Читання 26 жовтня

Читання дня

Євангеліє

І покликавши дванадцять учнів Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяти їх і зціляти всяку хворобу і всяку неміч.

Дванадцяти ж Апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв і Іоанн, брат його, Филип і Варфоломій, Фома і Матфей митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фаддеєм, Симон Кананіт та Іуда Іскаріот, котрий і зрадив Його.

Цих дванадцятьох послав Іісус і заповів їм, говорячи: на шлях до язичників не ходіть, і в місто Самарянське не входьте; а йдіть краще до загиблих овець дому Ізраїлевого; ходячи ж, проповідуйте, що наблизилось Царство Небесне; хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте; як дар одержали, як дар давайте.

Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді в пояси свої, ні торбини на дорогу, ні двох одеж, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї.

В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете; а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому; і якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться.

А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших; істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській в день судний, ніж місту тому.

Ось, Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отож будьте мудрі, як змії, і прості, як голуби.

Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас, і поведуть вас до правителів і царів за Мене на свідчення перед ними та язичниками.

Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати, бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас.

Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків, і уб’ють їх; і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасеться.

Коли ж гонитимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.

Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого.

Досить для учня, щоб він був, як учитель його, і для слуги, щоб він був, як господар його. Якщо господаря дому назвали веєльзевулом, то чи не тим більше домашніх його?

Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, що не стало б відомим.

Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях.

І не бійтесь тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу і тіло погубити в геєні.

Чи не дві малі пташки продаються за один ассарій*? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого; у вас же і волосся на голові все пораховано; не бійтеся ж: ви кращі за багатьох малих пташок.

Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним; а хто зречеться Мене перед людьми, зречусь того і Я перед Отцем Моїм Небесним.

Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч, бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її.

І вороги людині – домашні її.

Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто не бере хреста свого і йде слідом за Мною, той недостойний Мене.

Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її.

Хто вас приймає, той приймає Мене, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене; хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить нагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, одержить нагороду праведника.

І хто напоїть одного з малих цих тільки чашею холодної води, в ім’я учня, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 10

Апостол

Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому.

Через неї були засвідчені древні.

Вірою пізнаємо, що віки створені словом Божим, так що з невидимого сталось видиме.

Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, ніж Каїн, нею отримав свідчення, що він праведний, як засвідчив Бог про дари його; нею він і по смерті ще говорить.

Вірою Єнох переселений був так, що не бачив смерті; і не стало його, тому що Бог переселив його. Бо ще до переселення свого він одержав свідчення, що угодив Богу.

А без віри угодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, хто шукає Його, дає нагороду.

Вірою Ной, отримавши одкровення про те, що було ще невидиме, благоговіючи приготував ковчег для врятування свого дому; нею осудив він весь світ і зробився спадкоємцем праведності через віру.

Вірою Авраам скорився поклику йти в країну, яку мав одержати у спадок, і пішов, не знаючи, куди йде.

Вірою жив він на землі обітованній, як на чужій, і жив у наметах з Ісааком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці;

бо він чекав міста, що має основу, художник і будівничий якого є Бог.

Вірою і сама Сарра (будучи неплідна) одержала силу прийняти сім’я і, незважаючи на вік, народила, бо знала, що вірний Той, Хто обіцяв.

І тому від одного, і до того ж омертвілого, народилось так багато, як багато зірок на небі, і як незліченний пісок на морському березі.

Усі ці померли у вірі, не одержавши обітниць, а тільки здаля бачили їх, і раділи, та говорили про себе, що вони странники і пришельці на землі;

бо ті, котрі говорять так, показують, що вони шукають вітчизни.

І коли б вони в думках мали ту вітчизну, з якої вийшли, то мали б час повернутися;

але вони прагнули кращого, тобто небесного; тому і Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнім Богом; бо Він приготував їм місто.

Вірою Авраам, будучи випробуваним, приніс у жертву Ісаака, і, маючи обітницю, приніс єдинородного,

про якого було сказано: в Ісаакові назветься тобі сім’я (Бут. 21,12).

Бо він думав, що Бог має силу і з мертвих воскресити, чому і одержав його як передвістя.

Вірою в майбутнє Ісаак благословив Якова та Ісава.

Вірою Яків, помираючи, благословив кожного сина Йосифового і поклонився на верх жезла свого.

Вірою Йосиф, при кончині, нагадував про вихід синів Ізраїлевих і заповідав про свої кості.

Вірою по народженні Мойсея батьки ховали його три місяці, бо вони бачили, що дитина дуже гарна, і не злякалися царського повеління.

Вірою Мойсей, досягнувши віку, відмовився називатися сином дочки фараонової,

і захотів краще страждати з народом Божим, ніж мати тимчасову гріховну насолоду,

і ганьбу Христову вважав більшим для себе багатством, ніж єгипетські скарби; бо він дивився на нагороду.

Вірою залишив він Єгипет, не побоявшись царського гніву, бо він, мовби бачачи Невидимого, був твердий.

Вірою він звершив Пасху та пролиття крові, щоб той, хто знищує первістків, не торкнувся їх.

Вірою перейшли вони Червоне море, як по суші, на що спокусившись, єгиптяни потопились.

Вірою впали стіни Ієрихонські, після семиденного обходження.

Вірою Раав блудниця, з миром прийнявши підглядачів (та провівши їх іншою дорогою), не загинула з невірними.

І що ще скажу? Не вистачить мені часу, щоб розповісти про Гедеона, про Варака, про Самсона та Ієффая, про Давида, Самуїла та (інших) пророків,

які вірою перемагали царства, творили правду, одержували обітниці, закривали пащі левів,

гасили силу вогню і уникали вістря меча, зміцнювались від немочі, були сильні на війні, проганяли полки чужинців;

жінки одержували померлих своїх воскреслими; інші ж замучені були, не прийнявши визволення, щоб одержати краще воскресіння;

інші зазнали наруги та побоїв, а також кайданів і темниці,

були побиті камінням, перепилювані, зазнавали катування, помирали від меча, скиталися в овечих і козячих шкурах, терплячи нестатки, скорботи, озлоблення;

ті, котрих весь світ не був достойний, скиталися по пустелях і горах, по печерах та ущелинах землі.

І всі ці, засвідчені у вірі, не одержали обіцяного,

тому що Бог передбачив про нас щось краще, щоб вони не без нас досягли досконалості.

 

Послання до євреїв святого апостола Павла,
Глава 11

Старий Заповіт

І піднявся Ізраїль, він і все, що належало йому, і пішов до Криниці клятви, і приніс жертву Богові свого батька Ісаака. А в нічному видінні Бог сказав Ізраїлеві, промовивши: Якове, Якове! Той же відізвався: Що таке? Він сказав: Я – Бог твоїх батьків; не бійся іти до Єгипту, бо великим народом зроблю тебе там; і Я піду з тобою до Єгипту, і Я доведу тебе до кінця, і Йосип покладе руки свої на твої очі. Встав же Яків від Криниці клятви, і сини Якова взяли Ізраїля, свого батька, особисті речі та своїх дружин на вози, котрі послав Йосип, щоби його забрати, і взяли свою власність, і все майно, яке набули в Ханаанській землі; тож Яків, а з ним усі його нащадки, прибули до Єгипту: сини і сини його синів з ним, дочки і дочки його синів, – увесь свій рід він привів до Єгипту.

А ось імена синів Ізраїля, які прибули до Єгипту – Яків і його сини: первенець Якова – Рувим. Сини Рувима: Енох і Фаллу, Асрон і Хармі. Сини Симеона: Ємуїл, Ямін, Аод, Яхін, Саар і Саул, син ханаанки. Сини Левія: Ґірсон, Каат і Мерарі. Сини Юди: Ір, Авнан, Силом, Фарес і Зара; Ір і Авнан померли в Ханаанській землі. А в Фареса були сини – Асрон і Ємуїл. Сини Іссахара: Тола, Фуа, Ясув і Замврам. Сини Завулона: Серед, Аллон і Алоїл. Оце – сини Лії, яких народила вона Якову в сирійській Месопотамії, – їх та його дочку Діну. Всіх душ – синів та дочок – тридцять три. Сини Ґада: Сафон, Анґіс, Савніс, Тасован, Айдіс, Ароідіс і Аріїліс. Сини Асира: Ємна, Єсуа, Єул, Варія і їхня сестра Сара. Сини ж Варії: Ховор і Мелхіїл. Оце – сини Зелфи, яку дав Лаван своїй дочці Лії і яка народила їх Якову, – шістнадцять душ. Сини Рахилі, дружини Якова: Йосип і Веніамин. Сини Йосипа, яких народила йому в Єгипетській землі Асенет, дочка Петефрія, жерця міста Сонця: Манасія та Єфрем. Сини Манасії, яких народила йому наложниця Сур: Махір. Махір же породив Ґалаада. Сини Єфрема, брата Манасії: Суталаам і Таам, а син Суталаама – Едем. Сини Веніамина: Вала, Ховор і Асвил. Сини Вали: Гира, Ноеман, Анхіс, Рос, Мамфін і Офім. Гира ж породив Арада. Це – сини Рахилі, яких вона народила Якову. Всіх – вісімнадцять душ. Син Дана: Асом. Сини Нефталима: Ясіїл, Ґоуні, Ісаар і Сулим. Це – сини Вали, яку дав Лаван своїй дочці Рахилі, й вона народила їх Якову; всіх – семеро душ. Усіх же душ, які прибули з Яковом до Єгипту, котрі вийшли з його лона, не враховуючи жінок синів Якова, – було їх усіх шістдесят шість душ. А синів Йосипа, які народилися йому в Єгипетській землі, було дев’ять душ. Усіх душ родини Якова, які прибули до Єгипту, – сімдесят п’ять.

Перед собою він послав до Йосипа Юду – назустріч йому, до міста Іроона, до землі Рамесси. А Йосип запряг свої колісниці й виїхав назустріч своєму батькові Ізраїлеві до міста Іроона. І коли побачив його, впав йому на шию і заридав нестримним плачем. І сказав Ізраїль Йосипові: Тепер можна мені помирати, адже я побачив твоє обличчя, оскільки ти ще живий! А своїм братам Йосип сказав: Піду сповістити фараонові й скажу йому: Мої брати і дім мого батька, які були в Ханаанській землі, прибули до мене; ці чоловіки – пастухи, бо розводять худобу; вони пригнали худобу та волів і прибули з усіма своїми речами. Якщо ж закличе вас фараон і запитає вас: Яке ваше заняття? То скажете: Твої раби – чоловіки-скотарі від дитинства й аж до сьогодні, – і ми, і наші батьки. Це щоб ви поселилися в землі Ґесем в Аравії, бо для єгиптян огидним є кожний пастух овець.

 

Книга Буття,
Глава 46.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії