Читання 23 листопада

Читання дня

Євангеліє

Звідти вийшов Він і прийшов у Свою вітчизну; за Ним йшли учні Його.

Коли настала субота, Він почав учити в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Нього це? що за премудрість дана Йому, і як діються такі чудеса руками Його?

Чи не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут між нами Його сестри? І спокушалися про Нього.

Іісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки у вітчизні своїй і у родичів і в домі своїм.

І не міг сотворити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки.

І дивувався з невір’я їхнього; потім ходив по навколишніх селах і навчав.

І, покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє; і дав їм владу над нечистими духами.

І заповідав їм нічого не брати в дорогу, крім одного посоха: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі,

а взуватися в просте взуття і не носити двох одеж.

І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не вийдете з того місця.

І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, в свідчення на них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день суду, ніж місту тому.

Вони пішли і проповідували покаяння;

виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли.

Цар Ірод, почувши про Іісуса (бо Його ім’я стало відомим), говорив: це Іоанн Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним.

Одні говорили: це Ілля, а інші говорили: це пророк, або як один з пророків.

Ірод же, почувши, сказав: це Іоанн, якого я обезглавив; він воскрес з мертвих.

Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоанна і ув’язнив його в темницю за Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився.

Бо Іоанн говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого.

Іродіада ж, гніваючись на нього, хотіла вбити його; та не могла.

Бо Ірод боявся Іоанна, знаючи, що він муж праведний і святий, і беріг його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його.

Настав зручний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет вельможам своїм, тисячоначальникам і старійшинам Галілейським,–

дочка Іродіади увійшла, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівиці: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі;

і клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства.

Вона вийшла і спитала у матері своєї: чого просити? Та відповіла: голову Іоанна Хрестителя.

Вона відразу ж пішла з поспіхом до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоанна Хрестителя.

Цар засмутився, але заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй.

І негайно, пославши зброєносця, цар звелів принести голову його.

Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівиці, а дівиця віддала її матері своїй.

Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі.

І зібрались Апостоли до Іісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили.

Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти.

І вирушили в безлюдне місце в човні одні.

Народ побачив, як вони відправлялись, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього.

Іісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були, як вівці, що не мають пастиря; і почав учити їх багато.

І коли минуло багато часу, учні Його, підійшовши до Нього, казали: місце тут безлюдне, а час уже пізній,–

відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба, бо їм нічого їсти.

Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: хіба нам піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти?

Але Він спитав у них: скільки у вас є хлібів? підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п’ять хлібів і дві рибини.

Тоді звелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві.

І посідали рядами, по сто і по п’ятдесят.

Він взяв п’ять хлібів і дві рибини, піднявши очі на небо, благословив і розламав хліби і дав учням Своїм, щоб вони роздали їм; і дві рибини поділив на всіх.

І всі їли, і наситились.

І набрали кусків хліба і решток від риб дванадцять повних кошиків.

Було ж тих, що їли хліби, близько п’яти тисяч мужів.

І зразу наказав учням Своїм увійти в човен і переправитись раніше на той бік до Віфсаїди, поки Він відпустить народ.

І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись.

Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі.

І побачив, як вони терпіли біду у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько ж четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.

Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали.

Бо всі бачили Його і полякались. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьортеся: це Я, не бійтеся!

І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно дивувались в собі,

бо не зрозуміли чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам’яніле.

І, переправившись, прибули в землю Геннісаретську і пристали до берега.

Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його,

оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де Він, як чутно було, знаходився.

І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, клали недужих на відкритих місцях і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і котрі доторкались до Нього, зцілялись.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 6

Апостол

Мужі, браття і отці! вислухайте тепер моє виправдання перед вами.

Почувши ж, що він заговорив з ними єврейською мовою, вони ще більше стихли. Він сказав:

я – іудеянин, народився в Тарсі Кілікійському, вихований в цьому місті при ногах Гамаліїла, ретельно навчений в батьківському законі, ревнитель по Бозі, як і всі ви нині.

Я навіть до смерті гонив послідовників цього вчення, зв’язуючи і віддаючи до темниці і чоловіків і жінок,

як засвідчить про мене первосвященник і всі старійшини, від котрих, взявши листи до братії, що живе в Дамаску, я йшов, щоб тамтешніх привести в кайданах до Ієрусалима на катування.

І коли я був у дорозі і наближався до Дамаска, близько полудня несподівано осяяло мене велике світло з неба.

Я впав на землю і почув голос, що говорив мені: Савле, Савле! що ти гониш Мене?

Я відповів: хто Ти, Господи? Він сказав мені: Я Іісус Назорей, Котрого ти гониш.

Ті, що були зі мною, бачили світло і злякалися, але голосу Того, Хто говорив мені, не чули.

Тоді я сказав: Господи! що мені робити? Господь же сказав мені: встань і йди в Дамаск, і там тобі сказано буде все, що призначено тобі робити.

А як я від слави світла того позбувся зору, то ті, що були зі мною, за руку привели мене до Дамаска.

Якийсь Ананія, чоловік благочестивий за законом, схвалюваний усіма іудеями, що жили в Дамаску,

прийшов до мене і, підійшовши, сказав мені: брате Савле! прозри. І я зразу побачив його.

Він же сказав мені: Бог отців наших предвибрав тебе, щоб ти пізнав волю Його, побачив Праведника і почув голос з уст Його,

бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми в тому, що ти бачив і чув.

Отже, чого ж ти зволікаєш? Встань, охрестися та обмий гріхи твої, призвавши ім’я Господа Іісуса.

Коли я повернувся до Ієрусалима і молився в храмі, прийшов я в нестяму,

і побачив Його, і Він сказав мені: поспіши і скоріше вийди з Ієрусалима, бо тут не приймуть твого свідчення про Мене.

Я сказав: Господи! їм відомо, що я тих, хто вірував у Тебе, ув’язнював у темниці і бив у синагогах,

і коли проливалася кров Стефана, свідка Твого, я стояв там, схвалюючи вбивство його, і стеріг одежу тих, хто вбивав його.

І Він сказав мені: йди; Я пошлю тебе далеко до язичників.

До цього слова слухали його; а потім підняли крик, говорячи: знищ із землі такого! бо йому не слід жити.

Між тим як вони кричали, кидали одяг і порох у повітря,

тисячоначальник звелів увести його в фортецю, наказавши бичувати його, щоб довідатися, з якої причини так кричали проти нього.

Але коли розтягли його ремінням, Павел сказав сотникові, який стояв: хіба вам дозволено бичувати римського громадянина, до того ж без суду?

Почувши це, сотник підійшов і доповів тисячоначальникові, говорячи: дивись, що ти хочеш робити? цей чоловік – римський громадянин.

Тоді тисячоначальник, підійшовши до нього, сказав: скажи мені, ти римський громадянин? Він сказав: так.

Тисячоначальник відповів: я за великі гроші придбав це громадянство. Павел же сказав: а я і народився в ньому.

Тоді відразу відступили від нього ті, хто хотів катувати його. А тисячоначальник, дізнавшись, що він римський громадянин, злякався, що зв’язав його.

Другого дня, бажаючи достовірно знати, в чому звинувачують його іудеї, звільнив його від кайданів, і звелів зібратися первосвященникам і всьому синедріону та, вивівши Павла, поставив його перед ними.

 

Діяння святих апостолів,
Глава 22

Старий Заповіт

І Він сказав Мойсеєві: Підіймися до Господа, – ти, Аарон, Надав, Авіуд і сімдесят старійшин Ізраїля, і поклоніться здалека Господу. Нехай наблизиться сам-один Мойсей до Бога, вони ж хай не наближаються, і народ разом з ними хай не підіймається. Тож Мойсей прийшов і переказав народові всі Божі слова і настанови. А весь народ одноголосно відповів, кажучи: Всі слова, які сказав Господь, виконаємо, – ми будемо слухняні. Усі Господні слова Мойсей записав. І, вставши вранці, Мойсей поставив під горою жертовник і дванадцять каменів, відповідно до дванадцяти племен Ізраїля. Він послав юнаків, Ізраїльських синів, і ті принесли всепалення, і зарізали в жертву Богові бичків, як подячну жертву за спасіння. Мойсей, узявши половину крові, налив у посудини, а другу половину крові вилив на жертовник. Узявши книгу завіту, він прочитав народові, аби почув. І вони відповіли: Все, що сказав Господь, виконаємо, – ми будемо слухняні! Тож Мойсей узяв кров, покропив народ і сказав: Ось – кров завіту, який Господь уклав з вами згідно з усіма цими словами. І Мойсей, Аарон, Надав, Авіуд і сімдесят з ради старійшин Ізраїля піднялися вверх і побачили там місце, де стояв Бог Ізраїля. Під Його ногами – наче витвір із сапфірового каменя, на вигляд – немов чистий небозвід. І з обраних Ізраїля не забракло жодного. І вони з’явилися на Божому місці, їли і пили. І сказав Господь Мойсеєві: Підіймися до Мене на гору і стій там, і дам тобі кам’яні скрижалі – закон і заповіді, які Я записав, щоб дати їм закон. Мойсей та Ісус, його слуга, піднявшись, вийшли на Божу гору. А старійшинам вони сказали: Спокійно очікуйте тут, доки не повернемося до вас. Ось з вами Аарон та Ор; якщо хтось матиме справу, нехай іде до них. Мойсей та Ісус вийшли на гору, і хмара покрила гору, – Божа слава зійшла на гору Синай. Хмара покривала її шість днів. А сьомого дня Господь зі середини хмари покликав Мойсея. Вигляд же Господньої слави перед синами Ізраїля – наче палаючий вогонь на вершині гори. Тож Мойсей увійшов до середини хмари і піднявся на гору, і пробув там на горі сорок днів і сорок ночей.

Вихід,
Глава 24

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії