Читання 3 січня

Читання дня

Євангеліє

У перший же день тижня, дуже рано, несучи наготовлені пахощі, вони прийшли до гробу і разом з ними деякі інші;

але знайшли, що камінь був відвалений від гробу.

І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Іісуса.

Коли ж вони не могли зрозуміти цього, раптом два мужі стали перед ними в одежах блискучих.

І коли вони налякались і схилилися обличчям до землі, сказали їм: що ви шукаєте живого між мертвими?

Нема Його тут: Він воскрес; згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галілеї,

кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей грішників, і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути.

І згадали вони слова Його;

і, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших.

То були Магдалина Марія, і Іоанна, і Марія, мати Якова, та інші з ними, які сказали про це Апостолам.

І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм.

Петро ж, вставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі лише пелени, що лежали, і пішов назад, дивуючись тому, що сталося.

Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій* за шістдесят від Ієрусалима і звалося Еммаус.

І розмовляли між собою про всі ці події.

І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Іісус, наблизившись, пішов з ними.

Але очі їхні були утримані, так що вони не впізнали Його.

Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені?

Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти один з тих, що прийшли до Ієрусалима, не знаєш, що сталося в ньому цими днями?

І сказав їм: що саме? Вони сказали Йому: що було з Іісусом Назарянином, Який був пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всіма людьми;

як видали Його первосвященники і старійшини і начальники наші для засудження на смерть і розп’яли Його.

А ми сподівались, що Він є Той, Котрий має визволити Ізраїля; до того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося.

Та ще й здивували нас деякі жінки з наших: вони вранці були біля гробу

і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явління Ангелів, які говорять, що Він живий.

І пішли деякі з наших до гробу і знайшли так, як жінки говорили, а Його не бачили.

Тоді Він сказав їм: о, нерозумні і повільні серцем, щоб вірувати всьому тому, про що говорили пророки!

Чи не так же належало постраждати Христу і увійти в славу Свою?

І, почавши від Мойсея, з усіх пророків пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні.

І наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі.

А вони затримували Його, кажучи: зостанься з нами, бо вже надвечір, і день закінчується. І Він увійшов і зостався з ними.

І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм.

Тоді відкрилися у них очі і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них.

І вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам на дорозі і коли пояснював нам Писання?

І, вставши в той же час, повернулись до Ієрусалима і знайшли разом одинадцять Апостолів і тих, що були з ними,

які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові.

І вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали в переломленні хліба.

Коли вони про це говорили, Сам Іісус став посеред них і сказав їм: мир вам.

Вони схвилювались і злякались, думаючи, що бачать духа.

Але Він сказав їм: що хвилюєтесь, і для чого такі думки входять до сердець ваших?

Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам; доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене.

І, сказавши це, показав їм руки і ноги.

Коли ж вони від радості ще не вірили і дивувались, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу?

Вони подали Йому частину печеної риби і стільникового меду.

І, взявши, їв перед ними.

І сказав їм: ось те, про що Я говорив вам, коли ще був з вами, що належить здійснитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому, і у пророків, та в псалмах.

Тоді відкрив їм розум до розуміння Писань.

І сказав їм: так написано і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день,

і щоб в ім’я Його проповідувалося покаяння і прощення гріхів між усіма народами, починаючи від Ієрусалима.

Ви ж свідки цьому.

І Я пошлю обітницю Отця Мого на вас; ви ж залишайтесь у місті Ієрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба.

І вивів їх з міста до Віфанії і, піднявши руки Свої, благословив їх.

І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і возноситися на небо.

Вони поклонились Йому і повернулись до Ієрусалима з великою радістю.          

І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.

 

Євангеліє від Луки,
Глава 24

Апостол

Хіба ви не знаєте, браття (бо кажу тим, що знають закон), що закон має владу над людиною, доки вона живе?

Заміжня жінка зв’язана законом з живим чоловіком; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону заміжжя.

Тому, якщо при живому чоловікові вийде за іншого, зветься перелюбницею; коли ж помре чоловік, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, вийшовши за іншого чоловіка.

Так і ви, браття мої, померли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.

Бо, коли ми жили за плоттю, тоді пристрасті гріховні, виявлені законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерті; але тепер, коли ми померли для закону, яким були зв’язані, ми звільнилися від нього, щоб нам служити Богові в оновленні духу, а не за старою буквою.

Що ж скажемо? Невже від закону гріх? Зовсім ні. Але я не інакше пізнав гріх, як через закон. Бо я не розумів би і побажання, якби закон не говорив: не побажай (Вих. 20,17).

Але гріх, взявши привід від заповіді, викликав у мені всяку похоть; бо без закону гріх мертвий.

Я жив колись без закону; але коли прийшла заповідь, то гріх ожив, а я помер; отак заповідь, що дана для життя, послужила мені на смерть, тому що гріх, взявши привід від заповіді, звабив мене і умертвив нею.

Тому закон святий, і заповідь свята і праведна і добра.

Отже, невже те, що добре, стало для мене смертоносним? Зовсім ні; але гріх, який виявив себе гріхом тому, що через добре спричиняє мені смерть; так що гріх стає вкрай грішним посередництвом заповіді.

Бо ми знаємо, що закон духовний, а я тілесний, проданий гріху.

Бо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю.

Коли ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь із законом, що він добрий, а тому не я вже роблю те, а гріх, що живе в мені.

Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добре; бо бажання добра є в мені, але щоб зробити його, того не знаходжу.

Доброго, якого хочу, не роблю, а зле, якого не хочу, роблю.

Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, а гріх, що живе в мені.

Отож я знаходжу закон, що, коли хочу робити добро, лежить мені зло.

Бо за внутрішньою людиною знаходжу насолоду у законі Божому;

але в членах моїх бачу інший закон, що протистоїть законові розуму мого і бере мене в полон закону гріховного, який перебуває в членах моїх.

Бідна я людина! хто визволить мене від цього тіла смерті?

Дякую Богові моєму через Іісуса Христа, Господа нашого. Отож той же самий я розумом моїм служу законові Божому, а тілом законові гріха.

 

Послання до римлян святого апостола Павла,
Глава 7

Старий Заповіт

Господь промовив до Мойсея на Синайській горі, кажучи: Промов до ізраїльських синів та скажи їм: Коли ви ввійдете до землі, яку Я даю вам, то нехай земля, яку Я даю вам, відпочиває свою суботу для Господа. Шість років засівай своє поле і шість років обрізуй свій виноград та збирай його плід. А сьомого року нехай буде субота, відпочинок для землі, субота для Господа. Не засівай свого поля і не обрізуй свого винограду, а те, що на твоєму полі виросте саме, не жни, і грон свого посвячення не збирай. Нехай це буде рік відпочинку для землі. Субота землі буде на їжу тобі, твоєму слузі й твоїй служниці, твоєму наймитові й пожильцеві, який проживає з тобою, твоїй худобі та звірям, що на твоїй землі, – весь її урожай буде на їжу.

Відлічи собі сім таких відпочинків років, – сім разів по сім років, – і цих сім тижнів років в тебе будуть сорок дев’ять років. І сьомого місяця, десятого дня місяця розішліть звуком сурми вістку по всій вашій землі, – в день викуплення розішліть сурмою вістку по всій вашій землі. Освятіть цей рік, п’ятдесятий рік, і оголосіть звільнення на землі всім, хто живе на ній; це – рік звільнення, це буде для вас знак: кожний повернеться до своєї власності, кожний з вас повернеться до своєї батьківщини. Це знак звільнення, п’ятдесятий рік; один рік він буде тривати для вас. Не сійте, ані не жніть того, що виросте на землі саме, і не збирайте посвяченого на ній; бо це є знак звільнення, він буде для вас святим. Їстимете її урожай з полів. У рік звільнення, на знак звільнення, кожний повернеться до своєї власності.

Коли будеш продавати щось свому ближньому і коли будеш купувати у свого ближнього, хай жодна людина не пригноблює ближнього. Згідно з кількістю років після року звільнення купуй у ближнього, і згідно з кількістю років урожаїв нехай він продає тобі. Чим більше років, тим більшу він встановить вартість своєї власності, і чим менше років, тим меншу він встановить вартість своєї власності, бо так він продаватиме тобі кількість своїх урожаїв.

Хай жодна людина не пригноблює ближнього. Бійся Господа, твого Бога. Я є Господь, ваш Бог. Виконуйте всі Мої постанови та всі Мої присуди, дотримуйтеся і виконуйте їх, – і житимете на землі безпечно; земля даватиме свої плоди, і ви їстимете досхочу і житимете на ній безпечно.

І якщо ви казатимете: Що ми їстимемо цього сьомого року, якщо не посіємо і не зберемо свого урожаю? – то Я пошлю вам Своє благословення шостого року, і вона дасть свій урожай на три роки. Ви посієте лиш восьмого року і їстимете старе з урожаю аж до дев’ятого року, – доки не настане її урожай, їстимете старе зі старого урожаю.

Хай земля не продається на постійно, адже земля є Моя, бо ви переді Мною є захожими і пожильцями. По всій землі вашої посілості дасте право на викуп землі. Якщо твій брат, який живе з тобою, буде бідним і продасть щось зі своєї посілості, то нехай прийде той, хто є його найближчим родичем, і викупить те, що продав його брат. А якщо в когось не буде родича, та він стане спроможним рукою, і в нього знайдеться достатнє для свого викупу, то нехай він порахує роки, що минули від продажу, віддасть те, що залишатиметься, чоловікові, якому продав був це, і повернеться до своєї посілості. Якщо ж його рука не буде спроможна на достатнє для того, щоб віддати йому, то те, що він продав, аж до шостого року звільнення належатиме тому, хто це купив, а в час звільнення відійде до нього і повернеться у його посілість.

А якщо хтось продаватиме житловиий дім у місті, оточеному муром, то право на його викуп триватиме, доки не виповниться рік часу, – стільки триватиме право на його викуп. Якщо ж до того, як виповниться цілий рік, він не буде викуплений, то той дім, що в місті, яке має мур, буде остаточно закріплений за тим, хто його купив, на його майбутні покоління, і в час звільнення не відійде. А доми в поселеннях, в яких немає довкола муру, нехай будуть зараховані до поля землі; вони завжди будуть викупними, і в час звільнення вони відійдуть. А щодо міст левитів, то доми в містах їхньої посілості будуть завжди для левитів викупними. І якщо той, хто викупляє, буде з левитів, то продані ними доми у містах їхньої посілості в час звільнення відійдуть, бо доми в містах левитів – це їхня посілість серед ізраїльських синів. А поля, виділені їхнім містам, не продаватимуться, бо це їхня вічна посілість.

Якщо твій брат поруч з тобою буде бідний і обезсиліє в руках, то допоможи йому як захожому чи пожильцеві, й нехай твій брат живе з тобою. Не бери у нього ні відсотків, ні лихви, – а бійся свого Бога; Я – Господь. Тож нехай твій брат живе з тобою. Не давай йому свого срібла під відсотки і не давай йому своїх харчів за лихву. Я – Господь, ваш Бог, що вивів вас з Єгипетської землі, щоб дати вам Ханаанську землю, щоб бути вашим Богом.

А якщо твій брат поруч з тобою упокориться і продасться тобі, то хай він не служить тобі рабською службою: нехай він буде для тебе як наймит чи пожилець і нехай працює поруч з тобою до року звільнення. А в час звільнення нехай він відійде, – а з ним і його діти, – та повернеться до своєї рідні, повернеться до батьківської посілості. Адже вони – Мої раби, яких Я вивів з Єгипетської землі, тож хай ніхто з них не продається, як продається раб. Не пригноблюй його важкою працею і бійся Господа, свого Бога. А щодо раба і рабині, які будуть у тебе, – у народів, які довкола тебе, у них можете купувати раба і рабиню. Також у синів поселенців, які будуть у вас, – можете купувати рабів у них або в їхніх родичів, які перебуватимуть у вашому краї, й вони будуть вам на посілість. Розподіліть їх між своїми дітьми після себе, і вони будуть для вас посілістю навіки. А ваших братів, ізраїльських синів, – хай ніхто не пригноблює свого брата важкою працею.

Якщо рука захожого чи поселенця, що при тобі, буде спроможна, а твій брат, потрапивши у скруту, продасться захожому чи поселенцю, що при тобі, чи захожому від народження, то після його продажу у нього буде право на викуп: нехай один з його братів викупить його, брат батька чи син батькового брата викупить його, або хтось з його родичів за тілом чи хтось з його племені викупить його. Якщо ж, ставши спроможним рукою, він викуплятиме сам себе, то нехай разом з тим, хто його купив, він порахує час від року, коли він продав себе йому, аж до року звільнення, і ціна його продажу буде як наймита; з року в рік він буде у нього. Якщо у когось залишатиметься більше років, то нехай відповідно до цього він віддасть суму за свій викуп з ціни за свій продаж. Якщо ж до року звільнення залишатиметься небагато років, то нехай він обрахує йому суму відповідно до тих своїх років і віддасть за свій викуп. Нехай він з року в рік буде у нього як наймит. Не пригноблюй його важкою працею перед собою. Якщо ж він не буде викуплений згідно з цим, то нехай відійде в рік звільнення – він та його діти з ним. Бо ізраїльські сини – Мої раби; вони – Мої слуги, яких Я вивів з Єгипетської землі. Я Господь, ваш Бог.

 

Третя книга Мойсея
Левітів,
Глава 25

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії