Читання 1 жовтня

Читання дня

Євангеліє

Істинно, істинно кажу вам: хто входить в кошару овечу не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник.

А хто входить у двері, той пастир овець.

Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, і він кличе своїх овець по імені і виводить їх.

І коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос.

За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу.

Цю притчу сказав їм Іісус; але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм.

Отже, знову сказав їм Іісус: істинно, істинно кажу вам, що Я двері вівцям.

Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники; але вівці не послухали їх.

Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде.

Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й погубити. Я прийшов для того, щоб мали життя, і мали з достатком.

Я є пастир добрий: пастир добрий життя своє покладає за овець.

А наймит, не пастир, якому вівці не свої, побачивши, що йде вовк, залишає вівці і втікає, а вовк хапає і розганяє їх.

А наймит втікає, бо він наймит, і не турбується про овець.

Я є пастир добрий; і знаю Моїх, і Мої знають Мене.

Як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця; і душу Мою покладаю за вівці.

Є у Мене й інші вівці, які не з цього двору, і тих Мені треба привести: і вони почують голос Мій, і буде одне стадо і один Пастир.

Тому любить Мене Отець, що Я життя Моє віддаю, щоб знов прийняти його.

Ніхто не відбирає його від Мене, але Я Сам віддаю його. Маю владу віддати його і владу маю знов прийняти його. Цю заповідь Я одержав від Отця Мого.

Від цих слів знов виникла суперечка між іудеями.

Багато з них говорили: Він біса має і безумствує; чому ж слухаєте Його?

Інші говорили: це слова не біснуватого; хіба може біс відкривати очі сліпим?

Було тоді в Ієрусалимі свято оновлення, і була зима.

Іісус ходив у храмі, в притворі Соломоновому.

Тут іудеї обступили Його і говорили Йому: чи довго триматимеш нас у невіданні? якщо Ти Христос, скажи нам прямо.

Іісус відповів їм: Я сказав вам, і не вірите; діла, які Я творю в ім’я Отця Мого, свідчать про Мене.

Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам.

Вівці Мої голосу Мого слухають, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною.

І Я даю їм життя вічне, і не загинуть повік; і ніхто не викраде їх з руки Моєї.

Отець Мій, Котрий дав Мені їх, більший за всіх, і ніхто не може викрасти їх з руки Отця Мого.

Я і Отець – єдине.

Тут знов іудеї схопили каміння, щоб побити Його.

Іісус відповів їм: багато добрих діл показав Я вам від Отця Мого; за яке з них хочете побити Мене камінням?

Іудеї сказали Йому у відповідь: не за добрі діла хочемо побити Тебе камінням, а за богохульство і за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом.

Іісус відповів їм: чи не написано в законі вашому: Я сказав: ви боги? (Пс. 81,6).

Якщо Він назвав богами тих, до кого було слово Боже, і не може порушитись Писання,–

чи Тому, Котрого Отець освятив і послав у світ, ви говорите: богохульствуєш, бо Я сказав: Я Син Божий?

Якщо Я не творю діл Отця Мого, не вірте Мені;

а якщо творю, то, коли не вірите Мені, вірте ділам Моїм, щоб пізнати і повірити, що Отець в Мені і Я в Ньому.

Тоді знов шукали Його схопити; але Він ухилився від рук їхніх,

і пішов знов на той бік Іордану, на те місце, де раніше хрестив Іоанн, і залишився там.

І багато прийшло до Нього і говорили, що Іоанн не сотворив жодного чуда, але все, що Іоанн сказав про Нього, було правдиве.

І багато там увірували в Нього.

 

Євангеліє від Іоанна,

Глава 9

Апостол

Дух же ясно говорить, що в останні часи відступлять деякі від віри, слухаючи духів спокусників і вчення бісівські,

через лицемірство лжесловесників, спалених у совісті своїй,

які забороняють одружуватися і вживати в їжу те, що Бог сотворив, аби вірні і ті, що пізнали істину, вкушали з подякою.

Бо всяке творіння Боже добре, і ніщо не погане, якщо приймається з подякою,

бо освячується словом Божим і молитвою.

Навчаючи цьому братів, будеш добрий служитель Іісуса Христа, годований словами віри і добрим вченням, за яким ти пішов.

Від негідних і бабських байок відвертайся, а вправляй себе в побожності,

бо тілесна вправа мало корисна, а побожність корисна на все, маючи обітницю життя теперішнього і майбутнього.

Слово це вірне і всякого прийняття гідне.

Бо ми для того і трудимся і ганьбу терпимо, що надіємося на Бога живого, Котрий є Спаситель всіх людей, а найбільше вірних.

Проповідуй це і навчай.

Хай ніхто не нехтує твоєю молодістю; але будь взірцем для вірних у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі, в чистоті.

Доки не прийду, займайся читанням, наставлянням, повчанням.

Не занедбуй дарування, що перебуває в тобі і дане тобі за пророцтвом з покладанням рук священства.

Про це турбуйся, в цьому перебувай, щоб успіх твій для всіх був очевидний.

Вникай в себе та у вчення; займайся цим постійно, бо, так роблячи, і себе спасеш і тих, що слухають тебе.

 

Перше послання до Тимофія святого апостола Павла,

Глава 4

Старий Заповіт

І Господь відвідав Сарру, так як сказав; і зробив Господь Саррі так, як говорив; Сарра завагітніла й народила в старості Авраамові сина, в ту пору, на яку вказав йому Господь. І дав Авраам ім’я своєму синові, який в нього народився, котрого народила йому Сарра, – Ісаак. А восьмого дня Авраам обрізав Ісаака, – як і заповів йому Бог. Авраамові ж було сто років, коли в нього народився його син Ісаак. І сказала Сарра: Сміх вчинив мені Господь; хто лише почує – радітиме зі мною. Хто сповістить Авраамові, – промовила вона, – що Сарра грудьми годуватиме дитину? Адже я у своїй старості народила сина!

І підросла дитина, і була відлучена від грудей. В день, коли був відлучений його син Ісаак, Авраам влаштував велику гостину. Сарра побачила сина Аґари-єгиптянки, який народився у Авраама, – як він грався з Ісааком, її сином, – і сказала Авраамові: Прожени цю рабиню та її сина, бо син цієї рабині не отримає спадку разом з моїм сином Ісааком. Дуже жорстоким видалося Авраамові рішення щодо його сина, та Бог сказав Авраамові: Нехай рішення відносно дитини і рабині не здається тобі жорстоким. Все, що скаже тобі Сарра, – послухай її голосу, бо в Ісаакові назветься твоє потомство. А від сина цієї рабині утворю великий народ, бо він – твоє насіння.

Тож Авраам встав уранці, взяв хліба й бурдюк води і дав Агарі, – поклав їй на плечі, – а також дитину, і відіслав її. Відійшовши, вона блукала пустелею біля Криниці клятви. Та вода в бурдюкові закінчилася, тож вона покинула дитину під одною з сосен і, відійшовши, сіла напроти нього десь на відстані пострілу з лука й сказала: Щоб не бачити мені смерті мого хлопця. Вона сиділа напроти нього, а хлопець закричав і заплакав.

Бог почув голос хлопця з місця, де той був, і Божий ангел закликав з неба до Агари, і сказав їй: Що таке, Агаро? Не бійся, бо почув Бог голос твого хлопця з місця, де він є. Встань, візьми хлопця і тримай його своєю рукою. Адже Я зроблю його великим народом. І Бог відкрив їй очі, й побачила криницю живої води. Вона пішла, наповнила бурдюк водою і дала пити дитині. Бог був із хлопчиком. Він виріс, поселився в пустелі та став лучником. Він оселився в пустелі Фаран, і мати взяла йому жінку з Єгипетської землі.

Сталося ж того часу, Авімелех, Охозат, його приятель, і Фікол, полководець його війська, сказали Авраамові, промовляючи: Бог з тобою в усьому, що тільки робиш. Тому тепер поклянися мені Богом, що не заподієш зла ні мені, ні моїм нащадкам, ні моєму імені, але за праведністю, яку виявив я тобі, – вияви й мені та тій землі, на якій ти оселився. І Авраам відповів: Я клянусь! Тоді Авраам поскаржився Авімелехові за водяні криниці, які відібрали слуги Авімелеха. Та Авімелех йому сказав: Я не знаю, хто зробив цю справу, – ти мені не сповістив, і я не чув, – хіба що сьогодні. І Авраам узяв овець і телят, дав Авімелехові, й вони обидва уклали завіт.

І поставив Авраам окремо сім овечок зі своєї отари. І запитав Авімелех Авраама: Що це за сім овечок, котрих ти поставив окремо? Авраам же відповів: Цих сім овечок приймеш від мене, аби були мені на свідчення, що я викопав цю криницю. Тому він дав тому місцю назву – Криниця клятви, бо там вони обидва поклялися. Тож вони уклали завіт біля Криниці клятви. Після цього Авімелех, Охозат, його друг, і Фікол, полководець його війська, підійнялися та повернулися до Филистимського краю. А біля Криниці клятви Авраам засіяв ниву і прикликав там ім’я Господа – Вічний Бог.

Прожив Авраам у Филистимській землі багато днів.

 

Книга Буття ,

Глава 21.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії