Читання 6 листопада

Читання дня

Євангеліє

Коли Іісус скінчив слова ці, то вийшов з Галілеї і прийшов у землі Іудейські, Заіорданською стороною.

За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.

І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю?

Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив, на початку чоловіка і жінку створив їх? (Бут. 1,27).

І сказав: тому залишить чоловік батька свого і матір і приліпиться до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю (Бут. 2,24).

Тож вони вже не двоє, а плоть єдина. Отже, що Бог поєднав, того людина хай не розлучає.

Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав давати розвідний лист і розводитися з нею?

Він говорить їм: Мойсей через жорстокосердість вашу дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так;

Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю не з вини перелюбу і візьме шлюб з другою, той перелюбствує; і хто одружиться з розведеною, той перелюбствує.

Учні Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не одружуватись.

Він же сказав їм: не всі сприймають це слово, а кому дано, бо є скопці, що з утроби матерньої народились такими; і є скопці, які оскоплені від людей; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, хай вмістить.

Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився; учні ж не дозволяли їм.

Але Іісус сказав: пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.

І, поклавши на них руки, пішов звідти.

16 І ось, хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю благий! що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?

Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, як тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуй заповідей.

Говорить Йому: яких? Іісус же сказав: не вбивай; не перелюбствуй; не кради; не лжесвідчи; шануй батька й матір; і: люби ближнього твого, як самого себе (Вих. 20,13–16; Лев. 19,18).

Юнак говорить Йому: все це я зберіг з юності моєї; чого ще не вистачає мені?

Іісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди, продай майно твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною.

Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато майна.

Іісус же сказав учням Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти в Царство Небесне; і ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.

Почувши це, учні Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастись?

Іісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливе.

Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось, ми залишили все і пішли слідом за Тобою; що ж нам буде?

Іісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, котрі пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцятьох престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.

І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить в стократ і успадкує життя вічне.

І багато хто з перших будуть останніми, і останні першими.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 19

Апостол

Тоді сказав первосвященник: чи справді це так?

Він же сказав: мужі браття і отці! послухайте. Бог слави явився отцю нашому Авраамові у Месопотамії, до переселення його в Харран,

і сказав йому: вийди із землі твоєї, і з роду твого, і з дому батька твого і йди в землю, яку покажу тобі (Бут. 12,1).

Тоді він вийшов із землі Халдейської і оселився в Харрані; а звідти, після смерті батька його, переселив його Бог у цю землю, в якій ви нині живете.

І не дав йому на ній спадщини ані на стопу ноги, а обіцяв дати її у володіння йому і після нього потомству його, хоч у нього ще не було дітей.

І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі і будуть поневолені і пригноблені років чотириста.

Але Я, сказав Бог, судитиму народ, який поневолить їх; і після того вони вийдуть і служитимуть Мені на цьому місці.

І дав йому заповіт обрізання. І коли родив Ісаака, то обрізав його восьмого дня; а Ісаак родив Якова, Яків же – дванадцять патріархів.

Патріархи, із заздрості, продали Йосифа в Єгипет; але Бог був з ним,

і визволив його від усіх скорбот, і дав йому мудрість та благовоління царя єгипетського фараона, який поставив його начальником над Єгиптом та над усім домом своїм.

І прийшов голод і велика скорбота на всю землю Єгипетську і Ханаанську, і отці наші не знаходили їжі.

Почув Яків, що є хліб у Єгипті, і послав туди отців наших у перший раз.

А коли вони прийшли вдруге, Йосиф відкрився братам своїм, і став відомим фараонові рід Йосифів.

І, пославши, Йосиф покликав батька свого Якова і всю родину свою, душ сімдесят п’ять.

Яків прибув до Єгипту, і помер сам і отці наші;

і перенесені були в Сіхем і покладені у гробі, який купив Авраам ціною срібла у синів Еммора Сіхемового.

А коли наближався час здійснення обітниці, про яку клявся Бог Авраамові, народу більшало і множилося в Єгипті,

до того часу, як став інший цар, який не знав Йосифа.

Цей, хитруючи проти роду нашого, пригноблював отців наших, приневолюючи їх кидати дітей своїх, щоб не залишалися живими.

У цей час народився Мойсей, і був угодний Богові. Три місяці годувався він у домі батька свого.

А коли він був покинутий, взяла його дочка фараонова і виховала його у себе, як сина.

І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрості, і був сильний у словах та ділах.

Коли ж виповнилось йому сорок років, спало йому на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.

І, побачивши одного з них скривдженого, заступився і помстився за ображеного, вбивши єгиптянина.

Він думав, що зрозуміють брати його, що Бог рукою його дає їм спасіння; але вони не зрозуміли.

Наступного дня, коли дехто з них бився, він з’явився і схиляв їх до миру, кажучи: мужі, ви – брати; навіщо кривдите один одного?

А той, хто кривдив ближнього, відштовхнув його, кажучи: хто тебе поставив начальником і суддею над нами?

Чи не хочеш ти вбити й мене, як учора вбив єгиптянина?

І втік Мойсей від цих слів і став пришельцем у землі Мадіамській, де народилось від нього двоє синів.

А як минуло сорок років, з’явився йому в пустині гори Сінаю Ангел Господній у полум’ї палаючого тернового куща.

Мойсей, побачивши, дивувався видінню; а коли підходив роздивитися, був до нього голос Господній:

Я Бог отців твоїх, Бог Авраама і Бог Ісаака і Бог Якова. Мойсей, затремтівши, не смів дивитись.

І сказав йому Господь: скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята.

Я бачу пригноблення народу Мого в Єгипті, і чую стогін його, і зійшов звільнити його: отож йди, Я пошлю тебе в Єгипет.

Цього Мойсея, якого вони відцурались, сказавши: хто тебе поставив начальником і суддею? цього Бог через Ангела, який явився йому в терновому кущі, послав начальником і визволителем.

Цей вивів їх, сотворивши чудеса і знамення в землі Єгипетській, і на Червоному морі, і в пустині протягом сорока років.

Це той Мойсей, який сказав синам Ізраїлевим: Господь Бог ваш дасть вам Пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте (Втор. 18,15).

Це той, який був у зібранні в пустині з Ангелом, котрий промовляв до нього на горі Сінаї, та з отцями нашими, і який прийняв живі слова, щоб передати нам,

якому отці наші не хотіли коритися, а відмовились від нього і обернулися серцем своїм до Єгипту,

сказавши Ааронові: зроби нам богів, які йшли б перед нами; бо ми не знаємо, що сталося з Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської.

І в ті дні зробили тельця, і принесли жертву ідолові, і веселилися перед витвором рук своїх.

Бог відвернувся і залишив їх служити воїнству небесному, як написано в книзі пророків: доме Ізраїлів! чи приносили ви Мені заколене та жертви протягом сорока років у пустині?

Ви прийняли скінію Молохову і зірку бога вашого Ремфана, зображення, зроблені вами, щоб поклонятися їм; Я переселю вас аж за Вавілон (Амос 5,25–27).

У отців наших була в пустині скінія свідчення, як повелів Той, Хто говорив Мойсею зробити її на зразок, бачений ним.

Отці наші з Іісусом, взявши її, внесли у володіння народів, яких Бог вигнав від лиця отців наших. Так було до днів Давида,

який знайшов ласку перед Богом і молив, щоб знайти оселю для Бога Якова.

Соломон же збудував Йому дім.

Але Всевишній живе не в рукотворних храмах, як говорить пророк:

небо – престол Мій, і земля – підніжжя ніг Моїх. Який дім збудуєте Мені, говорить Господь, або яке місце для спокою Мого?

Чи не Моя рука сотворила все це? (Іс. 66,1–2).

Жорстокосердні! люди з необрізаним серцем та вухами! ви завжди противитесь Духові Святому, як отці ваші, так і ви.

Кого із пророків не гнали отці ваші? Вони повбивали провісників пришестя Праведника, зрадниками та вбивцями Котрого нині стали ви,–

ви, які прийняли закон при служінні Ангелів і не зберегли.

Слухаючи це, вони розлютувалися в серцях своїх і скреготали на нього зубами.

А Стефан, сповнений Духа Святого, глянувши на небо, побачив славу Божу й Іісуса, Який стояв праворуч Бога,

і сказав: ось, я бачу небеса, що розкрились, і Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога.

Вони ж, закричавши голосно, позатуляли вуха свої і одностайно кинулись на нього,

і, вивівши за місто, стали побивати його камінням. Свідки ж поклали свої одежі біля ніг юнака, на ім’я Савл,

і побивали камінням Стефана, який молився і говорив: Господи Іісусе! прийми дух мій.

І, преклонивши коліна, викликнув голосно: Господи! не вміни їм гріха цього. І, сказавши це, упокоївся.

 

Діяння святих апостолів,
Глава 7

Старий Заповіт

Та Господь промовив до Мойсея, кажучи: Ось Я настановив тебе як бога для фараона, а твій брат Аарон буде твоїм пророком. Ти скажеш йому все, що тобі заповідаю, та Аарон, твій брат, говоритиме до фараона, щоб відпустив синів Ізраїля зі своєї землі. Я ж зроблю серце фараона закам’янілим і вчиню Мої численні ознаки й чудеса в Єгипетській землі. Та фараон не послухає вас. Тож Я накладу Свою руку на Єгипет і з Моїми полками виведу Мій народ, Ізраїльських синів, з Єгипетської землі – з великою відплатою. І всі єгиптяни пізнають, що Я – Господь, Який простягнув руку над Єгиптом, і виведу з-поміж них синів Ізраїля. І Мойсей та Аарон зробили так, як заповів їм Господь, – так вони і зробили. А Мойсеєві було вісімдесят років, Аарон же, його брат, мав вісімдесят три роки, коли заговорив до фараона. І сказав Господь Мойсеєві й Ааронові, промовляючи: Якщо говоритиме фараон до вас, кажучи: Покажіть нам ознаку чи чудо, – то скажеш своєму братові Ааронові: Візьми посох і кинь його на землю перед фараоном і перед його слугами – і він стане змієм. Тож Мойсей та Аарон увійшли до фараона й до його слуг і зробили так, як заповів їм Господь. Аарон кинув посох перед фараоном і перед його слугами, – і він став змієм. Та фараон покликав єгипетських мудреців і ворожбитів, і єгипетські заклиначі своїми чарами зробили так само. І кожний із них кинув свій жезл, – і вони стали зміями. Та посох Аарона проковтнув їхні жезли. Однак серце фараона було непохитним, і він не послухався їх, – як і сказав їм Господь. Тож Господь сказав Мойсеєві: Стало нечуйним серце фараона, аби він не відпустив народ. Вранці йди до фараона. Ось він підійде до води, а ти чекатимеш на березі ріки, щоб зустрітися з ним. І візьми у свою руку посох, який перетворювався на змія, і промовиш до нього: Господь, Бог євреїв, послав мене до тебе, кажучи: Відпусти Мій народ, щоб Мені поклонився у пустелі! І ось, дотепер ти не послухався. Так каже Господь: З цього дізнаєшся, що Я – Господь! Ось я вдаряю посохом, що в моїй руці, по воді, яка в ріці, і вона перетвориться на кров, і риба, яка в ріці, загине. Тож ріка засмердиться, і не зможуть єгиптяни пити воду з ріки. І Господь промовив до Мойсея: Скажи Ааронові, своєму братові: Візьми свій посох і простягни руку на води Єгипту, на їхні ріки, на їхні канали, на їхні мочарі та на всю їхню стоячу воду – і стануть кров’ю. І буде кров по всій Єгипетській землі – і в дерев’яних, і в кам’яних посудинах. Тож Мойсей і Аарон зробили так, як заповів їм Господь. Аарон перед фараоном і перед його слугами, піднявши свій посох, вдарив ним по воді, що в ріці, – і всю воду в ріці перетворив на кров. І риба, яка в ріці, вимерла, а ріка засмерділася, і єгиптяни не могли пити воду з ріки, – і була кров по всій Єгипетській землі. Те саме зробили і єгипетські заклиначі своїми чарами. Та серце фараона закам’яніло, і він, як і сказав Господь, не послухався їх. Фараон повернувся і ввійшов до свого дому, а над цим він навіть не замислився. А всі єгиптяни почали копати біля ріки, щоб напитися води, бо не могли пити воду з ріки. Минуло сім днів після того, як уразив Господь ріку. І Господь промовив до Мойсея: Ввійди до фараона і скажи йому: Так говорить Господь: Відпусти Мій народ, щоб поклонився Мені! Якщо ж ти не бажаєш відпустити, то ось Я уражу всі твої околиці жабами. І видасть ріка жаб, а вони повилазять і доберуться до твоїх домів, і до твоїх спальних кімнат, і вони повилазять на твої ліжка, і на доми твоїх слуг, і твого народу, і в твої діжки з тістом, і на твої печі; і будуть жаби лазити по тобі, по твоїх слугах і по твоєму народі.

Вихід,
Глава 7

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії