Читання 30 грудня

Читання дня

Євангеліє

В один з тих днів, коли Він учив народ у храмі і благовіствував, прийшли первосвященники і книжники зі старійшинами

і запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?

Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, і скажіть Мені:

хрещення Іоаннове було з небес, чи від людей?

Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо: з небес, то скаже: чому ж ви не повірили йому?

а коли скажемо: від людей, то весь народ поб’є нас камінням, бо він упевнений, що Іоанн є пророк.

І відповідали: не знаємо звідки.

Іісус сказав їм: і Я не скажу вам, якою владою це роблю.

І почав Він говорити до людей таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, і відлучився на довгий час;

і у свій час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника, але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.

Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим.

І ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали.

Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться.

Але виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім, уб’ємо його, і спадщина буде наша.

І, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника?

Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: хай не буде так!

Але Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним? (Пс. 117,22).

Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздушить.

І шукали в цей час первосвященники і книжники, щоб накласти на Нього руки, та побоялись народу, бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу.

І, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя.

І вони запитали Його: Учителю! ми знаємо, що Ти правдиво говориш і вчиш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу наставляєш;

чи варто нам давати податок кесареві, чи ні?

Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: що ви Мене спокушаєте?

Покажіть Мені динарій: чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве.

Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже Богові.

І не могли піймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли.

Тоді прийшли деякі з саддукеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його:

Учителю! Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то брат його повинен взяти жінку його і відродити потомство братові своєму.

Було сім братів; перший взяв жінку і помер бездітним;

взяв ту жінку другий, і той помер бездітним;

взяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли;

після всіх померла і жінка;

отже, у воскресіння, котрому з них буде вона жінкою, бо семеро мали її за жінку?

Іісус сказав їм у відповідь: чада віку цього одружуються і виходять заміж;

а ті, що сподобляться досягти того віку і воскресіння з мертвих, не одружуються і не виходять заміж,

і вмерти вже не можуть, бо вони рівні Ангелам і є сини Божі, будучи синами воскресіння.

А що мертві воскреснуть, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама і Богом Ісаака і Богом Якова.

Бог же не є Бог мертвих, а живих, бо в Нього всі живі.

На це деякі з книжників сказали: Учителю! Ти добре сказав.

І більше не насмілювались питати Його ні про що. Він же сказав їм:

як це кажуть, що Христос є Син Давидів,

а сам Давид говорить у книзі псалмів: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене,

доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх?

Отже, Давид називає Його Господом; як же Він Син йому?

І коли увесь народ слухав, Він сказав учням Своїм:

стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали в народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях,

які поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження.

 

Євангеліє від Луки,
Глава 20

Апостол

Отже, яка перевага бути іудеєм, або яка користь від обрізання?

Велика перевага в усіх відношеннях, а найбільше в тому, що їм ввірене слово Боже.

Бо що ж? коли деякі й невірні були, невірність їхня чи знищить вірність Божу?

Зовсім ні. Бог вірний, а всяка людина неправдива, як написано: Ти праведний в словах Твоїх і переможеш у суді Твоєму (Пс. 50,6).

Якщо ж наша неправда відкриває правду Божу, то що скажемо? чи не буде Бог несправедливий, коли виявляє гнів? (кажу це за людським міркуванням).

Зовсім ні. Бо інакше як Богові судити світ?

Бо коли вірність Божа підноситься моєю невірністю до слави Божої, за що ж мене ще й судити як грішника?

І чи не чинити нам зло, щоб вийшло добро, як деякі лихословлять нас і кажуть, ніби ми так навчаємо? Праведний суд на таких.

То що ж? чи маємо ми перевагу? Аж ніяк. Бо ми вже довели, що як іудеї, так і елліни, всі під гріхом.

Як написано: нема праведного ні одного;

нема того, хто розумів би; ніхто не шукає Бога;

усі збилися з путі, негідні всі до одного; нема того, хто робив би добро, нема жодного (Пс. 13,1–3).

Гортань їхня – відкритий гроб; язиком своїм обманюють; отрута аспідів на устах їхніх (Пс. 5,10; 139,4).

Уста їхні повні лихослів’я і гіркоти (Пс. 9,28).

Ноги їхні швидкі на пролиття крові;

руїни і пагуба на дорогах їхніх;

вони не знають шляху миру (Притч. 1,16; Іс. 59,7-8).

Нема страху Божого перед їхніми очима (Пс. 35,2).

Але ми знаємо, що закон, коли щось говорить, говорить до тих, хто під законом, тому всякі уста замикаються і весь світ стає винним перед Богом,

тому що ділами закону не виправдається перед Ним ніяка плоть; бо законом пізнається гріх.

Тепер же, незалежно від закону, явилася правда Божа, про яку свідчать закон і пророки,

правда Божа через віру в Іісуса Христа у всіх і для всіх віруючих, бо нема різниці,

тому що всі согрішили і позбавлені слави Божої,

одержуючи виправдання даром, за Його благодаттю, відкупленням у Христі Іісусі,

Котрого Бог призначив, як жертву умилостивлення в Крові Його через віру; для свідчення правди Його в прощенні гріхів, зроблених раніше,

під час довготерпіння Божого; для свідчення правди Його нині, щоб Він явився праведним і виправдовуючим віруючого в Іісуса.

Де ж те, чим би хвалитися? Знищено. Яким законом? законом діл? Ні, але законом віри.

Бо ми визнаємо, що людина виправдовується вірою, незалежно від діл закону.

Невже Бог є Бог тільки іудеїв, а не і язичників? Звичайно, і язичників;

бо є лише один Бог, Котрий виправдає обрізаних за вірою і необрізаних через віру.

Отже, ми знищуємо закон вірою? Зовсім ні; але закон утверджуємо.

 

Послання до римлян святого апостола Павла,
Глава 3

Старий Заповіт

Господь промовив до Мойсея, кажучи: Промов до священиків, синів Аарона, та скажи їм: Хай вони не оскверняються, торкаючись до померлих зі свого народу, хіба що до свого найближчого родича: через батька, матір, синів, дочок, через брата чи через незайману, близьку йому сестру, ще не видану заміж, – йому можна осквернитися тільки через них. Поза цим хай він раптово не оскверняється у свому народі, щоб не опоганити себе. Не виголюйте собі на голові лисини за мерця; хай вони не обголюють собі вигляду бороди і не вирізують на своїх тілах нарізів. Нехай будуть святими для свого Бога і не опоганюють ім’я свого Бога, бо вони приносять Господні жертви, дари свого Бога, – тож нехай будуть святими.

Хай не беруть собі за жінку розпусниці, опоганеної чи жінки, відпущеної її чоловіком, бо священик є святим для Господа, свого Бога, і він освячуватиме його. Він приносить дари Господа, вашого Бога, нехай буде святим, бо Я, Господь, який освячує їх, – святий. Якщо дочка якогось священика опоганиться, чинячи розпусту, то вона опоганює ім’я свого батька – нехай така буде спалена у вогні.

А вищий від своїх братів священик, на голову якого було полито олію помазання, і який був посвячений, щоб одягати ризи, – хай не знімає з голови клобука, не роздирає риз, і не входить до жодної померлої душі; хай не оскверняється ні через свого батька, ні через свою матір. Хай він не виходить зі святих приміщень і не опоганює те, що посвячене його Богові, бо на ньому – свята олія, помазання Боже. Я – Господь. За дружину він може взяти лише дівчину зі свого роду; вдови, відпущеної, опоганеної чи розпусниці – таких хай він не бере, але нехай візьме за дружину тільки дівчину зі свого роду, – і не опоганить своїх нащадків у своєму народі; Я – Господь, Який його освячує.

Господь промовив до Мойсея, кажучи: Скажи Ааронові: Жодний чоловік із твого роду у ваших майбутніх поколіннях, якщо у нього буде якась вада, хай не приходить приносити дари свому Богові. Хай не приходить жодний чоловік, у якого буде якась вада: жодний кульгавий чоловік, чи сліпий, чи зі знівеченим носом, чи з відсіченими вухами, чи чоловік, у якого буде перелом руки або перелом ноги, чи горбатий, чи з більмом або хворими повіками на оці, чи чоловік, у якого буде злоякісна короста чи парші, чи з одним яєчком, – ніхто з нащадків священика Аарона, у кого буде будь-яка вада, хай не наближається, щоб приносити жертви твоєму Богові, бо у нього є вада, – хай він не приходить приносити Божі дари. Божі дари – це святе святих, – і він може їсти зі святого; тільки хай не підходить до завіси й не наближається до жертовника, бо він має ваду. Хай не опоганює святині свого Бога, бо Я є Господь, яких їх освячує.

Так Мойсей і промовляв до Аарона та його синів і до всіх синів Ізраїля.

 

Третя книга Мойсея
Левітів,
Глава 21

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії