Читання 29 листопада

Читання дня

Євангеліє

Коли наблизились до Ієрусалима, до Віффагії та Віфанії, до гори Єлеонської, Іісус посилає двох з учнів Своїх і говорить їм: підіть у селище, яке прямо перед вами; і як тільки ввійдете в нього, зараз же знайдете прив’язаного молодого осла, на якого ніхто з людей не сідав; відв’язавши його, приведіть.

І якщо хто скаже вам: що це ви робите? – відповідайте, що він потрібний Господу; і відразу пошле його сюди.

Вони пішли і знайшли молодого осла, прив’язаного на вулиці біля воріт, і відв’язали його.

І деякі з тих, що там стояли, говорили їм: що робите? навіщо відв’язуєте осля?

Вони відповідали їм, як звелів Іісус; і ті відпустили їх.

І привели осля до Іісуса; і поклали на нього одяг свій; Іісус сів на нього.

Багато ж людей стелили свій одяг по дорозі; а інші різали гілки з дерев і встеляли ними дорогу.

І ті, які йшли попереду Нього, і ті, які супроводжували Його, вигукували: осанна! благословен, Хто йде в ім’я Господнє!

Благословенне грядуще в ім’я Господа царство отця нашого Давида! осанна у вишніх!

І ввійшов Іісус в Ієрусалим і в храм; і, оглянувши все, оскільки час уже був пізній, пішов з дванадцятьма до Віфанії.

На другий день, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів;

і, побачивши здалеку смоковницю, вкриту листям, пішов, чи не знайде чого на ній; але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не настав час для збирання смокв.

 І сказав їй Іісус: віднині хай ніхто не споживає твоїх плодів довіку. І чули те учні Його.

Прийшли до Ієрусалима. Іісус, увійшовши в храм, почав виганяти тих, що продавали і купували в храмі; і столи міняльників, і лави тих, що продавали голубів, поперекидав;

і не дозволяв, щоб хто переніс через храм будь-яку річ.

І вчив їх, кажучи: чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? а ви зробили його вертепом розбійників (Іс. 56,7; Ієр 7,11).

Почули це книжники і первосвященники і шукали, як би погубити Його, бо боялись Його, тому що весь народ дивувався Його вченню.

Коли ж стало пізно, Він вийшов геть з міста.

Уранці, проходячи мимо, побачили, що смоковниця всохла до кореня.

І, згадавши, Петро сказав Йому: Равві! дивись, смоковниця, яку Ти прокляв, усохла.

Іісус, відповідаючи, говорить їм:

майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: підведись і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом,– буде йому, що тільки скаже.

Тому кажу вам: усе, чого попросите в молитві, вірте, що одержите,– і буде вам.

І коли стоїте на молитві, прощайте, якщо щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний простив вам провини ваші.

Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших.

Прийшли знову до Ієрусалима. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященники і книжники, і старійшини і говорили Йому: якою владою Ти це робиш? і хто дав Тобі владу робити це?

Іісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, відповідайте Мені; тоді і Я скажу вам, якою владою це роблю.

Хрещення Іоаннове з небес було чи від людей? відповідайте Мені.

Вони міркували між собою: якщо скажемо: з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому?

а сказати: від людей – боялись народу, бо всі вважали, що Іоанн воістину був пророк.

І сказали у відповідь Іісусові: не знаємо. Тоді Іісус сказав їм у відповідь: і Я не скажу вам, якою владою це роблю.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 11

Апостол

Коли вирішено було пливти нам до Італії, то віддали Павла і деяких інших в’язнів сотникові Августового полку на ім’я Юлій.

Ми піднялися на адрамітський корабель і відправились, намагаючись пливти поблизу асійських місць. З нами перебував Арістарх, македонянин з Фессалоніки.

Другого дня пристали до Сидону. Юлій поводився з Павлом людинолюбно, дозволив йому відвідати друзів і скористатися їхньою щирістю.

Вирушивши звідти, ми припливли до Кіпру, бо був супротивний вітер,

і, перепливши море проти Кілікії та Памфілії, прибули до Мір Лікійських.

Там сотник знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього.

Повільно плаваючи багато днів і ледве порівнявшись з Кнідом, через несприятливий нам вітер, ми підпливли до Криту при Салмоні.

Ледве пробравшись мимо нього, прибули до одного місця, що зветься Добрі Пристані, поблизу міста Ласея.

А як минуло багато часу, і плавання було вже небезпечне, тому що і піст уже минув, то Павел радив,

кажучи їм: мужі! я бачу, що плавання буде з труднощами і з великою шкодою не тільки для вантажу і корабля, але й для нашого життя.

Однак сотник більше довіряв керманичеві і начальникові корабля, ніж словам Павла.

А як пристань була непридатна до зимівлі, то чимало людей радили податися звідти, щоб, якщо можливо, дійти до Фініка, пристані Критської, що лежить проти південно-західного і північно-західного вітру, і там перезимувати.

Коли ж подув південний вітер, і вони, думаючи, що вже отримали бажане, вирушили і попливли поблизу Криту.

Але невдовзі знявся супротивний йому бурхливий вітер, що зветься евроклідон.

Корабель схопило так, що він не міг чинити опір вітрові, і ми носилися, віддавшись хвилям.

І, наскочивши на якийсь острівок, що зветься Клавда, ми ледве могли втримати човен.

Піднявши його, почали всіма засобами обв’язувати корабель; боячись, щоб не сісти на мілину, спустили вітрило і таким чином носилися.

Вранці другого дня, коли розпочався буревій, почали викидати вантаж,

а на третій день ми своїми руками викидали з корабля речі.

Але як багато днів не було видно ні сонця, ні зірок і тривала велика буря, то остаточно втрачалась будь-яка надія на наше врятування.

І як довго не їли, то Павел, ставши посеред них, сказав: о мужі! треба було послухати мене і не відходити від Криту і тим самим уникнули б цих труднощів і шкоди.

Тепер же переконую вас підбадьоритись, бо жодна душа з вас не загине, а тільки корабель.

Бо Ангел Бога, Якому я належу і Якому служу, з’явився мені цієї ночі

і сказав: не бійся, Павле! тобі належить стати перед кесарем і ось Бог дарував тобі всіх, що пливуть з тобою.

Тому підбадьортесь, мужі, бо я вірю Богові, що буде так, як мені сказано.

Нам належить бути викинутими на який-небудь острів.

Чотирнадцятої ночі, коли ми носилися в Адріатичному морі, близько опівночі корабельники почали здогадуватися, що наближаються до якоїсь землі,

і, вимірявши глибину, знайшли двадцять сажнів; потім на невеликій відстані, знову вимірявши, знайшли п’ятнадцять сажнів.

Побоюючись, щоб не натрапити на кам’янисті місця, кинули з корми чотири якорі і чекали дня.

Коли корабельники хотіли втекти з корабля і спускали на море човен, роблячи вигляд, ніби хочуть кинути якір з носа,

Павел сказав сотникові і воїнам: якщо вони не залишаться на кораблі, то ви не можете спастися.

Тоді воїни відтяли вірьовки у човна, і він упав.

Коли почало світати, Павел умовляв усіх приймати їжу, кажучи: сьогодні чотирнадцятий день, як ви, чекаючи, перебуваєте без їжі, нічого не ївши.

Тому прошу вас прийняти їжу: це сприятиме збереженню вашого життя; бо ні в кого з вас не пропаде й волосина з голови.

Сказавши це і взявши хліб, він подякував Богові перед усіма і, розламавши, почав їсти.

Тоді всі підбадьорилися і також прийняли їжу.

Було ж усіх нас на кораблі двісті сімдесят шість душ.

Наситившись їжею, почали полегшувати корабель, викидаючи пшеницю в море.

Коли ж настав день, землі не розпізнавали, а побачили лише якусь затоку з пологим берегом, до якого вирішили, якщо можна, пристати з кораблем.

І, піднявши якорі, попливли по морю, і розв’язавши рулі та піднявши мале вітрило за вітром, держали до берега.

Наскочили на косу і корабель сів на мілину. Ніс вгруз і став нерухомим, а корма розбивалася силою хвиль.

Воїни було погодилися умертвити в’язнів, щоб хтонебудь, випливши, не втік.

Але сотник, бажаючи спасти Павла, утримав їх від цього наміру, і звелів тим, що вміли плавати, першими кинутися і вийти на землю,

іншим же спасатися: кому на дошках, а кому на будьчому від корабля; і таким чином усі спаслись на землю.

 

Діяння святих апостолів,
Глава 27

Старий Заповіт

І зробиш кадильний жертовник з негниючого дерева. Виготовиш його в лікоть завдовжки і в лікоть завширшки, – він буде квадратним, – і в два лікті заввишки. З нього будуть виходити його роги. Ти покриєш їх чистим золотом: його решітку, його сторони довкола та його роги; і зробиш по ньому золотий плетений вінець навколо. А під його плетеним вінцем приробиш до нього два кільця з чистого золота – до двох кутів, і зробиш це з обох сторін. І вони будуть кріпленнями для держаків, щоб за допомогою них його носити. Держаки зробиш з негниючого дерева, і покриєш їх золотом. І поставиш його перед завісою, яка є перед ковчегом свідчення, – там, де Я тобі об’являтимуся. Аарон кадитиме на ньому пахучим ладаном певного складу. Рано-вранці, коли готуватиме лампади, кадитиме на ньому, і коли Аарон розпалюватиме лампади ввечері, також кадитиме на ньому, – постійне, безперестанне кадіння перед Господом у ваші роди. Ти не принесеш на ньому іншого ладану, [вогняного] жертвоприношення чи жертви і не литимеш на нього жертви виливання. Раз на рік на ньому Аарон звершуватиме викуплення – на його рогах – за допомогою крові очищення жертв за гріхи для/ як викуплення; раз на рік очищатиме його в роди ваші. Це – святе святих для Господа! І сказав Господь Мойсеєві, промовляючи: Коли проводитимеш перепис Ізраїльських синів, коли перечислюватимеш їх, то нехай кожен дасть викуп за свою душу Господу. І не буде пошесті серед них, коли перечислюватимеш їх. Ось що хай дадуть ті, які проходитимуть перепис: половину дідрахми, згідно зі священною дідрахмою. Дідрахма – це двадцять оболів. А половина дідрахми – пожертва для Господа. Кожен, хто проходить перепис, – від двадцяти років і старше – дадуть пожертви Господу. Багатий не збільшуватиме, а незаможний не зменшуватиме від половини дідрахми, коли даватиме пожертву Господу, щоб звершити викуплення за ваші душі. І візьмеш гроші пожертв від синів Ізраїля, і віддаси їх на оплату робіт у наметі свідчення, і буде синам Ізраїля на пам’ять перед Господом, – щоб звершити викуплення за ваші душі. І сказав Господь Мойсеєві, промовляючи: Зроби мідний чан для вмивання і мідну підставку для нього. І поставиш його між наметом свідчення та між жертовником, і наллєш у нього води. І Аарон та його сини митимуть у ньому водою руки й ноги. Митимуться водою, коли входитимуть у намет свідчення, – щоб не померли, – або коли підходять до жертовника служити і приносити всепалення Господу, митимуть руки й ноги водою, щоб не померли. І буде їм як вічний закон – йому і його нащадкам після нього. І сказав Господь Мойсеєві, промовляючи: Ти візьми пахощі: цвіту вибраної смирни – п’ятсот сиклів, запашного цинамону – половину з цього, двісті п’ятдесят, і пахучого аїру – двісті п’ятдесят, ірису – п’ятсот священних сиклів та гін олії з оливок. І зробиш з цього олію для святого помазання – миро, запашний витвір виробника ладану. Олія буде для святого помазання. І помажеш нею намет свідчення, ковчег свідчення, світильник і все його обладнання, кадильний жертовник, жертовник для всепалень і все його обладнання, стіл і весь його посуд, умивальник і його підставку. І освятиш їх, і будуть святим святих. Кожен, хто доторкнеться до них, освятиться. І помажеш Аарона та його синів, і освятиш їх, щоби служили Мені священиками. І скажеш Ізраїльським синам, промовляючи: Це – олія, миро помазання, вона буде святою для вас у ваші роди. Тіло людини не будете помазувати нею, і самі для себе не робитимете подібної суміші такого складу. Вона – свята і буде святинею для вас. Якщо хтось таку зробить і якщо хтось дасть її чужинцеві, то буде вигублений зі свого народу. І промовив Господь до Мойсея: Візьми собі пахощі – мирру, оних, запашну халвану і прозорий ладан у рівній кількості. І хай зроблять з нього складний ладан – суміш, запашний витвір виробника ладану – чистий, святий витвір. І розітреш його дрібненько, і покладеш перед Свідченням у наметі свідчення, – там, де Я об’являтимуся тобі, – святе святих буде для вас. Не робитимете самі для себе ладану за цим складом. Святим нехай буде він у вас – тільки для Господа. Якщо хтось зробить таке, щоб ним напахуватися, нехай буде вигублений зі свого народу.

Вихід,
Глава 30

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії