Читання 25 жовтня

Читання дня

Євангеліє

Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста.

І ось, принесли до Нього розслабленого, покладеного на постелі. І, бачачи віру їхню, Іісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! прощаються тобі гріхи твої!

При цьому деякі з книжників сказали в собі: Він богохульствує.

Іісус же, вбачаючи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях ваших?

Бо що легше сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?

Але щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи,– тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою, і йди до дому твого.

І він встав, взяв постіль свою і пішов до дому свого.

Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Котрий дав таку владу людям.

Проходячи звідти, Іісус побачив чоловіка, що сидів біля митниці, на ім’я Матфей, і каже йому: іди за Мною. І він встав і пішов за Ним.

І коли Іісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і учнями Його.

Побачивши те, фарисеї сказали учням Його: для чого Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками?

Іісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі, підіть та навчіться, що значить: милості хочу, а не жертви (Ос. 6,6). Бо Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння.

Тоді приходять до Нього учні Іоаннові і кажуть: чому ми і фарисеї постимось багато, Твої ж учні не постяться?

І сказав їм Іісус: чи можуть сини чертога весільного сумувати, поки з ними жених? Але прийдуть дні, коли відбереться у них жених, і тоді поститимуть.

І ніхто до старої одежі не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого і дірка буде ще гірша.

Не вливають також вина молодого в старі міхи; а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть, а вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.

Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, говорив: дочка моя тепер помирає, але Ти прийди, поклади на неї руку Твою, і вона буде жива.

І, вставши, Іісус пішов за ним, і учні Його.

І ось, жінка, що дванадцять років страждала кровотечею, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його, бо вона казала сама в собі: як тільки доторкнусь до одежі Його, одужаю.

Іісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того часу.

І коли прийшов Іісус в дім начальника і побачив сопілкарів і народ збентежений, сказав їм: вийдіть геть, бо не вмерла дівчина, а спить. І насміхалися з Нього.

Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала.

І рознеслася чутка про це по всій землі тій.

Коли йшов Іісус звідти, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Іісусе, сину Давидів!

Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Іісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи!

Тоді Він доторкнувся до очей їхніх і сказав: по вірі вашій хай буде вам.

30 І відкрилися очі їхні; і сказав їм Іісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався.

А вони, вийшовши, розголосили про Нього по всій землі тій.

Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого біснуватого.

І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі.

А фарисеї говорили: Він виганяє бісів силою князя бісівського.

І ходив Іісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всяку хворобу і всяку неміч у людях.

Бачачи натовпи народу, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розсіяні, як вівці, що не мають пастиря.

Тоді говорить до учнів Своїх: жнива багато, а женців замало.

Отож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 9

Апостол

Закон, маючи тінь майбутніх благ, а не сам образ речей, одними й тими ж жертвами, які щороку постійно приносяться, ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними.

Інакше їх перестали б приносити, бо ті, що приносять жертву, один раз очистившись, не мали б уже ніякої свідомості гріхів.

Але жертвами щороку нагадується про гріхи,

бо неможливо, щоб кров телят і козлів знищувала гріхи.

Тому Христос, входячи у світ, говорить: жертви і принесення Ти не захотів, але тіло приготував Мені.

Всеспалення і жертви за гріх неугодні Тобі.

Тоді Я сказав: ось, іду, як на початку книги написано про Мене, виконати волю Твою, Боже (Пс. 39,7–9).

Сказавши перше, що ні жертви, ні принесення, ні всеспалення, ні жертви за гріх,– які приносяться за законом,– Ти не захотів і не благоволив,

потім додав: ось, іду виконати волю Твою, Боже. Скасовує перше, щоб встановити друге.

За цією-то волею ми освячені одноразовим принесенням тіла Іісуса Христа.

І всякий священник щодня стоїть у служінні, та багаторазово приносить одні і ті самі жертви, які ніколи не можуть знищити гріхів.

Він же, принісши одну жертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога,

чекаючи далі, доки вороги Його будуть покладені у підніжжя ніг Його (Пс. 2,8).

Бо Він одним принесенням назавжди вдосконалив тих, що освячуються.

Про це свідчить нам і Дух Святий, бо сказано:

ось завіт, який заповідаю їм після тих днів, говорить Господь: вкладу закони Мої в серця їхні, і в думках їхніх напишу їх,

і гріхів їхніх та беззаконь їхніх не згадаю більше (Ієр. 31,34).

А де прощення гріхів, там не потрібне принесення за них.

Отож, браття, маючи дерзання входити до святилища посередництвом Крові Іісуса Христа, дорогою новою і живою,

яку Він знову відкрив нам через завісу, тобто плоть Свою,

і маючи великого Священника над домом Божим,

приступаймо з щирим серцем, з повною вірою, кропленням очистивши серця від порочної совісті, та обмивши тіло водою чистою,

будемо триматись сповідання надії неухильно, бо вірний Той, Хто обіцяв;

будемо уважними один до одного, заохочуючи до любові й добрих діл,

не будемо залишати зібрання свого, як у деяких є звичай; але будемо умовляти один одного, і тим більше, чим більше бачите наближення того дня.

Бо коли ми, одержавши пізнання істини, свавільно грішимо, то не остається більше жертви за гріхи,

але якесь страшне очікування суду й лютості вогню, готового пожерти противників.

Якщо той, хто зрікся закону Мойсейового, при двох чи трьох свідках, без милосердя карається смертю,

то наскільки більш тяжкої кари, думаєте, підпаде той, хто зневажає Сина Божого і не шанує як святиню Кров завіту, якою освячений, і Духа благодаті ображає?

Ми знаємо Того, Хто сказав: у Мене відомщення, Я воздам, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народ Свій (Втор. 32,35–36).

Страшно впасти в руки Бога живого!

Згадайте попередні дні ваші, коли ви, бувши просвічені, витримали великий подвиг страждань,

то самі серед ганьби й скорбот, бувши видовищем для інших, то поділяючи участь інших, які були в такому ж стані;

бо ви й моїм кайданам співстраждали і розграбування майна вашого прийняли з радістю, знаючи, що є у вас на небесах майно краще і неминуще.

Отож не покидайте уповання вашого, яке чекає велика нагорода.

Терпіння потрібне вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обіцяне.

Бо ще небагато, зовсім небагато, і Грядущий прийде і не забариться.

Праведний вірою живий буде; а коли хто вагається, не благоволить до того душа Моя (Авв. 2,3–4).

Ми ж не з тих, що вагаються на погибель, але стоїмо у вірі на спасіння душі.

 

Послання до євреїв святого апостола Павла,
Глава 10

Старий Заповіт

І не міг Йосип стриматися при всіх, які стояли перед ним, і сказав: Відішліть усіх від мене! І нікого більше не було біля Йосипа, коли відкривався своїм братам. Він підніс голос з плачем. І почули всі єгиптяни, і чути було в домі фараона. Йосип сказав своїм братам: Я – Йосип! Чи живий ще мій батько? І брати не могли йому відповісти, бо оторопіли. Та Йосип сказав своїм братам: Підійдіть же до мене! І вони наблизилися. А він сказав: Я – ваш брат Йосип, якого ви продали в Єгипет. Однак, тепер не сумуйте, і хай не здається вам жорстоким, що ви мене сюди продали, бо заради життя Бог послав мене перед вами. Ось другий рік голоду на землі, йзалишилося ще інших п’ять років, коли не буде ні оранки, ні жнив. Тож мене послав Бог перед вами зберегти ваш останок на землі у цей час і прогодувати ваш великий останок. Отже, не ви послали мене сюди, а Бог. І Він зробив мене, наче батьком фараонові й паном над усім його домом, і володарем усієї Єгипетської землі.

Тож поспішайте! Йдіть до мого батька і скажіть йому: Так говорить твій син Йосип: Бог зробив мене паном усієї Єгипетської землі. Тому прибудь до мене – не барися. Ти поселишся в землі Ґесем у Аравії, і будеш неподалік від мене, – ти й твої сини, й сини твоїх синів, твої вівці, й твої воли, і те, що в тебе є; і прогодую тебе там, – бо ще п’ять років голоду, – щоб не загинув ти і твої сини, і все твоє майно. Ось ваші очі та очі Веніамина, мого брата, бачать, що це мої уста промовляють до вас. Отже, сповістіть моєму батькові про всю мою славу в Єгипті, та про те, що ви бачите, і, не гаючись, приведіть мого батька сюди. І впавши на шию свого брата Веніамина, заплакав з ним, і Веніамин плакав на його шиї. І поцілувавши всіх своїх братів, плакав з ними, а після цього його брати заговорили до нього.

І донесли чутку до дому фараона, розказуючи: Прибули брати Йосипа. Тож зрадів фараон і його слуги. І промовив фараон до Йосипа: Скажи своїм братам: Ось що зробіть: навантажте ваші вози і вирушайте до Ханаанської землі. Заберіть свого батька та ваше майно, прийдіть до мене, – і дам вам з усякого єгипетського добра, і ви споживатимете найкращі дари землі. Ти ж накажи наступним чином: З Єгипетського краю необхідно взяти вози для своїх дітей та жінок. Заберіть свого батька і прибувайте. І не шкодуйте за вашими особистими речами, бо всі блага Єгипту будуть для вас.

Сини Ізраїля так і зробили. А Йосип дав їм вози, згідно з наказом фараона-царя, і дав їм харчів на дорогу, і всім видав по дві зміни одягу, а Веніаминові він дав триста золотих монет і п’ять змін одягу; і своєму батькові послав так само, і десять ослів, які везли з усіх благ Єгипту, і десять ослиць, які везли його батькові хліб на дорогу. Тож він відіслав своїх братів – і вони пішли. І наказав їм: Не сваріться в дорозі.

Вони вирушили з Єгипту і прибули в Ханаанську землю, до свого батька Якова, і сповістили йому, кажучи: Твій син Йосип живий, і він панує над усією Єгипетською землею! І здивувався подумки Яків, бо він не повірив їм. Вони ж розповіли йому все, сказане Йосипом, що той говорив їм. Та дух їхнього батька Якова загорівся, коли він побачив вози, які вислав Йосип, щоби його забрати, і Ізраїль сказав: Найважливіше для мене, що Йосип, мій син, ще живе! Піду й побачу його, перш ніж я помру.

 

Книга Буття,
Глава 45.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії