Читання 21 жовтня

Читання дня

Євангеліє

Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього учні Його.

І Він, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи:

Блаженні убогі духом, бо тих є Царство Небесне.

Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

Блаженні кроткі, бо вони успадкують землю.

Блаженні голодні і спраглі на правду, бо вони наситяться.

Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.

Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Блаженні гнані за правду, бо тих є Царство Небесне.

Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гонитимуть і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи через Мене.

Радуйтесь і веселіться, бо велика ваша нагорода на небесах: так гнали і пророків, які були до вас.

Ви є сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, як тільки хіба викинути її геть на потоптання людям.

Ви є світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори.

І, засвітивши свічку, не ставлять її під посудину, а на підсвічник, і світить всім у домі.

Так хай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.

Не думайте, що Я прийшов порушити закон або пророків: не порушити прийшов Я, а здійснити.

Бо істинно кажу вам: доки не перейде небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все.

Отже, хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить так людей, той найменшим буде названий в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим буде названий в Царстві Небесному.

Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведності книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете в Царство Небесне.

Ви чули, що сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду (Вих. 20,13).

А Я кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже брату своєму: «рака»*, підлягає синедріону**; а хто скаже: «потвора», підлягає вогню пекельному.

Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе,

залиши там дар твій перед жертовником і піди спершу примирися з братом твоїм, і тоді прийди і принеси дар твій.

Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю.

Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останнього кодранта*.

Ви чули, що сказано древнім: не перелюбствуй (Вих. 20,14).

А Я кажу вам, що всякий, хто дивиться на жінку з похоттю, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму.

Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, ніж усе тіло твоє було вкинуте в геєну.

І якщо правиця твоя спокушає тебе, відітни її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, ніж усе тіло твоє було вкинуте в геєну.

Сказано також, коли хто розведеться з жінкою своєю, хай дасть їй лист про розлучення (Втор. 24,1).

А Я кажу вам: хто розводиться з жінкою своєю, крім провини перелюбу, той спонукає її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує.

Ще чули ви, що сказано древнім: не порушуй клятви, а виконуй перед Господом клятви твої (Лев. 19,12; Втор. 23,21).

А Я кажу вам: не клянись зовсім: ні небом, бо воно престол Божий;

ні землею, бо вона підніжжя ніг Його; ні Ієрусалимом, бо він місто великого Царя;

ні головою твоєю не клянися, тому що не можеш жодної волосини зробити білою або чорною.

Хай буде слово ваше: так, так; ні, ні; а що зверх цього, те від лукавого.

Ви чули, що сказано: око за око і зуб за зуб (Вих. 21,24).

А Я кажу вам: не противтеся злому. Але хто вдарить тебе у праву щоку, підстав йому і другу;

і хто захоче судитися з тобою і взяти в тебе сорочку, віддай йому і верхній одяг;

і хто примусить тебе іти з ним одне поприще*, іди з ним два.

Тому, хто просить у тебе, – дай, і від того, хто хоче в тебе позичити, – не відвертайся.

Ви чули, що сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого (Лев. 19,17–18).

А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас,

і будете синами Отця вашого Небесного, бо Він велить сонцю Своєму сходити над злими і добрими і посилає дощ на праведних і неправедних.

Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме роблять і митарі?

І коли ви вітаєте тільки братів ваших, що особливого робите? Чи не так само діють і язичники?

Отож будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 5

Апостол

Тому, залишивши початки вчення Христового, поспішаймо до досконалості; і не будемо знову класти основу поверненню від мертвих діл і вірі в Бога,

вченню про хрещення та покладання рук, про воскресіння мертвих і про суд вічний.

І це зробимо, якщо Бог дозволить.

Бо неможливо – один раз просвічених, і тих, що прийняли дар небесний і стали причасниками Духа Святого,

і вкусили доброго слова Божого, і сил майбутнього віку,

і відпали, знову обновляти покаянням, коли вони знов розпинають у собі Сина Божого і зневажають Його.

Земля, що п’є дощ, який часто падає на неї, та вирощує рослину, корисну тим, для кого вона обробляється, одержує благословіння від Бога;

а та, на якій ростуть терни й будяки, непридатна і близька до прокляття, кінець якого – спалення.

Втім за вас, улюблені, ми надіємось, що ви в кращому стані і дотримуєтесь спасіння, хоча й говоримо так.

Бо Бог не є неправедний, щоб забув діло ваше і труд любові, яку ви виявили в ім’я Його, послуживши і служачи святим.

Бажаємо ж, щоб кожен з вас, для повної впевненості в надії, виявляв таку саму старанність до кінця,

щоб ви не облінились, а наслідували тих, котрі вірою та довготерпінням успадковують обітниці.

Бог, даючи обітницю Авраамові, як не міг ніким вищим клястися, клявся Самим Собою,

кажучи: істинно благословляючи, благословлю тебе і, розмножуючи, розмножу тебе.

І так Авраам, довготерпівши, одержав обіцяне.

Люди клянуться вищим, і клятва на запевнення закінчує всяку суперечку їхню.

Тому і Бог, бажаючи істотніше показати спадкоємцям обітниці незмінність Своєї волі, вжив як посередництво клятву,

щоб у двох непохитних речах, в яких Бог не міг говорити неправду, тверде утішення мали ми, що прийшли взятися за подану надію,

яка для душі є неначе якір безпечний і міцний, і входить аж до середини за завісу,

куди предтечею за нас увійшов Іісус, зробившись Первосвященником навік за чином Мелхіседека.

 

Послання до євреїв святого апостола Павла,

Глава 6

Старий Заповіт

І сталося, що через два роки часу фараон побачив сон. Здавалося йому, що він стоїть біля ріки, і ось, наче з ріки вийшло сім корів, гарних на вигляд і добірних тілом, і паслися в очереті. А слідом за ними вийшли з ріки інших сім корів – жалюгідні на вигляд і виснажені тілом – і паслися з коровами на березі ріки. І сім жалюгідних та виснажених тілом корів з’їли сімох добірних, гарних на вигляд корів. І фараон прокинувся. І вдруге побачив сон: ось сім колосків виростали з одного стебла – добірні й гарні; аж ось інших сім колосків – тонких та спалених суховієм – виросли після них; і сім тонких та спалених суховієм колосків поглинули сім добірних, повних колосків. Фараон прокинувся – то був сон.

А вранці сталося таке: його душа стривожилася, і він послав, щоби покликали всіх віщунів Єгипту і всіх його мудреців. Фараон розповів їм сон, але не було нікого, хто б його міг пояснити фараонові. Та до фараона звернувся головний виночерпій, кажучи: Я пригадую собі сьогодні свій гріх. Якось фараон розгнівався на своїх слуг і вкинув нас до в’язниці в тюрмі начальника в’язниці, – мене та головного пекаря. Однієї ночі ми бачили сон, я і він, – кожний бачив свій власний сон. Був же там з нами молодий єврей, раб начальника в’язниці, й ми розповіли сни йому, а він їх нам пояснив. І сталося: так, як нам пояснив, – отак і збулося: мене відновили на моїй посаді, а того повісили.

Тоді фараон послав покликати Йосипа, і його вивели з в’язниці. Його підстригли, змінили його одяг, і він пішов до фараона. А фараон сказав Йосипові: Я бачив сон і немає нікого, хто би його міг пояснити. Та я чув, що про тебе кажуть, ніби ти, почувши сни, можеш їх пояснити. У відповідь Йосип сказав фараонові: Без Бога не сповіститься фараонові спасіння. А фараон промовив до Йосипа, кажучи: В моєму сні мені здалося, що я стояв на березі ріки, і наче з ріки вийшло сім корів, гарних на вигляд і добірних тілом, і паслися в очереті. Аж ось за ними вийшли з ріки інших сім корів – нещасних і жалюгідних на вигляд та виснажених тілом, – гірших за них я не бачив в усій Єгипетській землі. І сім жалюгідних і худих корів з’їли сімох перших – гарних і добірних корів. І попали ті в їхнє черево, але не було помітно, що потрапили в їхнє черево, бо вигляд у них залишився таким жалюгідним, як і на початку. Я прокинувся – та згодом заснув. І знову побачив я у своєму сні, наче сім колосків виросли з одного стебла – повні та гарні. А після них виросли інші сім колосків, тонкі та спалені суховієм. І сім тонких та спалених суховієм колосків поглинули сім гарних та повних колосків. Отже, я розповів сон віщунам – та не було нікого, хто пояснив би його мені.

І сказав Йосип фараонові: сон фараона – один. Бог показав фараонові те, що Він чинить. Сім гарних корів – це сім років, і сім гарних колосків – також сім років. Сон фараона – один. І сім худих корів, які виходили після них, – є сім років, і сім тонких та спалених суховієм колосків – це сім років голоду. Це саме те, про що я сказав фараонові: Бог показав фараонові те, що Він чинить. Ось надходять сім років великого достатку в усій Єгипетській землі. А після цього настане сім років голоду, і в усій Єгипетській землі забудуть про достаток, і голод спустошить землю. І не буде видно достатку на землі через голод, що настане після цього, бо він буде дуже тяжкий. А повторився сон фараонові двічі тому, що неодмінно здійсниться сказане Богом, і Бог не забариться з його виконанням. Тому підшукай тепер мудрого й розумного чоловіка і постав його над Єгипетською землею. Тож нехай так зробить фараон: нехай настановить на землі місцевих правителів, і хай збирають п’яту частину всього врожаю на Єгипетській землі за сім років достатку, і хай зберуть усі запаси їжі за цих сім сприятливих років, що надходять; нехай буде зібране зерно у розпорядження фараона. І ці запаси їжі хай зберігаються в містах. І буде зроблено запас їжі в краю на сім років голоду, які настануть у Єгипетській землі, й не загине край від голоду.

Сподобалися ці слова фараонові й усім його слугам. І фараон сказав усім своїм слугам: Чи знайдемо таку людину, яка має в собі Божого Духа? Тож фараон сказав Йосипові: Оскільки Бог показав усе це тобі, то немає людини мудрішої і розумнішої за тебе. Ти будеш над моїм домом, і слів твоїх уст буде слухатися весь мій народ. Тільки престолом я буду вищий за тебе. Ось, сьогодні, – сказав фараон Йосипові, – ставлю тебе над усією Єгипетською землею. І, знявши перстень зі своєї руки, фараон заклав його Йосипові на руку і одягнув його в червоний одяг, а золотий ланцюжок одягнув йому на шию. Він посадив його на свою другу колісницю, а вісник виголошував перед ним; і він поставив його над усією Єгипетською землею. І сказав фараон Йосипові: Я – фараон! Без тебе ніхто не поворухне своєю рукою в усій Єгипетській землі. І дав фараон Йосипові ім’я Псонтомфаних, а за дружину дав йому Асенету, дочку Пентефрія, жерця міста Сонця. Йосипові ж було тридцять років, коли постав перед фараоном, царем Єгипту. Відійшов же Йосип від присутності фараона і пройшов усю Єгипетську землю.

І протягом семи років достатку земля давала щедро родила; і Йосип зібрав усі запаси їжі за сім років, коли був достаток у Єгипетському краю, і склав припаси в містах; у кожному місті він склав запаси полів, які були довкола нього. І зібрав Йосип зерна – як морського піску: так багато, що не можна було порахувати, бо не було числа.

До того, як настали сім років голоду, у Йосипа було двоє синів, яких народила йому Асенет – дочка Пентефрія, жерця міста Сонця. Первенцеві Йосип дав ім’я Манасія, бо сказав: Бог дав мені забути весь мій біль і все, що пов’язане з моїм батьком. Ім’я ж другому дав Єфрем, бо сказав: Розмножив мене Бог у землі моєї недолі.

Та сім років достатку, що були в Єгипетській землі, минули і почалися сім років голоду – як і казав Йосип. І настав голод по всьому краю, а в усій Єгипетській землі був хліб. Та почався голод і по всій Єгипетській землі, тож народ заволав до фараона про хліб. А фараон сказав усім єгиптянам: Ідіть до Йосипа, і що лише скаже вам, – зробіть. І голод був по всій землі. А Йосип відчинив усі зерносховища і продавав усім єгиптянам; і з усіх країн поприходили до Єгипту купувати в Йосипа, бо голод запанував по всій землі.

Книга Буття,

Глава 41.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії