Читання 17 жовтня

Читання дня

Євангеліє

Коли ж Іісус народився у Віфліємі Іудейському у дні царя Ірода, прийшли до Ієрусалима волхви* зі сходу і кажуть:

де є народжений Цар Іудейський? бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому.

Почувши це, Ірод цар стривожився, і весь Ієрусалим з ним.

І, зібравши всіх первосвященників і книжників народних, питав у них: де належить народитися Христу?

Вони ж сказали йому: у Віфліємі Іудейському, бо так написано через пророка:

і ти, Віфлієме, земле Іудина, нічим не менший воєводств Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Котрий упасе народ Мій, Ізраїля (Мих. 5,2).

Тоді Ірод, таємно покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки

і, пославши їх до Віфлієму, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому.

Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки нарешті прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля.

Побачивши зірку, вони зраділи радістю дуже великою,

і, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну*.

І, одержавши у сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли в свою країну.

Коли ж вони відійшли,– ось, Ангел Господній з’являється у сні Йосифу і говорить: встань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет, і будь там, доки не скажу тобі, бо Ірод хоче шукати Немовля, щоб погубити Його.

Він встав, взяв Немовля і Матір Його вночі і пішов у Єгипет,

і там був до смерті Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка, котрий говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого (Ос. 11,1).

Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався, і послав повбивати усіх немовлят у Віфліємі і в усіх околицях його, від двох років і менше, відповідно до часу, про який вивідав у волхвів.

Тоді збулося сказане через пророка Ієремію, котрий говорить:

голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике: Рахіль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитись, бо їх нема (Ієр. 31,15).

По смерті ж Ірода,– ось, Ангел Господній у сні з’являється Йосифові в Єгипті

і говорить: встань, візьми Немовля і Матір Його і йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти.

Він встав, взяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву.

Почувши ж, що Архелай царствує в Іудеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди, а, одержавши у сні одкровення, пішов у землю Галілейську

і, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться (Суд. 13,5).

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 2

Апостол

Отже, браття святі, учасники в небесному покликанні, розумійте Посланника і Первосвященника сповідання нашого, Іісуса Христа,

Котрий вірний Тому, Хто поставив Його, як і Мойсей, у всьому домі Його (Чис. 12,7).

Бо Він достойний тим більшої слави перед Мойсеєм, чим більшу честь має в порівнянні з домом той, хто збудував його,

бо всякий дім будується ким-небудь; а Той, Хто збудував усе, є Бог.

І Мойсей вірний у всьому домі Його, як слуга, для засвідчення того, що належало сповістити;

а Христос – як Син у домі Його; а дім Його – ми, якщо тільки сміливість і надію, якими хвалимося, твердо збережемо до кінця.

Тому, як говорить Дух Святий, нині, коли почуєте голос Його,

не робіть жорстокими сердець ваших, як під час нарікань, в день спокуси в пустелі,

де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене, і бачили діла Мої сорок років.

Тому Я розгнівався на той рід і сказав: постійно вони заблуджуються серцем, не пізнали вони шляхів Моїх:

тому Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть у спокій Мій.

Глядіть, браття, щоб не було в кого з вас серця лукавого і невірного, аби вам не відступити від Бога живого.

Але наставляйте один одного щодня, доки можна говорити «нині», щоб хто з вас не розлютився, звабившись гріхом.

Бо ми зробились причасниками Христа, якщо тільки розпочате життя твердо збережемо до кінця,

доки говориться: «нині, коли почуєте голос Його, не зробіть жорстокими сердець ваших, як під час нарікання».

Бо деякі з тих, котрі чули, почали нарікати; але не всі, що вийшли з Єгипту, з Мойсеєм.

На кого ж обурювався Він сорок років? Чи не на тих, котрі согрішили, чиї кості лягли в пустелі?

Проти кого ж клявся, що не ввійдуть до спокою Його, як не проти непокірних?

Отож бачимо, що вони не могли ввійти через невір’я.

 

Послання до євреїв святого апостола Павла,

Глава 3

Старий Заповіт

Яків оселився на землі, де жив його батько, – в Ханаанській землі. Ось родовід Якова. Йосип мав сімнадцять років і, будучи юнаком, пас овець зі своїми братами – із синами Вали та синами Зелфи, дружин свого батька. Йосип приніс погану вістку своєму батькові Ізраїлеві. Яків же любив Йосипа більше за всіх своїх синів, бо він був сином його старості, й справив йому барвистий одяг. А його брати, побачивши, що батько любить його більше за всіх своїх синів, зненавиділи його і ні про що не могли з ним спокійно говорити.

Якось приснився Йосипові сон, і він розповів його своїм братам: Послухайте той сон, який приснився мені, – сказав їм, – здавалося мені, що ми серед поля в’язали снопи, і мій сніп встав і випростувався; ваші ж снопи, стоячи довкола, поклонилися моєму снопові. А брати сказали йому: Невже ти насправді царюватимешae над нами, невже ти насправді пануватимешaf над нами? І ще більше зросла ненависть до нього через його сни та через його розповіді. А він побачив інший сон – та й виклав його своєму батькові й своїм братам: Ось приснився мені інший сон, – сказав він, – наче мені поклонялися сонце, місяць і одинадцять зірок. І докорив йому його батько, промовивши до нього: Що це за сон, який приснився тобі? Невже насправді я і твоя мати з твоїми братами прийдемоag поклонитися тобі до землі? Тож його брати сповнилися до нього заздрощами, а батько його зберіг у пам’яті сказане.

Якось пішли його брати пасти овець свого батька в Сихем. А Ізраїль сказав Йосипові: Хіба не пасуть твої брати в Сихемі? Іди, посилаю тебе до них. А той відповів йому: Ось я. Тож Ізраїль йому сказав: Коли підеш, подивися, чи твої брати і вівці здорові, та й принеси мені вістку. І послав його з Хевронської долини, і той пішов у Сихем. І, як він блукав у долині, натрапив на нього чоловік. Тож запитав його чоловік, кажучи: Що шукаєш? Він же відповів: Шукаю моїх братів; підкажи мені, де вони пасуть? А чоловік йому сказав: Вони відійшли звідси, та я чув, як вони говорили: Підемо в Дотаїм. Тож пішов Йосип за своїми братами і знайшов їх у Дотаїмі. Ті побачили його здалека і, перш ніж він наблизився до них, задумали лихе, – щоб його вбити. Тож брати заговорили між собою: Ось іде той сновида. Тому тепер ходімо, вб’ємо його! Ми вкинемо його в одну з ям і скажемо: Лютий звір загриз його; і побачимо, що буде з його снами. Та Рувим, почувши, вирвав його з їхніх рук і сказав: Не губімо його душі! Не проливайте крові, вкиньте його он в ту яму в пустелі та рук не накладайте на нього, – сказав їм Рувим, щоб вирвати його з їхніх рук та повернути його батькові. І сталося, коли Йосип прийшов до своїх братів, то вони здерли з Йосипа барвисте вбрання, яке було на ньому, і взяли та й укинули його до ями – у порожній колодязь, в якому не було води.

Вони сіли їсти хліб і, підвівши очі, побачили: ось мандрівники-ізмаїльці йшли з Ґалаада, а їхні верблюди були нав’ючені пахощами, смолою і миррою. Йшли вони, прямуючи до Єгипту. Тож Юда сказав своїм братам: Яка нам користь, коли вб’ємо нашого брата і скриємо його кров? Давайте віддамо його цим ізмаїльцям, а наші руки хай не будуть на ньому, адже він – наш брат, наше тіло! І брати послухали його. І проходили люди – мадіянці-купці, а брати витягли і вивели Йосипа з ями. Вони віддали Йосипа ізмаїльцям за двадцять золотих, і ті відвели Йосипа в Єгипет. А Рувим повернувся до ями і не побачив Йосипа в ямі. Він роздер на собі одяг, повернувся до своїх братів і сказав: Хлопця нема, а я – куди тепер піду?

Вони ж взяли Йосипового плаща, зарізали козла і вимазали плаща кров’ю. І відіслали барвистого плаща, віднесли своєму батькові та й сказали: Це ми знайшли, впізнавай, чи це плащ твого сина, чи ні? І той впізнав його, і сказав: Це плащ мого сина; лютий звір його загриз, звір викрав Йосипа. Тож Яків роздер на собі одяг, одягнув мішковину на свої стегна і оплакував свого сина багато днів. Зібралися ж усі його сини й дочки, – вони прийшли втішити його, але він не бажав утішатися, кажучи: З плачем піду я до мого сина, до аду. Так плакав за ним його батько. А мадіянці в Єгипті віддали Йосипа Петефрієві, євнухові фараона, – начальникові охорони.

 

Книга Буття,

Глава 37.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії