Читання 27 листопада

Читання дня

Євангеліє

І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі.

І через шість днів взяв Іісус Петра, Якова та Іоанна, і вивів їх одних на гору високу, і преобразився перед ними:

одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як білильник не може вибілити на землі.

І з’явився їм Ілля з Мойсеєм; і розмовляли з Іісусом.

При цьому Петро сказав Іісусові: Равві! добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один, та Іллі один.

Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх.

І з’явилась хмара і огорнула їх, і зійшов голос з хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте.

І, раптом подивившись навкруги, нікого вже з собою не бачили, крім одного Іісуса.

Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розказувати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.

І вони утримали в собі це слово, питаючи один одного, що значить: воскреснути з мертвих.

І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі?

Він же відповідав їм: правда, Ілля повинен прийти раніше і приготувати все; і Синові Людському, як написано про Нього, належить багато постраждати і бути зневаженим.

Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили з ним, як хотіли, як написано про нього.

Прийшовши до учнів, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними.

І відразу, побачивши Його, весь народ здивувався, і, підбігаючи, вітали Його.

Він запитав книжників: про що сперечаєтеся з ними?

Один з народу сказав у відповідь: Учителю! я привів до Тебе мого сина, одержимого духом німим:

де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав учням Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.

Відповідаючи йому, Іісус сказав: о, роде невірний! доки буду з вами? доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене.

І привели його до Нього. Як тільки біснуватий побачив Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну.

Іісус запитав батька його: як давно це сталося з ним? Він сказав: з дитинства;

дуже часто дух кидав його у вогонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо щось можеш, змилосердься над нами, допоможи нам.

Іісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому.

І відразу батько отрока викрикнув крізь сльози: вірую, Господи! допоможи моєму невір’ю.

Іісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі велю: вийди з нього і більше не входь у нього.

І, скрикнувши та сильно стряснувши його, вийшов; і він став, наче мертвий, так що багато хто говорили, що він помер.

Але Іісус, взявши його за руку, підняв його; і він встав.

Коли Іісус увійшов у дім, учні спитали Його на самоті: чому ми не могли вигнати його?

І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.

Вийшовши звідти, проходили через Галілею, і Він не хотів, щоб хто довідався.

Бо вчив учнів Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських і вб’ють Його, і, вбитий, Він на третій день воскресне.

Але вони не розуміли цих слів, а запитати Його боялися.

Прийшов до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою?

Вони мовчали; бо дорогою міркували між собою, хто більший.

І, сівши, покликав дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, хай буде з усіх останнім і всім слугою.

І, взявши дитя, поставив його посеред них і, обнявши його, сказав їм:

хто прийме в ім’я Моє одного з таких дітей, той Мене приймає; а хто Мене прийме, той не Мене приймає, а Того, Хто послав Мене.

При цьому Іоанн сказав: Учителю! ми бачили чоловіка, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо не ходить за нами.

Іісус сказав: не забороняйте йому, бо ніхто, сотворивши чудо іменем Моїм, не може скоро злословити Мене.

Бо хто не проти вас, той за вас.

І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди.

А хто спокусить одного з малих цих, віруючих в Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море.

І якщо спокушає тебе рука твоя, відітни її: краще тобі калікою ввійти в життя, ніж з двома руками йти в геєну, у вогонь невгасимий,

де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.

І якщо нога твоя спокушає тебе, відітни її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж з двома ногами бути вкинутим у геєну, у вогонь невгасимий,

де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.

І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну,

де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.

Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю осолиться.

Сіль – добра річ; а якщо сіль несолона буде, чим ви її поправите? Майте сіль у собі, і майте мир між собою.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 9

Апостол

Фест, прибувши в область, через три дні вирушив з Кесарії до Ієрусалима.

Тоді первосвященник і знатніші з іудеїв прийшли до нього із скаргою на Павла і переконували його,

прохаючи, щоб він зробив милість, викликав його до Ієрусалима; маючи задум убити його по дорозі.

Але Фест відповів, що Павел утримується в Кесарії під вартою, і що він сам скоро вирушить туди.

«Отже,– сказав він,– ті з вас, які можуть, хай підуть зі мною, і якщо за цим чоловіком щось є, хай звинувачують його».

Пробувши в них не більше восьми чи десяти днів, повернувся до Кесарії, і на другий день, сівши на судійське місце, звелів привести Павла.

Коли він з’явився, стали довкола іудеї, що прийшли з Ієрусалима, складаючи на Павла багато тяжких провин, яких не могли довести.

Він же на своє виправдання сказав: я не зробив ніякого злочину ні проти закону іудейського, ні проти храму, ні проти кесаря.

Фест, бажаючи догодити іудеям, у відповідь сказав Павлові: чи хочеш іти в Ієрусалим, щоб я там судив тебе за це?

Павел сказав: я стою перед судом кесаревим, де і належить мені судимому бути. Іудеїв я нічим не скривдив, як і ти добре знаєш.

Якщо я неправий і що-небудь зробив варте смерті, то не зрікаюся померти; а якщо нічого того нема, в чому ці звинувачують мене, то ніхто не може видати мене їм. Вимагаю суду кесаревого.

Тоді Фест, поговоривши з радниками, відповів: ти вимагав кесаревого суду, до кесаря і підеш.

Через декілька днів цар Агриппа і Вереніка прибули до Кесарії поздоровити Феста.

І як вони пробули там багато днів, то Фест розповів цареві про Павла, кажучи: тут є чоловік, залишений Феліксом, у кайданах,

на якого, під час мого перебування в Ієрусалимі, з’явилися із скаргою первосвященники і старійшини іудейські, вимагаючи осудження його.

Я відповів їм, що у римлян нема звичаю видавати на смерть будьякого чоловіка, перш ніж звинувачуваний не матиме перед собою обвинувачів і отримає право захищатися проти звинувачення.

Коли ж вони тут зійшлися, то, без всякого зволікання, на другий же день я сів на судійське місце  і звелів привести того чоловіка.

Обступивши його, обвинувачі не подали жодного із звинувачень, які я припускав;

але вони мали з ним деякі суперечки про Богошанування їхнє і про якогось Іісуса померлого, про Котрого Павел стверджував, що Він живий.

Вагаючись у вирішенні цього питання, я сказав: чи хоче він іти до Ієрусалима і там стати перед судом за це?

Та коли Павел зажадав, щоб його залишили на розгляд Августа, то я звелів тримати його під вартою до того часу, поки пошлю його до кесаря.

Агриппа ж сказав Фестові: хотів би і я послухати цього чоловіка. Той відповів: завтра ж почуєш його.

Другого дня, коли Агриппа і Вереніка прийшли з великою пишністю і увійшли в судову палату з тисячоначальниками та знатнішими громадянами міста, за наказом Феста був приведений Павел.

І сказав Фест: царю Агриппо і всі присутні з нами мужі! ви бачите того, проти якого багато іудеїв приступили до мене в Ієрусалимі і тут і кричали, що йому не належить більше жити.

Але я зрозумів, що він не вчинив нічого вартого смерті; і як він сам вимагав суду в Августа, то я вирішив послати його до нього.

Я не маю нічого вірного написати про нього государеві; а тому і привів його перед вас, і зокрема перед тебе, царю Агриппо, щоб після розгляду було мені що написати.

Бо мені здається нерозсудливо посилати в’язня і не показати звинувачень на нього.

 

Діяння святих апостолів,
Глава 25

Старий Заповіт

А ти візьми до себе з-поміж синів Ізраїля свого брата Аарона і його синів, щоб вони були Моїми священиками: Аарона і Надава, Авіуда, Елеазара та Ітамара, Ааронових синів. Для свого брата Аарона, для пошани і слави, виготовиш святий одяг. І ти скажи всім, хто мудрий розумом, кого Я наповнив духом знання, і хай вони пошиють Ааронові для Святилища святий одяг, в якому Мені служитиме як священик. А це ті ризи, які виготовлять: нагрудник, наплічник, довгу ризу, мережений хітон, кидар і пояс. Ааронові та його синам зроблять святі ризи, щоб він був Моїм священиком. І вони візьмуть золото, синє сукно, багряницю, темно-червоне сукно і вісон. Наплічник зроблять з тонко виробленого вісону, – тканий виріб вишивальника. В нього будуть дві плечові частини, з’єднані одна з одною, вони будуть сходитися на обох боках. А виткана стрічка наплічників, яка поверх нього, згідно зі своїм виготовленням буде із золота, синього сукна, багряниці, темно-червоного сукна і тканого вісону. І візьмеш два смарагдових камені, й викарбуєш на них імена синів Ізраїля: шість імен на одному камені, а решта шість імен – на другому камені, згідно з їхнім народженням. Як гравірований мистецький виріб, як виготовляють печаті, так викарбуєш на обох каменях імена синів Ізраїля. І прикріпиш обидва камені на плечових частинах наплічника. Це – камені пам’яті для Ізраїльських синів. Аарон носитиме імена синів Ізраїля перед Господом на обох своїх плечах – як нагадування про них. І зробиш маленькі щитки з чистого золота; і зробиш дві косички з чистого золота зі вставленими квіточками – плетеної роботи, і прикріпиш плетені косички спереду до маленьких щитків, до їхніх країв. І зробиш Місце виголошення суду – вишиваної роботи, який виготовиш на взірець наплічника; виготовиш його із золота, синього сукна, пурпуру, темно-червоного сукна і тонко виробленого вісону. Він буде квадратний, подвійний, у долоню завдовжки і в долоню завширшки. Пришиєш до нього тканину з набором каменів у чотири ряди. Ряд буде з таких каменів: сердолік, топаз і смарагд. Це – перший ряд. Другий ряд: гранат, сапфір і яшма. Третій ряд: ліґурій, агат і аметист. І четвертий ряд: хризоліт, берил і онікс. Вони будуть обрамлені золотом, оправлені в золото – відповідно до їхнього ряду. І буде дванадцять каменів з іменами синів Ізраїля, – згідно з їхніми іменами. Хай будуть вони, наче різьблені печаті, кожний – з ім’ям одного з дванадцятьох племен. А для Місця виголошення суду виготовиш плетені косички, подібний до ланцюжка виріб з чистого золота. Тож Аарон матиме на Місці виголошення суду, на грудях, імена синів Ізраїля, коли входитиме у святилище, – на пам’ять перед Богом. І прикріпиш до Місця виголошення суду косички, – ланцюжки приладнаєш до обох сторін Місця виголошення суду і прикріпиш два маленьких щитки спереду на обох плечових частинах наплічника. До Місця виголошення суду прикріпиш Об’явлення і Правдуah. Воно буде на грудях Аарона, коли він входитиме у святилище, перед Господа. Тож Аарон постійно носитиме суди синів Ізраїля на грудях перед Господом. І зробиш довгу нижню ризу – всю блакитну. І в ній буде отвір [для голови] посередині, й матиме облямівку тканої роботи довкола отвору, край її – обметаний, щоб не порвалася. А внизу по краю ризи зробиш зі синього сукна, пурпуру, тканого кармазину і тонко виробленого вісону гранатові яблучка, наче у розквітлого гранату, – по краю одягу довкола. Такий же вигляд у золотих гранатових яблук, а між ними довкола – дзвіночки. Поряд із кожним золотим гранатовим яблучком по краю одягу довкола – дзвіночок і квітка. І буде він для Аарона, і коли служитиме, то буде чути його звук, коли входитиме у святилище перед Господа і коли виходитиме, – щоб не помер. З чистого золота зробиш пластинку, і викарбуєш на ній різьбленням печаті: Святиня Господня. І прикріпиш її на скрученій синій тканині, і буде на митрі, буде спереду митри. І вона буде на чолі Аарона, і усуватиме Аарон гріхи зі святих речей, – з того, що лише посвятять сини Ізраїля, – з кожного їхнього святого дару/ дару для святині. І нехай буде на чолі Аарона завжди, прийнятне для них перед Господом. А краї хітону – з вісону, і з вісону зробиш кидар. І зробиш пояс вишиваної роботи. І синам Аарона зробиш хітони та пояси, і зробиш їм кидари для пошани та слави. І одягнеш у них свого брата Аарона та його синів, які з ним. І помажеш їх, і уповноважиш їх на служіння, і освятиш їх, щоби були Моїми священиками. І зробиш для них льняні спідні штани, щоб прикрити наготу їхнього тіла – від стегон аж до голінок. І Аарон та його сини матимуть їх, коли входитимуть у намет свідчення чи коли підходитимуть служити до жертовника у святині, – і не наведуть на себе гріха, щоб не померли. Це – вічний закон – для нього і для його нащадків після нього.

Вихід,
Глава 28

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії