Читання 27 вересня

Читання дня

Євангеліє

Коли ж побачили Його первосвященники і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пілат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому вини.

Іудеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен померти, тому що зробив Себе Сином Божим.

Пілат, почувши це слово, ще більше злякався.

І знов увійшов у преторію і сказав Іісусові: звідки Ти? Але Іісус відповіді не дав йому.

Пілат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? чи не знаєш, що я маю владу розіп’яти Тебе, і владу маю відпустити Тебе?

Іісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було дано тобі звище; тим-то більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.

 

Пілат, почувши це слово, вивів Іісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Ліфостротон*, а по-єврейськи Гаввафа.

Тоді була п’ятниця перед Пасхою, і година шоста. І сказав Пілат іудеям: ось, Цар ваш!

Вони ж закричали: візьми, візьми розіпни Його! Пілат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященники відповіли: нема в нас царя, крім кесаря.

І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Іісуса і повели.

І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, єврейською Голгофа;

там розп’яли Його і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Іісуса.

Пілат же написав і надпис, і поставив на хресті. Написано було: Іісус Назорей, Цар Іудейський.

Цей напис читали багато з іудеїв, тому що місце, де був розп’ятий Іісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською.

Біля хреста Іісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.

Іісус, побачивши Матір і учня, що тут стояв, котрого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! ось, син Твій.

Потім каже учневі: ось, Мати твоя! І з цього часу учень цей взяв Її до себе.

Після того Іісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб збулося Писання, говорить: жажду!

Коли ж Іісус спробував оцту, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.

А як тоді була п’ятниця, то іудеї, щоб не залишити тіл на хресті в суботу (бо та субота була день великий), просили Пілата, щоб перебити їм гомілки і зняти їх.

І прийшли воїни і в першого перебили гомілки, і в другого, розп’ятого з Ним.

А коли, підійшовши до Іісуса, побачили, що Він уже помер, не перебили Йому гомілок.

Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекла кров і вода.

І той, що бачив, засвідчив, і свідчення його правдиве; він знає, що говорить істину, щоб ви повірили.

 

Євангеліє від Іоанна,

Глава 19, віші 6-11, 13-20, 25-28, 30-35

Апостол

Бо слово про хрест для тих, хто гине, безумство є, а для нас, хто спасаємось,– сила Божа.

Бо написано: погублю мудрість мудреців, і розум розумних відкину (Іс. 29,14).

Де мудрець? де книжник? де допитливий віку цього? Чи не обернув Бог мудрість світу цього на безумство?

Бо коли світ своєю мудрістю не пізнав Бога в премудрості Божій, то благоугодно було Богові безумством проповіді спасти віруючих.

Бо й іудеї вимагають чудес, і елліни шукають мудрості;

а ми проповідуємо Христа розп’ятого, для іудеїв спокуса, а для еллінів безумство,

для самих же покликаних, іудеїв і еллінів,– Христа, Божу силу і Божу премудрість.

 

Перше послання до корінфян святого апостола Павла,

Глава 1, вірші 18-24

Старий Заповіт

Аврамові виповнилося дев’яносто дев’ять років. І з’явився Аврамові Господь, і промовив до нього: Я – Бог твій. Догоджуй Мені й будь бездоганним; Я укладу Мій завіт між Мною і між тобою, і вельми тебе розмножу. Тож Аврам впав на своє обличчя, а Бог, промовляючи йому, сказав: Я постановив: ось завіт Мій з тобою, – ти будеш батьком багатьох народів, і надалі твоє ім’я не буде Аврам, а буде твоє ім’я Авраам, бо Я зробив тебе батьком багатьох народів. І надзвичайно побільшу тебе, і зроблю тебе народами, і з тебе вийдуть царі.

І укладу Мій завіт між Мною і між тобою, і між твоїм потомством після тебе в їхніх поколіннях як вічний завіт, щоби бути Богом тобі й твоїм нащадкам після тебе. Я дам тобі та твоїм нащадкам після тебе землю, в якій перебуваєш, – всю землю Ханаанську, – на вічне володіння, і Я буду їм Богом. І сказав Бог Авраамові: А ти завіт Мій зберігатимеш – ти і твої нащадки після тебе в їхніх поколіннях. І це завіт, який зберігатимеш між Мною і вами, та між нащадками твоїми після тебе в їхніх поколіннях. Тож буде обрізаний у вас кожний чоловічої статі, Обріжете вашу крайню плоть, – і це буде знаком завіту між Мною і вами. Кожне восьмиденне ваше дитя чоловічої статі у ваших поколіннях буде обрізане: і народжений у твоєму домі, і куплений в будь-якого сина чужинця, який не з твоїх нащадків. Обов’язково буде обрізаний. народжений у твоєму домі й куплений; тож Мій завіт буде на вашому тілі як вічний завіт. А необрізаний чоловічої статі, – кому восьмого дня не зроблять обрізання крайньої плоті, – вигублена буде та душа зі свого роду, бо розірвала Мій завіт.

І сказав Бог Авраамові: Твоя дружина Сара не зватиметься більше Сарою, але її ім’я буде Сарра. Поблагословлю ж її і дам тобі від неї дитину. І поблагословлю її, і постануть народи, – з неї вийдуть царі народів. І впав Авраам ниць, засміявся і сказав про себе, говорячи: Хіба у столітнього народиться син, невже Сарра, будучи дев’яностолітньою, народить? А Богові Авраам сказав: Ізмаїл, нехай живе він перед Тобою. Та Бог Авраамові сказав: Так. Ось твоя дружина Сарра народить тобі сина, і даси йому ім’я Ісаак, і Мій завіт – вічний завіт – Я укладу з ним і його нащадками, які після нього. А ось, вислухав Я тебе про Ізмаїла. Ось, поблагословив Я його, тож побільшу його і дуже розмножу його. Він породить дванадцять народностей – зроблю його великим народом. Та Мій завіт Я укладу з Ісааком, якого народить тобі Сарра наступного року в цей самий час. І закінчив Бог промовляти до нього, і вознісся від Авраама.

Тож Авраам узяв Ізмаїла, свого сина, всіх народжених в його домі, всіх куплених і кожного чоловічої статі з людей Авраамового дому й протягом того ж дня зробив їм обрізання крайньої плоті, – так, як звелів йому Бог. Авраамові було дев’яносто дев’ять років, коли зробив собі обрізання крайньої плоті. Його синові Ізмаїлові було тринадцять років, коли йому зроблено обрізання крайньої плоті. Того самого дня був обрізаний Авраам і його син Ізмаїл. І всіх мужів його дому – народжених в домі й куплених з чужих народів – він обрізав їх.

 

Книга Буття,

Глава 17.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії