Читання 4 жовтня

Читання дня

Євангеліє

Перед святом Пасхи Іісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх.

І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Іуді Симоновому Іскаріотові видати Його,

Іісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить,

встав з вечері, зняв з Себе верхню одежу і, взявши рушник, підперезався.

Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний.

Підходить до Симона Петра, і той говорить Йому: Господи! чи Тобі умивати мої ноги?

Іісус сказав йому у відповідь: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім.

Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх довіку. Іісус відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною.

Симон Петро каже Йому: Господи! не тільки ноги мої, але й руки і голову.

Іісус говорить йому: вмитому треба тільки ноги вмити, бо весь чистий; і ви чисті, але не всі.

Бо знав Він зрадника Свого, тому і сказав: не всі ви чисті.

Коли ж умив їм ноги і надів одежу Свою, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам?

Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і правильно кажете, бо Я Той і є.

Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному.

Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам.

Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший від того, хто послав його.

Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте.

Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого вибрав. Але хай здійсниться Писання: той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п’яту свою (Пс. 40,10).

Тепер скажу вам, перш ніж те збудеться, щоб, як станеться, ви повірили, що це Я.

Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а хто Мене приймає, приймає Того, Хто послав Мене.

Сказавши це, Іісус стривожився духом, і засвідчив, і сказав: істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть Мене.

Тоді учні озирались один на одного, не розуміючи, про кого Він говорить.

Один же з учнів Його, якого любив Іісус, возлежав біля грудей Іісусових.

Йому Симон Петро зробив знак, щоб запитав, хто це, про котрого Він говорить.

Він, припавши до грудей Іісуса, сказав Йому: Господи! хто це?

Іісус відповів: той, кому Я, вмочивши, подам кусок хліба. І, вмочивши кусок, подав Іуді Симоновому Іскаріотові.

І після цього куска увійшов у нього сатана. І сказав йому Іісус: що робиш, роби швидше.

Але ніхто з тих, що возлежали, не зрозумів, до чого Він це сказав йому.

А тому, що в Іуди була грошова скринька, то деякі думали, що Іісус говорить йому: купи, що нам треба до свята, або щоб дав щонебудь убогим.

Він, взявши кусок, зразу ж вийшов; а була ніч.

Коли він вийшов, Іісус промовив: нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому.

Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його.

Діти! недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене, і як Я сказав іудеям, що, куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер.

Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви щоб любили один одного.

По тому знатимуть усі, що ви Мої учні, якщо будете мати любов між собою.

Симон Петро сказав Йому: Господи! куди Ти йдеш? Іісус відповів йому: куди Я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною.

Петро сказав Йому: Господи! чому я не можу йти за Тобою тепер? я душу мою покладу за Тебе.

Іісус відповів йому: душу твою покладеш за Мене? істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як тричі зречешся Мене.

 

Євангеліє від Іоанна,

Глава 13

Апостол

Павел, з волі Божої Апостол Іісуса Христа, за обітницею життя в Христі Іісусі,

Тимофію, улюбленому синові: благодать, милість, мир від Бога Отця і Христа Іісуса, Господа нашого.

Дякую Богові, Котрому служу від прародителів з чистою совістю, що безперестанно згадую про тебе в молитвах моїх вдень і вночі,

і бажаю бачити тебе, згадуючи про сльози твої, щоб мені сповнитися радістю,

пам’ятаючи нелицемірну віру твою, яка раніше була в бабці твоїй Лоїді і в матері твоїй Євниці; впевнений, що вона і в тобі.

З цієї причини нагадую тобі зігрівати дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх;

бо дав нам Бог духа не страху, а сили, і любові, і здорового розуму.

Отже, не соромся свідчення Господа нашого Іісуса Христа, ні мене, в’язня Його; але страждай з благовістям Христовим силою Бога,

Котрий спас нас і покликав покликом святим, не за ділами нашими, а з волі Своєї і благодаті, яка дана нам у Христі Іісусі раніше вікових часів,

а нині відкрилася явленням Спасителя нашого Іісуса Христа, Котрий зруйнував смерть і явив життя і нетління через благовістя,

для якого я поставлений проповідником і Апостолом, і вчителем язичників.

З цієї причини я і страждаю так; але не соромлюсь. Бо я знаю, в Кого увірував, і впевнений, що Він має силу зберегти запоруку мою на той день.

Держись взірця здорового вчення, яке ти чув від мене, з вірою і любов’ю в Христі Іісусі.

Бережи добрий заповіт Духом Святим, що живе в нас.

Ти знаєш, що всі асійські залишили мене; між ними Фігел та Єрмоген.

Хай дасть Господь милість дому Онисифора за те, що він багаторазово покоїв мене і не соромився кайданів моїх,

а, бувши в Римі, з великим старанням шукав мене і знайшов.

Хай дасть йому Господь знайти милість у Господа в той день; а скільки він служив мені в Єфесі, ти краще знаєш.

 

Друге послання до Тимофія святого апостола Павла,

Глава 1

Старий Заповіт

Авраам постарів, став дуже старим, а Господь поблагословив Авраама в усьому. Якось Авраам сказав своєму слузі, старшому над його домом, який був відповідальний за все його майно: Поклади свою руку під моє стегно і поклянися мені Господом Богом неба і Богом землі, що не візьмеш моєму синові Ісаакові дружини з-поміж дочок ханаанців, серед яких я живу, а підеш до моєї землі, звідки я походжу, до мого роду, й звідти візьмеш дружину моєму синові Ісаакові. Слуга ж сказав йому: А якщо жінка не захоче піти слідом за мною до цієї землі, то чи повернути твого сина в землю, звідки ти вийшов? Та Авраам сказав йому: Остерігайся, не повертай мого сина туди! Господь, Бог неба і Бог землі, Який узяв мене з дому мого батька та із землі, де я народився, – Він сказав мені й поклявся мені, кажучи: Цю землю Я дам тобі та твоїм нащадкам. Він пошле Свого ангела перед тобою, і ти візьмеш звідти дружину для мого сина Ісаака. А коли жінка не захоче піти з тобою до цієї землі, то будеш вільний від цієї клятви. Тільки мого сина не повертай туди! І поклав раб свою руку під стегно Авраама, свого пана, і поклявся йому в тій справі.

З-поміж верблюдів свого пана слуга взяв із собою десять верблюдів, а також дещо з усього добра свого пана, встав і пішов у Месопотамію, до міста Нахора. А надвечір, коли виходять жінки набирати воду, він поставив верблюдів поза містом, біля криниці з водою, і сказав: Господи, Боже мого пана Авраама, пошли мені успіх сьогодні й вияви милість моєму пану Авраамові. Ось я зупинився біля джерела води, а дочки мешканців міста виходять брати воду; і як станеться, що дівчина, якій я лише скажу: Нахили до мене своє відро, щоб я напився, – скаже мені: Пий! Я дам напитися твоїм верблюдам, аж доки не нап’ються! – оцю приготував Ти Своєму рабові Ісаакові; і з цього дізнаюся, що Ти виявив милість моєму пану Авраамові.

І сталося, перш ніж він закінчив про себе говорити, аж ось вийшла Ревека, яка народилася у Ватуїла, сина Мелхи, дружини Нахора, Авраамового брата, і вона мала відро на плечі. Дівчина була дуже вродлива на вигляд, – була дівиця, яка ще не знала чоловіка. Прийшовши до джерела, вона наповнила відро та й пішла. А слуга вибіг їй назустріч і сказав: Дай напитися мені трохи води з твого відра. Вона ж відповіла: Пий, пане! І поспішно зняла відро на свою руку й дала йому напитися, – аж перестав пити. А тоді вона сказала: І твоїм верблюдам начерпаю води, доки всі не нап’ються. Вона швидко пішла й випорожнила відро до корита і знову побігла набрати до криниці, й вона дала пити всім верблюдам.

А чоловік придивлявся до неї, щоби дізнатися, чи на добру дорогу спрямував його Господь, чи ні, і мовчав. Сталося, коли всі верблюди перестали пити, чоловік узяв золоті сережки, вартістю в драхму, і два браслети на її руки, – вагою десять одиниць золота вони, і запитав її, сказавши: Чия ти дочка? Скажи мені, чи є в твого батька місце для нас, аби переночувати? Вона відповіла йому: Я дочка Ватуїла, сина Мелхи, котрого вона народила Нахорові. А соломи і паші в нас багато, – сказала йому, – і місце є, аби переночувати. Тож чоловік, задоволений, поклонився Господеві та й сказав: Благословенний Господь, Бог мого пана Авраама, Який не порушив справедливості й правди щодо мого пана. Господь мене успішно привів до дому брата мого пана.

І побігши, дівчина розповіла в хаті своєї матері про цю справу. Ревека мала брата на ім’я Лаван. І вибіг Лаван до чоловіка надвір, до джерела. І сталося, коли він побачив у своєї сестри сережки, а на руках – браслети, коли почув слова своєї сестри Ревеки, яка говорила: Так сказав мені чоловік, – то прийшов до чоловіка, який стояв біля верблюдів неподалік джерела,  і сказав йому: Нуж-бо, заходь! Благословенний Господь! Чому ти став надворі? Я ж приготував домівку і місце для верблюдів. Тож чоловік увійшов до хати і розв’ючив верблюдів. Він дав соломи та паші верблюдам, і води для його ніг і ніг чоловіків, які з ним. Перед ними поставили хліб, щоб вони їли. А той сказав: Не їстиму, доки не розповім про свої справи. Вони ж мовили: Говори.

І він сказав: Я слуга Авраама. Господь щедро поблагословив мого пана, і він став великим. Дав йому овець і телят, срібла й золота, рабів і рабинь, верблюдів і ослів. А Сарра, дружина мого пана, вже в його старості, народила моєму панові одного сина; тож той дав йому все, що належало йому. А з мене мій пан узяв клятву, кажучи: Не візьмеш дружини для мого сина з-поміж дочок ханаанців, серед яких я живу, – на їхній землі. Але натомість підеш до дому мого батька і до мого роду й звідти візьмеш дружину для мого сина. Та я сказав своєму панові: А якщо жінка не піде зі мною? А той мені відповів: Господь, Якому я вгодив, пошле Свого ангела з тобою, успішно проведе тебе дорогою, і ти візьмеш дружину для мого сина з мого роду, з дому мого батька, – і будеш вільний від своєї клятви. І коли підеш до мого роду й тобі не дадуть, – будеш вільний від своєї клятви.

Тож прийшовши сьогодні до джерела, я сказав: Господи, Боже мого пана Авраама, – пошли успіх на моєму шляху, яким я сьогодні прямую! Ось я став біля джерела води, а дочки людей міста вийдуть набрати води; і якщо станеться, що дівчина, якій я лише скажу: Дай мені напитися трохи води з твого відра, – скаже мені: І сам напийся, і твоїм верблюдам наллю, – це жінка, яку приготував Господь Своєму слузі Ісаакові. З цього я переконаюся, що Ти вчинив милість моєму пану Авраамові. І сталося, перш ніж закінчив я подумки говорити, аж ось, вийшла Ревека, маючи відро на плечі, спустилася до джерела і набрала води. Я ж сказав їй: Дай мені напитися. Вона швидко зняла з себе відро і сказала: Пий ти, й твоїм верблюдам дам пити. І я напився, і моїх верблюдів вона напоїла. Тож запитав я її, мовлячи: Чия ти дочка? Вона ж відповіла: Я дочка Ватуїла, Нахорового сина, якого народила йому Мелха. І дав я їй сережки й браслети на її руки. Із вдячністю я поклонився Господеві й поблагословив Господа, Бога мого пана Авраама, Який успішно провів мене правильною дорогою, щоб узяти дочку брата мого пана для його сина. Тому, якщо ви чините милість і правду моєму панові, – скажіть мені, і якщо ні, – також скажіть мені, щоб я повернув праворуч або ліворуч.

У відповідь Лаван та Ватуїл сказали: Від Господа вийшло це рішення, тож не можемо тобі відповісти злом на добро. Ось Ревека перед тобою. Бери, йди і нехай буде дружиною синові твого пана, – так, як сказав Господь. І сталося, коли почув слуга Авраама ці слова, то поклонився Господеві до землі. А раб, вийнявши срібний та золотий посуд і одяг, дав Ревеці; і дав подарунки її братові й матері. І їли й пили – він та чоловіки, які були з ним, і заночували. А вставши вранці, він сказав: Відпустіть мене, щоб я пішов до мого пана. Та її брати й мати сказали: Нехай дівчина побуде з нами днів із десять, а після цього піде. Він же відповів їм: Не затримуйте мене, бо Господь успішно провів мене дорогою. Відпустіть мене, щоб я пішов до мого пана. Вони ж сказали: Покличемо дівчину і її саму запитаємо. Тож покликали Ревеку й запитали її: Чи підеш ти з цим чоловіком? Вона ж відповіла: Піду. І відіслали свою сестру Ревеку, її майно, слугу Авраама і тих, які були з ним. Поблагословили свою сестру Ревеку і сказали їй: Ти наша сестра, – стань незліченними тисячами; і хай твої нащадки успадкують міста ворогів. Вставши, Ревека та її рабині сіли на верблюдів і вирушили з чоловіком, і слуга, взявши Ревеку, пустився в дорогу.

А Ісаак подорожував пустелею біля Криниці видіння. Він жив на землі, що на півдні. Надвечір вийшов Ісаак у долину пройтися; підвівши очі, він побачив верблюдів, які йшли. І Ревека, звернувши погляд, побачила Ісаака, зіскочила з верблюда і запитала слугу: Хто цей чоловік, який йде рівниною нам назустріч? Раб сказав: Це мій пан. Вона ж, узявши намітку, закрила обличчя. А слуга докладно розповів Ісаакові все те, що зробив. Увійшов Ісаак до оселі своєї матері, взяв він Ревеку, і стала йому дружиною, і він покохав її. І потішений був Ісаак після смерті Сарри, його матері.

 

Книга Буття ,

Глава 24.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії