Читання 5 грудня

Читання дня

Євангеліє

Негайно вранці первосвященники зі старійшинами та книжниками і весь синедріон зібрали раду і, зв’язавши Іісуса, відвели і видали Пілатові.

Пілат спитав Його: Ти Цар Іудейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.

І первосвященники звинувачували Його багато в чому.

Пілат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш? бачиш, як багато звинувачень проти Тебе.

Але Іісус і на це нічого не відповідав, так що Пілат дивувався.

На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили.

Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство.

І народ почав кричати і просити Пілата про те, що він завжди робив для них.

Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Іудейського?

Бо знав, що первосвященники через заздрість видали Його.

Та первосвященники підбурили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву.

Пілат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Іудейським?

Вони знову закричали: розіпни Його.

Пілат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Але вони ще дужче закричали: розіпни Його.

Тоді Пілат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Іісуса, побивши, віддав на розп’яття.

Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк,

і одягли Його в багряницю, та сплівши терновий вінець, поклали на Нього;

і почали вітати Його: радуйся, Царю Іудейський!

І били Його тростиною по голові, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялись Йому.

Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’ясти.

І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.

І привели Його на місце Голгофу, що означає: Лобне місце.

І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв.

Ті, що розпинали Його, ділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти.

Була третя година і розп’яли Його.

І був напис вини Його: Цар Іудейський.

З Ним розп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього.

І збулося слово Писання: і до злочинців причислений (Іс. 53,12).

Ті, що проходили, лихословили Його, киваючи головами своїми і кажучи: ей, Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні будуєш!

спаси Себе Самого і зійди з хреста.

Так само і первосвященники з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти!

Христос, Цар Ізраїлів, хай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його.

О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години.

О дев’ятій годині Іісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Ламма савахфані? – що значить: Боже Мій! Боже Мій! навіщо Ти Мене залишив?

Деякі з тих, що тут стояли, почувши те, говорили: Він кличе Іллю.

А один побіг, наповнив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його.

Іісус же, скрикнувши гучним голосом, іспустив дух.

І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу.

Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, що Він, так скрикнувши, іспустив дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий.

Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними була і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія,

які і тоді, коли Він був у Галілеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Ієрусалима.

І як настав уже вечір,– бо була п’ятниця, тобто день перед суботою,–

прийшов Йосиф із Аримафеї, славнозвісний радник, який і сам чекав Царства Божого, насмілився прийти до Пілата просити тіла Іісусового.

Пілат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його: чи давно помер?

І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові.

Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу.

Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 15

Апостол

Браття мої! не багато хто ставайте вчителями, знаючи, що ми підпадемо під більше осудження,

бо всі ми багато грішимо. Хто не грішить словом, той досконала людина, яка може приборкати і все тіло.

Ось, ми вкладаємо вуздечки в рот коням, щоб вони слухались нас, і керуємо всім тілом їхнім.

Ось, і кораблі, хоч які вони великі і як носяться сильними вітрами, та невеликим кермом спрямовуються, куди хоче керманич;

так і язик – невеликий член, але багато чинить. Подивись, невеликий вогонь як багато речей запалює!

І язик – вогонь, прикраса неправди; язик поставлений так між нашими членами, що сквернить усе тіло і запалює круг життя, будучи сам запалюваний від геєни.

Бо всяке єство звірів і птахів, плазунів і морських тварин приборкується і приборкане людським єством,

а язика вгамувати ніхто з людей не може: це – нестримне зло; він повний отрути смертоносної.

Ним благословляємо Бога і Отця, і ним проклинаємо людей, створених за подобою Божою.

З тих самих уст виходить благословіння і прокляття: не повинно, браття мої, щоб це було так.

Хіба з одного джерела тече солодка і гірка вода?

Не може, браття мої, смоковниця родити маслини, або виноградна лоза – смокви. Також і з одного джерела не може виливатися солона і солодка вода.

Хто мудрий і розумний між вами, докажи це на ділі доброю поведінкою з мудрою лагідністю.

Але якщо у вашому серці ви маєте гірку заздрість і сварливість, то не хваліться і не кривдіть істини.

Це не є мудрість, яка виходить звище, а земна, душевна, бісівська,

бо де заздрість і сварливість, там безладдя і все погане.

А мудрість, яка сходить звище, поперше, чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милосердя і добрих плодів, безпристрасна і нелицемірна.

Плід же правди у світі сіється у тих, які бережуть мир.

 

Соборне послання апостола Якова,
Глава 3

Старий Заповіт

І Веселеїл та Еліяв, і кожний обдарований розумом, кому дані вміння і знання, щоб на цьому розумітися та щоб виготовляти всі вироби, відповідно до святої потреби, діяли згідно з усім, що заповів Господь. Мойсей покликав Веселеїла й Еліява, та всіх, хто мав мудрість, кому Бог дав розумне серце, і всіх, які добровільно бажали приступити до праці, щоб звершувати її. І вони взяли від Мойсея всі окремі дари, які позносили сини Ізраїля для всіх робіт у святині, щоб виконати їх; щоранку вони й надалі приймали принесене від тих, хто приносив. Та поприходили всі майстри, які виконували роботи у святині, – кожний згідно зі своїм ділом, котре він робив, – і сказали Мойсеєві: Забагато приносять люди для робіт, які Господь наказав виконати. І Мойсей звелів, і оголосили в таборі, повідомляючи: Ні чоловік, ні жінка хай більше не працюють на особливі пожертви для святині! Тож народ припинив надалі приносити. Всі їхні роботи з будівництва були достатньо забезпечені, щоб завершити, і ще залишалося. І кожний майстер, між працівниками, зробив одяг для святині, який належав священикові Аарону, як і заповів Господь Мойсеєві. І зробили наплічник із золота та синього сукна, пурпуру, пряденого кармазину і тканого вісону. І вирізані були плитки, золоті смужки, щоб сплести разом із синім сукном, з пурпуром, тканим кармазином і з тонко виробленим вісоном, – витканий виріб. Плечові частини наплічника з’єднані з обох сторін – виріб, зітканий один з одним, переплетений між собою. Згідно з його виготовленням його зробили з цього ж – із золота, синього сукна, пурпуру, тканого кармазину і тонко виробленого вісону, – як і заповів Господь Мойсеєві. І обробили обидва камені смарагду – закріплені разом і вставлені в золоту оправу, викарбувані й вирізьблені, як печатки, з іменами синів Ізраїля. І він прикріпив їх на плечових частинах наплічника – камені пам’яті Ізраїльських синів, як і заповів Господь Мойсеєві. І зробили Місце виголошення суду – шитий виріб з гаптуванням, подібно до виготовлення наплічника: із золота, синього сукна, пурпуру, тканного кармазину і тонко виробленого вісону. Квадратним і подвійним зробили Місце виголошення суду – у долоню завдовжки і в долоню завширшки, подвійне. А до нього пришили тканину з набором каменів у чотири ряди. Ряд каменів: сардолік, топаз і смарагд – один ряд. І другий ряд: гранат, сапфір і яшма. І третій ряд: ліґурій, агат і аметист. І четвертий ряд: хризоліт, берил і онікс, – оковані золотом і оправлені в золото. І було дванадцять каменів з іменами синів Ізраїля, – згідно з їхніми іменами, – наче різьблені печаті – кожний зі своїм іменем, відповідно до дванадцятьох племен. І зробили на Місці виголошення суду плетені мережки – плетений виріб з чистого золота. І зробили два маленьких золотих щитки і два золотих кільця. І прикріпили два золотих кільця на обох кутах Місця виголошення суду. І прикріпили плетінки із золота до кілець на обох кутах Місця виголошення суду, – на двох з’єднаннях – дві плетінки, і прикріпили до двох малих щитків, і помістили на плечових частинах наплічника спереду – один напроти одного. І зробили два золотих кільця, і прикріпили на двох кутах на краях Місця виголошення суду: на краї ззаду наплічника зі середини. І зробили два золотих кільця, і прикріпили до обох плечових частин наплічника, під ним, спереду нижче з’єднання, над сплетеною в одне частиною наплічника. І прикріпив Місце виголошення суду кільцями, що на ньому, до кілець наплічника, які були з’єднані синім сукном, переплетеним з тканиною наплічника, щоб Місце виголошення суду не сповзало з наплічника, – як і заповів Господь Мойсеєві. А під наплічник зробили нижню ризу – тканої роботи, всю блакитну. Отвір для голови в нижній ризі – посередині, двічі обметаний, переплетений разом, який мав міцну облямівку довкола отвору. А внизу по краю одягу зробили зі синього сукна, пурпуру, тканого кармазину і тонко виробленого вісону гранатові яблучка – наче у розквітлого гранату. І зробили золоті дзвіночки, і причепили дзвіночки по краю одягу довкола між гранатовими яблучками. Золотий дзвіночок і гранатове яблучко, – і так повсьому краю одягу довкола, – для служіння, як і заповів Господь Мойсеєві. І зробили хітони з вісону – тканий виріб – для Аарона і його синів, і кидари з вісону, і митру з вісону, і штани з тонко виробленого вісону, а їхні пояси – з вісону, синього сукна, пурпуру і тканого кармазину – вишитий виріб, – як і заповів Господь Мойсеєві. І виготовили золоту пластинку, визначену для святого місця, – з чистого золота. І він зробив на ній напис викарбуваними буквами, як на печаті: Святиня для Господа. І поклали на синій край/ рубець/ облямівку, щоб лежала на митрі зверху, як і заповів Господь Мойсеєві.

Вихід,
Глава 36

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії