Читання 2 листопада

Читання дня

Євангеліє

І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба.

Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне; і вранці: сьогодні непогода, бо небо багряне. Лицеміри! розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамень часу не можете.

Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов.

Переправившись на іншу сторону, учні Його забули взяти хлібів.

Іісус сказав їм: пильнуйте, бережіться закваски фарисейської та саддукейської.

Вони ж міркували в собі і говорили: це значить, що хлібів ми не взяли.

Зрозумівши те, Іісус сказав їм: що помишляєте в собі, маловірні, що хлібів не взяли?

Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч чоловік, і скільки кошиків ви набрали? ні про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви набрали? як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: бережіться закваски фарисейської та саддукейської?

Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм берегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського.

Коли Іісус прийшов в країни Кесарії Филипової, то запитував учнів Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського?

Вони сказали: одні за Іоанна Хрестителя, другі за Іллю, інші ж за Ієремію, або за одного з пророків.

Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте?

Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти – Христос, Син Бога Живого.

Тоді Іісус сказав йому у відповідь: блаженний ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Котрий є на небесах; і Я кажу тобі: ти Петро**, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і ворота пекла не здолають її; і дам тобі ключі Царства Небесного: і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах.

Тоді Іісус наказав учням Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Христос.

З того часу Іісус почав відкривати Своїм учням, що Йому належить іти до Ієрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвященників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.

І, відкликавши Його, Петро почав перечити Йому: будь милостивий до Себе, Господи! хай, не буде цього з Тобою!

Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатана! ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське.

Тоді Іісус сказав учням Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, зречись себе, і візьми хрест свій, і йди за Мною, бо хто хоче душу* свою зберегти, той загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, той знайде її; яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? або який дасть викуп людина за душу свою? бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з Ангелами Своїми і тоді воздасть кожному по ділах його.

Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не вкусять смерті, як уже побачать Сина Людського, грядущого в Царстві Своїм.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 16

Апостол

Коли вони говорили до народу, до них приступили священники й начальники охорони храму і саддукеї,

гніваючись на те, що вони навчають народ і проповідують в Іісусі воскресіння з мертвих;

і наклали на них руки, і віддали їх під варту до ранку; бо вже був вечір.

Багато ж з тих, хто слухав слово, увірували; і число таких людей було близько п’яти тисяч.

На другий день зібралися в Ієрусалим начальники їхні, і старійшини та книжники,

і первосвященник Анна, і Каіафа, і Іоанн, і Олександр та інші з роду первосвященницького;

і, поставивши їх посередині, питали: якою силою або яким іменем ви зробили це?

Тоді Петро, сповнившись Духа Святого, сказав їм: начальники народу і старійшини ізраїльські!

Якщо від нас сьогодні вимагають відповіді за благодіяння немічному чоловікові, як він зцілився,

то хай буде відомо всім вам і всьому народові ізраїльському, що іменем Іісуса Христа Назорея, Котрого ви розп’яли, Котрого Бог воскресив з мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий.

Він є камінь, відкинутий вами, будівничими, Який став наріжним, і нема ні в кому іншому спасіння (Пс. 117,22),

бо нема іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам.

Побачивши сміливість Петра та Іоанна й помітивши, що вони люди некнижні й прості, вони дивувались, а разом з тим впізнавали їх, що вони були з Іісусом;

бачачи ж зціленого чоловіка, який стояв з ними, нічого не могли сказати проти.

І, наказавши їм вийти геть із синедріону, міркували між собою,

кажучи: що нам робити з цими людьми? Бо всім, хто живе в Ієрусалимі, відомо, що ними зроблене явне чудо, і ми не можемо відкинути цього;

але, щоб це не розголошувалось більше в народі, погрозою заборонимо їм, щоб не говорили про це ім’я нікому з людей.

І, покликавши їх, заборонили їм зовсім говорити і вчити про ім’я Іісуса.

Але Петро та Іоанн сказали їм у відповідь: розсудіть, чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога?

Ми не можемо не говорити про те, що бачили й чули.

Вони ж, пригрозивши, відпустили їх, не маючи можливості покарати їх, через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.

Бо було понад сорок років тому чоловікові, з яким сталося це чудо зцілення.

Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали те, що говорили їм первосвященники й старійшини.

Вони ж, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: Владико Боже, Котрий створив небо й землю, і море та все, що в них!

Ти устами отця нашого Давида, раба Твого, сказав Духом Святим: чого заметушились язичники, і народи задумують марне?

Повстали царі земні, і князі зібралися разом на Господа й на Христа Його (Пс. 2,1–2).

Бо справді зібрались у місті цьому на Святого Сина Твого Іісуса, помазаного Тобою, Ірод і Понтій Пілат з язичниками та народом ізраїльським,

щоб зробити те, чому бути визначила наперед рука Твоя і рада Твоя.

І нині, Господи, споглянь на погрози їхні, і дай рабам Твоїм з усією сміливістю промовляти слово Твоє,

коли Ти простягаєш руку Твою на те, щоб зцілення, знамення й чудеса творилися іменем Святого Сина Твого Іісуса.

І після молитви їхньої, захиталося місце, де вони зібрались, і сповнилися всі Духа Святого, і промовляли слово Боже з дерзновінням.

У багатьох з тих, що увірували, було одне серце й одна душа; і ніхто нічого з майна свого не називав своїм, а все в них було спільне.

Апостоли ж з великою силою свідчили про воскресіння Господа Іісуса Христа; і велика благодать була на всіх них.

Не було між ними жодного вбогого; бо всі, хто володів землями або домами, продавали їх і приносили гроші за продане

і клали до ніг Апостолів; і давалось кожному, хто чого потребував.

Так Іосія, прозваний Апостолами Варнавою, що значить – син утіхи, левіт, родом кіпрянин,

у якого була своя земля, продавши її, приніс гроші й поклав до ніг Апостолів.

 

Діяння святих апостолів,
Глава 4

Старий Заповіт

А Мойсей пас овець свого тестя Йофора, мадіамського жерця. Якось він погнав овець у пустелю і прийшов до гори Хорив. Тут йому з’явився Господній ангел у полум’ї вогню з куща. Він бачить, що кущ охоплений полум’ям, та кущ не згоряє. Тож Мойсей сказав: Піду і гляну на це величне явище, – чому не згоряє кущ? Коли ж Господь побачив, що він підходить подивитися, то Господь звернувся до нього з куща, промовляючи: Мойсею, Мойсею! Він же відгукнувся: Що таке? Не наближайся сюди, – сказав Він, – зніми взуття зі своїх ніг, бо місце, на яке ти став, це – свята земля! І Він продовжував говорити до нього: Я – Бог твого батька, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! А Мойсей відвернув своє обличчя, оскільки не наважувався глянути на Бога. Та Господь сказав Мойсеєві: Я дійсно побачивc пригноблення Мого народу, який у Єгипті, й почув Я їхнє голосіння через утиски наглядачів, – адже Я знаю їхній біль. Тож Я зійшов визволити їх з рук єгиптян і вивести їх з тієї землі, а привести їх до доброї та просторої землі – в землю, що тече молоком і медом, до місця ханаанців, хетів, аморейців, ферезейців, евейців, ґерґесейців і євусейців. І ось тепер голосіння синів Ізраїля дійшло до Мене, і Я побачив гніт, яким єгиптяни гноблять їх. А тепер іди! Я посилаю тебе до фараона, єгипетського царя, – і ти виведеш Мій народ, синів Ізраїля, з Єгипетської землі. Та Мойсей промовив до Бога: Хто я такий, щоб іти до фараона, єгипетського царя, і вивести Ізраїльських синів з Єгипетської землі? А Бог сказав Мойсеєві, запевняючи: Я буду з тобою! І ось тобі ознака, що Я тебе посилаю: Коли ти виведеш Мій народ з Єгипту, тоді ви поклонитеся Богові на цій горі. Тоді Мойсей промовив до Бога: Ось, я піду до Ізраїльських синів і скажу їм: Бог ваших батьків послав мене до вас. А мене запитають: Яке Його ім’я? Що я їм скажу? І сказав Бог Мойсеєві: Я є Той, Хто Є. Так скажеш синам Ізраїля, – продовжив Він, – Той, Хто Є, – послав мене до вас! І ще сказав Бог Мойсеєві: Так скажеш Ізраїльським синам: Господь, Бог ваших батьків, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова, послав мене до вас. Це є Моє вічне ім’я і пам’ять з роду в рід. Отже, піди збери раду старійшин із синів Ізраїля і скажи їм: Мені з’явився Господь, Бог ваших батьків, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова та й сказав: Я уважно спостерігавd за вами, і за тим, що сталося з вами в Єгипті, і сказав: Я виведу вас із-під гніту єгиптян в землю ханаанців, хетів, евейців, аморейців, ферезейців, ґерґесейців і євусейців – в землю, що тече молоком і медом. І вони послухаються твого голосу; і ввійдеш ти й рада старійшин Ізраїля до фараона, єгипетського царя, і скажеш йому: Бог євреїв покликав нас. Тому ми підемо в триденну подорож, у пустелю, щоб принести жертву нашому Богові. Та Я знаю, що фараон, єгипетський цар, не дозволить вам піти, хіба що буде примушений сильною рукою. І простягну руку, й уражу єгиптян усіма Моїми чудесами, які вчиню між ними, – і після того Він відішле вас. А цьому народові Я дам милість у єгиптян, і коли будете виходити, то не вийдете з порожніми руками. Але кожна жінка попросить у своєї сусідки та співмешканки срібний і золотий посуд та одяг – ви обберете єгиптян та одягнете ваших синів і ваших дочок.

Вихід,
Глава 3

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії