Читання 18 вересня

Читання дня

Євангеліє

Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.

Воно було споконвіку у Бога.

Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталось, що сталось.

У Ньому було життя, і життя було світлом людям.

І світло в темряві світить, і темрява не огорнула Його.

Був чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іоанн.

Він прийшов для свідчення, щоб свідчити про Світло, щоб усі увірували через нього.

Він не був світлом, але був посланий, щоб свідчити про Світло.

Було Світло істинне, Яке просвічує кожну людину, яка приходить у світ.

У світі був, і світ через Нього стався, і світ Його не пізнав.

До своїх прийшов, і свої Його не прийняли.

А тим, котрі прийняли Його, віруючим в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути,

які не від крові, не від хотіння плоті, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися.

І Слово стало плоттю, і перебувало з нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця.

Іоанн свідчить про Нього і голосно каже: Цей був Той, про Кого я говорив: Той, Хто йде за мною, став попереду мене, бо раніше від мене був.

І від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать,

бо закон даний через Мойсея; а благодать і істина сталися через Іісуса Христа.

Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Котрий в лоні Отця, Він явив.

І ось свідчення Іоанна, коли іудеї послали з Ієрусалима священників і левітів спитати його: хто ти?

Він оголосив, і не відрікся, і оголосив, що я не Христос.

І спитали його: то що ж? ти Ілля? Він сказав: ні. Ти пророк? Він відповів: ні.

Тоді сказали йому: хто ж ти? щоб нам відповідь дати тим, хто послав нас; що ти скажеш про самого себе?

Він сказав: я глас вопіющого в пустині: приготуйте путь Господу, як сказав Ісаія пророк (Іс. 40,3).

А посланці були з фарисеїв;

і вони запитали його: що ж ти хрестиш, якщо ти ні Христос, ні Ілля, ні пророк?

Іоанн сказав їм у відповідь: я хрещу водою; але серед вас стоїть Той, Котрого ви не знаєте.

Він-то Грядущий за мною, але Котрий став попереду мене. Я недостойний розв’язати ремінь взуття Його.

Це сталося у Віфаварі по той бік Іордана, де хрестив Іоанн.

Другого дня бачить Іоанн Іісуса, Котрий ішов до нього, і говорить: ось Агнець Божий, Котрий бере на Себе гріхи світу.

Це Той, про Котрого я сказав: за мною йде Муж, Який став попереду мене, бо Він був раніш від мене.

Я не знав Його; але прийшов хрестити водою для того, щоб Він явлений був Ізраїлеві.

І свідчив Іоанн, кажучи: я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому.

Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим.

І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий.

Другого дня знову стояв Іоанн та двоє з його учнів.

І, побачивши Іісуса, Котрий ішов, сказав: ось Агнець Божий.

Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Іісусом.

Іісус же, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, говорить їм: що ви шукаєте? Вони сказали Йому: Равві! (що означає: учитель), де Ти живеш?

Говорить їм: підіть і побачите. Вони пішли і побачили, де Він живе; і пробули у Нього той день. А було близько десятої години.

Один з тих двох, які чули від Іоанна про Іісуса і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона Петра.

Він перший знаходить свого брата Симона і каже йому: ми знайшли Месію, що означає: Христос;

і привів його до Іісуса. Іісус же, поглянувши на нього, сказав: ти – Симон, син Іони; ти наречешся Кифа, що означає камінь (Петро).

На другий день Іісус захотів йти до Галілеї, і знаходить Филипа і каже йому: йди за Мною.

Филип же був з Віфсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром.

Филип знаходить Нафанаїла і каже йому: ми знайшли Того, про Котрого писали Мойсей у законі і пророки, Іісуса, сина Йосифа, з Назарету.

Але Нафанаїл сказав йому: чи може щось добре бути з Назарету? Филип говорить йому: піди і подивись.

Іісус, побачивши Нафанаїла, який ішов до Нього, говорить про нього: ось воістину ізраїльтянин, у якому нема лукавства.

Нафанаїл говорить Йому: звідки Ти мене знаєш? Іісус відповів йому: перш ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею.

Нафанаїл відповів Йому: Равві! Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлів.

Іісус сказав йому у відповідь: ти віриш, тому що Я тобі сказав: Я бачив тебе під смоковницею; побачиш більше цього.

І говорить йому: істинно, істинно кажу вам: віднині побачите небо відкрите і Ангелів Божих, які піднімаються і спускаються до Сина Людського.

 

Євангеліє від Іоанна,

Глава 1

Апостол

І тому, не стерпівши більше, ми захотіли залишитися в Афінах одні,

і послали Тимофія, брата нашого і служителя Божого та співучасника нашого в благовіствуванні Христовому, щоб утвердити вас і втішити у вірі вашій,

щоб ніхто не похитнувся в скорботах цих: бо ви самі знаєте, що нам так судилося.

Бо ми й тоді, коли були у вас, передрікали вам, що маємо страждати, як і сталося, і ви знаєте.

Тому і я, не стерпівши більше, послав довідатись про віру вашу, щоб часом не спокусив вас спокусник, і не став марним труд наш.

Тепер же, коли прийшов до нас від вас Тимофій і приніс нам добру звістку про віру і любов вашу, і що ви завжди маєте добру пам’ять про нас, бажаючи нас бачити, як і ми вас,

то ми, при всій скорботі і потребі нашій, втішалися за вас, браття, заради вашої віри;

бо тепер ми живі, коли ви перебуваєте в Господі.

Яку подяку ми можемо скласти Богові за вас, за всю радість, якою радіємо за вас перед Богом нашим,

і вночі і вдень якнайревніше молячись, щоб побачити лице ваше і доповнити те, чого не вистачило вірі вашій?

Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Іісус Христос хай направить шлях наш до вас.

А вас Господь хай сповнить і збагатить любов’ю один до одного і до всіх, якою ми сповнені до вас,

щоб утвердити серця ваші непорочними у святині перед Богом і Отцем нашим, у пришестя Господа нашого Іісуса Христа з усіма святими Його. Амінь.

 

Перше послання до фессалонікійців святого апостола Павла,

Глава 3

Старий Заповіт

І згадав Бог Ноя, всіх звірів, усю худобу, всіх птахів і всіх плазунів, які були з ним у ковчезі, тож навів Бог вітер на землю, – і вода спинилася: джерела безодні та загати небесні закрилися, і дощ перестав лити з неба. Вода почала спадати й сходити з землі, – після ста п’ятдесяти днів почала спадати та зменшуватися вода. А сьомого місяця, двадцять сьомого дня місяця ковчег сів на Араратських горах. Вода ж, відступаючи, спадала до десятого місяця. А одинадцятого місяця, першого дня місяця, з’явилися вершини гір.

І сталося, що після сорока днів відчинив Ной віконце ковчега, яке зробив, і випустив крука, щоби побачити, чи відступила вода. І вилетівши, той не повернувся, доки не висохла вода наповерхні землі. А після нього він послав голубку, щоби побачити, чи зійшла вода з поверхні землі. Та голубка, не знайшовши спочинку для своїх ніг, повернулася до нього, до ковчега, бо вода була на всій поверхні усієї землі; простягнувши свою руку, він узяв і впустив її до себе в ковчег.

Почекавши ще наступних сім днів, він знову послав голубку з ковчега; під вечір голубка повернулася до нього, вона мала у своєму дзьобі оливкову галузку з листям. Тож дізнався Ной, що зійшла вода з землі. І, почекавши ще інших сім днів, знову послав голубку, і вона вже більше до нього не повернулася. І сталося на шістсот першому році життя Ноя, першого місяця, першого дня місяця: зійшла вода з землі. Тож розкрив Ной верх ковчега, якого зробив, і побачив, що зійшла вода з поверхні землі. А другого місяця, двадцять сьомого дня місяця земля висохла.

І звернувся Господь Бог до Ноя, кажучи: Вийдіть з ковчега: ти, твоя дружина, твої сини і дружини твоїх синів із тобою! І всіх звірів, які з тобою, кожну істоту – від птахів аж до худоби, і усіх плазунів, які повзають по землі, – виведи з собою. Тож зростайте і розмножуйтеся на землі. І вийшов Ной та його дружина, його сини та дружини його синів із ним, і всі звірі, вся худоба, всякий птах і всякий плазун, який рухається по землі: за своїм родом вони вийшли з ковчега.

І збудував Ной жертовник Богові. Він узяв з усієї чистої худоби та з усіх чистих птахів і приніс всепалення на жертовнику. І сприйняв Господь Бог приємний запах, і сказав Господь Бог, розкаявшись: Не буду більше проклинати землю через діла людей, бо розум людини пильно звернений до зла змолоду; тому більше не знищуватиму кожну живу істоту, так, як Я вчинив. У всі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і весна, день і ніч не припиняться.

 

Книга Буття ,

Глава 8.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії