Читання 2 грудня

Читання дня

Євангеліє

І коли виходив Він з храму, один з учнів Його сказав Йому: Учителю! подивись, які камені і які будівлі!

Іісус сказав йому у відповідь: бачиш ці великі будівлі? все це буде зруйноване, так що не залишиться тут і каменя на камені.

І коли Він сидів на горі Єлеонській проти храму, то Петро, і Яків, і Іоанн, і Андрій запитали Його на самоті:

скажи нам, коли це буде, і яка ознака, коли все це має статись?

Відповідаючи їм, Іісус почав говорити: бережіться, щоб ніхто не спокусив вас,

бо багато прийдуть під іменем Моїм і говоритимуть, що це Я; і багатьох спокусять.

Коли ж почуєте про війни і про воєнні чутки, не жахайтесь: бо належить цьому бути,– але це ще не кінець.

Бо повстане народ на народ і царство на царство; і будуть землетруси місцями, і буде голод і заворушення. Це – початок хвороб.

Та ви стежте за собою, бо вас видаватимуть на судилища і битимуть у синагогах, і перед правителями і царями поставлять вас за Мене, для свідчення перед ними.

І всім народам раніше повинно бути проповідане Євангеліє.

Коли ж поведуть видавати вас, то не турбуйтесь заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте; але, що дано буде вам у той час, те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий.

Видасть же брат брата на смерть, і батько – дітей; і повстануть діти на батьків, і уб’ють їх;

і зненавидять вас усі за ім’я Моє; хто ж перетерпить до кінця, той спасеться.

Коли ж побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоятиме, де не належить (хто читає, хай розуміє), тоді хто буде в Іудеї, хай біжить у гори;

а хто на покрівлі, той не сходь у дім і не заходь взяти щось з дому свого;

і хто на полі, не вертайся назад взяти одежу свою.

Горе вагітним і матерямгодувальницям у ті дні.

Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку.

Бо в ті дні буде така скорбота, якої не було від початку творіння, яке вчинив Бог, навіть і донині, і не буде.

І коли б Господь не скоротив тих днів, то не спаслась би ніяка плоть; але заради вибраних, яких Він вибрав, скоротив ті дні.

Тоді, якщо хто скаже вам: ось, тут Христос, або: ось там,– не вірте.

Бо встануть лжехристи і лжепророки, і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і вибраних.

Ви ж бережіться. Ось, Я наперед сказав вам усе.

Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла,

і зірки спадуть з неба, і сили небесні похитнуться.

Тоді побачать Сина Людського, грядущого на хмарах, з силою і славою великою.

І тоді Він пошле Своїх Ангелів і збере вибраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба.

Від смоковниці візьміть подобу: коли гілки її стають вже м’які й пускають листя, то знаєте, що близько літо.

Так і ви: коли побачите, що все збувається, знайте, що близько, при дверях.

Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде.

Небо й земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.

Про день же той, або час, ніхто не знає, ні Ангели небесні, ні Син, а тільки Отець.

Пильнуйте, будьте насторожі і моліться, бо не знаєте, коли настане час цей.

Подібно до того, коли чоловік, відходячи в дорогу і залишаючи свій дім, дав владу слугам своїм, і кожному своє діло, і наказав воротареві пильнувати,

отож пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому, ввечері чи опівночі, чи як півні заспівають, чи вранці;

щоб, коли він несподівано прийде, ви не спали.

А що кажу вам, кажу всім: пильнуйте.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 13

Апостол

Яків, раб Бога і Господа Іісуса Христа, дванадцятьом колінам, що в розсіянні,– радуватися.

З великою радістю приймайте, браття мої, коли впадаєте в різні спокуси,

знаючи, що випробування вашої віри дає терпіння;

терпіння ж повинно мати досконалу дію, щоб ви були досконалі в усій повноті без усякого недоліку.

Якщо ж у кого з вас не вистачає мудрості, хай просить у Бога, Котрий дає всім просто й без докорів,– і дасться йому.

Але хай просить з вірою, нітрохи не сумніваючись, бо той, хто сумнівається, подібний до морської хвилі, яку вітер здіймає і розвіває.

Хай не думає така людина одержати що-небудь від Господа.

Двоєдушна людина не стійка на всіх шляхах своїх.

Хай хвалиться принижений брат висотою своєю,

а багатий – приниженням своїм, бо він перейде, як трав’яний цвіт.

Сходить сонце, настає спека, і спекою висушує траву, цвіт її опадає, зникає краса її вигляду; так в’яне і багатий на шляхах своїх.

Блаженна людина, котра переносить спокуси, бо, будучи випробуваною, вона прийме вінець життя, який обіцяв Господь тим, що люблять Його.

У спокусі ніхто не кажи: Бог мене спокушає; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого,

але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похоттю;

похоть же, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.

Не обманюйтесь, браття мої улюблені.

Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходить звище, від Отця світів, у Котрого нема зміни і ні тіні переміни.

Захотівши, Він родив нас словом істини, щоб нам бути деяким початком Його творінь.

Отже, браття мої улюблені, кожна людина хай буде швидкою на слухання, повільною на слова, повільною на гнів,

бо гнів людини не творить правди Божої.

Тому, відкинувши всяку нечистоту і залишок злоби, з лагідністю прийміть насаджене слово, яке може спасти ваші душі.

Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють.

Бо хто слухає слово і не виконує, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя в дзеркалі:

вона подивилась на себе, відійшла і відразу ж забула, яка вона.

Але хто вникне в закон досконалий, закон свободи, і перебуватиме в ньому, той, будучи не слухачем, який забуває, а виконавцем діла, блаженний буде в своїй діяльності.

Коли хто з вас думає, що він побожний і не приборкує свого язика, а обманює своє серце, то побожність у того пуста.

Чиста і непорочна побожність перед Богом і Отцем є в тому, щоб піклуватися про сиріт і вдів у їхніх скорботах і берегти себе неоскверненим від світу.

 

Соборне послання апостола Якова,
Глава 1

Старий Заповіт

І сказав Господь Мойсеєві: Іди, виходь звідси, – ти і твій народ, який ти вивів з Єгипетської землі, – в землю, про яку Я поклявся Авраамові, Ісаакові та Якову, кажучи: Вашим нащадкам дам її. Я ж пошлю Мого ангела перед тобою, і він вижене аморейця, хета, ферезейця, ґерґесейця, евейця і євусейця, і введе тебе в землю, що тече молоком і медом. Оскільки Я не піду з тобою, бо ти є народом упертим, – аби не винищив тебе по дорозі. І народ, почувши ці зловісні слова, засумував в одязі смутку. Тож Господь сказав Ізраїльським синам: Ви – народ упертий. Глядіть, аби Я не навів на вас іншої пошесті й не винищив вас! А тепер зніміть ваш пишний одяг і прикраси, і Я покажу тобі, народе, що вчиню з тобою. І сини Ізраїля зняли свої прикраси і наряди, від часу перебування біля гори Хорив. А Мойсей, узявши свій намет, поставив поза табором – далеко від табору, і він названий був наметом свідчення. І було, що кожний, хто шукав Господа, виходив до намету поза табір. Коли ж виходив Мойсей до намету, то весь народ, кожний стояв біля входу свого намету, дивлячись, і всі стежили, як відходив Мойсей, доки він не входив у намет. А коли Мойсей входив у намет, то хмарний стовп опускався і ставав над входом у намет, і Господь говорив з Мойсеєм. І весь народ бачив хмарний стовп, який стояв біля входу в намет. І, стоячи, весь народ поклонявся – кожний від входу свого намету. І промовляв Господь до Мойсея віч-на-віч, так, як хтось спілкується зі своїм приятелем. І він повертався до табору. А його слуга, юнак Ісус, син Навина, не виходив з намету. І сказав Мойсей Господу: Ось Ти мені кажеш: Веди цей народ! Ти ж не об’явив мені, кого пошлеш зі мною. Ти ж мені сказав: Знаю тебе понад усіх! – і: Ти маєш милість в Мене. Тому, коли я знайшов милість перед Тобою, то покажи мені Себе, щоб я явно побачив Тебе, аби я знайшов милість перед Тобою, і щоб пізнав я, що ці люди є Твоїм народом. А Він говорить: Я Сам ітиму перед тобою і дам тобі відпочинок. Мойсей же каже Йому: Якщо Сам Ти не підеш, то не виводь мене звідси. А як стане дійсно відомо, що я знайшов милість перед Тобою, – я і Твій народ, – якщо не тим, що Ти йтимеш разом з нами? І таким чином прославимося, – я і Твій народ, – понад усякий народ, який є на землі. І Господь сказав Мойсеєві: Я зроблю тобі за цим словом, яке ти сказав, бо ти знайшов милість переді Мною, і Я пізнав тебе понад усіх. А той каже: Покажи мені Твою славу! І Він сказав: Я пройду перед тобою в Моїй славі та проголошу Моє ім’я перед тобою: Господь. І помилую того, до кого милостивий, і виявлю милосердя тому, до кого милосердний. Та Мого обличчя ти побачити не зможеш, – сказав Він, – оскільки людина не може побачити Моє обличчя і залишитися живою. І промовив Господь: Ось місце біля Мене: ти стоятимеш на скелі. Коли ж проходитиме слава Моя, то Я поміщу тебе в розщелині скелі й покрию тебе Моєю рукою, доки не пройду. І заберу руку, і тоді побачиш Мене ззаду, а Моє обличчя не буде тобі показане.

Вихід,
Глава 33

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії