Читання 25 листопада

Читання дня

Євангеліє

Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Ієрусалима,

і, побачивши деяких з учнів Його, що їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли.

Бо фарисеї і всі іудеї, додержуючись передань старців, не їдять, не помивши старанно рук;

і, прийшовши з торгу, не їдять, не обмившись. Є і багато іншого, чого вони прийняли дотримуватись: пильнувати обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок.

Потім питають Його фарисеї і книжники: чому учні Твої не роблять за переданням старців, а їдять хліб немитими руками?

Він сказав їм у відповідь: добре пророкував про вас, лицемірів, Ісаія, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене,

але марно шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських (Іс. 29,13).

Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмивання чаш і кухлів, і робите багато іншого, цьому подібного.

І сказав їм: чи добре, що ви відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання?

Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить батька або матір, хай смертю помре (Вих. 20,12; 21,17).

А ви кажете: хто скаже батькові чи матері: корван, тобто дар Богові те, чим би ти від мене користувався,

тому ви вже дозволяєте нічого не робити для батька свого або матері своєї,

відкидаючи слово Боже переданням вашим, яке ви встановили; і робите багато чого, цьому подібного.

І, покликавши весь народ, говорив їм: слухайте Мене всі і розумійте:

ніщо з того, що входить в людину ззовні, не може осквернити її; але що виходить з неї, те оскверняє людину.

Якщо хто має вуха слухати, хай слухає!

І коли Він увійшов у дім від народу, учні Його спитали Його про притчу.

Він сказав їм: невже і ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її?

Бо входить їй не в серце, а в черево, і виходить геть, чим знищується всяка їжа.

Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину.

Бо з середини, із серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства,

крадіжки, лихварства, кривди, лукавства, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство,–

все це зло зсередини виходить і оскверняє людину.

І, попростувавши звідти, прийшов у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось впізнав Його; але не міг утаїтися.

Бо почула про Нього жінка, в якої дочка одержима була нечистим духом, і, прийшовши, припала до ніг Його;

а жінка та була язичниця, родом сірофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.

Іісус же сказав їй: дай перше насититись дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.

Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти у дітей.

І сказав їй: за це слово, іди; біс вийшов із твоєї дочки.

І, прийшовши до свого дому, вона побачила, що біс вийшов і дочка лежить на постелі.

Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Іісус знову пішов до моря Галілейського через околиці Десятиграддя.

Привели до Нього глухого і гугнявого і благали Його, щоб поклав на нього руку.

Іісус, одвівши його вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, плюнувши, доторкнувся до язика його;

і, піднявши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто: відкрийся.

І відразу відкрився у нього слух і розв’язались пута язика його, і почав говорити чисто.

І наказав їм, щоб нікому не розказували. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували.

І надто дивувалися та говорили: все добре робить,– глухим дає чути, і німим – говорити.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 7

Апостол

Павел, звернувши погляд на синедріон, сказав: мужі браття! я всією доброю совістю жив перед Богом до цього дня.

Первосвященник же Ананія звелів тим, що стояли перед ним, бити його по устах.

Тоді Павел сказав йому: Бог буде бити тебе, стіно підбілена! ти сидиш, щоб судити за законом і, проти закону, велиш бити мене.

А ті, що стояли перед ним, сказали: первосвященника Божого ганьбиш?

Павел сказав: я не знав, браття, що він первосвященник; бо написано: начальника народу твого не лихослов (Вих. 22,28).

Павел, зрозумівши, що тут одна частина саддукеїв, а друга фарисеїв, виголосив у синедріоні: мужі браття! я фарисей, син фарисея; за надію воскресіння мертвих мене судять.

Коли він це сказав, стався розбрат між фарисеями і саддукеями, і збори розділилися.

Бо саддукеї кажуть, що нема воскресіння, ні Ангела, ні духа, а фарисеї визнають і те, і інше.

Стався великий галас, і книжники фарисейської сторони, піднявшись, сперечалися між собою, кажучи: нічого поганого не знаходимо ми в цьому чоловікові. Якщо дух чи Ангел говорив йому, не будемо противитись Богові.

Та як розлад збільшився, тотисячоначальник, боячись, щоб вони не розтерзали Павла, звелів воїнам зійти взяти його з їхнього середовища і відвести у фортецю.

Наступної ночі Господь, явившись йому, сказав: дерзай, Павле; бо як ти свідчив про Мене в Ієрусалимі, так належить тобі свідчити і в Римі.

Коли настав день, деякі іудеї змовились і заклялись не їсти і не пити, доки не уб’ють Павла.

Було ж понад сорок таких, що заклялися.

Вони, прийшовши до первосвященників і старійшин, сказали: ми клятвою заклялися нічого не їсти, поки не уб’ємо Павла.

Отож нині ви з синедріоном скажіть тисячоначальникові, щоб він завтра вивів його до нас, ніби ви хочете точніше розглянути справу про нього; а ми, перш ніж він наблизиться, готові вбити його.

Почувши про цю змову, син сестри Павлової прийшов і, увійшовши у фортецю, повідомив Павла.

Павел же покликав одного із сотників і сказав: відведи цього юнака до тисячоначальника, бо він має щось сказати йому.

Той, взявши його, привів до тисячоначальника і сказав: в’язень Павел покликав мене і просив одвести до тебе цього юнака, котрий має дещо сказати тобі.

Тисячоначальник, взявши його за руку і відійшовши з ним вбік, спитав: що таке маєш сказати мені?

Він відповів, що іудеї погодились просити тебе, щоб ти завтра вранці вивів Павла до них у синедріон, ніби вони хочуть точніше дослідити справу про нього.

Але ти не слухай їх, бо його підстерігають понад сорок чоловік з них, які заклялися не їсти і не пити, доки не уб’ють його; і тепер вони готові, чекаючи твого розпорядження.

Тоді тисячоначальник відпустив юнака, сказавши: нікому не кажи, що ти повідомив мені це.

І, покликавши двох сотників, сказав: приготуйте мені двісті озброєних воїнів, і сімдесят кінних, і стрільців двісті, щоб з третьої години ночі ішли до Кесарії.

Приготуйте також ослів, щоб, посадивши Павла, перепровадити його до правителя Фелікса.

Написав і листа такого змісту:

Клавдій Лісій високоповажному правителю Феліксу – радуватися.

Цього мужа іудеї схопили і готові були вбити; я, прийшовши з воїнами, відняв його, дізнавшись, що він римський громадянин.

Потім, бажаючи з’ясувати, в чому його звинувачували, привів його в їхній синедріон

і знайшов, що його звинувачують за суперечливу думку щодо їхнього закону, але що в ньому ніякої нема вини, вартої смерті чи кайданів.

А почувши, що іудеї замислили зло на цього чоловіка, я негайно послав його до тебе, наказавши і обвинувачам говорити на нього перед тобою. Будь здоров.

Отож воїни, за даним їм наказом, взявши Павла, повели вночі до Антипатриди.

А другого дня, залишивши кінним іти з ним, повернулися до фортеці.

А ті, прийшовши до Кесарії і віддавши листа правителеві, поставили перед ним і Павла.

Правитель, прочитавши листа, спитав, з якої він області, і, довідавшись, що з Кілікії, сказав:

я вислухаю тебе, коли прийдуть твої обвинувачі. І звелів йому бути під вартою в Іродовій преторії.

 

Діяння святих апостолів,
Глава 23

Старий Заповіт

Ти також спорудиш намет з десяти покривал – з тонко виробленого вісону, зі синього сукна, з пурпуру та тканого кармазину з херувимами, і виготовиш їх як виріб ткача. Довжина одного покривала – двадцять вісім ліктів, а ширина кожного покривала становитиме чотири лікті; усі покривала будуть такого самого розміру. П’ять покривал будуть з’єднані разом, одне з одним, і наступних п’ять покривал будуть з’єднані одне з одним. А для них зі синього сукна зробиш петлі – на краях першого зшитого покривала з одного боку; і так само зробиш на зовнішньому краї другого зшитого покривала. Зробиш п’ятдесят петель на одному покривалі та п’ятдесят петель зробиш на краю другого зшитого покривала – з протилежних сторін, і вони співпадатимуть одна з одною. Зробиш п’ятдесят золотих кілець і кільцями з’єднаєш покривала одне з одним – і буде суцільним наметом. Зі шкур з шерстю зробиш накриття над наметом, – виготовиш одинадцять таких шкур. Довжина однієї шкури буде тридцять ліктів, а ширина однієї шкури – чотири лікті; одинадцять шкур будуть такого самого розміру. З’єднаєш п’ять шкур разом і наступних шість шкур разом. І шосту шкуру загорнеш вдвоє спереду намету. І зробиш п’ятдесят петель на краю однієї шкури, яка посередині, для з’єднання, і зробиш п’ятдесят петель на краю другої зшитої шкури. І зробиш п’ятдесят мідних кілець, і з’єднаєш кільця з петлями, тож з’єднаєш шкури, – і буде одне ціле. Додаткову частину шкур намету загорнеш: половину шкури, яка залишається, загорнеш вниз, а надлишок шкур намету загорнеш позаду намету. Додаткова частина шкіряного накриття – лікоть з однієї сторони і лікоть з другої сторони – по всій довжині шкіряного накриття намету повністю накриватиме намет з боків – з цього і з того боку, щоб його покрити. І зробиш накриття для намету з пофарбованих у червоний колір шкур баранів, а зверху – покриття зі синіх шкур. З негниючого дерева зробиш для намету стовпи; десять ліктів у довжину зробиш один стовп, а ширина одного стовпа – півтора ліктя. На стовпі – два виступи, один напроти другого. Так само зробиш з усіма стовпами намету. Зробиш стовпи намету – двадцять стовпів з північної сторони. Для двадцятьох стовпів виготовиш сорок срібних підставок: дві підставки для першого стовпа – з обох його боків, і дві підставки для другого стовпа – з обох його боків… І друга сторона, що на південь, матиме двадцять стовпів; і для них – сорок срібних підставок: дві підставки для одного стовпа, для обох його боків, дві підставки для другого стовпа, для обох його боків… А з тилу намету, що на захід, зробиш шість стовпів. І на кутах задньої сторони намету зробиш два стовпи, вони будуть однакові внизу і будуть відповідно рівними, від головок до з’єднання в одно; так зробиш з обома, нехай слугують для обох кутів. І буде вісім стовпів і шістнадцять срібних підставок: дві підставки для першого стовпа, – для обох його боків, – дві підставки для другого стовпа… З негниючого дерева зробиш бруси – п’ять для одного стовпа з однієї сторони намету, і п’ять брусів для стовпа для другого боку намету, і п’ять брусів для стовпа з тилу – з боку намету, що на захід. А середній брус між стовпами нехай проходить від одного краю до другого краю. І позолотиш стовпи золотом, а кільця, в які вкладеш бруси, зробиш золотими, і бруси позолотиш золотом. Поставиш намет за взірцем, показаним тобі на горі. І зробиш завісу зі синього сукна й пурпуру, з темно-червоного сукна і з тканого вісону. Херувимів виготовиш як виріб ткача. Повісиш її на чотирьох стовпах з негниючого дерева, покритих золотом. Їхні головки – золоті, а їхні чотири підставки – срібні. І закріпиш завісу на стовпах, а туди, до середини за завісу, внесеш ковчег свідчення, – завіса розділятиме вам Святе і Святе святих. У Святому святих закриєш завісою ковчег свідчення. А стіл поставиш із зовнішньої сторони завіси, і свічник перед столом на тій стороні намету, що до півдня, стіл же поставиш на тій стороні намету, яка до півночі. Завісу зробиш зі синього сукна й пурпуру, з темно-червоного сукна і тканого вісону – вишиваної роботи. А для завіси зробиш п’ять стовпів і покриєш їх золотом; їхні головки – золоті. Для них виллєш п’ять мідних підставок.

Вихід,
Глава 26

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії