Читання 11 грудня

Читання дня

Євангеліє

Іісус, сповнений Духа Святого, повернувся від Іордану і поведений був Духом у пустиню.

Там сорок днів Він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ці дні і по їх закінченні наостанку зголоднів.

І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом.

Іісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом Божим (Втор. 8,3).

І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить, і сказав Йому диявол: Тобі дам  владу над усіма цими царствами і славу їхню, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її; отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє.

Іісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатана; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому єдиному служи (Втор. 6,13).

І повів Його до Ієрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз,

бо написано: Ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе;

і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю (Пс. 90,11).

Іісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого (Втор. 6,16).

І, закінчивши всі спокушування, диявол відійшов від Нього до часу.

І повернувся Іісус в силі духу до Галілеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю.

Він учив у синагогах їхніх, і всі Його прославляли.

І прийшов у Назарет, де був вихований, і увійшов, за звичаєм Своїм, в день суботній у синагогу, і встав читати.

Йому подали книгу пророка Ісаії; і Він, розкривши книгу, знайшов місце, де було написано:

Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити змучених на волю,

проповідувати літо Господнє сприятливе (Іс. 61,1–2).

І, згорнувши книгу і віддавши служителю, сів, і очі всіх в синагозі були звернені до Нього.

І Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви слухали.

І всі засвідчили Йому це, і дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син?

Він сказав їм: звичайно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зціли Самого Себе, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі.

І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй.

Поправді кажу вам: багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі,

і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки до вдови в Сарепту Сидонську;

багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, крім Неємана сіріянина.

Почувши це, всі в синагозі наповнились гнівом і, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його;

Він же, пройшовши серед них, відійшов.

І прийшов у Капернаум, місто Галілейське, і навчав їх у дні суботні.

І дивувалися вченню Його, бо слово Його було з владою.

Був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав гучним голосом:

облиш; що Тобі до нас, Іісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.

Іісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши його посеред синагоги, вийшов з нього, анітрохи не пошкодивши йому.

І усіх охопив жах, і міркували між собою: що це значить, що Він з владою і силою наказує нечистим духам і вони виходять?

І розійшлася чутка про Нього по всіх місцях того краю.

Вийшовши з синагоги, Він увійшов у дім Симона; теща ж Симонова лежала в сильній гарячці; і благали Його за неї.

Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона ж відразу встала і служила їм.

Коли ж заходило сонце, всі, хто мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покладаючи на кожного з них руки, зціляв їх.

Виходили також і біси з багатьох з криком і говорили: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос.

А як настав день, Він, вийшовши з дому, пішов у безлюдне місце, а народ шукав Його і, прийшовши до Нього, затримував Його, щоб не йшов від них.

Він же сказав їм: і іншим містам Я повинен благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий.

І проповідував у синагогах галілейських.

 

Євангеліє від Луки,
Глава 4

Апостол

Також і ви, жінки, будьте покірні своїм чоловікам, щоб ті з них, які не підкоряються слову, життям своїх жінок без слова приєднувались,

коли побачать ваше чисте, богобоязливе життя.

Хай буде прикрасою вашою не зовнішнє заплітання волосся, не золоте вбрання або пишність в одязі,

а потаємна людина серця в нетлінній красі лагідного і мовчазного духу, що дорогоцінне перед Богом.

Так колись і святі жінки, покладаючи надію на Бога, прикрашали себе, підкоряючись своїм чоловікам.

Так Сарра підкорялась Авраамові, називаючи його господарем. Ви – діти її, якщо робите добро і не лякаєтесь ніякого страху.

Також і ви, чоловіки, поводьтеся розсудливо з жінками, як з немічним сосудом, віддаючи їм честь, як співспадкоємицям благодатного життя, щоб не було вам перешкод у молитвах.

І, нарешті, будьте всі однодумні, милостиві, братолюбні, милосердні, дружелюбні, смиренномудрі;

не платіть злом за зло або лихослів’ям за лихослів’я; а, навпаки, благословляйте, знаючи, що ви на це покликані, щоб успадкувати благословіння.

Бо, хто любить життя і хоче бачити добрі дні, той хай стримує язик свій від зла і уста свої від лукавих слів;

ухиляйся від зла і твори добро; шукай миру і прагни до нього,

бо очі Господні звернені до праведних, і вуха Його – до молитви їхньої, а лице Господнє проти тих, хто чинить зло (щоб їх винищити із землі).

І хто заподіє вам зло, якщо ви будете ревнителями доброго?

Але коли ви і страждаєте за правду, ви блаженні; а страху їх не бійтеся і не тривожтеся.

Господа Бога святіть в серцях ваших; завжди будьте готові всякому, хто вимагає від вас відповіді про ваше уповання, дати відповідь з лагідністю і благоговінням.

Майте добру совість, щоб тим самим, за що лихословлять вас, як злочинців, були посоромлені ті, які ганьблять ваше добре життя в Христі.

Бо, якщо на те воля Божа, то краще постраждати за добрі діла, ніж за злі;

тому що і Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші, праведник за неправедних, будучи умертвлений тілом, але оживши духом,

яким Він і тим духам, що перебували у темниці, зійшовши, проповідав,

які колись противилися Божому довготерпінню, що чекало їх за днів Ноя, коли будувався ковчег, у якому небагато, тобто вісім душ, спаслося від води.

Так і нас нині подібне цьому образу хрещення, не обмивання тілесної нечистоти, а обіцяння Богові доброї совісті, спасає воскресінням Іісуса Христа,

Котрий, зійшовши на небо, перебуває праворуч Бога і Котрому покорились Ангели і Власті і Сили.

 

Перше соборне послання святого апостола Петра,
Глава 3

Старий Заповіт

А коли якась душа приноситиме в дар Господу хлібну жертву, то нехай його даром буде питльоване борошно; нехай він поллє на нього олії, покладе на нього ладану – це є хлібна жертва – і принесе до синів Аарона, священиків. А священик, набравши з неї повну пригорщу питльованого борошна з олією та весь її ладан, покладе це на жертовник, як її пам’ятну частку. Це – жертва, приємні пахощі для Господа. А решта з хлібної жертви нехай буде для Аарона та його синів. Це є святе святих із Господніх жертв.

Коли ж він приноситиме в дар хлібну жертву, спечену в печі, то нехай принесе прісні хліби з питльованого борошна, замішені на олії, чи прісні коржі, змащені олією.

Якщо ж твій дар – хлібна жертва, приготована на сковороді, то нехай вона також буде прісна, з питльованого борошна, замішеного на олії. Розломиш їх на шматки та поллєш на них олії. Це є хлібна жертва Господу.

Якщо ж твій дар – хлібна жертва, приготована на вогнищі, то нехай і вона буде приготована з питльованого борошна на олії.

Тож він принесе Господу хлібну жертву, яку приготує з тих складників, – принесе її до священика. Й, наблизившись до жертовника, священик надбере дещо з хлібної жертви, як її пам’ятну частку, і покладе священик це на жертовник. Це – вогняне приношення, приємні пахощі для Господа. А те, що залишиться з хлібної жертви, буде для Аарона та його синів. Це є святе святих із Господніх вогняних приношень.

Жодної хлібної жертви, яку б ви не принесли Господу, не готуйте із закваскою. Адже ніякої закваски й ніякого меду не можна приносити у вогняне приношення Господу; можете приносити їх як дар первоплоду Господу, а на жертовник, як приємні пахощі Господу, хай вони не покладаються. Кожен дар вашої хлібної жертви нехай буде посолений сіллю. Не залишите ваших жертвоприношень без солі Господнього завіту; на кожному вашому дарі принесете Господу, вашому Богові, солі.

Якщо ж ти приноситимеш Господу хлібну жертву перших плодів, то принесеш нові прожарені потовчені зерна у хлібну жертву перших плодів Господу. Поллєш на неї олії й покладеш на неї ладану. Це є хлібна жертва. А священик принесе, як її пам’ятну частку, дещо із зерен з олією та весь її ладан. Це – вогняне приношення Господу.

 

Третя книга Мойсея
Левітів,
Глава 2

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії