Читання 16 грудня

Читання дня

Євангеліє

Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовіствуючи Царство Боже, і з Ним дванадцять,

і деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недугів: Марія, звана Магдалина, що з неї вийшло сім бісів,

і Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому майном своїм.

Коли ж зібралося багато народу і з усіх міст жителі сходились до Нього, Він почав говорити притчею:

вийшов сіяч сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні поклювали його;

а інше впало на камінь і, зійшовши, засохло, бо не мало вологи;

а ще інше впало поміж тернів, і виросли терни і заглушили його;

інше ж упало на добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!

Учні ж Його запитали в Нього: що б значила притча ця?

Він сказав: вам дано знати таємниці Царства Божого, а іншим у притчах, так що вони, дивлячись, не бачать і, слухаючи, не розуміють.

Ось що значить притча ця: зерно – це слово Боже;

а те, що впало при дорозі, це ті, котрі слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись;

а те, що впало на камінь, це ті, які, коли почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, часом вірують, а під час спокуси відпадають;

а те, що впало поміж тернів, це ті, що чули слово, але, відходячи, заглушаються турботами, багатством та життєвими насолодами і не дають плоду;

а те, що впало на добру землю, це ті, які, добрим серцем і благим слухаючи слово, бережуть його і приносять плід в терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!

Ніхто, засвітивши свічку, не покриває її посудиною, або не ставить під ліжко, а ставить на підсвічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.

Бо нема нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б.

Отже, пильнуйте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати.

Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ.

І дали знати Йому: Мати і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе.

Він сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої це ті, що слухають слово Боже і виконують його.

Одного дня увійшов Він у човен з учнями Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили.

Коли пливли вони, Він заснув. На озері знялася велика буря і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.

І, підійшовши, розбудили Його і сказали: Наставнику! Наставнику! гинемо. Але Він, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони вщухли, і настала тиша.

Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж в страсі і здивуванні говорили один одному: хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і підкоряються Йому?

І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галілеї.

Коли ж Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, одержимий бісами з давнього часу, і в одяг не вдягався, і в домі не жив, а в гробах.

Побачивши Іісуса, він закричав, упав перед Ним і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Іісусе, Сину Бога Всевишнього? благаю Тебе, не муч мене!

Бо Іісус звелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він довгий час мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги і гнав його біс у пустиню.

Іісус запитав його: як твоє ім’я? Він сказав: легіон, бо багато бісів увійшло в нього.

І вони просили Іісуса, щоб не повелів їм іти в безодню.

Тут же на горі паслося велике стадо свиней: і біси просили Його, щоб дозволив їм увійти в них. І дозволив їм.

Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро і потонуло.

Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розказали в місті і по селах.

І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Іісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Іісусових, і вжахнулись.

А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.

І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і вернувся.

Чоловік же, з котрого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Іісус відпустив його, сказавши:

вернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Іісус.

Коли ж Іісус вернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього.        

І ось, прийшов чоловік на ім’я Іаір, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Іісусових, благав Його увійти до нього в дім,

бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та була при смерті. Коли ж Він йшов, народ тіснив Його.

І жінка, що дванадцять років страждала кровотечею, яка, витративши на лікарів все своє майно,  ні в жодного не змогла вилікуватися,

підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і відразу кровотеча у неї зупинилась.

І сказав Іісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялись, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику! народ оточує Тебе і тіснить,– і Ти говориш: хто доторкнувся до Мене?

Іісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене.

Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилась.

Він сказав їй: дерзай, дочко! віра твоя спасла тебе; іди з миром.

Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла; не турбуй Учителя.

Іісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасена буде.

Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоанна і Якова, та батька і матері тієї дівчини.

Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, а спить.

І сміялися з Нього, знаючи, що вона вмерла.

Він же, виславши всіх геть, взявши її за руку, виголосив: дівчино! встань.

І вернувся дух її; і вона зараз же встала, і Він звелів дати їй їсти.

І здивувалися батьки її. Він же звелів їм нікому не казати про те, що сталося.

 

Євангеліє від Луки,
Глава 8

Апостол

Були і лжепророки серед людей, як і у вас будуть лжевчителі, які внесуть згубні єресі і, відрікаючись від Господа, Котрий відкупив їх, накличуть самі на себе скору погибель.

І багато наслідують їхню розпусту, і через них дорога істини буде в ганьбі.

І через користолюбство будуть ловити вас облесливими словами; суд їм давно готовий і загибель їхня не дрімає.

Бо якщо Бог не помилував ангелів, які согрішили, а, зв’язавши путами пекельної темряви, віддав зберігати їх на суд для покарання;

і якщо не пощадив першого світу, а у восьми душах зберіг родину Ноя, проповідника правди, коли навів потоп на світ нечестивих;

і якщо міста Содом та Гоморру, засудивши на знищення, спопелив, показавши приклад майбутнім нечестивцям,

а праведного Лота, втомленого життям серед людей шаленої розпусти, визволив

(бо цей праведник, живучи серед них, бачив і чув беззаконні діла їхні і тим щодня мучив свою праведну душу), –

то, звичайно, знає Господь, як визволяти благочестивих від спокуси, а беззаконників тримати на день суду, для покарання,

а найпаче тих, котрі йдуть услід за скверними похотями плоті, зневажають начальства, зухвалі, свавільні і не бояться злословити вищих,

тоді як і Ангели, перевершуючи їх міццю і силою, не промовляють на них перед Господом докірливого суду.

Вони, як безсловесні тварини, водимі природою, народжені  на уловлення та знищення, лихословлячи те, чого не розуміють, в розтлінні своєму знищаться,

вони одержать відплату за беззаконня, бо вони вважають насолодою повсякденну розкіш; сквернителі та соромітники, вони насолоджуються обманами своїми, бенкетуючи з вами;

очі у них сповнені блудодіяння і безперестанного гріха, вони зваблюють душі неутверджені; серце їхнє привчене до користолюбства; це – сини прокляття.

Залишивши прямий шлях, вони заблудилися, йдучи слідами Валаама, сина Восорового, який полюбив мзду неправедну,

але був викритий у своєму беззаконні: безсловесна ослиця, промовивши людським голосом, зупинила безумство пророка (Чиc. 22, 23–24).

Це безводні джерела, імла та хмари, що їх жене вітер: для них приготований морок вічної темряви.

Бо, висловлюючи надуте пустослів’я, вони ловлять у плотські похоті і розпусту тих, які ледве відстали від перебуваючих в омані.

Обіцяють їм волю, будучи самі рабами тління; бо хто ким переможений, той тому і раб.

Бо якщо, позбавившись скверн світу через пізнання Господа і Спасителя нашого Іісуса Христа, вони знов заплутуються в них і перемагаються ними, то останнє буває для них гірше за перше.

Краще б їм не пізнати дороги правди, ніж, пізнавши, повернутися назад від переданої їм святої заповіді.

Але з ними стається за правдивим прислів’ям: пес повертається до своєї блювотини, і: вимита свиня йде валятися в багно (Притч. 26,11).

 

Друге соборне послання святого апостола Петра,
Глава 2

Старий Заповіт

А ось закон про барана жертви за переступ. Це є святе святих. Барана жертви за переступ мають зарізати на місці, де ріжуть жертву всепалення, перед Господом, і нехай священик виллє його кров довкола до підніжжя жертовника. Відтак нехай він принесе з нього весь його жир і задню частину, весь жир, який покриває нутрощі, й весь жир, що на нутрощах, обидві нирки й жир, що на них, над стегнами, і сальник, що над печінкою, – нехай відділить їх разом із нирками. І нехай священик принесе їх на жертовник як вогняне приношення Господу. Це є жертва за переступ. Споживати його може будь-хто чоловічої статі з-поміж священиків. Його мають спожити на святому місці. Це є святе святих. Як жертва за гріх – так і жертва за переступ, – закон для них один: вона буде священикові, який звершуватиме нею викуплення. І коли священик приносить всепалення від якогось чоловіка, то шкура жертви всепалення, яку він приносить, також буде йому. І кожна хлібна жертва, яка буде приготована в печі, і кожна, яка буде приготована на вогнищі або на сковороді, також буде священикові, який її приносить. А кожна хлібна жертва, приготована на олії чи не приготована, буде всім Аароновим синам, кожному порівну. Ось закон про жертву спасіння, яку будуть приносити Господу. Якщо хтось приноситиме її на похвалу, то нехай з жертвою хвали принесе хліби з питльованого борошна, приготовані на олії, чи прісні коржі, змащені олією, чи питльоване борошно, замішене на олії. Ці свої дари з жертвою хвали за спасіння нехай він приносить разом із заквашеними хлібами. І нехай принесе якусь частину з усіх своїх дарів у жертву відділення Господу: це буде священикові, який виливає на жертовник кров жертви спасіння. А м’ясо жертви хвали за спасіння буде йому. Нехай воно буде спожите в той же день, в який буде принесене, нехай не залишають нічого з нього до ранку. А якщо він жертвуватиме свій дар як обітну або як добровільну жертву, то нехай воно споживається того дня, коли він принесе свою жертву, і наступного. А те, що залишиться з м’яса жертви аж до третього дня, нехай буде спалене у вогні. Якщо ж він таки з’їстьb щось із м’яса на третій день, то воно не буде прийняте від нього – від того, хто його приносить – і не буде йому зараховане. Це – осквернення. І душа, яка з’їсть щось із нього, – візьме на себе гріх. М’ясо, яке доторкнеться до будь-чого нечистого, не може споживатися, воно має бути спалене у вогні. Неосквернене м’ясо може їсти кожен, хто чистий. Душа ж, яка споживе м’яса жертви спасіння, яке є Господнім, тим часом як її нечистота – на ній, – та душа пропаде зі свого народу. Якщо якась душа доторкнеться до будь-якої нечистої речі чи то з нечистоти людини, чи то нечистих чотириногих, чи то будь-якої нечистої гидоти, і споживе м’яса жертви спасіння, яке є Господнім, то та душа пропаде зі свого народу. Господь промовив до Мойсея, кажучи: Промов до ізраїльських синів, кажучи: Не споживайте жодного жиру ні з великої худоби, ні з овець чи кіз. Жир із мертвечини та зі здобичі хижака може використовуватися для будь-якої справи, та в їжу хай не вживається. Кожний, хто споживе жир із тварин, з яких принесе вогняне приношення Господу, – та душа пропаде зі свого народу. Не споживайте жодної крові в усіх ваших поселеннях ні з птахів, ні з тварин. Кожна душа, яка споживе кров, – та душа пропаде зі свого народу. Господь промовив до Мойсея, кажучи: Промовиш до ізраїльських синів, кажучи: Хто приносить Господу жертву спасіння, нехай принесе з цієї жертви спасіння свій дар Господу. Нехай його власні руки принесуть як вогняні приношення Господу жир, що на грудинці, і сальник печінки; нехай принесе їх, щоб покласти як дар перед Господом. Священик принесе жир на жертовник, а грудинка буде Ааронові та його синам. А як жертву відділення з ваших жертв спасіння віддасте священикові праву лопатку. Хто з Ааронових синів приноситиме кров жертви спасіння та жир, – тому буде як частка права лопатка, оскільки Я взяв в ізраїльських синів, із ваших жертв спасіння, грудинку жертви покладання та лопатку жертви відділення й віддав їх священикові Ааронові та його синам як вічну, встановлену законом частку від ізраїльських синів. Це – помазання Аарона та помазання його синів, частка з Господніх вогняних приношень, виділена їм у день, коли їх було приведено здійснювати священиче служіння Господу, як Господь звелів того дня, коли помазав їх, віддати їм від ізраїльських синів. Це – вічний закон для їхніх поколінь. Такий закон про всепалення, про хлібну жертву, про жертву за гріх, про жертву за переступ, про посвячення і про жертву спасіння, як Господь заповів Мойсеєві на Синайській горі того дня, коли заповів ізраїльським синам в Синайській пустелі приносити свої дари перед Господа.

 

Третя книга Мойсея
Левітів,
Глава 7

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії