Читання 1 січня

Читання дня

Євангеліє

Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.

І шукали первосвященники і книжники, як би погубити Його, бо боялися народу.

Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, одного з числа дванадцятьох,

і він пішов і говорив з первосвященниками та начальниками, як Його видати їм.

Вони зраділи і згодились дати йому грошей;

і він обіцяв і шукав нагоди, щоб видати їм Його не при народі.

Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.

І послав Іісус Петра і Іоанна, сказавши: підіть приготуйте нам їсти пасху.

Вони ж сказали Йому: де Ти велиш нам приготувати?

Він сказав їм: ось, як увійдете в місто, зустрінете ви чоловіка, що нестиме глек води: ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде,

і скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти пасху з учнями Моїми?

І він покаже вам горницю велику, прибрану; там приготуйте.

Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували пасху.

І коли настав час, Він возліг і дванадцять Апостолів з Ним,

і сказав їм: дуже бажав Я цю пасху їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.

Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.

І, взявши чашу, віддав хвалу і сказав: прийміть її та розділіть між собою;

бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.

І, взявши хліб і дякуючи, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це творіть на Мій спомин.

Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша є Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.

І ось, рука зрадника Мого зі Мною на столі.

Проте Син Людський іде як призначено; але горе тій людині, через яку Він видається.

І вони почали питати один одного, котрий з них є той, що має це зробити.

Сталася ж між ними і суперечка, хто з них має вважатися за більшого.

Він же сказав їм: царі народів панують над ними і володарі їхні благодійниками звуться,

а ви не так: але хто з вас більший, будь як менший, і начальник – як слуга.

Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто прислуговує? чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.

Але ви були зі Мною в напастях Моїх,

і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,

щоб їли і пили за трапезою Моєю в Царстві Моїм, і сіли на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.

Сказав же Господь: Симоне! Симоне! ось, сатана просив, щоб сіяти вас як пшеницю,

але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.

Він відповідав Йому: Господи! з Тобою я готовий і в темницю, і на смерть іти.

Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі відречешся, що не знаєш Мене.

І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестачу? Вони відповідали: ні в чому.

Тоді Він сказав їм: але тепер хто має мішок, той візьми його, також і торбу, а в кого нема, продай одежу свою і купи меч,

бо кажу вам, що повинно здійснитися на Мені і цьому написаному: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця (Іс 53,12).

Вони сказали: Господи! ось тут два мечі. Він сказав їм: досить.

І, вийшовши, пішов, як звичайно, на гору Єлеонську, за Ним пішли й учні Його.

Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.

І Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,

говорячи: Отче! о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! а втім, не Моя воля, а Твоя хай буде!

З’явився ж Йому Ангел з небес і укріплював Його.

І, перебуваючи в борінні, усердніше молився, і був піт Його, як краплі крові, що падають на землю.

Вставши від молитви, Він прийшов до учнів і знайшов, що вони спали з печалі,

і сказав їм: що ви спите? встаньте і моліться, щоб не впасти в спокусу.

Коли Він ще говорив це, з’явився народ, а поперед нього йшов один з дванадцятьох, який звавсь Іуда, і він приступив до Іісуса, щоб поцілувати Його, бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.

Іісус же сказав йому: Іудо! чи поцілунком видаєш Сина Людського?

Ті ж, що з Ним були, побачивши, до чого йдеться, сказали Йому: Господи! чи не вдарити нам мечем?

І один з них вдарив слугу первосвященника, і відсік йому праве вухо.

Тоді Іісус сказав: облиште, досить. І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.

Первосвященникам же й начальникам храму та старійшинам, що зібрались проти Нього, Іісус сказав: мов на розбійника вийшли ви з мечами й киями, щоб взяти Мене?

Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.

Взявши Його, повели і привели Його в дім первосвященника. Петро ж йшов слідом віддалік.

Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли вкупі, сів і Петро між ними.

Одна служниця, побачивши його, що він сидить біля вогню, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.

Але він відрікся від Нього, сказавши жінці: я не знаю Його.

Невдовзі потім другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Але Петро сказав цьому чоловікові: ні!

Минуло ще з годину, і інший хтось настирливо говорив: воістину і цей був з Ним, бо він галілеянин.

Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.

Тоді Господь, обернувшись, глянув на Петра, і Петро згадав слово Господа, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі відречешся від Мене.

І, вийшовши геть, гірко заплакав.

Люди, які тримали Іісуса, глумилися над Ним і били Його;

і, закривши Його, били Його по обличчю, і питали Його: скажи, хто Тебе вдарив?

І багато іншої хули говорили проти Нього.

А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященники і книжники, і повели Його у свій синедріон

і питали: чи Ти Христос? скажи нам. Він відповідав їм: якщо Я скажу вам, не повірите;

коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите Мене.

Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.

І сказали всі: так Ти Син Божий? Він же відповідав: ви говорите, що Я.

Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? бо ми самі чули з уст Його.

 

Євангеліє від Луки,
Глава 22

Апостол

Отже, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Іісуса Христа,

через Котрого вірою і одержали ми доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимось надією на славу Божу.

І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння,

від терпіння досвідченість, від досвідченості надія,

а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам.

Бо Христос, коли ще ми були немічні, в певний час помер за нечестивих.

Бо навряд чи хто помре за праведника; хіба що за добродійника, можливо, хтось і наважиться померти.

Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.

Тому, тим більше нині, будучи виправданими Його Кров’ю, спасемося Ним від гніву.

Бо коли, будучи ворогами, ми примирилися з Богом смертю Сина Його, то тим більше, примирившись, спасемося життям Його.

І не досить цього, але і хвалимось Богом через Господа нашого Іісуса Христа, через Котрого ми одержали нині примирення.

Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі согрішили.

Бо і до закону гріх був у світі; але гріх не вміняється, коли нема закону.

Однак смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не согрішили подібно до злочину Адама, який є образ майбутнього.

Та з даром благодаті не так, як із злочином. Бо коли через злочин одного багато зазнали смерті, то тим більше благодать Божа і дар по благодаті одного Чоловіка, Іісуса Христа, щедро вилились на багатьох.

І дар не як суд за одного, що согрішив; бо суд за один злочин – до осудження, а дар благодаті – до виправдання від багатьох злочинів.

Бо коли злочином одного смерть панувала посередництвом одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведності, будуть царювати в житті посередництвом єдиного Іісуса Христа.

Тому, як злочином одного всім людям осудження, так правдою одного всім людям виправдання до життя.

Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішними, так і послухом одного багато стануть праведними.

Закон же прийшов пізніше; таким чином, збільшився злочин. А коли примножився гріх, стало ще більше благодаті,

щоб, як гріх панував до смерті, так і благодать воцарилась через праведність до життя вічного Іісусом Христом, Господом нашим.

 

Послання до римлян святого апостола Павла,
Глава 5

Старий Заповіт

Господь промовив до Мойсея, кажучи: Промов до ізраїльських синів та скажи їм: Ось Господні свята, які ви назвете святими зборами. Ось Мої свята.

Шість днів можеш займатися справами, а сьомого дня – субота, відпочинок, святі збори для Господа. Не займайся жодною справою, бо це субота для Господа в усіх ваших поселеннях.

Ось свята для Господа, святі збори, які ви скликатимете в їхні пори.

Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця, між двома вечорами, – Пасха для Господа. А п’ятнадцятого дня цього місяця – свято Опрісноків для Господа; сім днів їжте опрісноки. Першого дня у вас будуть святі збори, – не займайтеся жодною робочою справою. Сім днів приносьте Господу всепалення, а сьомого дня у вас будуть святі збори, – не займайтеся жодною робочою справою.

Господь промовив до Мойсея, кажучи: Промов до ізраїльських синів та скажи їм: Коли ввійдете у землю, яку Я даю вам, і пожнете з неї жниво, то принесете сніп-первоплід з вашого жнива до священика; і нехай він піднесе той сніп перед Господом, щоб він був прийнятий від вас; нехай священик піднесе його наступного дня після першого. Того ж дня, коли принесете сніп, принесіть у всепалення Господу однолітнє ягня без вади; його хлібну жертву – дві десятих частини ефи питльованого борошна, приготованого на олії, – це жертва Господу, приємні пахощі для Господа; та його жертву виливання – четверту частину гінаak вина. Не їжте ні хліба, ні нового прожареного зерна аж до самого цього дня – доки ви не принесете дарів своєму Богові. Це – вічний закон для ваших поколінь в усіх ваших поселеннях.

Від наступного дня після суботи, тобто від дня, коли принесете сніп жертви покладання, ви відлічіть сім повних тижнів, аж до наступного дня після останнього тижня, – відлічіть п’ятдесят днів і принесіть Господу нову хлібну жертву. Принесіть з вашого поселення хліби жертви покладання – дві хлібини; нехай вони будуть з двох десятих частин ефи питльованого борошна, нехай будуть спечені заквашеними, з перших плодів для Господа. А з хлібами принесіть сім однолітніх ягнят без вади, одне теля з великої худоби та два барани без вади, – вони будуть на всепалення Господу, – а також їхні хлібні жертви та їхні жертви виливання – як жертву, як приємні пахощі для Господа. І принесіть з хлібами перших плодів одне козеня із кіз у жертву за гріх та двох однолітніх ягнят у жертву спасіння. А священик нехай покладе їх з хлібами перших плодів як жертву покладання перед Господом разом з двома ягнятами. Вони будуть святощами для Господа: священикові, який їх приносить, – йому це буде. І назвете цей день зборами, він буде для вас святим: не займайтеся в ньому жодною робочою справою. Це – вічний закон для ваших поколінь в усіх ваших поселеннях.

Коли будете жати жниво своєї землі, не докінчуйте, жнучи, останку жнива свого поля і не визбируй того, що з твого жнива попадає на землю. Залиш їх убогому та захожому. Я – Господь, ваш Бог.

Господь промовив до Мойсея, кажучи: Промов до ізраїльських синів, кажучи: Сьомого місяця, першого дня місяця, нехай у вас буде відпочинок у пам’ять про сурми, нехай у вас будуть святі збори. Не займайтеся жодною робочою справою і приносьте Господу всепалення.

Господь промовив до Мойсея, кажучи: А десятого дня цього ж сьомого місяця – день викуплення: нехай у вас будуть святі збори; смиряйте ваші душі та приносьте Господу всепалення. Не займайтеся самого цього дня жодною справою, бо це для вас – день викуплення, щоб звершити за вас викуплення перед Господом, вашим Богом. Кожна душа, яка не буде смирятися самого цього дня, буде вигублена зі свого народу, і кожна душа, яка займатиметься самого цього дня якоюсь справою, – та душа пропаде зі свого народу. Не займайтеся жодною справою. Це – вічний закон для ваших поколінь в усіх ваших поселеннях. Він буде для вас суботою субот, тож смиряйте ваші душі; від дев’ятого дня місяця, від вечора, аж до наступного вечора святкуйте вашу суботу.

Господь промовив до Мойсея, кажучи: Промов до ізраїльських синів, кажучи: П’ятнадцятого дня цього ж сьомого місяця – сім днів свято наметів для Господа. Першого дня – святі збори, – не займайтеся жодною робочою справою. Сім днів будете приносити Господу всепалення. А восьмого дня у вас будуть святі збори, і ви принесете Господу всепалення: це віддання свята, – не займайтеся жодною робочою справою.

Ось свята для Господа, які ви назвете святими зборами, щоб приносити Господу вогняні приношення, всепалення, їхні хлібні жертви та їхні жертви виливання щодня, день у день, крім Господніх субот, крім ваших дарів, крім усіх ваших обітних жертв та крім ваших добровільних жертв, які ви даватимете Господу.

П’ятнадцятого дня цього ж сьомого місяця, коли закінчите збирати урожай землі, сім днів святкуватимете Господу: першого дня буде відпочинок і восьмого дня відпочинок. Першого дня візьміть собі гарні плоди дерев, пальмові віття, густолисті галузки дерев, галузки верби та верболозу з потоку, щоб веселитися перед Господом, вашим Богом, сім днів кожного року. Це – вічний закон для ваших поколінь. Святкуйте його сьомого місяця. Сім днів будете жити в наметах; кожний корінний житель в Ізраїлі житиме в наметах, щоб ваші майбутні покоління знали, що Я поселив ізраїльських синів в наметах, коли виводив їх із Єгипетської землі. Я – Господь, ваш Бог.

І Мойсей оголосив ізраїльським синам про Господні свята.

 

Третя книга Мойсея
Левітів,
Глава 23

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії