Читання 2 жовтня

Читання дня

Євангеліє

Був один недужий – Лазар з Віфанії, села Марії та її сестри Марфи.

Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм.

Сестри послали сказати Йому: Господи! ось, кого Ти любиш, хворий.

Іісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий.

Іісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря.

Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.

Після цього сказав учням: підемо знов до Іудеї.

Учні сказали Йому: Равві! чи давно іудеї шукали побити Тебе камінням, і Ти знов йдеш туди?

Іісус відповідав: чи не дванадцять годин у дні? хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього;

а хто ходить уночі, спотикається, бо нема світла з ним.

Сказавши це, говорить їм потім: Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його.

Учні Його сказали: Господи! якщо заснув, то одужає.

Іісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.

Тоді Іісус сказав їм прямо: Лазар помер;

і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього.

Тоді Фома, який зветься інакше Близнюк, сказав учням: ходімо й ми помремо з ним.

Прийшовши, Іісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі.

Віфанія ж була поблизу Ієрусалима, стадій за п’ятнадцять.

І багато з іудеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім.

Марфа, почувши, що йде Іісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома.

Тоді Марфа сказала Іісусові: Господи! якби Ти був тут, не помер би брат мій.

Але й тепер знаю, що коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.

Іісус говорить їй: воскресне брат твій.

Марфа сказала Йому: знаю, що воскресне у воскресіння, в останній день.

Іісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; віруючий в Мене, коли і помре, оживе.

І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?

Вона говорить Йому: так, Господи! я вірую, що Ти Христос, Син Божий, грядущий у світ.

Сказавши так, пішла і покликала тихо Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут і кличе тебе.

Вона, як тільки почула, поспіхом встала і пішла до Нього.

Іісус ще не входив у село, а був на тому місці, де зустріла Його Марфа.

Іудеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспіхом встала й вийшла, пішли за нею, думаючи, що вона пішла до гробу – плакати там.

Марія ж, прийшовши туди, де був Іісус, і побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! якби Ти був тут, не помер би брат мій.

Іісус, коли побачив, що вона плаче, і плачуть іудеї, які прийшли з нею, Сам засумував духом і зворушився.

І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи! піди і подивись.

Іісус просльозився.

Тоді іудеї говорили: дивись, як Він любив його.

А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити, щоб і цей не помер?

Іісус же, знову сумуючи в Собі, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній.

Іісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! вже смердить; бо чотири дні, як він у гробі.

Іісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?

І ось взяли камінь від печери, де лежав померлий. Іісус звів очі до неба і сказав: Отче! хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене.

Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене.

Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! вийди геть.

І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв’язане було хустиною. Іісус говорить їм: розв’яжіть його, хай іде.

Тоді багато з іудеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Іісус, увірували в Нього.

А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Іісус.

Тоді первосвященники й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить.

Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють місцем нашим і народом.

Один же з них, на ім’я Каіафа, котрий був на той рік первосвященником, сказав їм: ви нічого не знаєте,

і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув.

Це ж сказав він не від себе, а, бувши на той рік первосвященником, пророкував, що Іісус помре за народ,

і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино.

З того дня змовились убити Його.

І тому Іісус уже не ходив між іудеями явно, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфраїм, і там залишався з учнями Своїми.

Наближалася Пасха іудейська, і багато людей з усієї країни прийшли до Ієрусалима перед Пасхою, щоб очиститися.

Тоді шукали Іісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: як ви думаєте? чи не прийде Він на свято?

А первосвященники і фарисеї дали наказ, що коли хто довідається, де Він буде, хай повідомить, щоб їм схопити Його.

Євангеліє від Іоанна,

Глава 11

Апостол

Старця не докоряй, але умовляй, як батька; молодших, як братів;

старих жінок, як матерів; молодих, як сестер, з усякою чистотою.

Вдовиць шануй, справжніх вдовиць.

Коли ж яка вдовиця має дітей або внуків, то вони спочатку хай вчаться шанувати свою сім’ю і віддавати належне батькам, бо це угодне Богові.

Справжня вдовиця і одинока надіється на Бога і перебуває день і ніч у благаннях та молитвах;

а сластолюбна живою померла.

І цьому повчай їх, щоб були безпорочні.

Коли ж хто про своїх і особливо про домашніх не піклується, той відрікся від віри і гірший за невірного.

Вдовицю треба вибирати не менше, як шестидесятирічну, яка була жінкою одного чоловіка,

відома добрими ділами, якщо вона виховала дітей, приймала подорожніх, умивала ноги святим, допомагала знедоленим і була старанна до всякого доброго діла.

Молодих же вдовиць не приймай, бо вони, впадаючи в розкіш, у противність Христу, хочуть виходити заміж.

Вони підлягають осудженню, бо відреклися попередньої віри;

до того ж вони, будучи бездіяльні, привчаються ходити по домах і бувають не тільки бездіяльні, але й балакучі, цікаві і говорять, чого не слід.

Отож я хочу, щоб молоді вдови заміж виходили, народжували дітей, правили домом і не давали противникові ніякого приводу до лихомовства;

бо деякі вже пішли слідом за сатаною.

Коли який вірний чи вірна має вдовиць, то повинні їх утримувати і не обтяжувати Церкви, щоб вона могла утримувати справжніх вдовиць.

Пресвітерам, які начальствують достойно, належить виявляти сугубу честь, особливо тим, що трудяться в слові і навчанні.

Бо Писання говорить: не закривай рота волові, що молотить; і: працюючий вартий нагороди своєї.

Звинувачення на пресвітера приймай не інакше, як при двох чи трьох свідках.

А тих, хто грішить, викривай перед усіма, щоб і інші страх мали.

Перед Богом і Господом Іісусом Христом та вибраними Ангелами заклинаю тебе зберегти це без упередження, нічого не роблячи за пристрастю.

Рук ні на кого не клади поспішно, і не ставай учасником чужих гріхів. Бережи себе чистим.

Надалі пий не одну воду, а вживай трохи вина, ради шлунка твого і частих твоїх недугів.

Гріхи деяких людей явні і прямо ведуть до осуду, а деяких відкриваються згодом.

Так само і добрі діла явні; а якщо і не такі, утаїтися не можуть.

 

Перше послання до Тимофія святого апостола Павла,

Глава 5

Старий Заповіт

І сталося, що після цих подій Бог випробовував Авраама, і сказав йому: Аврааме, Аврааме! Він же відповів: Ось я! А Бог сказав: Візьми свого улюбленого сина Ісаака, якого ти полюбив, і йди до гірської землі, й принеси його там у всепалення – на одній з гір, яку тобі вкажу.

Вставши вранці, Авраам осідлав свого осла і взяв із собою двох слуг та свого сина Ісаака. Наколовши дров на всепалення, він підійнявся і пішов; він підійшов до місця, на яке йому вказав Бог, на третій день. Авраам поглянув очима і побачив те місце здалека. І сказав Авраам своїм слугам: Залишайтеся тут з ослом, я ж із хлопцем піду туди. Поклонившись, ми повернемося до вас. Тож Авраам узяв дрова для всепалення і поклав на свого сина Ісаака. Взяв він у руки вогонь та ножа, і вони пішли обидва разом.

І промовив Ісаак до Авраама, свого батька, сказавши: Батьку! Той відповів: Що, сину? А він питає: Ось вогонь і дрова, а де овечка на всепалення? Авраам же відповів: Бог нагледить собі овечку на всепалення, сину. Ідучи разом, вони обидва прийшли на місце, на яке вказав йому Бог. Там Авраам збудував жертовник, розклав дрова і, зв’язавши свого сина Ісаака, поклав його на жертовник, на дрова. Авраам простягнув свою руку, щоб узяти ножа, аби принести в жертву свого сина, та Господній ангел закликав до нього з неба і сказав йому: Аврааме, Аврааме! Той же відповів: Ось я. І сказав: Не накладай рук своїх на хлопця і не вчини йому нічого, бо тепер Я знаю, що ти боїшся Бога і не пожалів для Мене свого улюбленого сина.

І підвівши свої очі, Авраам побачив: ось, один баран заплутався рогами в садку Савек. Тож Авраам пішов, узяв барана і приніс його як всепалення замість свого сина Ісаака. І Авраам дав тому місцю назву «Господь побачив», щоб говорили і до сьогодні: На горі Господь став видимим.

І Господній ангел вдруге закликав до Авраама з неба, кажучи: Собою поклявся Я, – говорить Господь, – тому що ти виконав це слово і не пожалів для Мене свого улюбленого сина, то Я вельми поблагословлюl тебе і дуже розмножуm твоїх нащадків, – як небесні зорі, як пісок на березі моря. І твої нащадки успадкують міста ворогів; і будуть благословенні у твоїх нащадках усі народи землі за те, що ти послухався Мого голосу.

Авраам повернувся до своїх слуг, і вони, вставши, пішли разом до Криниці клятви. І Авраам оселився біля Криниці клятви.

Сталося ж після цих подій, що було сповіщено Авраамові словами: Ось, також і Мелха народила синів твоєму братові Нахорові: Окса, первенця, Вавкса, його брата і Камуїла, батька сирійців, Хасада, Азава, Фалдаса, Єдлафа і Ватуїла, а Ватуїл породив Ревеку. Це – восьмеро синів, яких народила Мелха Нахорові, братові Авраама. А його наложниця, ім’я якій Реїма, – народила й вона, – Гаама, Тавеха, Тохоса і Моху.

 

Книга Буття ,

Глава 22.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії