Читання 9 грудня

Читання дня

Євангеліє

У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі.

Цей перепис був перший за правління Квірінія Сірією.

І всі йшли записатися, кожен до свого міста.

Пішов також і Йосиф з Галілеї, з міста Назарета, в Іудею, в місто Давидове, що зветься Віфлієм, бо він був з дому і роду Давидового, записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна.

Коли ж вони були там, прийшов час родити Їй;

і народила Сина Свого Первенця, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці.

У тій стороні були на полі пастухи, які ночували і стерегли отару свою.

Раптом з’явився їм Ангел Господній, і слава Господня осіяла їх; злякалися вони страхом великим.

І сказав їм Ангел: не бійтеся; я сповіщаю вам велику радість, яка буде всім людям:

бо нині народився вам у місті Давидовому Спаситель, Котрий є Христос Господь;

і ось вам ознака: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах.

І відразу з’явилося з Ангелом численне воїнство небесне, яке славило Бога і виголошувало:

слава у вишніх Богові і на землі мир, в людях благовоління!

Коли Ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Віфлієму і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь.

І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах.

Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це.

І всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пастухи.

А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм.

Пастухи ж повернулись, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм.

А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Немовля, дали Йому ім’я Іісус, наречене Ангелом до зачаття Його в утробі.        

І коли настали дні очищення їх за законом Мойсеєвим, принесли Його до Ієрусалима, щоб поставити перед Господом, як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господу, і щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голубенят.

Був тоді в Ієрусалимі чоловік, на ім’я Симеон. Він був муж праведний та побожний, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому.

Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього.

І прийшов він, натхненний Духом, у храм. І коли батьки принесли Немовля Іісуса, щоб виконати над Ним законний обряд,

він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав:

нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром,

бо бачили очі мої спасіння Твоє,

яке Ти приготував перед лицем усіх народів,

світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля.

Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього.

І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось, лежить Цей на падіння і на вставання багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання,– і Тобі Самій меч пройде душу,– щоб відкрились помисли багатьох сердець.

Тут була також Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асірова, яка досягла глибокої старості, проживши з чоловіком після свого дівоцтва сім років,

вдова років вісімдесяти чотирьох, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи Богові день і ніч.

Прийшовши в той час, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав визволення в Ієрусалимі.

І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галілеї, в місто своє Назарет.

Дитя ж зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрості, і благодать Божа була на Ньому.

Щороку батьки Його ходили до Ієрусалима на свято Пасхи.

І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Ієрусалима на свято.

Як скінчилися дні свята, і вони повертались, Отрок Іісус залишився в Ієрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його, а думали, що Він іде з іншими. Пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих і, не знайшовши Його, повернулись до Ієрусалима, шукаючи Його.

Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і запитував їх;

усі, хто слухав Його, дивувались розумові і відповідям Його.

І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я з великою скорботою шукали Тебе.

Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? хіба ви не знали, що Мені повинно бути в тому, що належить Отцю Моєму?

Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів.

І Він пішов з ними і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму.

Іісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей.

 

Євангеліє від Луки,
Глава 2

Апостол

Петро, Апостол Іісуса Христа, пришельцям, розсіяним у Понті, Галатії, Каппадокії, Асії і Віфінії, вибраним,

за передбаченням Бога Отця і освяченням Духа, на послушання і окроплення Кров’ю Іісуса Христа: благодать вам і мир хай примножаться.

Благословен Бог і Отець Господа нашого Іісуса Христа, Котрий з великої Своєї милості відродив нас воскресінням Іісуса Христа з мертвих для живого уповання,

для спадщини нетлінної, чистої, нев’янучої, яка зберігається на небесах для вас,

яких сила Божа через віру охороняє для спасіння, що готове відкритися в останній час.

Цьому радійте, посумувавши тепер трохи, якщо треба, від різних спокус,

щоб випробувана віра ваша виявилася коштовнішою за золото, що гине, хоч і очищається вогнем, на похвалу і честь і славу в явлення Іісуса Христа,

Котрого, не бачивши, любите, і в Котрого віруєте, хоч донині не бачили, і радієте радістю невимовною і преславною,

досягаючи, нарешті, вірою вашою спасіння душ.

До цього-то спасіння належали пошуки і дослідження пророків, які провіщали про визначену вам благодать,

досліджуючи, на котрий і на який час вказував сущий в них Дух Христа, спочатку провіщаючи Христові страждання і наступну за ними славу.

Їм же було відкрито, що не їм самим, а нам служило те, що нині проповідане тими, хто благовіствував вам Духом Святим, посланим з небес, у що бажають проникнути Ангели.

Тому, улюблені, підперезавши чресла розуму вашого, пильнуючи, майте досконалу надію на благодать, що подається вам у явлінні Іісуса Христа.

Як слухняні діти, не повертайтесь до похотей, що були в час вашого невідання,

але, за прикладом Святого, Котрий покликав вас, і самі будьте святі в усіх вчинках.

Бо написано: будьте святі, бо Я святий (Лев. 19,2).

І якщо ви називаєте Отцем Того, Котрий, незважаючи на особу, судить кожного по ділах, то зі страхом проводьте час мандрування вашого,

знаючи, що не тлінним сріблом чи золотом визволені ви від суєтного життя, переданого вам від батьків,

а дорогоцінною Кров’ю Христа, як непорочного і чистого Агнця,

призначеного ще раніше створення світу, але явленого в останній час для вас,

що увірували через Нього в Бога, Котрий воскресив Його з мертвих і дав Йому славу, щоб ви мали віру і уповання на Бога.

Послушанням істині через Духа, очистивши душі ваші для нелицемірного братолюбства, постійно любіть один одного від чистого серця,

як відроджені не від тлінного насіння, а від нетлінного, від слова Божого живого, яке перебуває повік.

Бо всяка плоть – як трава, і всяка слава людська – як цвіт на траві: засохла трава, і цвіт її відпав;

а слово Господнє перебуває повік (Іс. 40,6–8); а це є те слово, яке проповідане вам.

 

Перше соборне послання святого апостола Петра,
Глава 1

Старий Заповіт

І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Першого дня першого місяця, – при появі нового/ молодого місяця, – поставиш намет свідчення. І встановиш ковчег свідчення, і закриєш ковчег завісою, і внесеш стіл, і розкладеш розставлене на ньому/ все за своїм порядком/ УК7 покладеш його хліби покладання, і внесеш світильник, і встановиш на ньому лампади, і поставиш золотий жертовник для кадіння перед ковчегом, і встановиш покриття завіси на вході в намет свідчення. А жертовник для вогняних приношень поставиш біля входу в намет свідчення. І обладнаєш двір довкола. І візьмеш олію помазання, і помажеш намет і все, що в ньому. І освятиш його і весь його посуд, і буде святим. І помажеш жертовник для вогняних приношень і все його обладнання, і освятиш жертовник, і буде жертовник святим святих. І приведеш Аарона та його синів до входу в намет свідчення, і вмиєш їх водою. І одягнеш Аарона у святий одяг, і помажеш його, і освятиш його, і служитиме Мені священиком. І приведеш його синів, і одягнеш їх в одяг, і помажеш їх так, як ти помазав їхнього батька, і служитимуть Мені священиками. І станеться, що їхнє помазання священства буде для них навіки в їхніх поколіннях. І зробив Мойсей усе, що заповів йому Господь, – так він і зробив. І сталося, першого місяця другого року після того, як вони вийшли з Єгипту, при появі нового/ молодого місяця, був поставлений намет. І поставив Мойсей намет, і прикріпив головки, і вставив бруси, і встановив стовпи, і натягнув завіси на намет, і наклав на нього зверху покривала намету, – як і заповів Господь Мойсеєві. І, взявши Свідчення, він поклав у ковчег, і приладнав держаки/ жердини знизу ковчега, і вніс ковчег у намет, і встановив покриття завіси, і закрив ковчег свідчення, – як і заповів Господь Мойсеєві. Він поставив стіл у наметі свідчення – з північної сторони намету свідчення, ззовні завіси намету, а на ньому розклав хліби покладання перед Господом, – як і заповів Господь Мойсеєві. Він поставив світильник у наметі свідчення з південної сторони намету, і встановив його лампади перед Господом, – як і заповів Господь Мойсеєві. А перед завісою у наметі свідчення він поставив золотий жертовник, і покадив на ньому складним ладаном, – як і заповів Господь Мойсеєві. А жертовник для вогняних приношень він поставив біля входу в намет свідчення. Довкола намету й жертовника він спорудив двір. І закінчив Мойсей усі діла. І хмара покрила намет свідчення, і намет наповнився Господньою славою. І Мойсей не міг увійти в намет свідчення, бо його оповила тінню/ закривала хмара, і намет наповнився Господньою славою. Коли ж підіймалася хмара з намету, то сини Ізраїля вирушали далі зі своїм майном. Якщо ж хмара не підіймалася, то не рушали аж до дня, коли хмара підіймалася. Бо перед усім Ізраїлем була хмара над наметом вдень, а вогонь був над ним уночі впродовж усіх їхніх подорожей.

Вихід,
Глава 40

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії