Читання 28 жовтня

Читання дня

Євангеліє

І коли Іісус закінчив навчати дванадцятьох учнів Своїх, перейшов звідти учити й проповідувати в містах їхніх.

Іоанн же, почувши в темниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх сказати Йому: чи Ти Той, Котрий має прийти, чи нам іншого чекати?

І сказав їм Іісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоаннові, що чуєте і бачите: сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовіствують; і блаженний той, хто не спокуситься про Мене.

Коли ж вони пішли, Іісус почав говорити народові про Іоанна: на що дивитися ходили ви в пустиню? чи на тростину, що вітер колише?

На що ж дивитись ходили ви? чи на людину, вдягнену в м’який одяг? Ті, що носять м’який одяг, в палацах царських перебувають.

На що ж дивитись ходили ви? на пророка? Так, кажу вам, і більше пророка.

Бо він той, про якого написано: ось, Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твій перед Тобою (Мал. 3,1).

Істинно кажу вам: з народжених жінками не було більшого за Іоанна Хрестителя; але менший в Царстві Небесному більший за нього.

Від днів же Іоанна Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його, бо всі пророки і закон провіщали до Іоанна.

І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти.

Хто має вуха слухати, хай слухає!

Але кому уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів, кажуть: ми грали вам на сопілках, і ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, і ви не ридали.

Бо прийшов Іоанн, який не їсть, не п’є; і кажуть: в ньому біс.

Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: ось чоловік, котрий любить їсти й пити вино, друг митарів і грішників. І оправдана премудрість чадами її.

Тоді Іісус почав докоряти містам, у яких найбільше явлено було чудес Його, за те, що вони не покаялись: горе тобі, Хоразине! горе тобі, Віфсаїдо! бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони б давно покаялись у веретищі й попелі.

Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день суду, ніж вам.

І ти, Капернауме, що піднісся до неба, спадеш до пекла, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до цього дня; але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день суду, ніж тобі.

В той час, продовжуючи далі, Іісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від мудрих і розумних і відкрив те дітям, так, Отче! бо таке було Твоє благовоління.

Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, крім Отця; і Отця ніхто не знає, крім Сина, і кому Син хоче відкрити.

Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть іго Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; бо іго Моє добре, і тягар Мій легкий.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 11

Апостол

Тому і ми, маючи довкола себе таку хмару свідків, скиньмо з себе всякий тягар і гріх, який нас обплутує, і з терпінням будемо проходити поприще, яке лежить перед нами,

дивлячись на начальника і виконавця віри Іісуса, Котрий замість радості, яка Йому належала, витерпів хрест, зневаживши посоромлення, і сів праворуч престолу Божого.

Подумайте про Того, Хто перетерпів таку над Собою наругу від грішників, щоб вам не знемогтися і не ослабнути душами вашими.

Ви ще не до крові воїнствували, подвизаючись проти гріха,

і забули утішання, яке пропонується вам, як синам: сину мій! не нехтуй покаранням Господнім, і не сумуй, коли Він викриває тебе,

бо Господь, кого любить, того карає; б’є кожного сина, якого приймає (Притч. 3,11–12).

Якщо ви терпите кару, то Бог поводиться з вами, як із синами. Бо хіба є який син, котрого б не наказував батько?

Коли залишаєтесь без покарання, для всіх загального, то ви діти незаконні, а не сини.

Притому, коли ми, будучи покарані плотськими батьками нашими, боялися їх, то чи не значно більше повинні покоритись Отцеві духів, щоб жити?

Ті карали нас, як знали, на небагато днів; а Цей – на користь, щоб нам мати участь у святості Його.

Всяка кара в теперішній час здається не радістю, а смутком, але потім навченим через неї дає мирний плід праведності.

Отож зміцніть опущені руки та ослаблені коліна

і ходіть прямо ногами вашими, щоб кульгаве не звернулось, а краще виправилось.

Старайтесь мати мир з усіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа.

Пильнуйте, щоб хто не позбувся благодаті Божої, щоб якийсь гіркий корінь, з’явившись, не завдав шкоди, і щоб ним багато хто не осквернився;

щоб не було між вами якого блудника, або нечестивця, який би, як Ісав, за одну страву відмовився від свого первородства.

Бо ви знаєте, що після того він, бажаючи успадкувати благословіння, був відкинутий; не міг перемінити думок батька, хоча і просив про те із сльозами.

Ви приступили не до гори, відчутної на дотик і палаючої вогнем, не до темряви і мороку та бурі,

не до трубного звуку й голосу слів, що його просили ті, які чули, щоб більше не мовилось слово до них,

бо вони не могли стерпіти того, що було заповідано: якщо і звір доторкнеться до гори, буде побитий камінням або уражений стрілою (Вих. 19,13);

і таке жахливе було це видіння, що і Мойсей сказав: я в страсі і трепеті.

Але ви приступили до гори Сіону і до міста Бога живого, до Ієрусалима небесного і до безлічі Ангелів,

до торжествуючого собору й церкви первістків, написаних на небесах, і до Судді всіх – Бога, і до духів праведників, які досягли досконалості;

і до Ходатая нового завіту Іісуса, та до Крові кроплення, яка говорить краще, ніж Авелева.

Дивіться, не відверніться і ви від промовляючого. Коли ті, не послухавши того, хто говорив на землі, не уникли кари, то тим більше не уникнемо ми, якщо відвернемось від Того, Хто говорить з небес,

Котрого голос тоді похитнув землю, і Котрий нині дав таке обіцяння: ще раз похитну не тільки землю, але і небо (Агг. 2,7).

Слова «ще раз» означають зміну того, що тряслося, як створеного, щоб зоставалося непохитне.

Отож ми, приймаючи царство непохитне, будемо берегти благодать, якою будемо служити благоугодно Богові з побожністю і страхом,

тому що Бог наш є вогонь поїдаючий (Втор. 4,24).

 

Послання до євреїв святого апостола Павла,
Глава 12

Старий Заповіт

І сталося, що після цих подій сповістили Йосипові: Твій батько хворіє. Тож взявши двох своїх синів, Манасію та Єфрема, він прийшов до Якова. І сповістили Якову, говорячи: Ось твій син Йосип прийшов до тебе. Тож Ізраїль, зібравши сили, сів на ліжку. І сказав Яків Йосипові: Мій Бог з’явився мені в Лузі, у Ханаанській землі, поблагословив мене і сказав мені: Ось Я побільшу тебе та розмножу тебе, і зроблю тебе громадою народів, і цю землю у вічне володіння дам тобі та твоїм нащадкам після тебе. Тому тепер двоє твоїх синів, які народилися в тебе в Єгипті, – ще до того, як я прибув до тебе в Єгипет, – є моїми: Єфрем і Манасія будуть моїми, як Рувим та Симеон. Діти ж, яких породиш після цього, будуть твоїми; вони будуть названі в переліку своїх братів – за їхньою спадкоємністю. Тоді, коли я йшов зі сирійської Месопотамії, померла твоя мати Рахиль у Ханаанській землі, як я наближався до іподрому Хаврата в тій землі, й поховав я її в дорозі біля іподрому на підході до Ефрата (це Вифлеєм).

І, побачивши синів Йосипа, Ізраїль запитав: Хто вони тобі? А Йосип відповів своєму батькові: Це – мої сини, яких дав мені тут Бог. Тож Яків сказав: Підведи їх до мене, щоб я їх поблагословив. Очі ж його затьмарилися від старості, й він не міг бачити. І той підвів їх до нього, і він поцілував їх і обняв їх. І сказав Ізраїль Йосипові: Ось, я не був позбавлений твого обличчя; та ось – Бог показав мені й твоїх нащадків. І відвів їх Йосип від його колін, і вони поклонилися йому обличчям до землі. А Йосип узяв своїх двох синів: Єфрема – правою рукою, – з лівої сторони Ізраїля, а Манасію – лівою рукою, – з правої сторони Ізраїля, і підвів їх до нього. Але Ізраїль, простягнувши праву руку, поклав її на голову Єфрема, – цей же був молодший, а лівицю – на голову Манасії – схрестивши руки. І він поблагословив їх, і сказав: Бог, перед Яким вгодили мої батьки, – Авраам та Ісаак, – Бог, Який мене годує з дитинства аж до цього дня, Ангел, який мене спасає від усякого зла, нехай благословить цих дітей, і нехай прикличеться в них моє ім’я та ім’я моїх батьків Авраама й Ісаака, і хай розмножаться в дуже велике число на землі.

Побачив Йосип, що батько поклав свою правицю на голову Єфрема, і йому здалося тяжким, і взяв Йосип руку свого батька, щоби перекласти її з голови Єфрема на голову Манасії, і Йосип сказав своєму батькові: Не так, батьку, адже цей первенець; поклади свою правицю на його голову. Та не схотів той, але сказав: Знаю, сину, знаю; і цей стане народом, і цей буде великим, але його молодший брат буде більшим за нього, і його потомство стане повнотою народностей. І поблагословив їх того дня, промовивши: Через вас буде благословенний Ізраїль, коли говоритимуть: Нехай зробить тебе Бог, як Єфрема і як Манасію. Тож він поставив Єфрема перед Манасією. А Йосипові Ізраїль сказав: Ось, я помираю, та Бог буде з вами, і Бог поверне вас з цієї землі в землю ваших батьків. Я ж даю тобі понад твоїх братів вибраний Сікім; я забрав його з рук аморейців своїм мечем і луком.

 

Книга Буття,
Глава 48.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії