Читання 21 листопада

Читання дня

Євангеліє

І знову почав учити біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був на землі біля моря.

І багато вчив їх притчами, і в повчанні Своєму говорив їм:

слухайте: ось, вийшов сіяч сіяти;

і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і поклювали його.

Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока;

коли ж зійшло сонце, зів’яло і засохло, бо не мало кореня.

Інше впало в терни; і виросли терни, і заглушили зерно, і воно не дало плоду.

А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ.

І сказав їм: хто має вуха слухати, хай слухає!

Коли ж залишився Він без народу, то оточуючі разом з дванадцятьма запитали Його про притчу.

І сказав їм: вам дано знати таємниці Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах;

так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, і не навернуться, щоб відпустились їм гріхи.

І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі?

Сіяч слово сіє.

Посіяне при дорозі означає тих, у котрих сіється слово, але до яких, коли почують, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх.

Так само і посіяне на кам’янистому місці означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю приймають його,

але не мають в собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.

Посіяне в тернах означає тих, що слухають слово,

але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші побажання, увійшовши в них, заглушають слово, і воно буває без плоду.

А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.

І сказав їм: чи для того приносять свічку, щоб поставити її під посудину або під ліжко? чи не для того, щоб поставити її на підсвічнику?

Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б.

Коли хто має вуха слухати, хай слухає!

І сказав їм: зауважуйте, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам і додано буде вам, тим, що слухають.

Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.

І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю;

і спить, і встає вночі і вдень; а як насіння сходить і росте, він не знає,

бо земля сама з себе родить спочатку зелень, потім колос, далі повне зерно в колосі.

Коли ж дозріє плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.

І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? або якою притчею зобразимо його?

Воно – мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всяке насіння на землі;

а коли посіяне, сходить і стає більше за всі злаки, та пускає великі гілки, так що під тінню його можуть укриватися птахи небесні.

І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.

Без притчі ж не говорив їм; а учням на самоті пояснював усе.

Увечері того ж дня сказав їм: переправимось на той бік.

І вони, відпустивши народ, взяли Його з собою, як Він був у човні; і з Ним були інші човни.

І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.

А Він спав на кормі на узголів’ї. Його розбудили і говорять Йому: Учителю! невже Тобі байдуже, що ми гинемо?

І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша.

І сказав їм: що ви так боязливі? чому не маєте віри?

І страх великий напав на них, і говорили між собою: хто ж Цей, що і вітер і море підкоряються Йому?

 

Євангеліє від Марка,
Глава 4

Апостол

Коли заколот припинився, Павел, покликавши учнів і давши їм настанови та попрощавшись з ними, вийшов і пішов до Македонії.

Коли ж він пройшов ті місця і дав віруючим щедрі настанови, прийшов до Еллади.

Там він пробув три місяці. Коли ж, внаслідок змови, вчиненої проти нього іудеями, він хотів вирушити до Сірії, спало йому на думку повернутися через Македонію.

Його супроводжували до Асії Сосипатр Піррів з Верії, та з фессалонікійців Арістарх і Секунд, і Гаій дервянин і Тимофій, та асійці Тихик і Трофим.

Вони, йдучи попереду, чекали нас у Троаді.

А ми після днів опрісночних відпливли з Филип і днів за п’ять прийшли до них у Троаду, де пробули сім днів.

Першого ж дня тижня, коли учні зібралися для переломлення хліба, Павел, маючи намір вирушити вранці наступного дня, розмовляв з ними і продовжив слово до півночі.

У горниці, де ми зібралися, було багато світильників.

Під час тривалої бесіди Павлової одного юнака на ім’я Євтих, який сидів на вікні, огорнув глибокий сон, і похитнувшись, сонний упав додолу з третього житла, і підняли його мертвим.

Павел, зійшовши, впав на нього і, обнявши його, сказав: заспокойтесь, бо душа його в ньому.

Увійшовши ж і переломивши хліб та вкусивши, довго бесідував аж до світанку, і потім вийшов.

Тим часом отрока привели живого, і немало втішилися.

Ми пішли вперед на корабель, і попливли до Асс, щоб взяти звідти Павла; бо він так наказав нам, наміряючись сам іти пішки.

Коли ж він зустрівся з нами в Ассі, то взявши його, ми прибули до Мітіліни.

І, відпливши звідти, наступного дня зупинилися навпроти Хіоса, а другого дня пристали до Самосу і, побувавши в Трогіллії, наступного дня прибули до Міліту,

бо Павлові спало на думку обминути Єфес, щоб не затриматися йому в Асії, бо він поспішав, якщо можна, на день П’ятидесятниці бути в Ієрусалимі.

З Міліту ж, пославши до Єфесу, він скликав пресвітерів церкви,

і, коли вони прийшли до нього, він сказав їм: ви знаєте, що я з першого дня, як прийшов в Асію, весь час перебував з вами,

служив Господу з усякою смиренномудрістю і рясними сльозами серед спокус, що їх я зазнав через підступи іудеїв;

що я не пропустив нічого корисного, про що вам не проповідував би і чого б не навчав всенародно і по домах,

засвідчуючи іудеям і еллінам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Іісуса Христа.

І ось, нині я, за велінням Духа, йду до Ієрусалима, не знаючи, що там станеться зі мною;

тільки Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи, що узи і скорботи чекають мене.

Але ж я ні на що не зважаю і не дорожу своїм життям, тільки б з радістю здійснити поприще моє і служіння, яке я прийняв від Господа Іісуса, проповідувати Євангеліє благодаті Божої.

І нині, ось, я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, серед котрих я ходив, проповідуючи Царство Боже.

Тому свідчу вам у нинішній день, що чистий я від крові всіх,

бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу.

Отож пильнуйте себе і всю отару, в якій Дух Святий поставив вас єпископами, пасти Церкву Господа і Бога, яку Він придбав Собі Кров’ю Своєю.

Бо я знаю, що після відходу мого, прийдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть стада;

та і з вас самих повстануть люди, які говоритимуть неправдиво, щоб заманити учнів за собою.

А тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я три роки день і ніч безперестанно зі сльозами навчав кожного з вас.

І нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, яке може повчати вас більше і дати вам спадщину з усіма освяченими.

Ні срібла, ні золота, ні одежі я ні від кого не побажав:

самі знаєте, що потребам моїм і тих, що були зі мною, послужили руки мої ці.

У всьому показав я вам, що так працюючи, треба підтримувати слабких і пам’ятати слово Господа Іісуса, бо Він Сам сказав: блаженніше давати, ніж приймати.

Сказавши це, він став на коліна свої і з усіма ними помолився.

Тоді великий плач був у всіх, і, падаючи на шию Павлові, цілували його,

сумуючи найбільш від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля.

 

Діяння святих апостолів,
Глава 20

Старий Заповіт

Коли злодій буде спійманий під час підкопу і буде побитий, – так що, помре, то той, хто побив, не є вбивцею; якщо ж над ним зійде сонце, то він винний, – нехай помре. Якщо ж злодій нічого не має, нехай буде проданий за вкрадене. Якщо ж буде зловлений, а вкрадене виявлять у його руці живим, – від осла до вівці, – то віддасть подвійно. Якщо хтось випасе своє поле чи виноградник і пустить свою худобу для випасу на чуже поле, то нехай віддасть зі свого поля і зі свого врожаю. Якщо ж усе поле випасе, то нехай віддасть найкраще зі свого поля або найкраще зі свого виноградника. Якщо спалахне вогонь, попаде на терня і спалить тік, збіжжя чи поле, то нехай відшкодує той, хто запалив вогонь. Якщо хтось дасть ближньому гроші чи посуд на зберігання, і це буде викрадене з дому тої людини, то коли знайдеться злодій, нехай віддасть подвійно. Якщо ж злодій не знайдеться, то нехай господар дому прийде перед Бога і поклянеться, що він не заподіяв зла відносно всього того, що ближнім було дано йому на зберігання. За кожний вказаний злочин щодо теляти, осла, вівці чи одягу і будь-якої оскарженої втрати, якою б вона не була, буде суд над обома перед Богом, і той, хто перед Богом буде визнаний винним, відшкодує ближньому подвійно. Якщо хтось дасть ближньому осла, теля, вівцю чи будь-яку худобу на зберігання, а вона буде скалічена чи загине, чи буде захоплена кимсь, і ніхто того не знатиме, – то нехай між обома буде клятва перед Богом, що він дійсно не вчинив зла щодо всього довіреного йому ближнім. І власник того це так прийме, і той не відшкодовуватиме. Якщо ж було вкрадене в нього, то нехай відшкодує господареві. Якщо ж звірі розірвуть, то нехай приведе до пошматованого і нічого не буде відшкодовувати. Якщо хтось позичитьщось у ближнього, а воно буде скалічене чи пропаде, а господаря не було при цьому, то нехай відшкодує. Якщо ж господар був з ним, то не відшкодовуватиме. Якщо він є найманцем, то буде йому замість його плати. Якщо хтось звабить незаручену дівчину і переспить з нею, то нехай дасть придане і візьме її собі за дружину. Якщо ж її батько рішуче відмовиться і не захоче її віддати заміж за нього, то нехай дасть батькові гроші, згідно з приданим для дівчат. Чаклунів не залишатимете при житті. Кожного, хто ліг з твариною, – ви таких неодмінно вигубите. Хто приносить жертви богам, крім єдиному Господу, – буде вигублений. А чужинця не будете кривдити чи гнобити, бо й ви були чужинцями в Єгипетській землі. Жодної вдови і сироти не кривдьте. Якщо ви справді будете їх кривдити, вони, волаючи, закличуть до Мене, то Я неодмінно почуюac їхній голос, запалаю гнівом і поб’ю вас мечем, і ваші дружини стануть вдовами, а ваші діти – сиротами. Якщо ти позичиш гроші бідному братові, який живе поряд з тобою, то не підганятимеш його віддати і не будеш вимагати з нього відсотків. А якщо візьмеш у заставу одяг ближнього, то до заходу сонця повернеш йому, бо це – його одяг, єдине покриття його наготи. В чому ляже спати? Тому, коли він заволає до Мене, то Я почую його, адже Я – милосердний. Не злословитимеш богів, і на князів свого народу не говоритимеш злого. Не зволікатимеш з принесенням перших плодів зі свого току й виноградної давильні. Первістків зі своїх синів даси Мені. Так учиниш зі своїм телям, зі своєю вівцею та зі своїм ослом. Сім днів буде при матері, а восьмого дня віддаси його Мені. Ви будете для Мене святими людьми. М’яса, пошматованого звірами, не будете їсти, а викинете його псові.

Вихід,
Глава 22

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії