Читання 30 листопада

Читання дня

Євангеліє

І почав говорити їм притчами: один чоловік насадив виноградник і обніс огорожею, і викопав винотоку*, і збудував башту, і, віддавши його виноградарям, відлучився.

І послав у свій час до виноградарів слугу – одержати від виноградарів плоди з виноградника.

Вони ж, схопивши його, били, і відіслали ні з чим.

Знову послав до них іншого слугу; і тому камінням розбили голову і відпустили з безчестям.

І знову іншого послав: і того вбили; і багатьох інших то били, то вбивали.

Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: посоромляться сина мого.

Але виноградарі сказали один одному: це спадкоємець; ходім, уб’ємо його і спадщина буде наша.

І, схопивши його, вбили і викинули геть з виноградника.

Що ж зробить господар виноградника? – Прийде і покарає виноградарів смертю, і віддасть виноградник іншим.

Невже ви не читали цього в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним;

це від Господа, і є дивне в очах наших? (Пс. 117,22–23).

І намагалися схопити Його, але побоялись народу, бо зрозуміли, що про них сказав притчу; і, залишивши Його, відійшли.

І посилають до Нього декого з фарисеїв та іродіан, щоб спіймати Його на слові.

Вони ж, прийшовши, говорять Йому: Учителю! ми знаємо, що Ти справедливий і не прагнеш комунебудь догодити, бо не зважаєш на особу, а воістину навчаєш путі Божої. Чи дозволено платити податок кесареві, чи ні? давати нам чи не давати?

Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: що спокушаєте Мене? принесіть Мені динарій, щоб Мені бачити його.

Вони принесли. Тоді говорить їм: чиє це зображення і напис? Вони сказали: кесаря.

Іісус сказав їм у відповідь: віддавайте кесареве кесарю, а Боже Богові. І дивувалися Йому.

Потім прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що нема воскресіння, і запитали Його, кажучи:

Учителю! Мойсей написав нам: якщо в кого помре брат і залишить жінку, а дітей не залишить, то брат його хай візьме жінку його і відродить потомство братові своєму.

Було сім братів: перший взяв жінку, і помер, не залишивши дітей.

Взяв її другий і помер, і він теж не залишив дітей; і третій так само.

Брали її за себе семеро і не залишили дітей. Після всіх померла й жінка.

Отже, в час воскресіння, коли воскреснуть, котрого з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за жінку.

Іісус сказав їм у відповідь: чи не тому ви й помиляєтесь, що не знаєте ні Писання, ні сили Божої?

Бо, коли воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні одружуватися, ні заміж виходити, а будуть, як Ангели на небесах.

А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як при купині Бог сказав Йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? (Вих. 3,6).

Бог не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь.

Один з книжників, слухаючи, як вони сперечалися, і побачивши, що добре Іісус відповідав їм, спитав Його: яка перша з усіх заповідей?

Іісус відповідав йому: перша з усіх заповідей: слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш є Господь єдиний;

і возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю,– ось перша заповідь! (Втор. 6,4–5).

Друга подібна до неї: возлюби ближнього твого, як самого себе (Лев. 19,18). Іншої більшої за ці заповіді нема.

Книжник сказав Йому: добре, Учителю! Ти істину сказав, що один є Бог, і нема іншого, крім Нього;

і любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, є більше за всі всеспалення і жертви.

Іісус, побачивши, що він розумно відповідав, сказав йому:  недалеко ти від Царства Божого. Після того ніхто не насмілився питати Його.

Продовжуючи вчити в храмі, Іісус говорив: як кажуть книжники, що Христос є Син Давидів?

Бо сам Давид сказав Духом Святим: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх (Пс. 109,1).

Отже, сам Давид називає Його Господом: як же Він Син йому? І багато народу слухало Його з насолодою.

І говорив їм у вченні Своїм: стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і приймати вітання на народних зібраннях,

сидіти спереду в синагогах і возлежати на першому місці на бенкетах,–

ці, котрі поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться, приймуть найтяжче осудження.

І сів Іісус проти скарбниці і спостерігав, як народ кладе гроші в скарбницю. Чимало заможних клали багато.

Прийшла одна бідна вдова і поклала дві лепти, тобто кодрант.

Покликавши учнів Своїх, Іісус сказав їм: істинно кажу вам, що ця бідна вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю,

бо всі клали з достатку свого, а вона від нестатків своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 12

Апостол

Врятувавшись, ті, що були з Павлом, дізналися, що острів називається Меліт.

Іноплемінники проявили до нас велику людяність, бо вони після недавнього дощу й холоду, розклали вогнище і прийняли всіх нас.

Коли ж Павел набрав багато хмизу і клав на вогонь, тоді єхидна, вийшовши від жару, повисла у нього на руці.

Іноплемінники, побачивши змію, повислу в нього на руці, говорили один одному: певне цей чоловік – вбивця, коли його, врятованого від моря, суд Божий не залишає жити.

Але він, струсивши змію у вогонь, не зазнав ніякої шкоди.

Вони ж чекали, що в нього буде запалення, або він раптово впаде мертвим; але, довго чекаючи і побачивши, що з ним ніякої біди не сталося, змінили думки і говорили, що він Бог.

Біля того місця були маєтки начальника острова, на ім’я Публій; він прийняв нас і три дні люб’язно пригощав.

Батько Публія лежав, страждаючи гарячкою і болем у животі; Павел увійшов до нього, помолився і, поклавши на нього свої руки, зцілив його.

Після цієї події і інші на острові, що мали недуги, приходили і зцілялися,

і віддавали нам велику шану, а при від’їзді наділили нас усім потрібним.

Через три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі, який називався Діоскури і зимував на цьому острові,

і припливши до Сіракуз, пробули там три дні.

Звідти відпливши, прибули в Ригію; оскільки через день повіяв південний вітер, прибули на другий день до Путеолу,

де знайшли братів і були впрошені пробути в них днів сім, а потім пішли до Риму.

Тамтешні браття, почувши про нас, вийшли нам назустріч до Аппієвої площі і Трьох Гостиниць. Побачивши їх, Павел подякував Богові і пожвавішав.

Коли ж ми прийшли до Риму, то сотник передав в’язнів воєначальникові, а Павлові дозволено жити окремо з воїном, що стеріг його.

Через три дні Павел скликав знатніших з іудеїв, і коли вони зійшлися, говорив до них: мужі браття! не зробивши нічого проти народу або батьківських звичаїв, я в кайданах з Ієрусалима переданий до рук римлян.

Вони, судивши мене, хотіли звільнити, тому що нема в мені ніякої вини, вартої смерті;

але, так як іудеї заперечували, я змушений був вимагати суду в кесаря, проте не для того, щоб звинувачувати в чомусь мій народ.

З цієї причини я і покликав вас, щоб побачитись і поговорити з вами, бо за надію Ізраїлеву обкладений я цими кайданами.

Вони ж сказали йому: ми ні листів не одержували про тебе з Іудеї, ні з братів, що приходили, ніхто не сповістив про тебе і не сказав чогось поганого.

А втім хотіли б ми почути від тебе, як ти міркуєш; бо нам відомо, що про це вчення скрізь сперечаються.

І, призначивши йому день, дуже багато прийшли до нього в гостиницю; і він зранку до вечора викладав їм вчення про Царство Боже, наводячи свідчення і переконуючи їх про Іісуса із закону Мойсеєвого і пророків.

Одні з них переконувались словами його, а інші не вірили.

Ті, що були незгідні між собою, виходили, коли Павел сказав такі слова: добре Дух Святий сказав отцям нашим через пророка Ісаію:

піди до цього народу і скажи: слухом почуєте і не зрозумієте, і очима дивитись будете і не побачите.

Бо згрубіло серце людей цих, і вухами ледве чують, і очі свої закрили, щоб не бачити очима, і не чути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, щоб Я зцілив їх (Іс. 6,9–10).

Отож хай буде вам відомо, що спасіння Боже послане язичникам: вони і почують.

Коли він сказав це, іудеї пішли, довго сперечаючись між собою.

І прожив Павел цілих два роки на своєму утриманні і приймав усіх, хто приходив до нього,

проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Іісуса Христа з усяким дерзновінням беззаборонно.

 

Діяння святих апостолів,
Глава 28

Старий Заповіт

І Господь промовив до Мойсея, кажучи: Ось Я назвав по імені Веселеїла, сина Урії, сина Ора з племені Юди. Я наповнив його Божим Духом, мудрістю, розумом і хистом у кожному ділі, щоб задумувати і творити, працювати із золотом, сріблом, міддю, синьою тканиною, пурпуром, пряденим кармазином і тканим вісоном, і в різбі по каменю, і в столярних справах, – для виконання всіх робіт. Я призначив його і Еліява, сина Ахісамаха з племені Дана, і кожному мудрому серцем Я дав розуміння, тож вони зроблять усе, що Я тобі заповів: намет свідчення, ковчег завіту і кришку на ньому, і посуд намету, жертовники, стіл і весь посуд на ньому, чистий світильник і все його обладнання, умивальник і його підставку, шати для служіння Аарона та шати для його синів, щоби були Моїми священиками; і олію помазання, і складну кадильну суміш для святині. Як Я тобі заповів, хай усе так і зроблять. І сказав Господь Мойсеєві, промовляючи: Тож накажи ти Ізраїльським синам, говорячи: Глядіть, дотримуйтеся Моїх субот! Адже це – ознака між Мною і вами для ваших поколінь, щоб ви знали, що Я – Господь, Який вас освячує. Тож будете дотримуватися суботи, бо це – святе для вас. Хто її зневажатиме, нехай неодмінно помреaj. Кожний, хто в цей день виконуватиме роботу, та душа буде вигублена з-поміж його народу. Шість днів звершуйте працю, а сьомого дня – субота, святий відпочинок, – для Господа. Кожний, хто в сьомий день працюватиме, нехай помре! І сини Ізраїля будуть дотримуватися субот, щоб для своїх поколінь зробити їх вічним завітом між Мною та Ізраїльськими синами. Це – знак навіки, бо впродовж шести днів Господь створив небо і землю, а сьомого дня Він перервав працю і відпочив. І Господь дав Мойсеєві дві скрижалі свідчення – кам’яні таблиці, написані Божим перстом, коли перестав до нього промовляти на Синайській горі.

Вихід,
Глава 31

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії