Читання 19 жовтня

Читання дня

Євангеліє

Тоді Іісус ведений був Духом у пустиню для спокуси від диявола.

І, постившись сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів.

І приступив до Нього спокусник і сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами.

Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом, що виходить з уст Божих (Втор. 8,3).

Потім бере Його диявол у святе місто і ставить Його на крилі храму,

і говорить Йому: якщо Ти Син Божий, кинься вниз, бо написано: Ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе, і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю (Пс. 90,11–12).

Іісус сказав йому: написано також: не спокушай Господа Бога твого (Втор. 6,16).

Знову бере Його диявол на досить високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню,

і говорить Йому: все це дам Тобі, якщо, впавши, поклонишся мені.

Тоді Іісус говорить йому: відійди від Мене, сатана, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому одному служи (Втор. 6,13).

Тоді залишає Його диявол, і ось, Ангели приступили й служили Йому.

Коли ж почув Іісус, що Іоанн відданий під варту, пішов у Галілею.

І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових,

щоб збулося сказане пророком Ісаією, який говорить:

земля Завулонова і земля Неффалимова, за Іорданом на шляху приморському, Галілея язичницька,

народ, який сидить у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смертній, засяяло світло (Іс. 9,1–2).

З того часу почав Іісус проповідувати й говорити: покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне.

Проходячи біля моря Галілейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петро, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалки,

і каже їм: ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей.

І вони зразу ж, покинувши сіті, пішли за Ним.

Ідучи звідти, далі побачив Він інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоанна, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх.

Вони, покинувши човен і батька свого, зразу ж пішли за Ним.

І ходив Іісус по всій Галілеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всякий недуг і всяку неміч у людях.

І розійшлись чутки про Нього по всій Сірії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі хвороби й припадки, і біснуватих, і лунатиків, і паралітиків, і Він зціляв їх.

І йшло за Ним багато народу з Галілеї і Десятиграддя, і Ієрусалима, та Іудеї, і з-за Іордану.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 4

Апостол

Бо кожний первосвященник, котрий з людей обирається, для людей поставляється на служіння Богові, щоб приносити дари й жертви за гріхи,

який може бути поблажливим до неуків та заблудливих, тому що й сам обкладений неміччю,

і тому він повинен як за народ, так і за себе приносити жертви за гріхи.

І ніхто сам собою не приймає цієї честі, але покликаний Богом, як і Аарон.

Так і Христос не Сам Собі присвоїв славу бути первосвященником, але Той, Хто сказав Йому: Ти Син Мій, Я нині родив Тебе (Пс. 2,7);

як і в іншому місці говорить: Ти – священник повік за чином Мелхіседека (Пс. 109,4).

Він, у дні плоті Своєї, з великим голосінням та сльозами приніс молитви і благання Тому, Хто міг спасти Його від смерті; і був почутий за Своє благоговіння;

хоч Він і Син, однак стражданнями звик до послуху,

і, вдосконалившись, став для всіх слухняних Йому причиною спасіння вічного,

будучи названим від Бога Первосвященником за чином Мелхіседека.

Про це слід було б нам говорити багато; але важко витлумачити, бо ви зробилися нездібними слухати.

Бо, зважаючи на вік, вам належало бути вчителями; але вас знов треба вчити першим початкам Слова Божого, і для вас потрібне молоко, а не тверда страва.

Кожен, хто годується молоком, несвідомий у слові правди, бо він немовля;

а тверда страва властива досконалим, у яких почуття навиком привчені розрізняти добро і зло.

 

Послання до євреїв святого апостола Павла,

Глава 5

Старий Заповіт

А Йосипа привели до Єгипту. І купив його з рук ізмаїльців, які привели його туди, Петефрій – євнух фараона, начальник охорони, чоловік-єгиптянин. Та Господь був з Йосипом. Він був людиною здібною і перебував в домі біля пана-єгиптянина. Його пан знав, що Господь з ним, і що б він не робив, – Господь виводить на добре. І знайшов Йосип ласку у свого пана, бо догоджав йому, і той настановив його над своїм домом, і все, що мав, він віддав у руки Йосипа.

Сталося ж після того, як поставив його над своїм домом, і над усім, що було у нього, – поблагословив Господь дім єгиптянина задля Йосипа, і Господнє благословення було на всьому його маєтку, в домі та на полі. І все, що належало йому, він передав в руки Йосипа й нічого не знав про своє, хіба що про хліб, який сам їв. А Йосип був гарної будови і дуже вродливий з обличчя. І сталося після цих подій, що дружина його пана кинула свій погляд на Йосипа і сказала: Переспи зі мною. Він же не захотів і сказав дружині свого пана: Якщо мій пан завдяки мені про ніщо у своєму домі не знає, а все, що належить йому, передав у мої руки, і в цьому домі немає більшого від мене, і не заборонено мені нічого, крім тебе, бо ти – його дружина, – то як зроблю цей поганий вчинок і згрішу перед Богом? І хоч вона день у день говорила Йосипові, щоб лягти з нею і щоби зійтися з нею, та він її не слухав.

Сталося ж, що одного з таких днів Йосип увійшов до будинку виконувати свої справи, а всередині не було нікого з прислуги, вона схопила його за одяг, наполягаючи: Ляж зі мною! Та він утік, залишивши одяг у її руках, і вибіг надвір. І сталося: коли вона побачила, що він залишив свій одяг у її руках і втік, і вибіг надвір, то покликала тих, які були в домі, й сказала їм, стверджуючи: Дивіться, привів нам раба-єврея, щоб насміхався з нас! Він увійшов до мене, кажучи: Переспи зі мною, – та я закричала гучним голосом. Коли ж він почув, що я зняла галас і закричала, то залишив свій одяг у мене, втік і вибіг надвір. Вона залишила одяг при собі, доки не прийшов пан до свого дому. До нього вона заговорила цими ж словами, кажучи: Ввійшов до мене раб-єврей, якого ти привів до нас, аби поглузувати з мене, і сказав мені: Пересплю з тобою. А коли він почув, що я зняла галас і закричала, то залишив свій одяг у мене, утік і вибіг надвір. Сталося ж: коли його пан почув слова своєї дружини, які сказала йому, промовляючи: Так учинив мені твій раб, – то запалав гнівом.

І володар, взявши Йосипа, кинув його до в’язниці – в місце, де в тій в’язниці тримали в’язнів царя. Та Господь був з Йосипом і злив на нього милість, і дарував йому ласку перед начальником в’язниці; і начальник в’язниці передав в’язницю та всіх ув’язнених, які були у в’язниці, й усе, що там відбувалося, – в руки Йосипа. Начальник в’язниці не вникав у жодну справу, оскільки все було в руках Йосипа, бо Господь був з ним, і все, що він чинив, Господь добре скеровував його руками.

 

Книга Буття,

Глава 39.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії