Читання 2 січня

Читання дня

Євангеліє

І піднялася велика кількість їх, і повели Його до Пілата,

і почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли, що Він розбещує народ наш, і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем.

Пілат запитав Його: Ти Цар Іудейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.

Пілат сказав первосвященникам і народові: ніякої вини я не знаходжу в Людині Цій.

Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Іудеї, починаючи від Галілеї до цього місця.

Пілат, почувши про Галілею, запитав: хіба Він галілеянин?

І, довідавшись, що Він з області Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Ієрусалимі.

Ірод, побачивши Іісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього, і сподівався побачити від Нього яке-небудь чудо,

і задавав Йому багато питань, але Він нічого не відповідав йому.

Первосвященники ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.

Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і наглумившись над Ним, вдягнув Його в світлу одежу і відіслав назад до Пілата.

І стали від того дня Ірод та Пілат друзями, бо раніше ворогували один з одним.

Пілат же, скликавши первосвященників і начальників та народ,

сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, Який ніби розбещує народ; і ось, я при вас дослідив і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому тому, у чому ви звинувачуєте Його;

і Ірод теж, бо я посилав Його до нього, і нічого не знайдено в Ньому, вартого смерті;

отже, покаравши Його, відпущу.

А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня.

Але весь народ почав кричати: смерть Йому! а відпусти нам Варавву!

Варавва був посаджений до темниці за вчинений у місті бунт і вбивство.

Пілат знов підвищив голос, бажаючи відпустити Іісуса.

Але вони кричали: розіпни, розіпни Його!

Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? я нічого вартого смерті не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу.

Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і переміг крик їхній і первосвященників.

І Пілат присудив, щоб було за проханням їхнім,

і відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; а Іісуса віддав на їхню волю.

І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Іісусом.

І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним.

Іісус же, обернувшись до них, сказав: дочки ієрусалимські! не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими;

бо надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!

тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! і пагорбам: покрийте нас!

Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?

Вели з ним на смерть і двох злочинців.

І коли прийшли на місце, що зветься Лобне, там розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.

Іісус же говорив: Отче! прости їм, бо не знають, що роблять. І ділили одежу Його, кидаючи жереб.

І стояли люди і дивились. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; хай спасе Себе Самого, якщо Він Христос, обранець Божий.

Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,

і казали: коли Ти Цар Іудейський, спаси Себе Самого.

І був над Ним напис, написаний словами грецькими, римськими і єврейськими: Цей є Цар Іудейський.

Один з повішених злочинців лихословив Його і говорив: коли Ти Христос, спаси Себе і нас.

А другий, навпаки, докоряв йому і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?

і ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.

І сказав Іісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!

І сказав йому Іісус: істинно кажу тобі, сьогодні ж будеш зі Мною в раю.

Було ж близько шостої години*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої:

і сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині.

Скрикнувши гучним голосом, Іісус сказав: Отче! у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, іспустив дух.

Сотник же, побачивши, що сталось, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний.

І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди.

Всі ж, хто знали Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галілеї, стояли віддалік і дивились на це.

І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником*, чоловік добрий і праведний,

який не брав участі у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста Іудейського, котрий і сам сподівався Царства Божого,

прийшов до Пілата і просив тіла Іісусового;

і, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений.

День той був п’ятниця, і наставала субота.

Слідом же йшли і жінки, які прийшли з Іісусом з Галілеї, і бачили гроб, і як покладено було тіло Його;

і повернувшись, вони наготували пахощів та миро; і в суботу нічого не робили за заповіддю.

 

Євангеліє від Луки,
Глава 23

Апостол

Отже, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Іісуса Христа,

через Котрого вірою і одержали ми доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимось надією на славу Божу.

І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння,

від терпіння досвідченість, від досвідченості надія,

а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам.

Бо Христос, коли ще ми були немічні, в певний час помер за нечестивих.

Бо навряд чи хто помре за праведника; хіба що за добродійника, можливо, хтось і наважиться померти.

Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.

Тому, тим більше нині, будучи виправданими Його Кров’ю, спасемося Ним від гніву.

Бо коли, будучи ворогами, ми примирилися з Богом смертю Сина Його, то тим більше, примирившись, спасемося життям Його.

І не досить цього, але і хвалимось Богом через Господа нашого Іісуса Христа, через Котрого ми одержали нині примирення.

Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі согрішили.

Бо і до закону гріх був у світі; але гріх не вміняється, коли нема закону.

Однак смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не согрішили подібно до злочину Адама, який є образ майбутнього.

Та з даром благодаті не так, як із злочином. Бо коли через злочин одного багато зазнали смерті, то тим більше благодать Божа і дар по благодаті одного Чоловіка, Іісуса Христа, щедро вилились на багатьох.

І дар не як суд за одного, що согрішив; бо суд за один злочин – до осудження, а дар благодаті – до виправдання від багатьох злочинів.

Бо коли злочином одного смерть панувала посередництвом одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведності, будуть царювати в житті посередництвом єдиного Іісуса Христа.

Тому, як злочином одного всім людям осудження, так правдою одного всім людям виправдання до життя.

Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішними, так і послухом одного багато стануть праведними.

Закон же прийшов пізніше; таким чином, збільшився злочин. А коли примножився гріх, стало ще більше благодаті,

щоб, як гріх панував до смерті, так і благодать воцарилась через праведність до життя вічного Іісусом Христом, Господом нашим.

Послання до римлян святого апостола Павла,
Глава 6

Старий Заповіт

Господь промовив до Мойсея, кажучи: Звели ізраїльським синам, нехай вони візьмуть для тебе чистої, витовченої оливкової олії для освітлення, щоб завжди тримати запаленим світильник ззовні завіси в наметі свідчення. Нехай Аарон та його сини тримають його постійно запаленим від вечора до ранку перед Господом. Це – вічний закон для ваших поколінь. Тримайте запаленими лампади на чистому світильнику перед Господом аж до ранку.

Візьміть питльованого борошна і приготуйте з нього дванадцять хлібів – один хліб нехай буде з двох десятих частин ефи. І покладіть їх у дві купи, по шість хлібів в одній купі, на чистому столі перед Господом. На кожну купу покладіть чистого ладану та солі, й нехай вони будуть хлібами, які лежать на спомин перед Господом. Нехай це завжди кладеться суботнього дня перед Господом від ізраїльських синів: це – вічний завіт. Нехай це буде для Аарона та для його синів, і нехай вони їдять їх на святому місці, бо це є святе святих, виділене для нього з пожертвуваного Господу: це – вічний закон.

Якось син одної жінки-ізраїльтянки, – а він був сином єгиптянина, – вийшов між ізраїльських синів, і посварилися в таборі той, що від ізраїльтянки, та один чоловік-ізраїльтянин. При цьому син жінки-ізраїльтянки, називаючи Господнє Ім’я, проклинав. Тож його припровадили до Мойсея. Ім’я його матері – Саломіт, дочка Дабрі з племені Дана. І його посадили до в’язниці, щоб судити його згідно з Господньою заповіддю.

Тоді Господь промовив до Мойсея, кажучи: Виведи того, хто проклинав, поза табір, і нехай усі, хто це чув, покладуть свої руки на його голову, й нехай уся громада поб’є його камінням. І промов до ізраїльських синів та скажи їм: Кожна людина, яка прокляне Бога, візьме на себе гріх. І хто назве Господнє Ім’я, нехай буде неодмінно вбитийal: нехай уся ізраїльська громада поб’є його камінням; чи то захожий, чи то корінний житель, коли він назве Господнє Ім’я, – нехай помре.

Людина, яка поб’є душу людини, так що та помре, – нехай буде неодмінно вбитаam. А хто поб’є тварину, так що та здохне, – нехай відшкодує душу за душу. І якщо хтось завдасть ближньому тілесного пошкодження, то нехай йому буде вчинено так само, як він вчинив йому. Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб – яке пошкодження він завдасть людині, таке нехай буде йому віддано. Хто поб’є людину, так що та помре, – нехай буде неодмінно вбитийan. Нехай право буде одне для захожого і для місцевого жителя, бо Я є Господь, ваш Бог.

Мойсей сказав ізраїльським синам, і вони вивели того, хто проклинав, поза табір та побили його камінням. Й ізраїльські сини вчинили так, як Господь звелів Мойсеєві.

 

Третя книга Мойсея
Левітів,
Глава 24

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії