Читання 21 вересня

Читання дня

Євангеліє

Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка, на ім’я Марфа, прийняла Його в свій дім;

у неї була сестра, що звалась Марія, котра сіла біля ніг Іісуса і слухала слово Його.

Марфа ж клопоталась про велику гостину і, підійшовши, сказала: Господи! чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну служити? скажи їй, щоб допомогла мені.

Іісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! ти турбуєшся і клопочешся багато чим,

а одного тільки треба; Марія ж вибрала найкращу частку, яка не відбереться від неї.

Коли ж Він це говорив, одна жінка, піднявши голос з народу, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе!

А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його.

Євангеліє від Луки,

Глава 10, вірші 38-42

Глава 11, вірші 27-28

Апостол

У вас повинні бути ті самі почування, які і у Христі Іісусі:

Він, будучи образом Божим, не вважав за посягання бути рівним Богові;

але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік;

смирив Себе, був слухняним аж до смерті, і смерті хресної.

Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім’я вище над усяке ім’я,

щоб перед іменем Іісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і преісподніх,

і всякий язик сповідував, що Господь Іісус Христос у славу Бога Отця.

Послання святого апостола Павла до филипійців,

Глава 2, вірші 5-11

Старий Заповіт

Вся земля мала одну мову й одні слова для всіх. І сталося, коли мандрували люди зі сходу, то знайшли рівнину в Сеннаарській землі й там оселилися. І сказали вони одне одному: Давайте, наробимо цегли і випалимо її у вогні. І була їм цегла замість каменю, а смола була їм замість розчину. Давайте, – сказали вони, – збудуємо собі місто й вежу, вершина якої сягатиме неба, і зробимо собі ім’я, перш ніж розсіємося по поверхні всієї землі.

І зійшов Господь побачити місто й вежу, яку будували людські сини. І сказав Господь: Ось рід один і мова одна в усіх; та ось почали робити, і тепер усе, що тільки забажають зробити, буде їм під силу. Тож давайте, зійшовши, помішаємо там їхню мову, щоб ніхто не міг розуміти мови ближнього. І розсіяв їх звідти Господь по поверхні всієї землі, й вони перестали будувати місто і вежу. Тому-то й названо його Замішання%, бо там змішав Господь мову всієї землі, і звідти розсіяв їх Господь Бог по поверхні всієї землі.

Ось родовід Сима: Симові було сто років, коли породив Арфаксада, – через два роки після потопу. І прожив Сим після того, як породив він Арфаксада, п’ятсот років; і породив синів та дочок; і помер.

Арфаксад прожив сто тридцять п’ять років, – і породив Каїнана. І прожив Арфаксад після того, як породив він Каїнана, чотириста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер. Каїнан прожив сто тридцять років – і породив Салу. І прожив Каїнан після того, як породив він Салу, триста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер. Сала прожив сто тридцять років – і породив Евера. І прожив Сала після того, як породив він Евера, триста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер.

Евер прожив сто тридцять чотири роки – і породив Фалека. І прожив Евер після того, як породив він Фалека, триста сімдесят років, і породив синів та дочок; і він помер.

Фалек прожив сто тридцять років – і породив Раґава. І прожив Фалек після того, як породив він Раґава, двісті дев’ять років, і породив синів та дочок; і він помер.

Раґав прожив сто тридцять два роки – і породив Серуха. І прожив Раґав після того, як породив він Серуха, двісті сім років, і породив синів та дочок; і він помер.

Серух прожив сто тридцять років – і породив Нахора. І прожив Серух після того, як породив він Нахора, двісті років, і породив синів та дочок; і він помер.

Нахор прожив сімдесят дев’ять років – і породив Тару. І прожив Нахор після того, як породив він Тару, сто двадцять дев’ять років, і породив синів та дочок; і він помер.

Тара прожив сімдесят років – і породив Аврама, Нахора й Арана.

Ось родовід Тари: Тара породив Аврама, Нахора й Арана; Аран породив Лота. Аран помер раніше за Тару, свого батька, в землі, в якій народився, в Халдейському краю. І взяли Аврам і Нахор собі дружин: ім’я Аврамової дружини – Сара, а ім’я Нахорової дружини – Мелха, дочка Арана, який був батьком Мелхи і батьком Єсхи. Сара була неплідна і не народжувала дітей. І взяв Тара Аврама, свого сина, і свого внука Лота, Аранового сина, і Сару – свою невістку, дружину свого сина Аврама, – і вивів їх з Халдейської землі, щоб піти в Ханаанську землю; він дійшов аж до Харана та й поселився там. І було всього днів Тари в Харані двісті п’ять років; і помер Тара в Харані.

 

Книга Буття,

Глава 11.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії