Читання 1 листопада

Читання дня

Євангеліє

Тоді приходять до Іісуса ієрусалимські книжники та фарисеї і говорять: чому учні Твої порушують передання старців? бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.

Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу ради передання вашого?

Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і: хто лихословить батька або матір, хай смертю помре (Вих. 20,12; 21,17).

А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався, той може і не шанувати батька свого або матір свою; таким чином ви усунули заповідь Божу переданням вашим.

Лицеміри! добре пророкував про вас Ісаія, кажучи: наближаються до Мене люди ці устами своїми, і шанують Мене язиком, а серце їхнє далеко від Мене; але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським (Іс. 29,13).

І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте! не те, що входить в уста, сквернить людину, а те, що виходить з уст, сквернить людину.

Тоді учні Його, підійшовши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?

Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не Отець Мій Небесний насадив, викоріниться; залиште їх: вони – сліпі вожді сліпих, а коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть в яму.

Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю.

Іісус сказав: невже і ви ще не розумієте? чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть? а те, що з уст виходить, від серця виходить,– це і сквернить людину, бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, крадіжки, лжесвідчення, хула – це сквернить людину, а їсти немитими руками – не сквернить людину.

І, вийшовши звідти, Іісус пішов у краї Тирські і Сидонські.

І ось, жінка хананеянка, вийшовши з тих місць, кричала Йому: помилуй мене, Господи, сину Давидів, дочка моя тяжко біснується.

Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли до Нього учні Його і благали: відпусти її, бо кричить услід за нами.

Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого.

А вона, підійшовши, поклонилася Йому і каже: Господи! допоможи мені.

Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.

Вона сказала: так, Господи! але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх.

Тоді Іісус сказав їй у відповідь: о, жінко! велика віра твоя; хай буде тобі, як ти хочеш. І одужала дочка її у той же час.

Іісус пішов звідти і прийшов до моря Галілейського, і, зійшовши на гору, сів там.

І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Іісусових; і Він зцілив їх; так що народ дивувався, бо бачив, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать; і славив Бога Ізраїлевого.

Іісус же, покликавши учнів Своїх, сказав їм: жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.

Говорять Йому учні Його: де ж нам у пустині взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?

Говорить їм Іісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і небагато рибок.

Тоді звелів народові возлягти на землю.

І, взявши сім хлібів і рибу, воздав хвалу, переломив і дав учням Своїм, а учні – народові.

І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків кусків, що залишилися, а тих, що їли, було чотири тисячі чоловік, крім жінок та дітей.

І, відпустивши народ, Він увійшов у човен і прибув у межі Магдалинські.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 15

Апостол

Петро та Іоанн о дев’ятій годині йшли разом до храму на молитву.

І був чоловік, кривий від утроби матері своєї, якого приносили й клали щодня перед дверима храму, що називалися Гарними, просити милостині в тих, хто входив до храму.

Він, побачивши Петра та Іоанна, що мали ввійти до храму, просив у них милостині.

Петро з Іоанном, пильно глянувши на нього, сказали: глянь на нас.

І він пильно дивився на них, сподіваючись щонебудь одержати від них.

Але Петро сказав: срібла й золота в мене нема; а що маю, те даю тобі: в ім’я Іісуса Христа Назорея встань і ходи.

І, взявши його за праву руку, підвів; і одразу зміцніли його ступні й коліна,

і скочивши, став і почав ходити, і ввійшов з ними до храму; і ходив та скакав, хвалячи Бога.

І весь народ бачив, що він ходить і хвалить Бога;

і впізнали його, що це був той, котрий сидів біля Гарних дверей храму ради милостині; і сповнилися жаху й подиву з того, що сталося з ним.

Оскільки зцілений кривий не відходив від Петра та Іоанна, то весь народ, дивуючись, збігся до них у притвор, що називається Соломонів.

Побачивши це, Петро сказав народові: мужі ізраїльські! чого дивуєтесь цьому, або чого на нас так дивитесь, ніби ми своєю силою чи благочестям зробили те, що він ходить?

Бог Авраама та Ісаака і Якова, Бог отців наших, прославив Сина Свого Іісуса, Котрого ви зрадили та від Якого відреклися перед Пілатом, коли він хотів звільнити Його.

Але ви від Святого і Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка вбивцю,

а Начальника життя вбили. Його Бог воскресив з мертвих, чому ми свідки.

І заради віри в ім’я Його, ім’я Його зміцнило цього, котрого ви бачите і знаєте, і віра, яка від Нього, дарувала йому це зцілення перед усіма вами.

А втім я знаю, браття, що ви, як і начальники ваші, зробили це через невідання.

Бог же, як провістив устами всіх Своїх пророків постраждати Христу, так і виконав.

Отож покайтеся і наверніться, щоб очиститись від гріхів ваших,

щоб настали часи втіхи від лиця Господа, і хай пошле Він провіщеного вам Іісуса Христа,

Котрого небо повинно було прийняти до часів здійснення всього, про що говорив Бог устами всіх святих Своїх пророків від віку.

Мойсей сказав отцям: Господь Бог ваш дасть вам з братів ваших Пророка, як мене, слухайтесь Його у всьому, що говоритиме вам;

і станеться, що всяка душа, яка не послухає Пророка Того, винищиться з народу (Втор. 18,15,18–19).

І всі пророки, від Самуїла і після нього, скільки їх не говорили, також провістили ці дні.

Ви сини пророків і завіту, що його заповідав Бог отцям вашим, кажучи Авраамові: і в потомстві твоєму благословляться всі племена земні (Бут. 12,3).

Бог, воскресивши Сина Свого Іісуса, до вас перших послав Його благословити вас, відвертаючи кожного від злих діл ваших.

 

Діяння святих апостолів,
Глава 3

Старий Заповіт

Був же один чоловік із племені Левія, який узяв одну з Левієвих дочок і мав її за жінку. Вона завагітніла й народила хлопчика. І, побачивши, що він гарний, вони переховували його три місяці. Оскільки вони не могли його більше переховувати, то мати взяла кошик, промазала його асфальтом зі смолою, поклала туди дитину та й поставила його в очереті біля берега ріки. А його сестра стежила здалека, аби довідатися, що з ним станеться далі. Тим часом фараонова дочка спустилася скупатися в ріці, а її рабині ходили біля ріки. Коли вона побачила в очереті кошик, то послала рабиню і підібрала його. А відкривши, бачить, що в кошику плаче немовля. І фараонова дочка пожаліла його, й сказала: Воно з єврейських дітей. Тут його сестра сказала фараоновій дочці: Хочеш, покличу тобі жінку-годувальницю з єврейок, і буде годувати тобі дитину? А фараонова дочка відповіла їй: Іди. Тож, пішовши, дівчина покликала матір дитини. І фараонова дочка сказала їй: Дивися мені за цією дитиною і вигодуй її для мене, а я дам тобі винагороду! Тож жінка взяла дитину і годувала її грудьми. А коли хлопчик підріс, то вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. Вона ж дала йому ім’я Мойсей, кажучи: Я його витягла з води. Сталося ж після багатьох тих днів, коли Мойсей став дорослим, він вийшов до своїх братів – Ізраїльських синів. Коли ж він спостерігав за їхніми стражданнями, то помітив чоловіка-єгиптянина, який бив одного єврея – з його братів, синів Ізраїля. Оглянувшись туди-сюди, він не побачив нікого, тож вбив єгиптянина і заховав його в піску. А коли він вийшов наступного дня, то побачив двох чоловіків-євреїв, які билися. І каже тому, хто кривдив: Навіщо б’єш ближнього? Той же відповів: Хто тебе поставив старшим і суддею над нами? Чи ти не хочеш і мене вбити, як учора вбив єгиптянина? Мойсей злякався та й сказав: Невже такою відомою стала ця подія? Про ту справу почув фараон і намагався вбити Мойсея. Тож Мойсей забрався геть з-перед фараонового обличчя і оселився в Мадіамській землі. Прийшовши в Мадіамську землю, він сів біля криниці. А мадіамський священик мав семеро дочок, які пасли овець свого батька. Прийшовши, вони черпали воду, поки не наповнили корита, щоб напоїти овець свого батька. Та прийшли пастухи й відігнали їх. А Мойсей, вставши, визволив їх, набрав їм води і напоїв їхніх овець. А коли вони прибули до свого батька Раґуїла, то він запитав їх: Чому це сьогодні ви так рано прибули? Вони ж відповіли: Чоловік-єгиптянин врятував нас від пастухів, набрав нам води і напоїв овець. Він же запитав своїх дочок: А де він? Чому ж ви так покинули чоловіка? Тож закличте його, нехай попоїсть хліба! І Мойсей поселився в того чоловіка, і він видав свою дочку Сепфору Мойсеєві за дружину. Жінка ж завагітніла й народила сина. І дав Мойсей йому ім’я – Ґирсамb, кажучи: Адже я – захожий у чужій землі. Після багатьох тих днів помер єгипетський цар. І застогнали сини Ізраїля від робіт, і заволали. І їхні зойки від непосильної праці піднялися до Бога. І Бог почув їхній стогін, і Бог згадав про Свій завіт з Авраамом, Ісааком і Яковом. Тож Бог звернув погляд на Ізраїльських синів і дав їм Себе знати.

Вихід,
Глава 2

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії