Читання 11 жовтня

Читання дня

Євангеліє

Тоді Пілат взяв Іісуса і звелів бити Його.

І воїни, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову і одягли Його в багряницю,

і говорили: радуйся, Царю Іудейський! і били Його по щоках.

Пілат знову вийшов і сказав їм: ось, я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої вини.

Тоді вийшов Іісус в терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пілат: ось, Людина!

Коли ж побачили Його первосвященники і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пілат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому вини.

Іудеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен померти, тому що зробив Себе Сином Божим.

Пілат, почувши це слово, ще більше злякався.

І знов увійшов у преторію і сказав Іісусові: звідки Ти? Але Іісус відповіді не дав йому.

Пілат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? чи не знаєш, що я маю владу розіп’яти Тебе, і владу маю відпустити Тебе?

Іісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було дано тобі звище; тим-то більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.

З того часу Пілат намагався відпустити Його. Іудеї ж кричали: якщо відпустиш Його, ти не друг кесареві; всякий, хто робить себе царем, противник кесареві.

Пілат, почувши це слово, вивів Іісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Ліфостротон*, а по-єврейськи Гаввафа.

Тоді була п’ятниця перед Пасхою, і година шоста. І сказав Пілат іудеям: ось, Цар ваш!

Вони ж закричали: візьми, візьми розіпни Його! Пілат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященники відповіли: нема в нас царя, крім кесаря.

І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Іісуса і повели.

І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, єврейською Голгофа;

там розп’яли Його і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Іісуса.

Пілат же написав і надпис, і поставив на хресті. Написано було: Іісус Назорей, Цар Іудейський.

Цей напис читали багато з іудеїв, тому що місце, де був розп’ятий Іісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською.

Первосвященники ж іудейські сказали Пілатові: не пиши: Цар Іудейський, але що Він говорив: Я Цар Іудейський.

Пілат відповів: що я написав, те написав.

Воїни ж, коли розп’яли Іісуса, взяли одежу Його і розділили на чотири частини, кожному воїнові по частині, і хітон; хітон же був не зшитий, а весь зітканий зверху,

і сказали один одному: не будемо роздирати його, а кинемо жереб про нього, чий буде,– щоб збулося сказане в Писанні: розділили ризи Мої між собою і про одежу Мою кидали жереб (Пс. 21,19). Так воїни і зробили.

Біля хреста Іісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.

Іісус, побачивши Матір і учня, що тут стояв, котрого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! ось, син Твій.

Потім каже учневі: ось, Мати твоя! І з цього часу учень цей взяв Її до себе.

Після того Іісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб збулося Писання, говорить: жажду!

Стояла тут посудина, повна оцту. Воїни, намочивши оцтом губку і настромивши її на тростину, піднесли до уст Його.

Коли ж Іісус спробував оцту, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.

А як тоді була п’ятниця, то іудеї, щоб не залишити тіл на хресті в суботу (бо та субота була день великий), просили Пілата, щоб перебити їм гомілки і зняти їх.

І прийшли воїни і в першого перебили гомілки, і в другого, розп’ятого з Ним.

А коли, підійшовши до Іісуса, побачили, що Він уже помер, не перебили Йому гомілок.

Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекла кров і вода.

І той, що бачив, засвідчив, і свідчення його правдиве; він знає, що говорить істину, щоб ви повірили.

Бо це сталося, щоб збулося Писання: кістка Його хай не зламається (Вих. 12,46).

Також і в другому місці Писання говорить: будуть дивитися на Того, Котрого пронзили (Зах. 12,10).

Після цього Йосиф з Аримафеї (учень Іісуса, але таємний, з остраху перед іудеями) просив Пілата, щоб зняти тіло Іісуса; і Пілат дозволив. Він пішов і зняв тіло Іісуса.

Прийшов також і Никодим (який приходив раніше до Іісуса вночі) і приніс суміш смирни і алоя, літрів близько сотні.

І вони взяли тіло Іісуса і обгорнули Його пеленами з пахощами, як за звичаєм ховають іудеї.

На тому місці, де Його розп’яли, був сад, і в саду новий гроб, в якому ще ніхто не був покладений.

Там поклали Іісуса заради п’ятниці іудейської, тому що гроб був близько.

 

Євангеліє від Іоанна,

Глава 19

Апостол

Нагадуй їм, щоб слухалися і корилися начальству і властям, були готові на всяке добре діло,

нікого не лихословили, були не сварливі, а тихі, і виявляли всяку лагідність до всіх людей.

Бо і ми були колись нерозумні, непокірні, заблудші, раби похотей і різних розкошів, жили в злобі та в заздрощах, були огидні, ненавиділи один одного.

Коли ж явилась благодать і людинолюбство Спасителя нашого, Бога,

Він спас нас не за діла праведності, які б ми сотворили, а з Своєї милості, через купіль відродження і оновлення Святим Духом,

Якого щедро вилив на нас через Іісуса Христа Спасителя нашого,

щоб, виправдавшись Його благодаттю, ми за упованням стали спадкоємцями вічного життя.

Слово це вірне; і я хочу, щоб ти підтверджував це, щоб ті, які увірували в Бога, старались бути ревними до добрих діл: це добре і корисне людям.

Нерозумних же змагань і родоводів, і суперечок, і чвар про закон уникай, бо вони некорисні і марні.

Єретика, після першого і другого напоумлення, цурайся,

знаючи, що такий розбестився і грішить, будучи самозасудженим.

Коли пришлю до тебе Артема чи Тихика, поспіши прийти до мене в Нікополь, бо я вирішив там провести зиму.

Законника Зину та Аполлоса потурбуйся відправити так, щоб у них ні в чому не було недостатку.

Хай і наші вчаться дбати про добрі діла, в задоволенні необхідних потреб, щоб не були безплідні.

Вітають тебе всі, що знаходяться зі мною. Вітай тих, хто любить нас у вірі. Благодать з усіма вами. Амінь.

 

Послання до Тита святого апостола Павла,

Глава 3

Старий Заповіт

Якось почув Яків слова Лаванових синів, які говорили: Яків забрав усе, що належало нашому батькові, й з того, що належало нашому батькові, здобув усю цю славу. І поглянув Яків на Лаванове обличчя: він став не таким до нього, як учора чи три дні тому. Господь же промовив до Якова: Повернися на землю свого батька і до свого роду, – Я буду з тобою.

Тож послав Яків покликати Лію та Рахиль на рівнину, де були отари, та й сказав їм: Бачу я обличчя вашого батька, – він не такий до мене, як учора чи три дні тому. Та Бог мого батька був зі мною. Ви ж самі знаєте, що всіма своїми силами я працював на вашого батька. А ваш батько ошукав мене: змінював мені платню щодо десяти овечок, але Бог не дозволив йому заподіяти мені зло. Коли скаже так: Рябі будуть твоєю платнею, – то народжуються всі вівці рябими; коли ж скаже: Білі будуть твоєю платнею, – то народжуються всі вівці білими. Тож Бог забрав усю худобу від вашого батька й дав її мені. І сталося, що коли вівці парувалися, то я побачив їх уві сні на власні очі: ось козли й барани строкаті та рябі й крапчасто-рябі стрибали на овець і кіз. І сказав мені Божий ангел уві сні: Якове! Я ж озвався: Що? А він сказав: Поглянь своїми очима і подивися на козлів і баранів – строкатих, рябих і крапчасто-рябих, – вони скачуть на овець і кіз. Адже Я побачив те, що тобі чинить Лаван. Я є Бог, Який з’явився тобі на Божому місці, – де ти Мені помазав стовпа й дав Мені обітницю в молитві. Отож, сьогодні встань і вийди з цієї землі та повертайся в землю свого народження, – Я буду з тобою.

У відповідь Рахиль і Лія сказали йому: немає нам більше частки чи спадщини в домі нашого батька. Хіба не за чужинок став вважати він нас? Адже продав нас і поглинув, мов страву, наші гроші. Все багатство і слава, що їх забрав Бог у нашого батька, будуть нам і нашим дітям. Тому роби тепер те, що сказав тобі Бог.

Вставши, Яків посадив своїх жінок та своїх дітей на верблюдів, забрав усе своє майно і весь свій посуд, що придбав у Месопотамії, і все, що належало йому, щоб вирушити в Ханаанську землю до свого батька Ісаака. Якось Лаван пішов стригти своїх овець, а Рахиль викрала божків свого батька. Яків же втаїв від Лавана-сирійця, не сповістив йому, що відходить геть. Він утік зі всім, що належало йому, перейшов ріку і поспішив до гори Ґалаад.

А на третій день Лаванові-сирійцеві сповістили, що Яків утік. Узявши всіх своїх братів із собою, він гнався слідом за ним сім днів; і наздогнав його на горі Ґалаад. Та вночі Бог прийшов уві сні до Лавана-сирійця і сказав йому: Остерігайся, щоби часом не сказав ти Якову чогось злого! І наздогнав Лаван Якова. Яків поставив своє шатро на горі, а Лаван розставив своїх братів під горою Ґалаад. Чому ти так вчинив? – промовив Лаван до Якова. Чому ти таємно втік та ще й обікрав мене, забрав моїх дочок, мов полонених мечем? Якби ти мені дав знати, – я відпустив би тебе з радістю, з музикою, тимпанами й гуслами. Невже я не удостоївся поцілувати своїх дітей і дочок? Тепер же нерозумно ти вчинив! У цей час у моїх руках влада накоїти тобі лиха, але Бог твого батька вчора сказав мені таке: Остерігайся, щоби часом не сказав ти Якову чогось злого! Тому тепер іди, бо палко ти забажавz піти до дому свого батька. Але чому ти викрав моїх божків?

У відповідь Яків сказав Лаванові: Я сказав: Щоби часом не забрав ти від мене своїх дочок і все, що в мене є. Впізнавай, що є твого в мене, – і забирай. Та він не знайшов у нього нічого. І Яків сказав: У кого тільки знайдеш своїх божків, той не житиме перед нашими братами. Та Яків не знав, що його дружина Рахиль їх викрала. Ввійшовши у Ліїне житло, Лаван шукав – і не знайшов. Вийшовши з Ліїного житла, шукав і в житлі Якова, і в житлі і обох рабинь – і не знайшов. Тож увійшов і до житла Рахилі. А Рахиль узяла божків і запхала їх під верблюже сідло та й сіла на них. І сказала своєму батькові: Не обурюйся, володарю, що не можу встати перед тобою, – бо в мене звичайне жіноче. Тож Лаван обшукав все житло – і не знайшов божків.

Лють охопила Якова, і він накинувся на Лавана. І відказуючи Лаванові, Яків запитав: Яка моя провина і який мій гріх, що ти за мною гнався і обшукав усі мої речі? Що ж ти знайшов з усіх речей свого дому? Поклади тут, перед своїми братами й моїми братами, – і хай розсудять нас обох! Я вже двадцять років з тобою. Твої вівці й твої кози не залишалися без ягнят, і баранів із твоєї отари я не їв; розшарпаного звіром я тобі не приносив, а сам відшкодовував вкрадене вдень і вкрадене вночі. Бувало зі мною, що вдень мене палила спека, а вночі – мороз; і сон утікав з моїх очей. Уже двадцять років я провів у твоєму домі! Я працював на тебе: чотирнадцять років – за двох твоїх дочок, і шість років – за твоїх овець, а ти міняв мою платню щодо десятьох ягниць. Якби не був зі мною Бог мого батька Авраама і страх Ісаака, – сьогодні відіслав би ти мене з нічим. Та Бог побачив моє приниження і важку працю моїх рук, – і докорив тобі вчора.

А Лаван у відповідь сказав Якову: Дочки – мої дочки, і сини – мої сини, і худоба – моя худоба, і все, що ти бачиш, – належить мені та моїм дочкам. Що сьогодні заподію їм чи їхнім дітям, яких вони народили? Тому давай тепер складемо заповіт – я і ти; і буде він свідком між мною і тобою. І він сказав йому: Ось немає біля нас нікого, – Бог свідок між мною і тобою. Взявши камінь, Яків поставив його як стовп. А своїм братам Яків сказав: Назбирайте каміння. Вони зібрали каміння, і зробили насип; і поїли, і попили там на насипі. І сказав йому Лаван: Ця могила сьогодні свідчить між мною і тобою. І назвав її Лаван Могилою свідчення. Яків же її назвав: Могила-свідок. Тож сказав Лаван Якову: Ось ця могила і стовп, котрий я встановив між мною і тобою, – свідчить ця могила і свідчить цей стовп. Через це дано їй назву: Могила свідчить і Бачення, оскільки сказав: Нехай Бог буде на сторожі між мною і тобою, бо ми розійшлися один з одним. Якщо скривдиш моїх дочок, якщо візьмеш інших дружин, крім моїх дочок, – гляди ж, немає між нами нікого. І якщо я не перейду до тебе, то і ти не перейдеш до мене поза цю могилу і за цей стовп, щоби заподіяти зло, – Бог Авраама і Бог Нахора буде нам суддею. І поклявся Яків страхом свого батька Ісаака. Яків на горі приніс жертву і покликав своїх братів; і їли, і пили, і заночували на горі.

 

Книга Буття ,

Глава 31.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії