву: мірка ячменю по п’ятдесят дидрахм срібла. Якщо він посвятить своє поле, починаючи від самого року звільнення, то воно буде по його повній вартості. Якщо ж він посвятить своє поле пізніше, якийсь час після року звільнення, то нехай священик обрахує гроші за роки, що залишаються до наступного року звільнення, і від його повної вартості буде віднято. Якщо той, хто посвятив поле, захоче викупити його, то нехай додасть п’яту частину грошей до його вартості, і воно зашиться його. Якщо ж він не викупить того поля і продасть те поле іншій людині, то він більше не зможе викупити його; а коли прийде рік звільнення, те поле буде посвячене Господу як виділена земля і стане посілістю для священика. Якщо ж він посвятить Господу частину поля, яке він купив, тобто яке не є з поля його посілості, то нехай священик обрахує йому повну вартість від року звільнення і нехай він того ж дня віддасть вартість як посвячене Господу. А в рік звільнення те поле буде віддане людині, в якої він його купив, якій належала посілість землі.

Нехай кожна вартість буде у священних мірах ваги: одна дидрахма матиме двадцять оболів.

А кожне первородне, що народиться у твоєї худоби, буде Господнє, тож хай ніхто не посвячує його: чи це теля, чи це вівця, – вони вже Господні. Якщо ж воно буде з нечистих чотириногих, то нехай він відшкодує його за його вартістю, додасть до того п’яту частину, і воно залишиться його. А якщо ж він не викупить його, то нехай воно буде продане за його вартістю.

Але ніщо, що буде закляте, що людина посвятить Господу із закляттям – із усього, що їй належить, від людини до худоби, чи з поля її посілості, – не може продаватися і не може викуплятися. Все, що закляте, буде святим святих для Господа. І ніхто, хто з людей буде посвячений із закляттям, не може бути викуплений, але нехай буде неодмінно вбитийaq.

Кожна десята частина з землі, з насіння землі та плоду дерев, належатиме Господу. Це святе для Господа. Якщо ж якийсь чоловік буде викуплятиar свою десятину, то нехай додасть до того п’яту частину, і вона буде його. І кожна десята частина з великої та дрібної худоби, кожне, що при перерахунку пройде під палицею під десятим числом, буде святим для Господа. Не замінюй гарне поганим. Якщо ж ти таки замінишas його, то і його заміна стане святою і не зможе бути викупленою.

Це заповіді, які Господь заповів Мойсеєві для ізраїльських синів на горі Синай.

 

Третя книга Мойсея
Левітів,
Глава 27

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії