Читання 6 жовтня

Читання дня

Євангеліє

Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати слово Боже, а Він стояв біля озера Геннісаретського, і побачив Він два човни, що стояли на озері; а рибалки, вийшовши з них, промивали сіті.

Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відпливти трохи від берега і, сівши, повчав народ з човна.

Коли ж перестав учити, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову.

Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику! ми трудилися всю ніч і нічого не піймали, але по слову Твоєму закину сіть.

Зробивши це, вони піймали дуже багато риби, аж проривалася сіть у них.

І дали знак товаришам з іншого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути.

Побачивши це, Симон Петро припав до колін Іісуса і сказав: Господи! вийди від мене, бо я чоловік грішний.

Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, який зловили;

також і Якова та Іоанна, синів Зеведеєвих, які були товаришами Симона. І сказав Іісус Симонові: не бійся; віднині будеш ловцем людей.

І витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.

 

Євангеліє від Луки,
Глава 5, вірші 1-11

Апостол

Ми ж, як співробітники, благаємо вас, щоб благодать Божу ви прийняли не марно.

Бо сказано: у сприятливий час Я почув тебе і в день спасіння допоміг тобі. Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння.

Ми нікому ні в чому не чинимо перешкоди, щоб не було обмовлене служіння,

але у всьому показуємо себе як служителі Божі, у великому терпінні, в бідах і нестатках, у тісних обставинах,

під ударами, в темницях, у вигнаннях, в трудах, у бдіннях, в постах,

у чистоті, в розсудливості, у великодушності, в благості, в Дусі Святому, в нелицемірній любові,

в слові істини, у силі Божій зі зброєю правди в правій і в лівій руці,

в честі і безчесті, при доганах і похвалах: нас називають обманщиками, але ми вірні;

ми невідомі, але нас впізнають; нас вважають померлими, але ось ми живі; нас карають, але ми не вмираємо;

нас засмучують, а ми завжди радіємо; ми бідні, але багатьох збагачуємо; ми нічого не маємо, але всім володіємо.

 

Друге послання до корінфян святого апостола Павла,

Глава 6, вірші 1-10

Старий Заповіт

А на землі постав голод, не той голод, що був раніше, за часів Авраама. Тож пішов Ісаак до Авімелеха, царя филистимців, до Ґерар. З’явився ж йому Господь і сказав: Не йди до Єгипту, а оселися в землі, про яку тобі скажу. Живи на тій землі, і Я буду з тобою, і поблагословлю тебе, оскільки тобі й твоїм нащадкам дам усю цю землю, – Я виконаю Свою клятву, яку дав Авраамові, твоєму батькові: розмножу твоїх нащадків, як зорі на небі, й дам твоїм нащадкам усю цю землю, і в твоїх нащадках будуть благословенні всі народи землі, бо твій батько Авраам послухав Мого голосу і зберіг Мої веління, Мої заповіді, Мої постанови і Мої закони. Тож Ісаак поселився у Ґерарах.

А місцеві чоловіки запитали про його дружину Ревеку. Він же сказав: Вона – моя сестра, – бо побоявся сказати: Вона моя жінка, аби часом не вбили його місцеві чоловіки через Ревеку, оскільки була гарна вродою. Перебував він там довгий час. Авімелех же, цар Ґерар, зазирнувши через вікно, побачив, що Ісаак забавляється зі своєю дружиною Ревекою. Тож покликав Авімелех Ісаака і сказав йому: Але ж вона твоя дружина! Навіщо ти сказав: Вона – моя сестра? А Ісаак відповів йому: Тому що я сказавсобі: аби мені не загинути через неї. Авімелех же сказав йому: Що ж це ти нам учинив? Мало що не спав хтось з мого роду з твоєю дружиною – і довів би ти нас до переступу. Тож Авімелех наказав усьому своєму народові, кажучи: Кожний, хто доторкнеться до цього чоловіка чи до його дружини, буде підданий карі смерті.

В тому краю Ісаак засіяв поле, і одержав того ж року стократний врожай ячменю, оскільки поблагословив його Господь. І він став славним чоловіком, і мав успіх. Він ставав усе багатшим, доки не став дуже великим. Були в нього отара овець, стадо волів і багато робітників. Та позаздрили йому филистимці – і всі криниці, котрі викопали раби його батька за життя його батька, – засипали їх филистимці й заповнили їх землею. Тож Авімелех сказав Ісаакові: Йди від нас, бо ти став значно сильнішим за нас. Тож Ісаак відійшов звідти і поселився у ґерарській долині, де і замешкав. І знову повідкопував Ісаак криниці для води, які викопали раби Авраама, його батька, і які позасипали филистимці після смерті його батька Авраама; і він дав їм ті назви, якими їх назвав його батько. Коли раби Ісаака копали в ґерарській долині, то знайшли там криницю живої води. А ґерарські пастухи розпочали бійку з пастухами Ісаака, кажучи, що вода є їхня, тож він назвав криницю «Кривда», тому що скривдили його. Відійшовши звідтіля, викопав іншу криницю; та виникла суперечка і через неї. Тож дав їй назву «Ворожнеча». Вийшовши звідти, викопав ще одну криницю – і вже не воювали за неї; і дав їй назву «Широчінь», кажучи: Бо сьогодні поширив нас Господь і розмножив нас на землі.

Звідти він підійшов до Криниці клятви. І з’явився йому Господь тієї ночі, й сказав: Я – Бог твого батька Авраама; не бійся, бо Я з тобою, і поблагословив тебе, і розмножу твоїх нащадків задля твого батька Авраама. І збудував там жертовник, і прикликав Ім’я Господнє, і встановив там свій намет. А раби Ісаака викопали там криницю. Якось прийшов до нього з Ґерар Авімелех, Охозат, його приятель, і Фіхол, полководець його війська. А Ісаак сказав їм: Чого прийшли ви до мене? Адже Ви зненавиділи мене і випроводили мене геть від себе. Ті сказали: Ми справді помітилиo, що Господь був із тобою, тож ми сказали: Нехай буде клятва між нами й тобою і укладемо з тобою завіт, щоб ти не вчинив нам зла, оскільки ми не зненавиділи тебе, а ставилися до тебе добре і відіслали тебе з миром. А тепер ти благословенний Господом. І той гостинно прийняв їх; вони поїли і попили. А вставши вранці, дали клятву один одному, і Ісаак випроводив їх, і вони відійшли від нього безпечні. Сталося того дня – прийшли раби Ісаака, сповістили йому про викопану криницю і сказали: Не знайшли ми води. І назвав її «Клятвою». Тому те місто має назву Криниця клятви аж до сьогодні. А Ісав мав сорок років і взяв за дружину Юдіну – дочку Веїра, хета, і Васемату – дочку Елона, евейця. І заздрили вони Ісаакові й Ревеці.

 

Книга Буття,

Глава 26.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії