Читання 17 грудня

Читання дня

Євангеліє

Скликавши дванадцятьох, Іісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недугів, і послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих.

І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі;  і в який дім увійдете, там залишайтесь і звідти виходьте в дорогу.

А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших в свідчення на них.

Вони пішли і проходили по селах, благовіствуючи і зціляючи повсюди.

Почув Ірод четвертовладник про все, що робив Іісус, і вагався, бо одні говорили, що то Іоанн встав з мертвих;

інші, що Ілля явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків.

І сказав Ірод: Іоаннові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І шукав побачити Його.

Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили; і Він, взявши їх з Собою, відійшов один в безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.

Але народ, довідавшись, пішов за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив з ними про Царство Боже і зціляв тих, хто мав потребу в зціленні.

День же почав схилятись до вечора. І, підійшовши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і дістати їжі, бо ми тут у безлюдному місці.

Але Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас більше п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей?

Бо їх було близько п’яти тисяч чоловік. Але Він сказав учням Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят.

І зробили так, і розсадили всіх.

Він же, взявши п’ять хлібів і дві рибини і, поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав учням, щоб роздали народові.

І всі їли, і наситились; і набрали кусків, що залишились, дванадцять кошиків.

Одного разу, коли Він молився у безлюдному місці, були з Ним учні, Він запитав їх: за кого вважає Мене народ?

Вони сказали у відповідь: за Іоанна Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків.

Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого.

Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це,

сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.

До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.

Бо хто хоче зберегти свою душу, той згубить її, а хто згубить душу свою заради Мене, той збереже її.

Бо що за користь матиме людина, якщо придбає весь світ, себе ж саму згубить чи занапастить?

Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, як прийде у славі Своїй і Отця і святих Ангелів.

Істинно кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже.

Після цих слів, днів через вісім, взявши Петра, Іоанна і Якова, зійшов Він на гору помолитись.

І коли молився, вигляд обличчя Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим.

І ось, два мужі розмовляли з Ним; це були Мойсей і Ілля:

явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить звершити в Ієрусалимі.

Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним.

Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Іісусові: Наставнику! добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі,– не знаючи сам, що говорив.

Коли ж він це говорив, з’явилась хмара і покрила їх; і вони злякались, як увійшли у хмару.

І був з хмари голос, який говорив: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте.

І коли був цей голос, Іісус залишився один. І вони промовчали і нікому нічого не говорили в ті дні про те, що бачили.

Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.

Раптом хтось з народу вигукнув: Учителю! благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний:

його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його.

Я просив учнів Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли.

Іісус же сказав у відповідь: о, роде невірний і розбещений! доки буду з вами і терпітиму вас? приведи сюди сина твого.

Коли ж той ще йшов, біс кинув його і почав бити; але Іісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його.

І всі дивувались величі Божій. А як усі дивувались усьому, що творив Іісус, Він сказав учням Своїм:

вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські.

Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись.

Спало ж їм на думку: хто б з них був більший?

Іісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою

і сказав їм: хто прийме це дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто прийме Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між усіма вами, той буде великий.

При цьому Іоанн сказав: Наставнику! ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами.

Іісус сказав йому: не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.

Коли ж наближались дні відходу Його з цього світу, Він вирішив іти до Ієрусалима;

і послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли і увійшли у село Самарянське, щоб приготувати Йому;

але там не прийняли Його, бо Він мав вигляд подорожнього, що йде в Ієрусалим.

Побачивши це, учні Його, Яків і Іоанн, сказали: Господи! хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?

Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу;

бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.

Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.

Іісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні – гнізда; Син же Людський не має де голову прихилити.

А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи! дозволь мені перше піти і поховати батька мого.

Але Іісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців, а ти йди, благовіствуй Царство Боже.

І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи! тільки дозволь спершу мені попрощатися з домашніми моїми.

Але Іісус сказав йому: хто поклав руку свою на рало і озирається назад, той не благонадійний для Царства Божого.

 

Євангеліє від Луки,
Глава 9

Апостол

Це вже друге послання пишу вам, улюблені; в них нагадуванням збуджую ваше чисте розуміння,

щоб ви пам’ятали слова, раніше сказані святими пророками, і заповідь Господа і Спасителя, передану Апостолами вашими.

Насамперед знайте, що в останні дні прийдуть зухвалі хулителі, які чинитимуть за своїми похотями,

і казатимуть: де обітниця пришестя Його? Бо з того часу, як почали вмирати батьки, від початку творіння, все залишається так само.

Ті, котрі так думають, не знають, що небеса і земля споконвіку створені були словом Божим з води і водою;

тому тодішній світ загинув, затоплений водою.

А нинішні небеса і земля, які утримуються тим же Словом, зберігаються вогню на день суду і погибелі нечестивих людей.

Одне те не повинно бути приховане від вас, улюблені, що у Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день (Пс. 89,5).

Не бариться Господь з виконанням обітниці, як деякі вважають те повільністю; але довготерпить нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усі прийшли до покаяння.

Прийде ж день Господній, як тать уночі, і тоді небеса з шумом перейдуть, а стихії, розпалившись, зруйнуються, земля і всі діла на ній згорять.

Якщо так усе це зруйнується, то якими слід бути у святому житті і благочесті вам,

котрі чекають і бажають пришестя дня Божого, коли палаючі небеса зруйнуються і розпалені стихії розтопляться?

А втім, за Його обітницею, ми чекаємо нового неба і нової землі, на яких живе правда.

Отже, улюблені, чекаючи цього, постарайтесь стати перед Ним неоскверненими і непорочними в мирі;

і довготерпіння Господа нашого вважайте спасінням, як улюблений брат наш Павел, за даною йому премудрістю, написав вам,

як він говорить про це і в усіх своїх посланнях, у яких є дещо малозрозуміле, так що неуки та неутверджені перекручують, як і інші Писання, на свою власну погибель.

Отож ви, улюблені, будучи попередженими про це, бережіться, щоб не спокуситися вам оманою беззаконників і не відпасти від свого утвердження,

але зростайте в благодаті і пізнанні Господа нашого і Спасителя Іісуса Христа. Йому слава і нині і в день вічний. Амінь.

 

Друге соборне послання святого апостола Петра,
Глава 3

Старий Заповіт

Господь промовив до Мойсея, кажучи: Візьми Аарона та його синів, його одяг та олію помазання, теля жертви за гріх, два барани та кошик опрісноків і збери всю громаду біля входу в намет свідчення. Мойсей вчинив так, як звелів йому Господь, і зібрав громаду при вході в намет свідчення. Тоді Мойсей сказав громаді: Ось що Господь звелів вчинити. І Мойсей привів Аарона та його синів, й обмив їх водою. Він зодягнув його в хітон, підперезав його поясом, зодягнув його у нижню ризу, наклав на нього наплічникc, підперезав його згідно з будовою наплічника і стягнув його на ньому. Тоді поклав на нього Місце виголошення суду, а на Місці виголошення суду помістив Об’явлення та Правду. На його голову він наклав митру, а спереду на митрі помістив золоту пластинку – освячене святе, – як Господь і звелів Мойсеєві. Далі Мойсей взяв олії помазання і сім разів покропив нею жертовник; він помазав жертовник та освятив його й усе його приладдя, умивальницю та її основу – й освятив їх. І він помазав намет та все, що в ньому, й освятив його. Також Мойсей полив олії помазання на голову Аарона, помазав його й освятив його. Відтак Мойсей привів синів Аарона, зодягнув їх у хітони, підперезав їх поясами й надів їм клобуки, як Господь і звелів Мойсеєві. Далі Мойсей привів теля жертви за гріх, й Аарон та його сини поклали руки на голову теляти жертви за гріх. Мойсей зарізав його, взяв крові й наніс пальцем довкола на роги жертовника, – й очистив жертовник. А кров він вилив до підніжжя жертовника й освятив його, щоби звершувати на ньому викуплення. І Мойсей узяв весь жир, що на нутрощах, сальник, що над печінкою, обидві нирки та жир, що на них, і приніс Мойсей усе це на жертовник. А теля, його шкуру, його м’ясо та його фекалії – спалив їх у вогні поза табором, як Господь і звелів Мойсеєві. Тоді Мойсей привів барана для всепалення, й Аарон та його сини поклали свої руки на голову барана. Мойсей зарізав барана і вилив Мойсей його кров довкола на жертовник. А самого барана Мойсей розділив на частини і приніс у жертву його голову, частини та жир. Нутрощі ж і ноги Мойсей вимив водою і приніс усього барана на жертовник у всепалення, яке є на приємні пахощі. Це є вогняне приношення Господу, як Господь і звелів Мойсеєві. Відтак Мойсей привів другого барана, барана посвячення, й Аарон та його сини поклали свої руки на голову барана. Мойсей зарізав його, взяв його крові й наніс на мочку правого Ааронового вуха, на кінчик його правої руки й на кінчик його правої ноги. Далі Мойсей привів Ааронових синів і наніс Мойсей крові на мочки їхніх правих вух, на кінчики їхніх правих рук та на кінчики їхніх правих ніг. І Мойсей вилив кров довкола на жертовник. Тоді він узяв жир і задню частину, жир, що на нутрощах, і сальник печінки, обидві нирки, жир, що на них, та праву лопатку; а з кошика посвячення, який перед Господом, узяв один прісний хліб, один хліб на олії та один корж і поклав на жир та на праву лопатку. Поклав він усе це на руки Аарона й на руки його синів і приніс це як жертву відділення перед Господом. Тоді Мойсей узяв це з їхніх рук і приніс це Мойсей на жертовник, у всепалення посвячення, яке є приємними пахощами, вогняним приношенням Господу. Далі, узявши грудинку, Мойсей відділив її від барана посвячення як жертву покладання перед Господом, і вона була часткою для Мойсея, як Господь і звелів Мойсеєві. Тоді Мойсей узяв олії помазання і крові, що на жертовнику, покропив Аарона та його одяг, його синів та одяг його синів із ним і освятив Аарона та його одяг, його синів та одяг його синів з ним. Мойсей сказав Ааронові та його синам: Зваріть м’ясо у дворі намету свідчення, на святому місці, і там їстимете його та хліби, що в кошику посвячення, – як Господь мені звелів, кажучи: Аарон та його сини їстимуть його. А те, що залишиться з м’яса та хлібів, нехай буде спалене у вогні. І не відходитимете від входу в намет свідчення сім днів, доки не завершиться день вашого посвячення, бо він посвячуватиме вас сім днів. Як він вчинив у цей день, так Господь звелів чинити, щоби звершити за вас викуплення. Перебуватимете при вході в намет свідчення сім днів, вдень і вночі. Дотримуватиметесь Господніх заповідей, щоб ви не померли, бо так Господь звелів мені. Й Аарон та його сини виконали всі слова, які Господь звелів Мойсеєві.

 

Третя книга Мойсея
Левітів,
Глава 8

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії