Читання 24 вересня

Читання дня

Євангеліє

Після цього було іудейське свято, і прийшов Іісус до Ієрусалима.

В Ієрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Віфезда, яка мала п’ять критих ходів.

У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води,

бо Ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду, і хто перший входив у неї після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав.

Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років.

Іісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим?

Недужий відповів Йому: так, Господи; але чоловіка не маю, щоб, коли збуриться вода, опустив мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить.

Іісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи.

І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Того дня була субота.

Тому іудеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід тобі було брати постіль свою.

Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи.

Його спитали: хто Той Чоловік, Котрий сказав тобі: візьми постіль твою і ходи?

А зцілений не знав, хто Він, бо Іісус зник у народі, що був на тому місці.

Потім Іісус зустрів його в храмі і сказав йому: ось, ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не трапилось чого гіршого.

Чоловік цей пішов і сказав іудеям, що Той, Хто зцілив його, є Іісус.

І почали іудеї переслідувати Іісуса і шукали Його вбити за те, що творив такі діла в суботу.

Іісус же говорив їм: Отець Мій донині робить і Я роблю.

Іудеї ще більше шукали Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога.

На це Іісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо що Він творить, те так само творить і Син.

Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, що ви здивуєтесь.

Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче.

Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові,

щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його.

Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя, і на суд не приходить, а перейшов від смерті в життя.

Істинно, істинно кажу вам: настане час і настав уже, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.

Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі.

І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський.

Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого;

і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло – у воскресіння суду.

Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Котрий послав Мене.           

Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне.

Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене.

Ви посилали до Іоанна, і він засвідчив про істину.

А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися.

Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його.

Я ж маю свідчення більше за Іоаннове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, самі діла ці, котрі Я творю, свідчать про Мене, що Отець послав Мене.

І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили;

і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Котрого Він послав.

Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене.

Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.

Не приймаю слави від людей,

але знаю вас: ви не маєте в собі любові до Бога.

Я прийшов в ім’я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім’я своє, його приймете.

Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте?

Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є  на вас обвинувач – Мойсей, на якого ви уповаєте.

Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене.

Якщо ж його писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?

 

Євангеліє від Іоанна,

Глава 5

Апостол

Благаємо ж вас, браття, про пришестя Господа нашого Іісуса Христа і наше зібрання до Нього,

не спішити вагатися розумом і не тривожитися ні від духу, ні від слова, ні від послання, ніби нами надісланого, неначе вже настає день Христовий.

Хай ніхто не спокусить вас ніяк: бо день той не прийде, поки не прийде раніше відступлення, і не відкриється чоловік гріха, син погибелі,

який буде противитися і звеличуватися над усім, що зветься Богом або святинею, так що в храмі Божому сяде він, як Бог, видаючи себе за Бога.

Хіба не пам’ятаєте, як я, ще перебуваючи у вас, говорив вам це?

І тепер ви знаєте, що не дозволяє відкритися йому в свій час.

Бо тайна беззаконня вже діє, тільки не здійсниться доти, доки не буде забраний із середовища той, що утримує тепер.

І тоді відкриється беззаконник, якого Господь Іісус уб’є духом уст Своїх і знищить явленням пришестя Свого

того, пришестя якого, під дією сатани, буде з усякою силою і знаменнями та чудесами неправдивими,

і з усяким неправедним звабленням тих, які погибають за те, що вони не прийняли любові істини для свого спасіння.

І за це пошле їм Бог дію заблудження, так що вони віритимуть неправді,

і відтак будуть засуджені всі, що не вірували істині, а полюбили неправду.

Ми ж повинні завжди дякувати Богові за вас, улюблені Господом браття, що Бог від початку, через освячення Духа і віру істині, вибрав вас на спасіння,

до якого і покликав вас благовіствуванням нашим, для досягнення слави Господа нашого Іісуса Христа.

Отже, браття, стійте і держіть передання, яким ви навчились чи  словом, чи посланням нашим.

Сам же Господь наш Іісус Христос і Бог і Отець наш, Котрий полюбив нас і дав утішення вічне і добру надію в благодаті,

хай утішить ваші серця і хай утвердить вас у всякому слові й доброму ділі.

 

Друге послання до фессалонікійців святого апостола Павла,

Глава 2

Старий Заповіт

Сталося це за царювання Амарфала – царя Сенаара, Аріоха – царя Елласара, Ходолоґомора – царя Елама і Тарґала – царя народів, які розпочали війну з Варом – царем Содома, і з Варсою – царем Гоморри, і Сенааром – царем Адми, і Сумовором – царем Севоїму, і царем Бали (це Сиґор). Всі вони змовилися в Соляній долині (це Соляне море). Дванадцять років вони служили Ходолоґоморові, а на тринадцятий рік повстали.

Та на чотирнадцятий рік прийшов Ходолоґомор і царі, які з ним, вибили велетнів, котрі в Астарот-Карнаїні, й сильні народи разом з ними, і омейців, які в місті Саві, і хорейців, що в горах Сеїр, – аж до модринового дерева Фарана, що в пустелі. І повернувшись, рушили до Джерела суду (це Кадес) і вигубили всіх володарів Амалика та аморейців, які проживали в Асасан-Тамарі. Та виступив цар Содома і цар Гоморри, а також цар Адми, цар Севоїма й цар Бали (це Сиґор), і вони вишикувалися до бою з ними в Соляній долині: проти Ходолоґомора – царя Елама, Тарґала – царя народів, Амарфала – царя Сенаара і Аріоха – царя Елласара. Чотири царі проти п’ятьох. А Соляна долина – це джерела, родовища смоли. Цар Содома і цар Гоморри втекли – і попадали туди; хто ж залишився, втік в гірську місцевість. А ті захопили всіх содомських і гоморрських коней, всю їхню поживу та забралися геть. Захопили також і Лота, сина Аврамового брата, бо він жив у Содомі, його майно та й відійшли.

Та хтось із тих, які врятувалися, прийшов і сповістив про це Аврамові – чужинцеві, котрий проживав біля дуба аморейця Мамвре, брата Есхола і брата Авнана, які були союзниками Аврама. Почувши, що взяли в полон Лота, його брата, Аврам перерахував усіх своїх, які народилися в його домі, – триста вісімнадцять, – і кинувся в погоню за ними до Дана. Напав на них уночі – він та його слуги, побив їх і гнався за ними аж до Хови, що ліворуч від Дамаска. Тож він повернув кожного содомського коня, повернув Лота, свого брата, його маєток, жінок та інших людей.

Після того, як Аврам повернувся з битви з Ходолоґомором і царями, які з ним, то цар Содома вийшов йому назустріч до долини Сави (це Царська долина). І Мелхиседек, цар Салима, виніс хліб і вино; він був священиком Всевишнього Бога. Тож поблагословив Аврама і сказав: Благословенний Аврам Всевишнім Богом, Який створив небо і землю; і благословенний Всевишній Бог, Який віддав твоїх ворогів тобі в руки. І Аврам дав йому десятину з усього.

А цар содомський сказав Аврамові: Передай мені чоловіків, а коней візьми собі. Та Аврам сказав содомському цареві: Я простягну руку свою до Бога Всевишнього=, Який створив небо і землю: від шнурка до ремінця взуття не візьму з усього твого, щоб не сказав ти: Я збагатив Аврама. Лише те, що спожили юнаки, і частку людей, які ходили зі мною: Есхол, Авнан і Мамвре, – хай вони візьмуть свою частку.

 

Книга Буття ,

Глава 14.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії