Читання 23 жовтня

Читання дня

Євангеліє

Не судіть, то не судимі будете, бо яким судом судите, таким будете судимі, і якою мірою міряєте, такою і вам будуть міряти.

І що ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди у твоєму оці не відчуваєш?

Або, як скажеш братові твоєму: «дай, я вийму сучок з ока твого», коли колода в оці твоїм?

Лицеміре! Вийми спершу колоду з ока твого і тоді побачиш, як вийняти сучок з ока брата твого.

Не давайте святині псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали вас.

Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і хто стукає, тому відчинять.

Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь? і коли попросить риби, подала б йому змію?

Отже, якщо ви, будучи злі, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього.

Отож все, як бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, бо в цьому закон і пророки.

Входьте вузькими ворітьми, бо широкі ворота і простора дорога ведуть на погибель, і багато ідуть ними; бо тісні ворота і вузька дорога ведуть у життя, і мало хто знаходить їх.

Остерігайтесь лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині вовки хижі.

По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з тернини, або смокви з реп’яхів?

Так усяке добре дерево плоди добрі приносить, а погане дерево плоди погані приносить.

Не може дерево добре приносити плоди погані, ні дерево погане приносити плоди добрі.

Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і кидають у вогонь.

Отож по їхніх плодах пізнаєте їх.

Не кожен, хто говорить Мені: «Господи! Господи!», увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного.

Багато хто скаже Мені в той день: Господи! Господи! чи не Твоїм ім’ям ми пророкували? і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли? і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили?

І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас; відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня.

Отож всякого, хто слухає слова Мої ці і виконує їх, уподібню мужу розумному, котрий збудував будинок свій на камені; і пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був заснований на камені.

І кожен, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, котрий збудував будинок свій на піску; і пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике.

І коли Іісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його, бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книжники і фарисеї.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 7

Апостол

Головне ж у тому, про що говоримо, є таке: ми маємо такого Первосвященника, Котрий сів праворуч престолу величі на небесах

і є священнослужитель святилища та скінії правдивої, яку збудував Господь, а не людина.

Кожен первосвященник поставляється для принесення дарів і жертв; а тому треба було, щоб і Цей також мав що принести.

Якби Він залишався на землі, то не був би і священником; бо тут такі священники, які за законом приносять дари,

і служать образу та тіні небесного, як сказано було Мойсеєві, коли він приступав до будування скінії: гляди, сказано, зроби все за зразком, показаним тобі на горі (Вих. 25,40).

Але Цей Первосвященник отримав служіння тим прекрасніше, чим кращого Він ходатай завіту, утвердженого на кращих обітницях.

Бо, якби перший завіт був без недоліку, то не було б потреби шукати місця іншому.

Але пророк, докоряючи їм, каже: ось, настають дні, говорить Господь, коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт,

не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми того часу, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської, бо вони не перебували в тому завіті Моєму, і Я зневажив їх, говорить Господь.

Ось завіт, котрий заповідаю дому Ізраїля після тих днів, говорить Господь: вкладу закони Мої в думки їхні, і напишу їх на серцях їхніх; і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.

І не буде вчити кожен ближнього свого і кожен брата свого, кажучи: пізнай Господа; тому що всі від малого до великого, будуть знати Мене,

бо Я буду милостивий до неправд їхніх, і гріхів їхніх, і беззаконь їхніх не згадаю більше (Ієр. 31,31–34).

Кажучи «новий», показав застарілість першого; а занепадаюче і старіюче близьке до знищення.

 

Послання до євреїв святого апостола Павла,

Глава 8

Старий Заповіт

В краю запанував голод. І сталося, коли закінчили споживати пшеницю, котру привезли з Єгипту, то їхній батько сказав їм: Підіть знову і купіть нам трохи їжі. Та Юда відповів йому, промовляючи: Рішуче заявивam нам той чоловік, кажучи: Не з’являйтеся перед моїм обличчям, якщо вашого молодшого брата не буде з вами. Отож, якщо відпускаєш нашого брата з нами, то ми підемо й купимо тобі їжі. Якщо ж не відпускаєш нашого брата з нами, – не підемо. Бо чоловік сказав нам, твердячи: Вам не бачити мого обличчя, якщо вашого молодшого брата не буде з вами. А Ізраїль промовив: Навіщо ви мені вчинили зло, сказавши тому чоловікові, що у вас є брат? Вони ж сказали: Пильно випитувавan нас той чоловік і про наш рід, запитуючи: Чи ще живе ваш батько? Чи є у вас брат? І ми розповіли йому, згідно з цими запитаннями. Хіба ж ми знали, що нам скаже: приведіть вашого брата?

А Юда промовив до свого батька Ізраїля: Пошли хлопця зі мною, і встанемо та й підемо, щоб ми жили, а не повмирали – і ми, і ти, і наш маєток. Я поручаюся за нього – домагайся його з моєї руки; якщо ж не приведу його до тебе і не поставлю його перед тобою, – матиму гріх перед тобою на всі дні. Адже коли б ми не зволікали, то вже вернулися б двічі! Та Ізраїль, їхній батько, сказав їм: Коли так, то зробіть ось що: візьміть у ваші мішки з плодів землі й занесіть тому чоловікові дари: бальзам, мед, ладан, мирра, горіхи і мигдаль. А грошей візьміть вдвічі більше у свої руки: гроші, що повернули у ваші мішки, заберіть назад з собою, – мабуть це помилка. Тож беріть вашого брата, вставайте та йдіть до того чоловіка! А Бог мій нехай дасть вам милість в чоловіка, нехай відпустить і того вашого брата, і Веніамина. А я як був бездітним – так і залишаюся бездітним!

Чоловіки, взявши ті дари, взяли у свої руки подвійно грошей і Веніамина. Вони піднялися, пішли до Єгипту і стали перед Йосипом. Йосип побачив їх і свого брата Веніамина, і сказав тому, хто над його домом: Проведи людей в дім і заколи щось із худоби та приготуй, бо ці люди їстимуть зі мною хліб опівдні. І чоловік зробив так, як сказав Йосип, і завів людей до Йосипового дому. А люди побачили, що їх завели до дому Йосипа, та й сказали: Нас привели через гроші, повернені раніше в наші мішки, щоби звинуватити нас і схопити нас і наших ослів, щоби зробити нас рабами.

Тож вони підійшли до чоловіка, який був над Йосиповим домом, і біля дверей будинку звернулися до нього, промовляючи: Просимо, пане, ми раніше приходили купити хліба. І сталося, коли ми зупинилися для відпочинку та повідкривали наші мішки, – аж ось, гроші кожного в його мішку – наше срібло за вагою ми тепер привезли назад у своїх руках. Та й взяли ми з собою додаткові гроші, щоб купити хліба. Не знаємо, хто вклав гроші в наші мішки. А він їм сказав: Мир вам! Не бійтеся! Ваш Бог, Бог ваших батьків, дав вам скарб у ваші мішки, а ваше добре срібло я отримав. І вивів до них Симеона. Він приніс води, щоби помити їхні ноги, і дав корму їхнім ослам. Вони ж приготовили подарунки, поки не прийде Йосип опівдні, бо почули, що має тут обідати.

Йосип увійшов до будинку, а вони принесли йому в дім дари, які тримали у своїх руках, і поклонилися йому обличчям до землі. Він же їх запитав: Як маєтеся? Чи здоровий, – сказав їм, – ваш старенький батько, про якого ви говорили? Чи ще живий? Вони ж відповіли: Твій раб, наш батько, здоровий, ще живий. А він сказав: Благословенний той чоловік перед Богом. Вони ж, схилившись, поклонилися йому. Підвівши свій погляд, Йосип побачив свого рідного по матері брата Веніамина, і сказав: Чи це ваш наймолодший брат, про якого ви говорили, що приведете до мене? І сказав: Нехай Бог помилує тебе, сину. Йосип зворушився, бо стислося його нутро через його брата, і він готовий був заплакати. Та вийшовши до іншої кімнати, заплакав там. А потім, вмивши обличчя, увійшов і, стримуючись, сказав: Подайте хліб. Йому поклали окремо, їм окремо і окремо єгиптянам, які обідали з ним, оскільки єгиптяни не можуть їсти хліб разом з євреями, бо для єгиптян це огидно. Тож вони сіли перед ним: первенець, – згідно зі своїм старшинством, а молодший, – згідно зі своєю молодістю. І дивувалися чоловіки – кожний перед своїм братом. Страви носили від нього до них. А порція для Веніамина була більша від порцій усіх, – уп’ятеро більша, ніж їхні. І вони пили, і понапивалися з ним.

 

Книга Буття,
Глава 43.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії