Читання 27 жовтня

Читання дня

Євангеліє

Вийшов сіяч сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні поклювали його;

а інше впало на камінь і, зійшовши, засохло, бо не мало вологи;

а ще інше впало поміж тернів, і виросли терни і заглушили його;

інше ж упало на добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!

Учні ж Його запитали в Нього: що б значила притча ця?

Він сказав: вам дано знати таємниці Царства Божого, а іншим у притчах, так що вони, дивлячись, не бачать і, слухаючи, не розуміють.

Ось що значить притча ця: зерно – це слово Боже;

а те, що впало при дорозі, це ті, котрі слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись;

а те, що впало на камінь, це ті, які, коли почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, часом вірують, а під час спокуси відпадають;

а те, що впало поміж тернів, це ті, що чули слово, але, відходячи, заглушаються турботами, багатством та життєвими насолодами і не дають плоду;

а те, що впало на добру землю, це ті, які, добрим серцем і благим слухаючи слово, бережуть його і приносять плід в терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!

 

Євангеліє від Луки,
Глава 8, вірші 5-16

Апостол

Бог і Отець Господа нашого Іісуса Христа, благословенний вовіки, знає, що я кажу правду.

У Дамаску обласний правитель царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене, і мене в кошику спустили з вікна по стіні, і я уник його рук.

Не корисно хвалитися мені, бо я прийду до видінь і одкровень Господніх.

Знаю чоловіка у Христі, який чотирнадцять років тому (чи в тілі – не знаю, чи без тіла – не знаю: Бог відає) узятий був до третього неба.

І знаю про такого чоловіка (тільки не знаю – в тілі, чи без тіла: Бог відає),

що він був взятий в рай і чув невимовні слова, яких людині не можна переказати.

Таким чоловіком можу хвалитись; собою ж не похвалюся, хіба тільки немочами моїми.

А коли я захочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу істину; але я утримуюсь, щоб ніхто не подумав про мене більше, ніж скільки в мені бачить або чує від мене.

А щоб я не звеличувався надзвичайністю одкровень, дано мені жало у плоть, ангел сатани, пригнічувати мене, щоб я не величався.

Тричі благав я Господа про те, щоб удалив його від мене.

Але Господь сказав мені: досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя вершиться в немочі. І тому я значно охочіше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в мені сила Христова.

 

Друге послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 11, 31-12, 9

Старий Заповіт

Йосип прийшов і сповістив фараонові, промовляючи: Мій батько і мої брати, худоба і їхні воли, і всі їхні речі прибули з Ханаанської землі – й ось перебувають в землі Ґесем. Він узяв п’ятьох чоловіків з-поміж своїх братів і поставив їх перед фараоном. А фараон запитав братів Йосипа: Яке ваше заняття? Вони ж відповіли фараонові: Раби твої – пастухи овець, – і ми, і наші батьки. Ми прибули, щоби жити на цій землі, – сказали вони фараонові, – бо немає пасовиськ для худоби твоїх рабів, оскільки в Ханаанській землі запанував голод. Тому тепер ми, твої раби, поселимося в землі Ґесем.

Хай живуть у землі Ґесем, – сказав фараон Йосипові, – а якщо знаєш, що є між ними здібні люди, постав їх відповідальними за мою худобу. Отож Яків та його сини прийшли в Єгипет, до Йосипа. І почув фараон – цар Єгипту. І фараон сказав Йосипові, промовляючи: Твій батько і твої брати прибули до тебе; ось Єгипетський край перед тобою, – тож на найкращій землі посели свого батька і своїх братів.

Йосип привів свого батька Якова і поставив його перед фараоном, і Яків поблагословив фараона. Тоді фараон запитав Якова: Скільки років твого життя? А Яків відповів фараонові: Років мого життя, які я прожив, – сто тридцять літ. Короткі та лихі були роки мого життя, не досягли віку життя моїх батьків, – тих літ, що вони прожили. І, поблагословивши фараона, Яків вийшов від нього. І поселив Йосип батька та своїх братів, і дав їм володіння в Єгипетському краю, на найкращій землі – в землі Рамесси, – як і наказав фараон. І виділяв Йосип пшеницю батькові, своїм братам і всьому домові свого батька, – пшеницю відповідно до кількості осіб.

А по всій землі пшениці не було, бо настав дуже сильний голод. Була виснажена голодом і Єгипетська земля, і Ханаанська земля. Йосип зібрав усі гроші, що знайшлися в Єгипетській землі й у Ханаанській землі – за пшеницю, котру купували, й він виділяв їм зерно. А всі гроші Йосип відніс до дому фараона. І не стало грошей в Єгипетській землі й у Ханаанській землі. Тож прийшли всі єгиптяни до Йосипа, кажучи: Дай нам хліба! Навіщо нам вмирати перед тобою? Адже в нас закінчилися гроші. А Йосип їм сказав: Якщо не маєте грошей, то приженіть вашу худобу і даватиму вам хліб за вашу худобу. І вони пригнали худобу до Йосипа, а Йосип давав їм хліб за коней, за овець, за волів і за ослів. І того року він годував їх хлібом за всю їхню худобу. І рік той закінчився. А наступного року вони прийшли до нього і сказали йому: Невже маємо загинути перед нашим паном? Якщо не залишилося грошей, маєтку і худоби для тебе, пане, то не залишається нам нічого перед нашим паном, хіба лише власне тіло та наша земля. І щоб ми не померли перед тобою, і щоб не запустіла земля, – купи нас і нашу землю за хліб; і ми з нашою землею станемо рабами фараона. Дай насіння, щоб ми посіяли і жили, і не померли, – щоб не запустіла земля.

І скупив Йосип усю Єгипетську землю для фараона, оскільки єгиптяни віддавали свою землю фараонові, бо голод опанував ними. І стала земля фараоновою власністю, а народ перетворився в його рабів – від кінців границь Єгипту – до кінців. Йосип лише не купив землі жерців, бо її фараон подарував жерцям, а вони жили з допомоги, яку виділяв їм фараон. Через те вони не віддали своєї землі. Тоді Йосип сказав усім єгиптянам: Ось я сьогодні купив вас і вашу землю для фараона. Візьміть собі насіння та й засівайте землю, і дасть вона врожай; п’яту частину віддасте фараонові, а чотири частини будуть вам самим для засіву землі й для їжі – вам і всім, хто у ваших домах. А вони відповіли: Ти нас врятував, ми знайшли ласку в нашого пана і будемо фараоновими рабами. І Йосип видав для них декрет відносно Єгипетської землі, – він діє аж до сьогодні: віддавати п’яту частину фараонові, – за винятком лише землі жерців, яка не перейшла у власність фараона.

Оселився Ізраїль у Єгипетському краю, на землі Ґесем, і успадкували її, і розмножилися, і стали дуже численними. Яків прожив у Єгипетській землі сімнадцять років. І було днів Якова – віку його життя – сто сорок сім років. Наблизився день смерті Ізраїля. Він покликав свого сина Йосипа та й сказав йому: Якщо знайшов я ласку в тебе, поклади свою руку під моє стегно і вчини мені милість і правду: не поховаєте мене в Єгипті, але буду лежати з моїми батьками! Ти забереш мене з Єгипту і поховаєш мене в їхній гробниці. А він відповів: Я зроблю за твоїми словами. Поклянися мені! – Сказав Яків. – І той поклявся йому. А Ізраїль поклонився схиляючись на кінець свого посоха.

 

Книга Буття,
Глава 47.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії