Читання 29 жовтня

Читання дня

Євангеліє

У той час проходив Іісус в суботу засіяними ланами; учні ж Його зголодніли і почали зривати колоски і їсти.

Фарисеї, побачивши це, сказали Йому: ось учні Твої роблять, чого не годиться робити в суботу.

Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?

Як він увійшов у храм Божий і їв хліби предложення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священникам?

Або, хіба ви не читали в законі, що по суботах священники в храмі порушують суботу, однак невинні?

Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму;

коли б ви знали, що значить: милості хочу, а не жертви (Ос. 6,6), то не осудили б невинних,

бо Син Людський є господар і суботи.

І, відійшовши звідти, увійшов Він у їхню синагогу.

І ось, був там чоловік, що мав суху руку. І спитали Іісуса, щоб звинуватити Його: чи можна зціляти в суботи?

Він же сказав їм: хто з вас, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її?

Наскільки ж людина краща вівці! Отож можна в суботи творити добро.

Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. І він простягнув, і стала вона здорова, як і друга.

Фарисеї ж, вийшовши, радились проти Нього, як би погубити Його. Але Іісус, дізнавшись, пішов звідти.

І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх

і заборонив їм розголошувати про Нього,

щоб справдилось сказане Ісаією пророком, який говорить:

Це Отрок Мій, Котрого Я обрав, Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього і провістить народам суд;

не буде суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на вулицях голосу Його;

тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги;

і на ім’я Його уповатимуть народи (Іс. 42,1–4).

Тоді привели до Нього біснуватого сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити.

І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, син Давидів?

А фарисеї, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою веєльзевула, князя бісівського.

Але Іісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, спустошиться; і всяке місто чи дім, що розділився у собі, не встоїть.

І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його?

І якщо Я силою веєльзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями.

Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то досягло до вас Царство Боже.

Або, як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його речі, якщо спершу не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його.

Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує.

Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, а хула на Духа не проститься людям;

коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому; якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому.

Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається по плоду.

Породження єхиднині! як ви можете говорити добре, будучи злими? Бо від повноти серця говорять уста.

Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить зле.

Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь в день суду:

бо за слова свої будеш виправданий і за слова свої будеш осуджений.

Тоді дехто з книжників і фарисеїв сказали: Учителю! хотілося б побачити нам від Тебе знамення.

Але Він сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний шукає знамення; і знамення не дасться Йому, крім знамення Іони пророка;

бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так і Син Людський буде в серці землі три дні і три ночі.

Ніневітяни встануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший від Іони.

Цариця південна встане на суд з родом цим і осудить його, бо вона приходила з краю землі послухати мудрість Соломонову; а ось тут Більший від Соломона.

Коли нечистий дух вийде з людини, то блукає по безводних місцях, шукаючи спокою, і не знаходить;

тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. Та, прийшовши, знаходить його незайнятим, заметеним і прибраним;

тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і, ввійшовши, живуть там; і буває для тієї людини останнє гірше першого. Так буде і з цим злим родом.

Коли ж Він ще говорив до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.

І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою.

Він же відповів тому, що говорив до Нього: хто Мати Моя? і хто брати Мої?

І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої;

бо, хто виконуватиме волю Отця Мого Небесного, той Мені брат, і сестра, і мати.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 12

Апостол

Тому і ми, маючи довкола себе таку хмару свідків, скиньмо з себе всякий тягар і гріх, який нас обплутує, і з терпінням будемо проходити поприще, яке лежить перед нами,

дивлячись на начальника і виконавця віри Іісуса, Котрий замість радості, яка Йому належала, витерпів хрест, зневаживши посоромлення, і сів праворуч престолу Божого.

Подумайте про Того, Хто перетерпів таку над Собою наругу від грішників, щоб вам не знемогтися і не ослабнути душами вашими.

Ви ще не до крові воїнствували, подвизаючись проти гріха,

і забули утішання, яке пропонується вам, як синам: сину мій! не нехтуй покаранням Господнім, і не сумуй, коли Він викриває тебе,

бо Господь, кого любить, того карає; б’є кожного сина, якого приймає (Притч. 3,11–12).

Якщо ви терпите кару, то Бог поводиться з вами, як із синами. Бо хіба є який син, котрого б не наказував батько?

Коли залишаєтесь без покарання, для всіх загального, то ви діти незаконні, а не сини.

Притому, коли ми, будучи покарані плотськими батьками нашими, боялися їх, то чи не значно більше повинні покоритись Отцеві духів, щоб жити?

Ті карали нас, як знали, на небагато днів; а Цей – на користь, щоб нам мати участь у святості Його.

Всяка кара в теперішній час здається не радістю, а смутком, але потім навченим через неї дає мирний плід праведності.

Отож зміцніть опущені руки та ослаблені коліна

і ходіть прямо ногами вашими, щоб кульгаве не звернулось, а краще виправилось.

Старайтесь мати мир з усіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа.

Пильнуйте, щоб хто не позбувся благодаті Божої, щоб якийсь гіркий корінь, з’явившись, не завдав шкоди, і щоб ним багато хто не осквернився;

щоб не було між вами якого блудника, або нечестивця, який би, як Ісав, за одну страву відмовився від свого первородства.

Бо ви знаєте, що після того він, бажаючи успадкувати благословіння, був відкинутий; не міг перемінити думок батька, хоча і просив про те із сльозами.

Ви приступили не до гори, відчутної на дотик і палаючої вогнем, не до темряви і мороку та бурі,

не до трубного звуку й голосу слів, що його просили ті, які чули, щоб більше не мовилось слово до них,

бо вони не могли стерпіти того, що було заповідано: якщо і звір доторкнеться до гори, буде побитий камінням або уражений стрілою (Вих. 19,13);

і таке жахливе було це видіння, що і Мойсей сказав: я в страсі і трепеті.

Але ви приступили до гори Сіону і до міста Бога живого, до Ієрусалима небесного і до безлічі Ангелів,

до торжествуючого собору й церкви первістків, написаних на небесах, і до Судді всіх – Бога, і до духів праведників, які досягли досконалості;

і до Ходатая нового завіту Іісуса, та до Крові кроплення, яка говорить краще, ніж Авелева.

Дивіться, не відверніться і ви від промовляючого. Коли ті, не послухавши того, хто говорив на землі, не уникли кари, то тим більше не уникнемо ми, якщо відвернемось від Того, Хто говорить з небес,

Котрого голос тоді похитнув землю, і Котрий нині дав таке обіцяння: ще раз похитну не тільки землю, але і небо (Агг. 2,7).

Слова «ще раз» означають зміну того, що тряслося, як створеного, щоб зоставалося непохитне.

Отож ми, приймаючи царство непохитне, будемо берегти благодать, якою будемо служити благоугодно Богові з побожністю і страхом,

тому що Бог наш є вогонь поїдаючий (Втор. 4,24).

 

Послання до євреїв святого апостола Павла,
Глава 12

Старий Заповіт

І покликав Яків синів своїх та й промовив: Зберіться, щоб я звістив вам, що станеться з вами в останні дні. Зійдіться і послухайте, сини Якова, послухайте вашого батька Ізраїля.

Рувиме, ти – мій первенець, моя сила і перший з моїх дітей, – жорстокий та нестерпний, жорстокий та самовпевнений! Закипів ти, як вода, – гляди, щоб не вибухнув. Бо ти увійшов на ложе свого батька; тоді заплямував ти постіль, на яку ввійшов.

Симеон і Левій – брати; вони з власної волі здійснили злочин. Хай не приєднається моя душа до їхньої ради, і до їхньої змови хай не пристане моє нутро, бо у своїм гніві вбили людей і у своєму свавіллі порізали сухожилля бику. Проклятий їхній гнів, бо безжалісний, і їхня лють – бо жорстока; поділю їх у Якові й розсію їх у Ізраїлі.

Юдо, тебе похвалили твої брати; твої руки – на раменах твоїх ворогів. Тобі поклоняться сини твого батька. Юдо, лев молодий, сину мій, ти вийшов із хащі, ліг і заснув: наче лев та подібно до левеняти; хто його розбудить? Не переведеться князь у Юди й володар з його лона, доки не прийде призначене для нього, Він же – очікування народів. Він прив’язує до виноградної лози свого осла, – своє осля – до лози. Він випере одяг свій у вині, свої шати – в крові виноградної лози. Іскряться його очі від вина, а зуби його біліші за молоко.

При узбережжі оселиться Завулон, – біля причалу кораблів, і простягнеться аж до Сидона.

Іссахар добро задумав, коли осів серед спадку; він побачив, що відпочинок добрий і земля багата, тож руки свої приклав до роботи і став чоловіком-землеробом.

Дан судитиме свій народ, як одне з племен Ізраїля. Нехай Дан буде змією при дорозі, яка причаїлася на стежці, яка жалить коня в п’яту, а вершник падає назад. Я чекаю на Господнє спасіння.

Ґад – ватага розбійників пограбує його, та він ограбить їх, наступаючи їм на п’яти.

Асир – багатий його хліб, він постачатиме ласощі володарям.

Нефталим – розпущена гілка, що приносить гарні плоди.

Йосип – син, який зростає; син, якому заздрять, що став славним; мій син наймолодший – повернувся до мене. Змовники – обмовляли його, і противилися йому начальники стрільців; та силою знищив їхні луки, і ослабли сухожилля в’язів їхніх рук від руки Сильного Бога Якова, – через те, що зміцнив Ізраїля, – від Бога твого батька, і допоміг тобі мій Бог, і поблагословив тебе небесним благословенням згори і благословенням землі, що має все. Через благословення грудей і лона, – благословення твого батька і твоєї матері, – зміцнів у благословенні вічних гір і благословенням вічних вершин. Вони спочиватимуть на голові Йосипа, і на голові братів, яких він попровадив.

Веніамин – хижий вовк: вранці ще їсть, а ввечері ховає їжу.

Оце всі дванадцять синів Якова, і сказав їм це їхній батько. Він поблагословив їх – кожного з них поблагословив окремим благословенням. І сказав їм: Я приєднуюся до мого народу; поховайте мене з моїми батьками в печері, яка на полі Ефрона-хета, – в подвійній печері, що напроти Мамврії, в Ханаанській землі, в печері, котру купив Авраам у Ефрона-хета для власної гробниці. Там поховали Авраама і його дружину Сарру, там поховали й Ісаака та його дружину Ревеку, там поховали Лію, – в полі, купленому в хетових синів, – у печері, що на ньому. Давши заповіт своїм синам, Яків замовк, простягнув ноги на ліжку і помер. Він приєднався до свого народу.

 

Книга Буття,
Глава 49.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії