Читання 18 жовтня

Читання дня

Євангеліє

У ті дні приходить Іоанн Хреститель і проповідує в пустині Іудейській,

і каже: покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне.

Бо він той, про якого сказав пророк Ісаія: глас вопіющого в пустині: приготуйте путь Господу, прямими зробіть стезі Йому (Іс. 40,3).

Сам же Іоанн мав одежу з верблюжого волосу і пояс шкіряний на чреслах своїх, а їжею його були акриди* та дикий мед.

Тоді Ієрусалим і вся Іудея і вся околиця Іорданська виходили до нього

і хрестилися від нього в Іордані, сповідаючи гріхи свої.

Побачивши Іоанн багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, сказав їм: породження єхиднині! хто навчив вас тікати від майбутнього гніву?

Сотворіть же достойний плід покаяння

і не думайте говорити в собі: отець у нас Авраам; бо кажу вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові.

Вже й сокира біля кореня дерев лежить: всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь.

Я хрещу вас водою в покаяння, але Той, Котрий йде за мною, сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем;

лопата** Його в руці у Його, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а солому спалить вогнем невгасимим.

Тоді приходить Іісус з Галілеї на Іордан до Іоанна хреститися від нього.

Іоанн же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Ти приходиш до мене?

Але Іісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоанн допускає Його.

І, хрестившись, Іісус вийшов зразу ж з води,– і ось, розкрились Йому небеса, і побачив Іоанн Духа Божого, Котрий сходив, як голуб, і спускався на Нього.

І ось, голос з неба, який говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Котрому Моє благовоління.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 3

Апостол

Тому пильнуйтесь, щоб, коли ще лишається обітниця увійти до спокою Його, хтось з вас не запізнився.

Бо і нам воно сповіщено, як і тим; але не принесло їм користі почуте слово, не з’єднане з вірою тих, що слухали.

А входимо до спокою ми, що увірували, бо Він сказав: Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть до спокою Мого, – хоча діла Його були звершені ще на початку світу.

Бо десь сказано про сьомий день так: і спочив Бог у день сьомий від усіх діл Своїх (Бут. 2,2).

І ще тут: не ввійдуть до спокою Мого.

Отже, як деяким залишається ввійти до нього, а ті, яким раніш сповіщено, не ввійшли до нього за непокірність,

то Він призначає ще деякий день, «нині», кажучи через Давида, що після такого довгого часу, як сказано вище: «нині, коли почуєте голос Його, не зробіть жорстокими сердець ваших».

Бо коли б Іісус Навин дав їм спокій, то не було б сказано після того про інший день.

Тому для народу Божого ще лишається суботство.

Бо, хто ввійшов до спокою Його, той і сам заспокоївся від діл своїх, як і Бог від Своїх.

Отож постараємося увійти до цього спокою, щоб хто за тим самим прикладом не впав у непокірність.

Бо слово Боже живе і діюче, та гостріше від усякого меча двосічного: воно проникає до розділення душі й духу, суглобів і мізків, і судить помисли й наміри сердечні.

І нема творіння, прихованого від Нього, але все оголене і відкрите перед очима Його: Йому дамо звіт.

Отже, маючи Первосвященника Великого, Котрий пройшов небеса, Іісуса Сина Божого, будемо твердо триматися сповідування нашого.

Бо ми маємо не такого первосвященника, який не може співстраждати нам в немочах наших, але Такого, Який, подібно до нас, зазнав спокуси у всьому, крім гріха.

Тому з дерзновінням приступаймо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги.

 

Послання до євреїв святого апостола Павла,

Глава 4

Старий Заповіт

Сталося ж, що тієї пори пішов Юда від своїх братів і прибув до одного чоловіка, одоламітця, ім’я якому – Ірас. І побачив там Юда дочку чоловіка-ханаанця, ім’я якої Сава. І взяв її, і увійшов до неї. Вона завагітніла й народила сина, і дала йому ім’я Ір. І знову завагітніла, і народила сина, і назвала його Авнаном. Згодом ще народила сина і дала йому ім’я – Силом. Вона ж перебувала в Хасві, коли їх народжувала. І взяв Юда дружину для Іра, свого первенця, ім’я якої Тамара. Та Ір, Юдин первенець, був лихий перед Господом, – і Бог його вбив. Тож Юда сказав Авнанові: Увійди до дружини свого померлого брата і одружися з нею, – подбай, щоб у твого брата були нащадки. Та Авнан зрозумів, що нащадки будуть не його. І сталося, коли він сходився з дружиною свого брата, то випускав сім’я на землю, щоб не дати нащадка своєму братові. І перед Богом поганим було, що таке той вчинив, – і Він убив і цього. Тож Юда сказав своїй невістці Тамарі: Залишайся вдовою в домі свого батька, поки не підросте мій син Силом! – бо сказав: Щоби часом не помер і цей, як і його брати. Відійшла Тамара і оселилася в домі свого батька.

Сповнилися дні – і померла Сава, Юдина дружина. І коли утішився, пішов Юда – сам та його пастух Ірас, одоламітець, – в Тамну, до тих, які стригли його овець. І сповістили його невістці Тамарі, кажучи: Ось твій тесть іде в Тамну стригти своїх овець. І скинувши з себе одяг удови, вона накинула намітку, прикрасилася і сіла біля брами Енана, що по дорозі до Тамни, оскільки знала, що Силом виріс, та він не віддав йому її за дружину. А Юда, побачивши її, подумав, що вона повія, бо вона накрила своє обличчя, і він не впізнав її. Він завернув до неї з дороги і сказав їй: Дозволь мені ввійти до тебе, – оскільки не впізнав, що це його невістка. А вона сказала: Що мені даси, як ввійдеш до мене? Він же відповів: Я пришлю тобі зі стада козеня. Вона ж сказала: На умові, що даси заставу, доки не пришлеш. Він же сказав: Яку дати тобі заставу? Вона ж відповіла: Твій перстень, ланцюжок з печаткою і посох, що в твоїй руці. Він дав їй і ввійшов до неї, і та завагітніла від нього. І, вставши, вона відійшла, скинула з себе намітку і зодяглася в одяг свого вдівства.

А Юда, щоб забрати заставу в жінки, послав козеня через свого пастуха-одоламійця, однак той не знайшов її. Тож запитав чоловіків, які з тої місцевості: Де та повія, котра була в Енані при дорозі? Вони відповіли: Не було тут повії! Тож він повернувся до Юди і сказав: Не знайшов я її, і чоловіки на місці кажуть, що там немає повії. А Юда сказав: Нехай має те, але щоби часом нас не висміяли. Я ж послав це козеня, та ти її не знайшов.

Сталося ж, що через три місяці Юді сповістили, стверджуючи: Впала в блуд твоя невістка Тамара і ось завагітніла через розпусту. А Юда сказав: Виведіть її – і нехай буде спалена. Коли ж її вели, вона послала до свого тестя, кажучи: Я завагітніла від чоловіка, кому належить оце. Впізнавай, – сказала вона, – чий це перстень, ланцюжок з печаткою і цей посох! Юда впізнав і сказав: Тамара виявилася праведнішою за мене, оскільки я не дав її моєму синові Силомові. Та вже більше не сходився з нею.

Сталося ж, коли почалися роди, виявилося, що в її лоні були близнята. І сталося, що під час її родів один з них висунув руку. Тож повитуха взяла та й пов’язала на його ручку червону нитку, кажучи: Цей вийде першим. Та коли втягнув ручку назад, то відразу ж вийшов його брат. А вона сказала: Як же ти прорвав перепону? І вона дала йому ім’я – Фарес. І після цього вийшов його брат, який мав на своїй руці червону нитку. І вона дала йому ім’я – Зара

 

Книга Буття,

Глава 38.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії