Читання 9 жовтня

Читання дня

Євангеліє

Після цих слів Іісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! прийшов час, прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе,

так як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, дасть Він життя вічне.

Це ж є життя вічне, щоб знали Тебе, єдиного істинного Бога і посланого Тобою Іісуса Христа.

Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати.

І нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого славою, яку Я мав у Тебе раніше буття світу.

Я відкрив ім’я Твоє людям, котрих Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє.

Нині зрозуміли вони, що все, що Ти дав Мені, від Тебе є,

бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли істинно, що Я зійшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене.

Я за них молю: не за весь світ молю, а за тих, котрих Ти дав Мені, тому що вони Твої.

І все Моє – Твоє, і Твоє – Моє; і Я прославився в них.

Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду. Отче Святий! збережи їх в ім’я Твоє, котрих Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми.

Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім’я Твоє; тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина погибелі, щоб збулося Писання (Пс 108,17).

Нині ж до Тебе йду, і це говорю у світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну.         

Я передав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу.

Не молю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла.

Вони не від світу, як і Я не від світу.

Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина.

Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.

І за них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною.

Не за них же тільки молю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім,

щоб усі були єдине, як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони хай будуть в Нас єдине,– щоб увірував світ, що Ти послав Мене.

І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине.

Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдине, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене.

Отче! котрих Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше створення світу.

Отче праведний! і світ Тебе не пізнав; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене.

І Я відкрив їм ім’я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них.

 

Євангеліє від Іоанна,

Глава 17

Апостол

Павел, раб Божий, Апостол же Іісуса Христа, за вірою вибраних Божих і пізнанням істини, що належить до благочестя,

у надії вічного життя, яке обіцяв вірний у слові Бог раніше вікових часів,

а в свій час явив Своє слово в проповіді, довіреній мені за велінням Спасителя нашого, Бога,–

Титу, істинному синові за спільною вірою: благодать, милість і мир від Бога Отця і Господа Іісуса Христа, Спасителя нашого.

Для того я залишив тебе на Криті, щоб ти довершив недокінчене і поставив у всіх містах пресвітерів, як я тобі наказував:

коли хто непорочний, чоловік однієї жінки, дітей має вірних, яких не докоряють в розпусті чи непокірності.

Бо єпископ повинен бути непорочний, як Божий домобудівник, не зухвалий, не гнівливий, не п’яниця, не забіяка, не користолюбець,

а гостинний, який любить добро, доброчесний, справедливий, благочестивий, стриманий,

який додержується правдивого слова, згідно з вченням, щоб він мав силу й наставляти в здоровому вченні і викривати противників.

Бо є багато і непокірних, марнословів і обманщиків, особливо з обрізаних,

яким треба затуляти уста: вони розбещують цілі доми, навчаючи, чого не слід, заради ганебної користі.

З них же самих один віршотворець сказав: критяни завжди лжеці, злі звірі, черева ліниві.

Свідчення це справедливе. З цієї причини викривай їх суворо, щоб вони були здорові у вірі,

незважаючи на іудейські байки і накази людей, які відвертаються від істини.

Для чистих усе чисте; а для осквернених і невірних нема нічого чистого, бо осквернені і розум їхній і совість.

Вони говорять, що знають Бога, а ділами відрікаються, будучи огидними і непокірними і не здатними ні до якого доброго діла

 

Послання до Тита святого апостола Павла,

Глава 1

Старий Заповіт

Підвівшись на ноги, Яків пішов до краю на схід, до Лавана, сина Ватуїла-сирійця, брата Ревеки, матері Якова й Ісава. Він поглянув, – і ось у долині криниця, а там – три отари овець, які відпочивали біля неї, бо з тієї криниці напували стада. А на отворі криниці був великий камінь. Збиралися там усі стада. І відкочували камінь від отвору криниці, напували овець і клали камінь на отвір криниці – на своє місце.

Яків запитав їх: Брати, звідки ви? Вони ж промовили: Ми з Харана. Чи знаєте Лавана – Нахорового сина? – запитав їх. Вони ж відповіли: Знаємо. А він запитав їх: Чи здоровий? Вони ж сказали: Здоровий. Ось і Рахиль, його дочка, йде з вівцями. А Яків сказав: Ще дня багато і не пора збирати худобу; дайте пити вівцям та йдіть пасти. Вони ж відповіли: Не можемо, доки не зберуться всі пастухи та не відкотять камінь від отвору криниці – тоді напоїмо овець. Ще коли він розмовляв з ними, Рахиль, Лаванова дочка, проходила з вівцями свого батька; вона пасла овець свого батька. Сталося ж: як побачив Яків Рахиль, дочку Лавана, брата своєї матері, та овець Лавана, брата своєї матері, – тоді підійшов Яків, відкотив камінь від отвору криниці й напоїв овець Лавана, брата своєї матері. Яків поцілував Рахиль і, голосно вигукнувши, заплакав. І розповів Рахилі, що він племінник її батька – син Ревеки, а та, побігши, передала ці слова своєму батькові. Сталося ж: як почув Лаван ім’я Якова, сина своєї сестри, вибіг йому назустріч, обнявши його, поцілував і ввів його до своєї хати. І той докладно розповів Лаванові про всі ці події. А Лаван сказав йому: Ти є з моїх кісток і з мого тіла. І Яків перебував у нього місяць.

Сказав Лаван Якову: Хіба працюватимеш мені задарма, тому що ти мій родич? Скажи мені, скільки тобі платити. У Лавана було дві дочки: ім’я старшої – Лія, ім’я молодшої – Рахиль. Лія мала хворі очі, а Рахиль була гарна на вигляд і прекрасна обличчям. І Яків покохав Рахиль, тож сказав: Працюватиму в тебе сім років за Рахиль, твою молодшу дочку. А Лаван йому сказав: Мені краще віддати її за тебе, ніж дати її за іншого чоловіка. Живи в мене. І працював Яків за Рахиль сім років, та вони видалися йому, наче декілька днів, оскільки він її кохав. Тоді Яків сказав Лаванові: Дай мою дружину, щоб я до неї увійшов, адже закінчилися мої дні. Тож зібрав Лаван усіх чоловіків місцевості та й зробив весілля.

А коли настав вечір, Лаван, узявши свою дочку Лію, ввів її до Якова, і Яків зійшовся з нею. Своїй дочці Лії Лаван дав рабиню Зелфу, щоби була їй за служницю. Вранці ж виявилося, що то була Лія. Тож Яків сказав Лаванові: Чому ти таке мені вчинив? Хіба не за Рахиль я працював на тебе? Чому ти мене обманув? А Лаван відповів: У нашій місцевості так не заведено, щоб віддавати молодшу раніше від старшої. Коли ж закінчиться тиждень із нею, то віддам тобі ще й ту – за працю, яку виконуватимеш у мене ще наступних сім років.

Яків так і зробив. А закінчився тиждень цієї, і Лаван дав йому свою дочку Рахиль за дружину. Своїй дочці Рахилі Лаван дав Валу, свою рабиню, щоби була їй за служницю. І ввійшов до Рахилі, й покохав Рахиль більше, ніж Лію. І працював у нього ще наступних сім років.

Та Господь побачив, що зненавиджена Лія, і відкрив її лоно. А Рахиль залишалася неплідною. Лія завагітніла і народила Якову сина; вона дала йому ім’я – Рувим, кажучи: Бо побачив Господь моє приниження; тепер мене любитиме мій чоловік! І знову завагітніла Лія, й народила Якову другого сина, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені й цього; вона дала йому ім’я – Симеонr. І знову завагітніла, і народила сина, і сказала: Тепер буде мій чоловік зі мною, бо я народила йому трьох синів, тому й дано йому ім’я – Левій. І знову завагітніла, народила сина і сказала: Цього разу ось ще прославлятиму Господа; тому й дала йому ім’я – Юда. І перестала народжувати.

 

Книга Буття ,

Глава 29.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії