Читання 26 листопада

Читання дня

Євангеліє

У ті дні, коли зібралось дуже багато народу і нічого було їм їсти, Іісус, покликавши учнів Своїх, сказав їм:

жаль Мені народу, що вже три дні знаходиться зі Мною, і нічого їм їсти.

Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалеку.

Учні Його відповіли Йому: звідки міг би хто взяти тут у пустині хлібів, щоб нагодувати їх?

І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім.

Тоді звелів народові возлягти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши подяку, переломив і дав учням Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали народові.

Було у них і небагато рибок; благословивши, Він звелів роздати і їх.

І їли, і наситились; і набрали сім кошиків кусків, що залишилися.

А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.

І відразу увійшовши у човен з учнями Своїми, прибув у краї Далмануфські.

Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його.

І Він, тяжко зітхнувши, сказав: для чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення.

І, залишивши їх, знову увійшов у човен і переправився на ту сторону.

При цьому учні Його забули взяти хлібів і мали з собою в човні тільки одну хлібину.

А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової.

І, розмірковуючи між собою, говорили: це означає, що хлібів нема у нас.

Іісус, зрозумівши, говорить їм: що ви міркуєте про те, що нема у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце?

Маючи очі, не бачите? маючи вуха, не чуєте? і не пам’ятаєте?

Коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви кусків? Говорять Йому: дванадцять.

А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви кусків, що залишилися? Сказали: сім.

І сказав їм: як же не розумієте?

Приходить у Віфсаїду; і приводять до Нього сліпого і благають, щоб доторкнувся до нього.

Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села і, плюнувши на очі його, поклав на нього руки і запитав його: чи бачить що?

Він, глянувши, сказав: бачу людей, які проходять, мов дерева.

Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому глянути. І він зцілився і став бачити все ясно.

І послав його додому, кажучи: не заходь в село і нікому в селі не розказуй.

І пішов Іісус з учнями Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учнів Своїх: за кого вважають Мене люди?

Вони відповідали: за Іоанна Хрестителя; інші ж – за Іллю; а деякі – за одного з пророків.

Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти Христос.

І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.

І почав учити їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященники та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне.

І говорив про це відкрито. Але Петро, відкликавши Його, почав перечити Йому.

Він же, обернувшись і глянувши на учнів Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатана, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське.

І, покликавши народ з учнями Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною.

Бо хто хоче душу свою зберегти, той загубить її; а хто загубить душу свою заради Мене і Євангелія, той збереже її.

Бо яка користь людині, коли вона придбає весь світ, а душу свою занапастить?

Або який викуп дасть людина за душу свою?

Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого зі святими Ангелами.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 8

Апостол

Через п’ять днів прийшов первосвященник Ананія з старійшинами і з якимсь ритором Тертуллом, які скаржились правителеві на Павла.

Коли ж його покликали, то Тертулл почав його звинувачувати, кажучи:

завжди і всюди з усякою вдячністю ми визнаємо, що тобі, високоповажний Феліксе, ми зобов’язані стійким миром і твоєму піклуванню про благоустрій цього народу.

Та щоб багато не турбувати тебе, прошу тебе вислухати нас коротко з властивою тобі лагідністю.

Знайшовши цього чоловіка язвою суспільства, підбурювачем заколоту між іудеями, що живуть у всесвіті, і представником Назорейської єресі,

який наважився навіть осквернити храм, ми взяли його і хотіли судити його за нашим законом.

Але тисячоначальник Лісій, прийшовши, з великою силою взяв його з наших рук і послав до тебе,

звелівши і нам, його обвинувачам, іти до тебе. Ти можеш сам, розібравшись, дізнатись від нього про все те, в чому ми звинувачуємо його.

І іудеї підтвердили, сказавши, що це так.

Павел же, коли правитель дав йому знак говорити, відповів: знаючи, що ти багато років справедливо судиш народ цей, я тим вільніше буду захищати мою справу.

Ти можеш довідатись, що не більше дванадцяти днів тому, як я прийшов до Ієрусалима на поклоніння.

І ні в святилищі, ні в синагогах, ні в місті вони не знаходили мене як такого, що з ким-небудь сперечається або викликає заколот в народі,

і не можуть довести того, в чому тепер звинувачують мене.

Але признаюся тобі в тому, що по вченню, яке вони називають єрессю, я дійсно служу Богові отців моїх, віруючи всьому, що написано в законі і пророках,

маючи надію на Бога, що буде воскресіння мертвих, праведних і грішних, чого і самі вони сподіваються.

Тому і сам подвизаюсь завжди мати непорочну совість перед Богом і людьми.

Після багатьох років я прийшов, щоб доставити моєму народові милостиню і приношення.

При тому знайшли мене очищеним у храмі, не з народом і не з галасом.

Це були деякі асійські іудеї, котрим належало б стати перед тобою і звинувачувати мене, коли щось мають проти мене.

Або хай ці самі скажуть, яку знайшли вони в мені неправду, коли я стояв перед синедріоном,

хіба тільки одне те слово, яке голосно промовив я, стоячи між ними, що за вчення про воскресіння мертвих я нині судимий вами.

Вислухавши це, Фелікс відклав справу їхню і сказав: розгляну вашу справу, коли прийде тисячоначальник Лісій і я докладніше довідаюсь про це вчення.

А Павла наказав сотникові стерегти, але не притісняти його і не забороняти нікому з його близьких служити йому або приходити до нього.

Через кілька днів Фелікс, прийшовши з Друзіллою, дружиною своєю, іудеянкою, покликав Павла і слухав його про віру в Христа Іісуса.

І оскільки він говорив про правду, про стриманість і про майбутній суд, то Фелікс пройнявся страхом і відповів: тепер іди, а коли знайду час, покличу тебе.

До того ж він сподівався, що Павел дасть йому грошей, щоб відпустити його: тому часто кликав його і розмовляв з ним.

Коли минуло два роки, місце Фелікса посів Порцій Фест. Бажаючи догодити іудеям, Фелікс залишив Павла в кайданах.

 

Діяння святих апостолів,
Глава 24

Старий Заповіт

І зробиш з негниючого дерева жертовник – п’ять ліктів завдовжки і п’ять ліктів завширшки. Жертовник буде квадратним, його ж висота – три лікті. А на чотирьох кутах зробиш роги – роги мають бути суцільні з ним, і покриєш їх міддю. І зробиш вінець на жертовнику, і кришку для нього, і його казани, і його вилки для м’яса, і його горщик для жару. Все обладнання для нього зробиш з міді. І зробиш для нього мідну решітку, подібну до сітки, а на чотирьох кутах до решітки приробиш чотири мідних кільця. І встановиш їх під решіткою жертовника, знизу, тож решітка буде доходити до половини жертовника. А для жертовника зробиш держаки з негниючого дерева і покриєш їх міддю. І вкладеш держаки в кільця, і будуть держаки з боків жертовника, щоб його переносити. Зробиш його пустотілим, з дощок; як тобі було показано на горі, саме так і зробиш. І зробиш двір довкола намету, а з південного боку – завіси двору з тонко виробленого вісону довжиною в сто ліктів з однієї сторони. А для них – двадцять стовпів і двадцять їхніх мідних підставок, їхні ж кільця і кріплення – срібні. Так само з північної/ східної сторони: завіси довжиною сто ліктів, їхніх стовпів – двадцять, і для них – двадцять мідних підставок, а кільця, кріплення стовпів і підставки – покриті сріблом. А зі сторони, що до моря, відповідно до ширини двору, завіси матимуть п’ятдесят ліктів; стовпів для них – десять, і до них – десять підставок. І з південної сторони, відповідно до ширини двору, завіси матимуть п’ятдесят ліктів; стовпів для них – десять і десять їхніх підставок: довжина завіс з одного краю від входу – п’ятнадцять ліктів; стовпів для них – три, і до них – три підставки; довжина завіс з другого краю – п’ятнадцять ліктів; стовпів для них – три, і до них – три підставки. А для входу в двір – завіса в двадцять ліктів довжиною, з синьої тканини й пурпуру, з темно-червоного сукна і тонко виробленого вісону – вишиваної роботи; стовпів для них – чотири, і до них – чотири підставки. Всі стовпи, які оточують подвір’я, будуть покриті сріблом, їхні головки – срібні, а їхні підставки – мідні. Довжина двору – сто на сто ліктів, ширина – п’ятдесят на п’ятдесят ліктів, завіси висотою в п’ять ліктів з тонко виробленого вісону, а їхні підставки – мідні. Усі предмети, все обладнання і кілки для огорожі двору – мідні. І накажи Ізраїльським синам, хай принесуть тобі для освітлення вибиту олію з оливок, без осаду, очищену, аби світильник постійно горів. Аарон та його сини, з вечора до ранку, підтримуватимуть його горіння перед Господом у наметі свідчення, ззовні завіси, що над Завітом. Це – вічний закон для ваших нащадків від синів Ізраїля.

Вихід,
Глава 27

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії