Читання 29 вересня

Читання дня

Євангеліє

І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:

Учителю! яка найбільша заповідь в законі?

Іісус сказав йому: возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм (Втор. 6,5):

це перша й найбільша заповідь;

друга ж подібна до неї: возлюби ближнього твого, як самого себе (Лев. 19,18);

на цих двох заповідях утверджується весь закон і пророки.

Коли зібралися фарисеї, Іісус запитав їх:

що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.

Говорить їм: як же Давид, з натхнення, називає Його Господом, коли говорить:

сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх? (Пс. 109,1).

Отже, коли Давид називає Його Господом, то як же Він син йому?

І ніхто не міг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.

 

Євангеліє від Матфея,

Глава 22, вірші 35-46

Апостол

Бог, Котрий звелів, щоб з темряви засяяло світло, осяяв наші серця, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Іісуса Христа.

Але скарб цей ми носимо в глиняних сосудах, щоб велич сили приписувалась Богові, а не нам.

Нас звідусіль тиснуть, але ми не стиснені; ми в безвихідних обставинах, але не втрачаємо надії;

нас гонять, але ми не покинуті; пригноблені, але не гинемо.

Завжди носимо в тілі мертвість Господа Іісуса, щоб і життя Іісусове відкрилося в тілі нашому.

Бо ми живі безустанно віддаємося на смерть заради Іісуса, щоб і життя Іісусове відкрилося у смертній плоті нашій,

то ж смерть діє в нас, а життя у вас.

Але, маючи той же дух віри, як написано: я вірував і тому говорив, і ми віруємо, тому й говоримо,

знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Іісуса, воскресить через Іісуса і нас і поставить перед Собою з вами.

Бо все для вас, щоб щедрість благодаті в багатьох викликала ще більшу вдячність на славу Божу.

 

Друге послання до корінфян святого апостола Павла,

Глава 4, вірші 6-05.

Старий Заповіт

А ввечері до Содома прибули два ангели. Лот сидів при содомській брамі. Побачивши їх, Лот пішов їм назустріч, вклонився обличчям до землі та сказав: Ось, панове, зайдіть до дому вашого раба і переночуйте, помийте ваші ноги, а вставши зранку, підете своєю дорогою. Та вони сказали: Ні, ми зупинимося на площі. Він же наполягав – тож завернули до нього і ввійшли до його дому. Він зробив їм гостину – напік їм опрісноків, і вони поїли перш ніж лягти спати.

А чоловіки міста, содомці – від малого до старого, увесь народ разом – оточили дім. Вони викликали Лота та й гукали до нього: Де ті чоловіки, які ввійшли до тебе вночі? Виведи їх до нас, щоб ми були з ними. Тож Лот вийшов до них до входу, замкнув за собою двері, а їм сказав: Ні, брати, не чиніть зла. Та є у мене дві дочки, з яких жодна не пізнала чоловіка – їх виведу до вас і робіть з ними все, що вам до вподоби. Лише цим мужам не робіть нічого поганого, – адже тому й увійшли під покрівлю мого будинку. Ті ж сказали: Відійди геть! Сам ти прийшов сюди жити, а не чинити суд. Тож тепер тобі більше зла заподіємо, ніж їм. Вони сильно налягали на чоловіка – Лота; і підступили, щоб вибити двері. Та мужі, висунувши руки, втягли Лота до себе, в дім, а двері будинку замкнули. На чоловіків же, які були перед дверима дому, наслали сліпоту – від малого до великого, – і ті вибились із сил, шукаючи дверей. А Лотові мужі сказали: Чи є хто тут із твоїх, – зяті, сини чи дочки, або, може, хтось інший з твоїх є у місті? Виведи [їх] з цього місця! Адже ми знищимо це місце, оскільки піднялося їхнє волання перед Господа; тож послав нас Господь знищити його. Лот вийшов і промовив до своїх зятів, які взяли його дочок, говорячи: Встаньте і вийдіть з цього місця, бо Господь знищить місто. Та його зятям здалося, що він жартує.

А коли настав світанок, ангели підганяли Лота, кажучи: Вставай, бери свою дружину, обох дочок, яких маєш, і виходь, аби і ти не загинув разом із беззаконнями міста. Вони перелякалися. Тож ангели схопили його за руку, і його дружину за руку, і обох його дочок за руки, – бо його помилувано [Господом]. І сталося, коли вивели їх звідти, то сказали: Рятуйj свою душу! Не оглядайся назад і не зупиняйся ніде в околиці. Рятуйся на горі, щоби раптом ти не був захоплений.

А Лот сказав їм: Прошу, Господи, оскільки Твій раб знайшов в Тебе милість, і Ти поширив Свою справедливість, яку чиниш для мене, щоб жила моя душа, аби не захопило мене лихо і я не загинув, адже я не зможу врятуватися на горі! Ось близько це місто, куди я можу втекти; воно мале, там я врятуюся. Хіба ж воно не маленьке? І житиме душа моя. І сказав йому: Ось Я поважаю твою особу і це слово, щоб не знищити місто, про яке ти сказав; отже, мерщій рятуйся там, бо не зможу здійснити справу, доки ти не ввійдеш туди. Тому дав назву тому місту – Сиґор.

Сонце зійшло над землею, і Лот увійшов до Сиґора, а Господь послав дощ на Содом і Гоморру – сірку й вогонь від Господа з неба; і зруйнував ті міста й усю околицю, всіх мешканців міст і все, що виростало із землі. А його дружина озирнулася назад – і стала соляним стовпом.

Вранці Авраам поспішив до місця, де стояв перед Господом, поглянув в напрямку Содома й Гоморри та навколишньої землі і побачив: аж ось – підноситься полум’я з землі, наче дим з печі. І сталося, що коли знищував Бог усі міста околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з місця спустошення, коли Господь знищував міста, в яких жив Лот.

Вийшов Лот із Сиґора і поселився на горі – сам та його обидві дочки з ним. Оскільки побоявся жити в Сиґорі, то оселився в печері – сам та обидві його дочки з ним. Якось сказала старшадочка молодшій: Батько наш старий, і немає нікого на землі, хто ввійшов би до нас – за звичаєм всієї землі. Давай напоїмо нашого батька вином, переспимо з ним і воскресимо нащадків від нашого батька. Тож тієї ночі напоїли свого батька вином, і старша, ввійшовши, переспала зі своїм батьком тієї ночі; і не знав він, коли вона лягла й коли встала. А наступного дня трапилося, що старша сказала молодшій: Ось, я вчора переспала з батьком; напоїмо його вином і цієї ночі, і ти ввійдеш, переспиш з ним, та й воскресимо нащадків від нашого батька. Тож вони і цієї ночі напоїли свого батька вином, і, ввійшовши, молодша переспала зі своїм батьком; і не знав він, коли вона лягла й коли встала.

І обидві Лотові дочки завагітніли від свого батька. Старша народила сина й дала йому ім’я – Моав, говорячи: Від батька мого. Він – батько моавійців аж до сьогодні.  Народила і молодша сина й дала йому ім’я Аммон: син мого роду. Він – батько аммонійців аж до сьогодні.

 

Книга Буття,

Глава 19.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії