Читання дня
Євангеліє
Як минула субота, на світанку першого дня тижня прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитись на гроб.
І ось, стався великий землетрус: бо Ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому;
вигляд його був, як блискавка, і одежа його біла, як сніг;
зі страху перед ним, ті, що стерегли, затремтіли і стали, як мертві;
Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Іісуса розп’ятого.
Його нема тут – Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь,
і підіть швидше, скажіть учням Його, що Він воскрес з мертвих і зустріне вас у Галілеї; там Його побачите. Ось, я сказав вам.
І, вийшовши поспішно з гробу, вони зі страхом і великою радістю побігли сповістити учнів Його.
Коли ж вони йшли сповістити учнів Його, ось, Іісус зустрів їх і сказав: радуйтеся! Вони ж, приступивши, припали до ніг Його і вклонилися Йому.
Тоді говорить їм Іісус: не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галілеї, і там вони побачать Мене.
Коли ж вони йшли, то дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістили первосвященників про все, що сталося.
І вони, зібравшись із старійшинами, скликали раду, дали чимало грошей воїнам
і сказали: скажіть, що учні Його, прийшовши вночі, вкрали Його, коли ми спали;
і якщо чутка про це дійде до правителя, ми переконаємо його і вас від неприємностей позбавимо.
Вони, взявши гроші, зробили, як були навчені; і пронеслося слово це між іудеями навіть до цього дня.
А одинадцять учнів пішли в Галілею, на гору, куди звелів їм Іісус.
І, побачивши Його, поклонилися Йому, а деякі засумнівались.
І, наблизившись, Іісус сказав їм: дана Мені всяка влада на небі і на землі.
Йдіть же навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх додержувати всього, що Я заповів вам; і ось, Я з вами по всі дні до кінця віку. Амінь.
Євангеліє від Матфея,
Глава 28
Апостол
Дійшов він до Дервії і Лістри. І ось, був там один учень, на ім’я Тимофій, у якого мати була іудеянка, що увірувала, а батько еллін,
і про якого свідчили браття, що перебували в Лістрі та Іконії.
Павел захотів взяти його з собою; і взявши, обрізав його заради іудеїв, що були в тих місцях; бо всі знали про батька його, що він був еллін.
Проходячи ж по містах, вони передавали вірним додержуватись постанов, схвалених Апостолами і пресвітерами в Ієрусалимі.
І церкви утверджувалися вірою і повсякденно зростали кількісно.
Коли ж вони пройшли Фрігію та Галатійську країну, вони не були допущені Духом Святим проповідувати слово в Асії.
Дійшовши до Місії, вони намагалися йти у Віфінію; але Дух не допустив їх.
Обминувши Місію, вони зійшли в Троаду.
І було Павлові вночі видіння: один муж, македонянин, стояв і благав його, кажучи: прийди до Македонії і допоможи нам.
Після цього видіння, зараз же ми вирішили йти до Македонії, зрозумівши, що нас покликав Господь благовістити там.
Отже, вирушивши з Троади, ми прибули до Самофракії, а другого дня до Неаполя,
звідти ж у Филипи; це перше місто в тій частині Македонії, колонія. В цьому місті ми пробули кілька днів.
А суботнього дня ми вийшли за місто до річки, де, за звичаєм, було місце молитви, і сівши, розмовляли з жінками, які зібрались там.
І слухала одна жінка, на ім’я Лідія, з міста Фіатир, продавальниця пурпуру, яка шанувала Бога; і Господь відкрив серце її слухати уважно те, про що говорив Павел.
Коли ж вона та її домашні охрестились, то просила нас, кажучи: якщо ви признали мене вірною Господу, то увійдіть у дім мій і живіть у мене; і переконала нас.
Сталося ж, як ішли ми на молитву, зустрілась нам одна служниця, одержима духом віщування, яка віщуванням давала великий прибуток господарям своїм.
Йдучи за Павлом і за нами, вона кричала, кажучи: ці чоловіки – раби Бога Всевишнього, які звіщають нам путь спасіння.
Це вона робила багато днів. Павел, розгнівавшись, обернувся і сказав духові: повеліваю тобі ім’ям Іісуса Христа вийти з неї. І дух вийшов відразу.
Господарі ж її, побачивши, що втратили надію прибутку їхнього, схопили Павла й Силу і потягли на площу до начальників.
І, привівши їх до воєвод, сказали: ці люди, будучи іудеями, підбурюють наше місто
і проповідують звичаї, яких нам, римлянам, не личить ні приймати, ні виконувати.
Народ також повстав проти них, а воєводи, зірвавши з них одежу, звеліли бити їх палицями
і, нанісши їм багато ударів, вкинули в темницю, наказавши темничному вартовому пильно стерегти їх.
Одержавши такий наказ, він вкинув їх у внутрішню темницю і ноги їхні забив у колоду.
Близько опівночі Павел і Сила, молячись, прославляли Бога; в’язні ж слухали їх.
Раптом стався великий землетрус, так що захиталась основа темниці; і враз відчинились усі двері, і кайдани на всіх послабли.
Темничний сторож, прокинувшись і побачивши, що двері темниці відчинені, вихопив меч і хотів умертвити себе, думаючи, що в’язні втекли.
Але Павел вигукнув голосно: не роби собі ніякого зла, бо всі ми тут.
Він же, попросивши світла, вбіг до темниці; і припав у тремтінні до Павла і Сили,
і, вивівши їх геть, сказав: господарі мої! що мені робити, щоб спастися?
Вони ж сказали: віруй в Господа Іісуса Христа, і спасешся ти і весь дім твій.
І проповідали слово Господнє йому і всім, хто був у домі його.
І, взявши їх тієї ж години ночі, він обмив рани їхні і негайно охрестився сам і всі домашні його.
І, привівши їх у свій дім, запропонував трапезу і радів з усім домом своїм, що увірував у Бога.
Коли ж настав день, воєводи послали міських служителів сказати: відпусти людей тих.
Темничний сторож сказав про це Павлові: воєводи прислали, щоб відпустити вас; отож вийдіть тепер і йдіть з миром.
Але Павел сказав їм: нас, римських громадян, без суду прилюдно били, кинули в темницю, а тепер таємно випускають? ні, хай прийдуть і самі виведуть нас.
Міські служителі переказали ці слова воєводам і ті злякались, почувши, що це римські громадяни.
І, прийшовши, вибачились перед ними, і вивівши, просили залишити місто.
Вони ж, вийшовши з темниці, прийшли до Лідії і, побачивши братів, повчали їх, і пішли.
Діяння святих апостолів,
Глава 16
Старий Заповіт
І вся громада Ізраїльських синів, згідно з повелінням Господа, за своїми станами вирушила з пустелі Сін і отаборилася в Рафідіні. Та в народу не було води, щоб пити. Тож народ почав сваритися з Мойсеєм, кажучи: Дай нам напитися води! Та Мойсей їм сказав: Чому сваритеся зі мною, чому випробовуєте Господа? Там народ був спраглий води, і народ продовжував нарікати на Мойсея, кажучи: Навіщо ти вивів нас з Єгипту, щоб спрагою вигубити нас, наших дітей і худобу? І Мойсей заволав до Господа, кажучи: Що мені робити з цим народом? Ще трохи – і мене поб’ють камінням! Та Господь сказав Мойсеєві: Стань перед цим народом, візьми зі собою старійшин народу, візьми у свою руку посох, яким ти вдарив по ріці, і йди. Я вже стоятиму там перед тим, як ти прийдеш до скелі в Хориві. Ти вдариш скелю, і з неї потече вода, і народ питиме. Мойсей так і вчинив перед синами Ізраїля. І дав назву тому місцю: Випробування і Сварка, – через сварку синів Ізраїля і через те, що випробовували Господа, кажучи: Чи є серед нас Господь, чи ні? І прийшов Амалик, і воював з Ізраїлем у Рафідіні. Тоді Мойсей сказав Ісусові: Вибери собі сильних чоловіків, піди, виступи завтра проти Амалика. І ось, я вже стоятиму на вершині гори, а Божий посох буде в моїй руці. Тож Ісус зробив так, як сказав йому Мойсей, і виступив проти Амалика. А Мойсей, Аарон і Ор піднялися на вершину гори. І сталося, коли Мойсей підіймав руки, то перемагав Ізраїль, коли ж він опускав руки, то перемагав Амалик. Та руки Мойсея стали важкими. І, взявши камінь, вони поклали під нього, і він на ньому сидів. Аарон же й Ор підтримували його руки, – один звідси, другий звідти. І Мойсеєві руки були непорушні аж до заходу сонця. Тож Ісус смертоносним вістрям меча розгромив Амалика та весь його народ. А Господь сказав Мойсеєві: Запиши це в книгу на згадку і вклади у вуха Ісуса, що Я повністю зітруn пам’ять про Амалика з-під неба. І Мойсей збудував жертовник Господу, і дав йому назву: Господь – моє Сховище. Адже невидимою рукою Господь воює проти Амалика з роду в рід!
Вихід,
Глава 17
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії