Читання 14 листопада

Читання дня

Євангеліє

Коли Іісус скінчив усі ці слова, то сказав учням Своїм: ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.

Тоді зібрались первосвященники, книжники і старійшини народу у дворі первосвященника, на ім’я Каіафа, і вирішили на раді взяти Іісуса підступом і вбити; але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося обурення в народі.

Коли ж Іісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого, підійшла до Нього жінка з алавастровою посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, возлежалому, на голову.

Побачивши це, учні Його обурились і говорили: до чого така трата?

Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.

Але Іісус, зрозумівши це, сказав їм: що турбуєте жінку? вона добре діло зробила для Мене: бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте; зливши миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене на погребіння; істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світі, сказано буде в пам’ять її і про те, що вона зробила.

Тоді один з дванадцяти, званий Іуда Іскаріот, пішов до первосвященників і сказав: що дасте ви мені, і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібняків; і відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.

Першого ж дня опрісноків учні приступили до Іісуса і сказали Йому: де велиш нам приготувати Тобі пасху?

Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; в тебе справлю пасху з учнями Моїми.

Учні зробили, як звелів їм Іісус, і приготували пасху.

Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учнями; і коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене.

Вони дуже засмутились, і почали говорити Йому кожен з них: чи не я, Господи?

Він же сказав у відповідь: хто опустив зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене; проте Син Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б цій людині не народжуватися.

При цьому і Іуда, зрадник Його, сказав: чи не я, Равві? Іісус говорить йому: ти сказав.

І коли вони їли, Іісус взяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи учням, сказав: прийміть, їжте; це є Тіло Моє.

І, взявши чашу та подякувавши, подав їм і сказав: пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.

Кажу ж вам, що віднині не буду пити від плоду цього виноградного до того дня, коли питиму з вами нове вино в Царстві Отця Мого.

І, проспівавши, пішли на гору Єлеонську.

Тоді говорить їм Іісус: всі ви спокуситесь про Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари (Зах. 13,7); після ж воскресіння Мого попереджу вас у Галілеї.

Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться про Тебе, то я ніколи не спокушусь.

Іісус сказав Йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перш ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.

Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі учні.

Потім приходить з ними Іісус до місцевості, що зветься Гефсіманією, і говорить учням: посидьте тут, поки Я піду, помолюся там.

І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.

Тоді говорить їм Іісус: душа Моя сумує смертельно; побудьте тут і пильнуйте зі Мною.

І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! якщо можливо, хай обмине Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.

І приходить до учнів і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: чи так не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?

Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.

Ще, відійшовши вдруге, молився, кажучи: Отче Мій! якщо не може чаша ця минути Мене, щоб Мені не пити її, хай буде воля Твоя.

І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.

І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те ж слово.

Тоді приходить до учнів Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте? ось, наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників; встаньте, підемо: ось, наблизився той, хто зраджує Мене.

І, коли Він ще говорив, ось Іуда, один з дванадцятьох, прийшов і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвященників і старійшин народних.

Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.

І, відразу ж підійшовши до Іісуса, сказав: радуйся, Равві! І поцілував Його.

Іісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Іісуса, і взяли Його.

І ось, один з тих, що були з Іісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященника, відсік йому вухо.

Тоді Іісус говорить йому: верни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть; чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш, як дванадцять легіонів Ангелів?

Як же збудуться Писання, що так повинно бути?

Тоді сказав Іісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб взяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.

Це ж усе сталося, щоб збулися писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, розбіглися.

А воїни, які взяли Іісуса, повели Його до Каіафи, первосвященника, де зібрались книжники і старійшини.

Петро ж йшов за Ним здаля, до двору первосвященника; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.

Первосвященники і старійшини і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Іісуса, щоб убити Його, і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, нарешті, прийшли два лжесвідки і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.

І, вставши, первосвященник сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш? що вони проти тебе свідчать?

Іісус мовчав. І первосвященник сказав Йому: заклинаю Тебе Богом живим, скажи нам, чи ти Христос, Син Божий?

Іісус говорить йому: ти сказав; а навіть кажу вам: віднині побачите Сина Людського, Котрий сидітиме праворуч сили і йтиме на хмарах небесних.

Тоді первосвященник роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? ось, тільки що ви чули богохульство Його!

Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.

Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?

Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна рабиня і сказала: і ти був з Іісусом Галілеянином.

Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.

Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша, і говорить тим, що були там: і цей був з Іісусом Назореєм.

І він знову відрікся з клятвою, що не знає Цього Чоловіка.

Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.

Тоді він почав клястися й божитися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.

І згадав Петро слово, сказане йому Іісусом: перш ніж проспіває півень, тричі відречешся від Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 26

Апостол

В Іконії вони увійшли разом в іудейську синагогу і говорили так, що увірувало дуже багато іудеїв і еллінів.

А невіруючі іудеї розпалили й розлютили проти братії серця язичників.

Проте вони пробули тут досить часу, сміливо діючи у Господі, Який у свідчення слову благодаті Своєї, творив руками їх знамення і чудеса.

Тим часом народ у місті розділився: одні були на стороні іудеїв, а інші на стороні Апостолів.

Коли ж язичники та іудеї зі своїми начальниками кинулись на них, щоб осоромити і побити їх камінням,

вони, довідавшись про це, відійшли в Лікаонські міста Лістру та Дервію і околиці їх;

і там благовіствували.

У Лістрі сидів один чоловік, хворий на ноги, кривий від утроби матері своєї, і ніколи не ходив.

Він слухав, що говорив Павел, який, поглянувши на нього і побачивши, що він має віру для одержання зцілення,

сказав голосно: тобі говорю в ім’я Господа Іісуса Христа: стань прямо на ноги твої. І він відразу скочив і почав ходити.

Народ же, побачивши, що зробив Павел, підніс голос свій, говорячи лікаонською: боги в образі людському зійшли до нас.

І назвали Варнаву Зевсом, а Павла – Єрмієм, бо він начальствував у слові.

А жрець ідола Зевса, що знаходився перед їхнім містом, пригнавши до воріт волів і принісши вінки, хотів разом з народом принести жертву.

Почувши це, Апостоли Варнава та Павел роздерли одежу свою і, кинувшись в народ, голосно говорили:

мужі! що це ви робите? І ми – такі самі люди, як і ви, і благовіствуємо вам, щоб ви навернулись від цих неправдивих до Бога Живого, Котрий створив небо і землю, і море, і все, що в них;

Котрий у минулих поколіннях попустив, щоб усі народи ходили своїми шляхами,

хоч і не переставав свідчити про Себе благодіяннями, подаючи нам з неба дощі і часи плодоносні та сповнюючи поживою і веселістю серця наші.

І, говорячи це, вони ледве переконали народ не приносити їм жертви і йти кожному додому. Тим часом, як вони, залишившись там, вчили,

з Антіохії та Іконії прийшли деякі іудеї і, коли Апостоли сміливо проповідували, переконали народ відійти від них, кажучи: вони не говорять нічого істинного, а все обманюють. І, підбуривши народ, побили Павла камінням і витягли за місто, вважаючи його мертвим.

Коли ж учні зібрались біля нього, він встав і пішов до міста, а другого дня пішов з Варнавою до Дервії.

Проповідавши Євангеліє цьому місту і знайшовши чимало учнів, знову проходили Лістру, Іконію і Антіохію,

утверджуючи душі учнів, переконуючи перебувати у вірі і навчаючи, що багатьма скорботами належить нам увійти в Царство Боже.

Рукоположивши ж їм пресвітерів для кожної церкви, вони помолились з постом і передали їх Господу, в Котрого увірували.

І, перейшовши Пісідію, прийшли до Памфілії,

і, проповідавши слово Господнє в Пергії, прийшли до Атталії;

а звідти попливли до Антіохії, звідки були передані благодаті Божій на діло, яке й виконали.

Прибувши туди і зібравши церкву, вони розказали все, що зробив Бог з ними і як Він відкрив двері віри язичникам.

І перебували там з учнями чимало часу.

 

Діяння святих апостолів,
Глава 14

Старий Заповіт

Тоді Мойсей і сини Ізраїля заспівали ось цю пісню Богові. Вони скандували, виголошуючи: Заспіваймо Господу, бо Він велично прославився, – коня і вершника скинув у море. Він – Помічник і Покровитель, Він став для мене Порятунком. Це – мій Бог, і я прославлю Його, Він – Бог мого батька, тож звеличу Його. Господь – Він Той, Хто нищить війни, Господь – ім’я Його. Колісниці фараона і його військо Він кинув у море, вибраних вершників, начальників варти, Він потопив у Червоному морі. Морем покрив їх, – вони поринули в глибину, мов камінь. Твоя правиця, Господи, прославилася силою, – Твоя права рука, Господи, розгромила ворогів, і величчю Своєї слави Ти знищив супротивників. Ти послав Свій гнів, і він їх пожер, як стерню, і від духа Твого гніву розступилася вода. Застигли води, наче стіна, – застигли хвилі посеред моря. Ворог сказав: Кинуся й наздожену, розділю здобич, наповню свою душу, знищу своїм мечем, – рука моя пануватиме. A Ти послав Свого Духа, i покрило їх море, вони потонули, наче свинець у глибокій воді. Хто поміж богами подібний до Тебе, Господи? О, прославлений між святими, дивовижний у славі! Ти, Котрий твориш чудеса, хто подібний до Тебе? Простягнув Ти правицю Свою, і поглинула їх земля. Ти Своєю праведністю повів цей Твій народ, який Ти викупив, і Своєю силою покликав до Своєї святої оселі. Почули народи – і запалали гнівом. Важкі болі охопили мешканців Филистимської землі. Тоді поспішили володарі Едому і проводирі моавійців, – їх охопив трепет. Розтанули всі мешканці Ханаану. Нехай найде на них страх і трепет! Від величі Твоєї руки нехай вони стануть як камінь, доки не перейде Твій народ, Господи, – доки не перейде цей Твій народ, який Ти придбав. Ввівши, насади їх на горі Своєї спадщини, у Своїй підготовленій оселі, котру Ти зробив, Господи, – це святиня, Господи, яку приготували Твої руки. Господь царює на віки і віки, та й іще. Адже коні фараона з колісницями і вершниками ввійшли в море, і Господь навів на них води моря. А сини Ізраїля пішли сушею посеред моря. Тож пророчиця Маріам, сестра Аарона, взяла тимпан у свою руку, і всі жінки з тимпанами вийшли у хороводі за нею. І Маріам повела їх, кажучи: Заспіваймо Господу, бо Він велично прославився. Коня і вершника скинув Він у море. І Мойсей вивів Ізраїльських синів від Червоного моря, і повів їх у пустелю Сур. Вони йшли три дні пустелею й не знаходили води до пиття. Прийшли вони до Мериi, та не могли пити з Мери, оскільки вода була гіркою. Через те дали назву тій місцевості: Гіркота. І народ почав нарікати на Мойсея, кажучи: Що нам пити? Тож Мойсей закликав до Господа. А Господь показав йому дерево, і той кинув його у воду, і вода стала солодкою. Там Він дав йому заповіді та настанови, і там його випробовував. Він сказав: Якщо уважно будеш прислухатисяj до голосу Господа, твого Бога, і чинитимеш те, що Йому до вподоби, і зважатимеш на Його накази, і будеш дотримуватися всіх Його заповідей, то не наведу на тебе жодної тієї хвороби, які Я навів на єгиптян. Бо Я – Господь, Який тебе оздоровлює. І вони пішли до Еліма, а там було дванадцять джерел води і сімдесят стовбурів пальмових дерев. Тож там, біля води, вони отаборилися.

Вихід,
Глава 15

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії