Читання 20 листопада

Читання дня

Євангеліє

І знов прийшов до синагоги. Там був чоловік, який мав усохлу руку.

І стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його.

Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині.

А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити? душу спасти, чи погубити? Вони ж мовчали.

І, глянувши на них з гнівом, сумуючи про жорстокість сердець їхніх, говорить тому чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга.

Фарисеї, вийшовши, зразу ж радилися з іродіанами проти Нього, як би погубити Його.

Але Іісус з учнями Своїми відійшов до моря; і за Ним пішло багато народу з Галілеї, Іудеї,

Ієрусалима, Ідумеї та з-за Іордану. І ті, що живуть в околицях Тиру та Сидону, почувши, що Він робив, йшли до Нього у великій кількості.

І сказав учням Своїм, щоб готовий був для Нього човен, через багатолюдність, аби не тіснилися до Нього.

Бо багатьох Він зцілив, тому ті, які мали рани, кидались до Нього, щоб торкнутись Його.

І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти Син Божий.

Та Він суворо забороняв їм, щоб не робили Його відомим.

Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього.

І вибрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь,

і щоб вони мали владу зціляти від недугів і виганяти бісів;

і поставив Симона, давши йому ім’я Петро,

Якова Зеведеєвого та Іоанна, брата Якова, давши їм імена Воанергес, тобто «сини громові»,

Андрія, Филипа, Варфоломія, Матфея, Фому, Якова Алфеєвого, Фаддея, Симона Кананіта

та Іуду Іскаріотського, який і зрадив Його.

Приходять у дім; і знову збирається народ, так що їм неможливо було і хліба їсти.

І, почувши, ближні Його пішли взяти Його, бо говорили, що Він не при собі.

А книжники, які прийшли з Ієрусалима, говорили, що Він має в Собі веєльзевула і що виганяє бісів силою бісівського князя.

І, покликавши їх, говорив їм притчами: як може сатана виганяти сатану?

Якщо царство розділиться само в собі, не може встояти царство те;

і якщо дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той;

і якщо сатана повстав сам на себе і розділився, не може встояти, але прийшов кінець його.

Ніхто, ввійшовши в дім сильного, не може пограбувати речей його, якщо раніше не зв’яже сильного, і тоді розграбує дім його.

Істинно кажу вам: простяться синам людським всі гріхи та хула, якими б вони не хулили;

але хто буде хулити Духа Святого, тому не буде прощення  довіку, а підлягає він вічному осудженню.

Це сказав Він, тому що говорили: в Ньому нечистий дух.

Прийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього покликати Його.

Навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: ось, Мати Твоя і брати Твої і сестри Твої, надворі, питають Тебе.

І відповідав їм: хто мати Моя і брати Мої?

І, оглянувши сидячих навколо Себе, сказав: ось мати Моя і брати Мої;

бо хто творитиме волю Божу, той Мені брат, і сестра, і мати.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 3

Апостол

Під час перебування Аполлоса в Корінфі Павел, пройшовши верхні країни, прибув до Єфеса і, знайшовши там деяких учнів,

сказав їм: чи прийняли ви Святого Духа, увірувавши? Вони ж сказали йому: ми навіть і не чули, чи є Дух Святий.

Він сказав їм: у що ж ви хрестились? Вони відповідали: в Іоаннове хрещення.

Павел сказав: Іоанн хрестив хрещенням покаяння, говорячи людям, щоб вірували в Грядущого за ним, тобто в Христа Іісуса.

Почувши це, вони хрестилися в ім’я Господа Іісуса,

і, коли Павел поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони стали говорити іншими мовами і пророкувати.

Всіх їх було чоловік близько дванадцяти.

Прийшовши до синагоги, він безбоязно проповідував три місяці, бесідуючи та засвідчуючи про Царство Боже.

Але як деякі розлютилися і не вірили, злословлячи шлях Господній перед народом, то він, залишивши їх, відділив учнів, і щоденно проповідував в училищі одного Тиранна.

Це тривало майже два роки, так що всі жителі Асії чули проповідь про Господа Іісуса, як іудеї, так і елліни.

Бог же творив немало чудес руками Павла,

так що на хворих клали хустки і опоясання з тіла його, і вони зцілялися від хвороб, і злі духи виходили з них.

Навіть деякі з мандрівних іудейських заклинателів почали використовувати ім’я Господа Іісуса над тими, що мали злих духів, говорячи: заклинаємо вас Іісусом, Котрого Павел проповідує.

Це робили якісь семеро синів іудейського первосвященника Скеви.

Але злий дух сказав у відповідь: Іісуса знаю, і Павел мені відомий, а ви хто?

І кинувся на них чоловік, в якому перебував злий дух, і, подолавши їх, взяв над ними таку силу, що вони нагими й побитими втекли з дому того.

Це стало відомо всім іудеям і еллінам, що проживали у Єфесі, і напав страх на всіх них, і звеличувалося ім’я Господа Іісуса.

Багато з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої.

А досить багато з тих, що займались чародійством, зібравши свої книги, спалили перед усіма, і склали ціну їх, і виявилось їх на п’ятдесят тисяч драхм.

З такою силою зростало й міцніло слово Господнє.

Коли ж це сталось, Павел задумав, пройшовши Македонію і Ахаію, йти до Ієрусалима, сказавши: побувавши там, я повинен бачити і Рим.

І, пославши в Македонію двох з тих, що служили йому, Тимофія та Єраста, сам залишився на деякий час в Асії.

Того часу стався чималий заколот проти путі Господньої,

бо один срібляник, на ім’я Димитрій, який робив срібні храми Артеміди і давав художникам немалі прибутки,

зібравши їх та інших подібних ремісників, сказав: друзі! ви знаєте, що від цього ремесла залежить добробут наш;

проте ви бачите і чуєте, що не тільки в Єфесі, а майже по всій Асії цей Павел своїми переконаннями відвернув немало людей, говорячи, що те, що зроблене руками людськими, не є боги.

А це нам загрожує тим, що не тільки ремесло наше прийде до занепаду, але й храм великої богині Артеміди не вартий буде нічого, і знищиться велич тієї, котру шанує вся Асія і всесвіт.

Вислухавши це, вони набралися лютості і почали кричати, говорячи: велика Артеміда єфеська!

І все місто збентежилося. Схопивши македонян Гаія і Арістарха, супутників Павлових, вони однодушно кинулись до видовища.

Коли ж Павел хотів увійти в народ, учні не допустили його.

Також і деякі з асійських начальників, що були його друзями, пославши до нього, просили не з’являтися на видовищі.

А тим часом одні кричали одне, а інші – друге, бо збори були безладні, і більша частина тих, що зійшлися, не знали, для чого вони зібралися.

За пропозицією іудеїв, з народу був викликаний Олександр. Подавши знак рукою, Олександр хотів говорити до народу.

Довідавшись, що він іудей, всі закричали в один голос і близько двох годин викрикували: велика Артеміда єфеська!

Охоронець порядку, утихомиривши народ, сказав: мужі єфеські! який чоловік не знає, що місто Єфес є служитель великої богині Артеміди і Діопета?

Якщо ж у цьому нема суперечок, то треба вам бути спокійними і нічого не робити необачно.

А ви привели цих мужів, які ні храму Артеміди не обікрали, ні богині вашої не хулили.

Якщо ж Димитрій та інші з ним художники мають скаргу на когось, то є суди, і є проконсули; хай скаржаться один на одного.

А коли ви домагаєтесь чогось іншого, то це буде вирішено на законних зборах,

бо ми перебуваємо в небезпеці – за те, що сталося нині, нас можуть звинуватити в заколоті, оскільки нема ніякої причини, якою ми могли б виправдати таке зборище. Сказавши це, він розпустив збори.

 

Діяння святих апостолів,
Глава 19

Старий Заповіт

А це настанови, які викладеш перед ними. Якщо купиш раба-єврея, то нехай шість років він працює для тебе, а на сьомий рік нехай він даром вийде на свободу. Якщо він сам-один прийшов, то нехай сам і вийде. Якщо ж разом з ним прийшла дружина, то нехай і дружина вийде з ним. Якщо ж господар дасть йому дружину, і та народить йому синів чи дочок, то дружина й діти хай залишаються у його господаря, а він нехай вийде сам. Якщо ж раб у відповідь скаже: Я люблю мого господаря, дружину і дітей, – не поспішаю на волю! Тоді нехай його господар приведе його до Божого судилища, а тоді приведе його до дверей і до одвірка, і господар шилом проколе йому вухо, і той служитиме йому навіки. Якщо ж хтось продасть свою дочку як служницю, то не вийде вона так, як виходять рабині. Якщо вона не догодить своєму господареві, з яким заручена, то нехай звільнить її за викуп. А чужому народові йому не дозволяється продати її, бо погордив нею. Якщо ж заручив її синові, то нехай обходиться з нею за правами дочок. Якщо ж візьме йому іншу, то хай не позбавить її необхідного, одягу і співжиття. Якщо ж цих трьох речей не дотримається щодо неї, то нехай вона вийде даром, без грошей. Якщо хтось когось ударить, і той помре, – він неодмінно має померти. А тому, хто не хотів убивати, але Бог передав когось в його руки, – Я дам тобі місце, куди втече той, хто вбив. Коли ж хто вистежив, щоб підступно вбити свого ближнього, і прибіжить туди, – такого забрати і від Мого жертовника, щоб видати на смерть. Хто б’є свого батька чи свою матір, має неодмінно померти. Хто проклинає свого батька чи свою матір, має неодмінно померти. Коли хтось украде когось з синів Ізраїля, заволодіє ним, продасть, і срібло буде знайдене у нього – такий має неодмінно померти. Якщо ж сваряться два чоловіки, і один з них вдарить ближнього каменем чи кулаком, і той не помре, а зляже в ліжко, і якщо чоловік встане та вийде з палицею надвір, тоді той, хто вдарив, буде звільнений від покарання. Лише нехай заплатить за втрату від його непрацездатності та за лікування. Якщо хтось вдарить свого раба чи свою рабиню палицею, – так, що помре від його руки, той має бути неодмінно покараний. Та коли проживе один день чи два, то не буде покараний, бо це – його гроші. Якщо б’ються два чоловіки, і вдарять вагітну жінку, і її дитина появиться на світ не повністю сформованою, то такий неодмінно понесе каруx, – він заплатить згідно з оцінкою, яку зробить чоловік жінки. Та якщо дитина буде повністю сформована, то нехай дасть душу за душу, око за око, руку за руку, зуб за зуб, ногу за ногу, опік за опік, рану за рану, синець за синця. Якщо хтось виб’є око своєму рабові чи око своїй рабині, і вони осліпнуть, то нехай відпустить їх на волю за їхнє око; і якщо виб’є зуб рабові або зуб своїй рабині, – нехай відпустить їх на волю за їхній зуб. Якщо віл рогами заколе чоловіка чи жінку, – так, що помре, то вола обов’язково поб’ють каміннямy, і його м’ясо не будуть їсти, а власник вола – невинний. Якщо ж віл бив рогами учора й третього дня, і про це попереджували його власника, але той не зарізав його, то коли рогами вб’є чоловіка чи жінку, нехай віл буде побитий камінням, і його власник також нехай буде покараний на смерть. А якщо на нього накладуть викуп, то нехай за свою душу дасть викуп, який лише на нього накладуть. І якщо рогами заколе сина чи дочку, – нехай вчинять з ним за цим же приписом. Якщо ж віл заколе рогами раба чи рабиню, – нехай власник вола дасть їхньому господареві тридцять дідрахм срібла, а вола поб’ють камінням. Якщо хтось відкриє яму чи викопає яму і її не закриє, а туди впаде теля чи осел, то власник ями відшкодує: їхньому господареві він заплатить гроші, а те, що загинуло, буде його. Якщо ж чийсь віл рогами заколе сусіднього вола, і той здохне, то живого вола продадуть і розділять його ціну, і поділять вола, який загинув. Та якщо було відомо, що віл колов рогами вчора і третього дня, і про це попередили його власника, але той не зарізав його, то він віддасть вола за вола, а мертвий буде його. Якщо хтось вкраде бичка чи вівцю і заріже їх чи продасть, то віддасть за бичка п’ять бичків, а за вівцю – чотири вівці.

Вихід,
Глава 21

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії