Читання 30 вересня

Читання дня

Євангеліє

І, проходячи, побачив чоловіка, сліпого від народження.

Учні Його запитали в Нього: Равві! хто согрішив, він чи батьки його, що сліпим народився?

Іісус відповів: ні він не согрішив, ні батьки його, а це для того, щоб явились на ньому діла Божі.

Мені належить робити діла Того, Хто послав Мене, доки день є; приходить ніч, коли ніхто робити не може.

Доки Я в світі, Я світло світові.

Сказавши це, Він плюнув на землю, зробив слиною суміш і помазав сумішшю очі сліпому,

і сказав йому: іди, умийся в купальні Сілоам, що означає: посланий. Він пішов і вмився, і прийшов зрячим.

Сусіди і ті, хто бачив його раніше сліпим, говорили: чи не той це, що сидів і просив милостині?

Одні говорили, що це той; інші ж: схожий на нього. Він же казав: це я.

Тоді питали в нього: як відкрились у тебе очі?

Він сказав у відповідь: Чоловік, Якого звуть Іісус, зробив суміш, помазав очі мої і сказав мені: піди в купальню Сілоам і вмийся. Я пішов, умився і прозрів.

Тоді сказали йому: де ж Він? Він відповідав: не знаю.

Повели цього колишнього сліпця до фарисеїв.

А була субота, коли Іісус зробив суміш і відкрив йому очі.

Спитали його також фарисеї, як він прозрів. Він же сказав їм: суміш поклав Він на мої очі і я вмився, і бачу.

Тоді деякі з фарисеїв говорили: не від Бога Цей Чоловік, бо не шанує суботи. Інші говорили: як може грішний чоловік такі чудеса творити? І сталася між ними суперечка.

Знов говорять сліпому: що ти скажеш про Того, Хто відкрив тобі очі? Він сказав: це пророк.

Тоді іудеї не повірили, що він був сліпий і прозрів, доки не покликали батьків того, хто прозрів,

і спитали їх: чи це син ваш, про якого ви кажете, що народився сліпим? як же він тепер бачить?

Батьки його сказали їм у відповідь: ми знаємо, що це син наш і що він сліпим народився,

а як тепер бачить, не знаємо, і хто відкрив йому очі, ми не знаємо. Він сам уже дорослий; самого спитайте, хай сам про себе скаже.

Так відповіли батьки його, тому що боялись іудеїв; бо іудеї вже змовились, щоб того, хто визнає Його за Христа, відлучати від синагоги.

Тому-то батьки його і сказали: він уже дорослий, самого спитайте.

Отже, вдруге покликали чоловіка, який був сліпим, і сказали йому: воздай славу Богові; ми знаємо, що Чоловік Той грішник.

Він сказав їм у відповідь: чи Він грішник, не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу.

Знову спитали його: що Він зробив з тобою? як відкрив твої очі?

Відповів їм: я вже сказав вам, і ви не слухали; що ще хочете почути? чи хочете і ви стати Його учнями?

Вони ж докорили йому і сказали: ти Його учень, ми ж Мойсеєві учні.

Ми знаємо, що з Мойсеєм говорив Бог; Цього ж не знаємо, звідки Він.

Чоловік, який прозрів, сказав їм у відповідь: це й дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі.

Але ми знаємо, що грішників Бог не слухає; але якщо хто шанує Бога і волю Його творить, того слухає.

З віку не чувано, щоб хтось відкрив очі сліпому від народження.

Якби Він не був від Бога, не міг би нічого творити.

Сказали йому у відповідь: у гріхах ти весь народився, і чи ти нас учиш? І вигнали його геть.

Іісус, почувши, що вигнали його геть, знайшов його і сказав йому: чи віруєш ти в Сина Божого?

Він відповів і сказав: а хто Він, Господи, щоб мені вірувати в Нього?

Іісус сказав йому: і бачив ти Його, і Він говорить з тобою.

Він же промовив: вірую, Господи! І поклонився Йому.

І сказав Іісус: на суд Я прийшов у світ цей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими.

Почувши це, деякі з фарисеїв, що були з Ним, сказали Йому: невже і ми сліпі?

Іісус сказав їм: якби ви були сліпі, то не мали б на собі гріха, але як ви говорите, що бачите, то гріх залишається на вас.

 

Євангеліє від Іоанна,

Глава 9

Апостол

Вірне слово: коли хто єпископства бажає, доброго діла бажає.

Але єпископ повинен бути непорочний, однієї жінки чоловік, тверезий, невинний, благочинний, чесний, гостинний, здібний навчати,

не п’яниця, не забіяка, не сварливий, не користолюбний, а тихий, миролюбний, не сріблолюбний,

такий, що добре править домом своїм, дітей тримає у слухняності з усякою чесністю;

бо хто не вміє управляти власним домом, чи буде той піклуватися про Церкву Божу?

Не повинен бути з новонавернених, щоб не загордився і не підпав суду з дияволом.

Належить йому також мати добре свідчення від зовнішніх, щоб не впасти у нарікання і тенета диявольські.

Диякони також повинні бути чесні, не двомовні, не охочі до вина, не користолюбні,

такі, що зберігають таїнство віри в чистій совісті.

І таких треба спершу випробовувати, потім, якщо бездоганні, допускати до служіння.

Так само і жінки їхні повинні бути чесні, не обмовниці, тверезі, вірні в усьому.

Диякон повинен бути чоловіком однієї жінки, такий, що добре править дітьми і домом своїм.

Бо ті, що добре служать, готують собі вищий ступінь і велике дерзання у вірі в Христа Іісуса.

Це пишу тобі, надіючись незабаром прийти до тебе,

щоб, коли забарюсь, ти знав, як слід поводитись у домі Божому, який є Церква Бога живого, стовп і утвердження істини.

І беззаперечно – велика благочестя тайна: Бог явився у плоті, виправдав Себе в Дусі, показав Себе Ангелам, проповіданий у народах, прийнятий вірою в світі, вознісся у славі.

 

Перше послання до Тимофія святого апостола Павла,

Глава 3

Старий Заповіт

Авраам вирушив звідти в землю на південь і поселився між Кадесом і Суром, – він замешкав у Ґерарах. І сказав Авраам про свою дружину Сарру: Вона моя сестра, оскільки побоявся сказати «вона моя дружина», щоби часом через неї його не вбили чоловіки міста. І послав Авімелех, цар Ґерар, і взяв Сарру.

І прийшов Бог до Авімелеха вночі уві сні й сказав: Ось ти вмираєш через жінку, яку ти взяв, бо вона живе з чоловіком. Авімелех не був із нею, тож він сказав: Господи, чи знищиш праведний народ, який через незнання грішить? Хіба ж не він мені сказав: Вона є моєю сестрою? І вона мені сказала: Він є моїм братом. З чистим серцем і з праведністю рук я зробив це.

А Бог сказав йому уві сні: Тож Я, знаючи, що з чистим серцем зробив ти це, пощадив тебе, щоб не згрішив ти проти Мене. Тому й не допустив Я, щоб ти був з нею. Тепер же поверни жінку чоловікові, бо він пророк; тож помолиться він за тебе, – і житимеш. Якщо ж не повернеш, – знай, що помреш ти і всі твої.

Авімелех встав уранці, закликав усіх своїх слуг і переказав усі ці слова в їхні вуха; тож усі люди дуже налякалися. Тож Авімелех покликав Авраама і сказав йому: Навіщо це ти нам зробив? Хіба згрішили ми чимось перед тобою, що ти навів на мене і на моє царство тяжкий гріх? Те, чого ніхто не робить, – ти зробив мені. Промовив Авімелех Авраамові: Що ти задумав, коли робив це? Авраам же промовив: Бо сказав я: Ось, на цьому місці немає пошани до Бога, тож мене вб’ють через мою дружину. Але вона й справді моя сестра – по батькові, але не по матері, і стала моєю дружиною. І сталося, коли вивів мене Бог з дому мого батька, то я сказав їй: Скрізь, куди лише підемо, кажи про мене, що це твій брат, – зроби мені таку ласку.

Тож Авімелех узяв тисячу дідрахм, овець і телят, рабів і рабинь, і дав Авраамові, й повернув йому Сарру, його дружину. І сказав Авімелех Авраамові: Ось, перед тобою моя земля; де лише буде тобі до вподоби, – там і перебувай. А Саррі сказав: Ось, дав я тисячу дідрахм твоєму братові, – це буде тобі на вшанування твоєї особи і всім, які з тобою; і завжди говори правду. Помолився Авраам до Бога, і зцілив Бог Авімелеха, його дружину та його рабинь – і вони почали народжувати. Тому що Господь справді замкнувk зовні кожну утробу в Авімелеховому домі через Сарру, Авраамову дружину.

 

Книга Буття ,

Глава 20.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії