Читання 8 листопада

Читання дня

Євангеліє

І коли наблизились до Ієрусалима і прийшли у Віффагію до гори Єлеонської, тоді Іісус послав двох учнів

і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами; і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею молодого осла; відв’язавши, приведіть до Мене;

і якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господу; і зараз же пошле їх.

Усе ж це було, щоб збулося сказане через пророка, який говорить:

скажіть дочці Сіоновій: ось, Цар твій йде до тебе лагідний, сидячи на ослиці і молодому ослі, синові під’яремної (Іс. 62,11; Зах. 9,9).

Учні пішли і зробили так, як звелів їм Іісус:

привели ослицю і молодого осла і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього.

Безліч народу розстеляли одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі;

народ же, що йшов попереду і супроводжував, виголошував: осанна* Синові Давидовому! благословен Грядущий в ім’я Господнє! осанна у вишніх!

І коли увійшов у Ієрусалим, все місто заметушилось і заговорило: хто Цей?

Народ же говорив: Цей є Іісус, Пророк з Назарету Галілейського.

І увійшов Іісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі, і поперевертав столи міняльників і лави тих, що продавали голубів,

і казав їм: написано: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників (Іс. 56,7; Ієр. 7,11).

І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.

А первосвященники і книжники, бачивши чудеса, які Він сотворив, і дітей, які виголошували в храмі і говорили: осанна Синові Давидовому, – обурились

і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Іісус відповів їм: так! невже ви ніколи не читали: із уст немовлят і грудних дітей Ти сотворив хвалу? (Пс. 8,3).

І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Віфанію і пробув там ніч.

Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів;

і, побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: хай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.

Побачивши це, учні здивувались і говорили: як це відразу всохла смоковниця?

Іісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не матимете сумніву, то не тільки зробите те, що зроблено із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море,– буде;

і все, чого попросите в молитві з вірою, отримаєте.

І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященники і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? і хто Тобі дав таку владу?

Іісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне; якщо про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю;

хрещення Іоаннове звідки було: з небес, чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо: з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?

а якщо сказати: від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоанна за пророка.

І відповіли Іісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.

А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину! піди сьогодні роби у винограднику моєму.

Але той сказав у відповідь: не хочу; а згодом, розкаявшись, пішов.

І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, і не пішов.

Котрий з двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Іісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі й блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже,

бо прийшов до вас Іоанн Хреститель дорогою праведності, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися потім, щоб повірити йому.

Вислухайте іншу притчу. Був один господар дому, котрий посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав в ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, відлучився.

Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів взяти свої плоди;

виноградарі, схопивши слуг його, одного побили, другого вбили, а іншого побили камінням.

Знову послав він інших слуг, більше, ніж спочатку; і з ними вчинили так само.

Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого.

Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець; ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його.

І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили.

Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?

Говорять Йому: злочинців цих віддасть злій смерті, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які будуть віддавати йому плоди у свій час.

Іісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним? Це від Господа, і є дивне в очах наших? (Пс. 117,22–23).

Тому кажу вам, що відніметься від вас Царство Боже і дане буде народові, який приносить плоди його;

і той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздавить.

І, слухаючи притчі Його, первосвященники і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить,

і намагались схопити Його, але побоялись народу, бо Його вважали за Пророка.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 21

Апостол

А Савл, ще дихаючи погрозами та вбивством на учнів Господа, прийшов до первосвященника

і випросив у нього листи в Дамаск до синагог, щоб кого знайде з послідовників цього вчення, чоловіків та жінок, зв’язавши, приводити до Ієрусалима.

Коли ж він ішов і наближався до Дамаска, враз осяяло його світло з неба.

Він упав на землю і почув голос, який говорив йому: Савле, Савле! що ти гониш Мене?

Він сказав: хто Ти, Господи? Господь же каже: Я Іісус, Котрого ти гониш. Тяжко тобі йти проти рожна.

Він з трепетом і жахом сказав: Господи! що повелиш мені робити? і Господь сказав йому: встань і йди до міста; і сказано буде тобі, що тобі треба робити.

Люди ж, які йшли з ним, стояли в заціпенінні, бо чули голос, а нікого не бачили.

Савл підвівся із землі, і з відкритими очима нікого не бачив. І повели його, взявши за руки, і привели в Дамаск.

І три дні він не бачив, і не їв, і не пив.

У Дамаску був один учень, на ім’я Ананія; і Господь у видінні сказав йому: Ананіє! Він сказав: я, Господи.

Господь же сказав йому: встань і піди на вулицю, так звану Пряму, і спитай в Іудиному домі тарсянина, на ім’я Савл; він зараз молиться,

і бачив у видінні мужа, на ім’я Ананія, який прийшов до нього і поклав на нього руку, щоб він прозрів.

Ананія відповів: Господи! я чув від багатьох про цього чоловіка, скільки зла заподіяв він святим Твоїм у Ієрусалимі;

і тут має від первосвященників владу в’язати всіх, хто призиває ім’я Твоє.

Господь же сказав йому: іди, бо він є Мій вибраний сосуд, щоб сповіщати ім’я Моє перед народами і царями, і синами Ізраїлевими.

І Я покажу йому, скільки він має постраждати за ім’я Моє.

Ананія пішов і увійшов у дім і, поклавши на нього руки, сказав: брате Савле! Господь Іісус, Котрий явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав мене, щоб ти прозрів і сповнився Святого Духа.

І вмить немов би луска спала з очей його, і враз він прозрів; і, вставши, охрестився,

і, прийнявши їжу, укріпився. І Савл кілька днів пробув з учнями в Дамаску.

І відразу став проповідувати в синагогах про Іісуса, що Він є Син Божий.

І всі, хто чув, дивувалися й говорили: хіба це не той самий, який гнав у Ієрусалимі тих, які призивали ім’я це? і сюди для того прийшов, щоб зв’язувати їх і приводити до первосвященників.

А Савл усе більше і більше зміцнювався і бентежив іудеїв, які жили в Дамаску, доводячи, що Цей є Христос.

Коли ж минуло чимало часу, іудеї змовились убити його.

Але Савл довідався про їхній намір. Вони день і ніч вартували біля воріт, щоб убити його.

Учні ж, вночі взявши його, спустили в кошику по стіні.

Савл прибув до Ієрусалима і намагався приєднатися до учнів; але всі боялися його, не вірячи, що він учень.

Варнава ж, взявши його, привів до Апостолів і розповів їм, як він дорогою побачив Господа, і що говорив йому Господь, і як він в Дамаску сміливо проповідував в ім’я Іісусове.

І перебував він з ними в Ієрусалимі, входив і виходив, і сміливо проповідував в ім’я Господа Іісуса.

Говорив також і сперечався з елліністами; а вони намірялися вбити його.

Браття, довідавшись про це, відправили його до Кесарії і перепровадили до Тарсу.

Церкви ж по всій Іудеї, Галілеї та Самарії мали спокій, навчаючись і перебуваючи в страсі Господньому; і, втішаючись від Святого Духа, примножувались.

Трапилось, що Петро, коли обходив усіх, прийшов і до святих, які жили в Лідді.

Там знайшов він одного чоловіка, на ім’я Еней, який уже вісім років лежав на постелі і був розслаблений.

Петро сказав йому: Енею! зціляє тебе Іісус Христос; встань з постелі твоєї. І він зараз же встав.

І бачили його всі жителі в Лідді і Сароні, які і навернулися до Господа.

В Іоппії ж була одна учениця, на ім’я Тавіфа, що значить «сарна»; вона була сповнена добрих діл і творила багато милостині.

Сталося ж у ті дні, що вона занедужала й померла. Її омили і поклали в горниці.

Лідда ж була поблизу Іоппії, то учні, почувши, що Петро перебуває там, послали до нього двох чоловік просити, щоб він не забарився прийти до них.

Петро, вставши, пішов з ними; і коли він прийшов, завели його в горницю, і всі вдовиці із слізьми стали перед ним і показували сорочки та плаття, що їх робила Сарна, живучи з ними.

Петро вислав усіх і, ставши на коліна, помолився, і, звернувшись до тіла, сказав: Тавіфо! встань. І вона відкрила очі свої і, побачивши Петра, сіла.

Він подав їй руку, підвів її, і, покликавши святих і вдовиць, поставив її перед ними живою.

Це стало відомим по всій Іоппії, і багато хто увірував у Господа.

І чимало днів пробув він у Іоппії, в одного Симона, шкіряника.

 

Діяння святих апостолів,
Глава 9

Старий Заповіт

І сказав Господь Мойсеєві: Ввійди до фараона й промов до нього: Так говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, щоб поклонився Мені! Якщо ти все ж таки не побажаєш відпустити Мій народ, але й надалі будеш його затримувати, то ось Господня рука буде на твоїй худобі, яка на рівнинах: на конях, на ослах, на верблюдах, на волах і на вівцях, – дуже велика моровиця. І дивовижну різницю зроблю Я на той час між худобою єгиптян і худобою Ізраїльських синів, – з усього згаданого не загине те, щоналежить синам Ізраїля! Бог визначив точний час, кажучи: Завтра Господь виконає на землі те, що проголосив. І наступного дня Господь здійснив те, що проголосив, – і вся худоба єгиптян вимерла, а з тварин Ізраїльських синів не пропало нічого. А коли фараон побачив, що з тварин синів Ізраїля не загинуло нічого, то серце фараона стало нечуйним, і він народ не відпустив. Тож Господь сказав Мойсеєві та Ааронові, промовляючи: Візьміть собі повні жмені сажі з печі, й нехай підкине її Мойсей до неба перед фараоном і перед його слугами, і нехай стане курява на всій Єгипетській землі, й будуть на людях і на тваринах струпи та болячки, що утворяться як на людях, так і на тваринах, – в усій Єгипетській землі. Тож він узяв сажі з печі перед фараоном, і підкинув її Мойсей до неба, і вона обернулася на струпи й болячки, що утворилися як на людях, так і на тваринах. А чаклуни не могли стояти перед Мойсеєм через струпи, оскільки і на чародіях були струпи, і в усій Єгипетській землі. Та Господь вчинив непоступливим серце фараона, і той не послухав їх, – як і заповів Господь Мойсеєві. Тоді Господь промовив до Мойсея: Встань рано на світанку, явись до фараона і скажи йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, щоб Мені поклонилися, бо в цей час Я посилаю всі Мої кари в твоє серце і твоїх слуг, і твого народу, щоб ти знав, що немає іншого, як Я, на всій землі! Адже тепер, коли підійму руку, то уражу тебе і твій народ смертю, і знищений будеш із землі. І для цього ти був збережений, щоб Я на тобі показав Мою силу і щоб Моє ім’я було розголошене по всій землі. А ти, однак, все ще намагаєшся не відпустити Мій народ. Ось, Я пошлю у цю пору завтра дуже великий град, якого ще не було в Єгипті з того дня, відколи його засновано, і до сьогодні. Отже, тепер поспіши позаганяти свою худобу і все те, що належить тобі на рівнині. Тому що всі люди й тварини, які перебуватимуть на рівнині й не підуть під накриття, – упаде на них град, і вони загинуть. Ті з рабів фараона, хто побоявся Господнього слова, зігнали свою худобу під накриття. А ті, хто не зважив розумом на Господнє слово, залишили худобу на рівнині. І сказав Господь Мойсеєві: Простягни свою руку до неба – і випаде град на всій Єгипетській землі: на людей, на худобу і на всю рослинність, що на землі. Тож Мойсей простягнув руку до неба, – і Господь послав громи і град, і вогонь проносився по землі. Господь послав град на всю Єгипетську землю. І падав град, і спалахував вогонь серед граду. А то був дуже-дуже великий град – такого не було в Єгипті, відколи народ постав у ньому. І на всій Єгипетській землі град побив усе – від людини до худоби; і побив град усю рослинність, що на полі, й усі дерева, які на рівнинах, град знищив. Граду не було тільки в землі Ґесем, де жили сини Ізраїля. Тож фараон послав, аби покликали Мойсея та Аарона, і сказав їм: Згрішив я тепер. Господь – праведний, а я та мій народ – неправедні. Отже, помоліться за мене Господу, і хай припиняться Божі громи, град і вогонь! Я відпущу вас, – ви не будете більше тут залишатися. Та Мойсей сказав йому: Як тільки вийду з міста, я підійму свої руки до Господа, і громи припиняться, і більше не буде граду й дощу, – щоб ти пізнав, що Господня земля. І ти, і твої раби – я переконаний – ще не боїтеся Господа. Льон і ячмінь були побиті, бо ячмінь колосився, а льон цвів. А пшениця і жито не були побиті, оскільки були пізні. Мойсей вийшов від фараона поза місто і підняв руки до Господа, – громи та град припинилися, і дощ більше не падав на землю. Коли фараон побачив, що дощ, град і громи перестали, то продовжував грішити. І непоступливим стало серце його і його слуг. І стало кам’яним серце фараона, і він не відпустив Ізраїльських синів, – як і сказав Господь Мойсеєві.

Вихід,
Глава 9

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії