Читання 17 вересня

Читання дня

Євангеліє

У перший же день тижня, дуже рано, несучи наготовлені пахощі, вони прийшли до гробу і разом з ними деякі інші;

але знайшли, що камінь був відвалений від гробу.

І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Іісуса.

Коли ж вони не могли зрозуміти цього, раптом два мужі стали перед ними в одежах блискучих.

І коли вони налякались і схилилися обличчям до землі, сказали їм: що ви шукаєте живого між мертвими?

Нема Його тут: Він воскрес; згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галілеї,

кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей грішників, і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути.

І згадали вони слова Його;

і, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших.

То були Магдалина Марія, і Іоанна, і Марія, мати Якова, та інші з ними, які сказали про це Апостолам.

І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм.

Петро ж, вставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі лише пелени, що лежали, і пішов назад, дивуючись тому, що сталося.

Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій* за шістдесят від Ієрусалима і звалося Еммаус.

І розмовляли між собою про всі ці події.

І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Іісус, наблизившись, пішов з ними.

Але очі їхні були утримані, так що вони не впізнали Його.

Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені?

Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти один з тих, що прийшли до Ієрусалима, не знаєш, що сталося в ньому цими днями?

І сказав їм: що саме? Вони сказали Йому: що було з Іісусом Назарянином, Який був пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всіма людьми;

як видали Його первосвященники і старійшини і начальники наші для засудження на смерть і розп’яли Його.

А ми сподівались, що Він є Той, Котрий має визволити Ізраїля; до того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося.

Та ще й здивували нас деякі жінки з наших: вони вранці були біля гробу

і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явління Ангелів, які говорять, що Він живий.

І пішли деякі з наших до гробу і знайшли так, як жінки говорили, а Його не бачили.

Тоді Він сказав їм: о, нерозумні і повільні серцем, щоб вірувати всьому тому, про що говорили пророки!

Чи не так же належало постраждати Христу і увійти в славу Свою?

І, почавши від Мойсея, з усіх пророків пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні.

І наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі.

А вони затримували Його, кажучи: зостанься з нами, бо вже надвечір, і день закінчується. І Він увійшов і зостався з ними.

І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм.

Тоді відкрилися у них очі і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них.

І вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам на дорозі і коли пояснював нам Писання?

І, вставши в той же час, повернулись до Ієрусалима і знайшли разом одинадцять Апостолів і тих, що були з ними,

які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові.

І вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали в переломленні хліба.

Коли вони про це говорили, Сам Іісус став посеред них і сказав їм: мир вам.

Вони схвилювались і злякались, думаючи, що бачать духа.

Але Він сказав їм: що хвилюєтесь, і для чого такі думки входять до сердець ваших?

Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам; доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене.

І, сказавши це, показав їм руки і ноги.

Коли ж вони від радості ще не вірили і дивувались, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу?

Вони подали Йому частину печеної риби і стільникового меду.

І, взявши, їв перед ними.

І сказав їм: ось те, про що Я говорив вам, коли ще був з вами, що належить здійснитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому, і у пророків, та в псалмах.

Тоді відкрив їм розум до розуміння Писань.

І сказав їм: так написано і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день,

і щоб в ім’я Його проповідувалося покаяння і прощення гріхів між усіма народами, починаючи від Ієрусалима.

Ви ж свідки цьому.

І Я пошлю обітницю Отця Мого на вас; ви ж залишайтесь у місті Ієрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба.

І вивів їх з міста до Віфанії і, піднявши руки Свої, благословив їх.

І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і возноситися на небо.

Вони поклонились Йому і повернулись до Ієрусалима з великою радістю.          

І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.

 

Євангеліє від Луки,

Глава 24

Апостол

Ви самі знаєте, браття, про наш вхід до вас, що він не був марний;

але, спершу постраждавши і зазнавши зневаги в Филипах, як ви знаєте, ми насмілились у Богові нашому проповідувати вам благовістя Боже з великим подвигом.

Бо в нашому вченні нема ні омани, ні нечистих спонукань, ні лукавства;

але, як Бог удостоїв нас того, щоб доручити нам благовіствування, то ми так і говоримо, догоджаючи не людям, а Богові, Котрий випробовує серця наші.

Бо ніколи не було в нас перед вами ні лестощів, як ви знаєте, ні наміру користолюбства: Бог свідок!

Не шукаємо слави людської ні від вас, ні від інших:

ми могли прийти з поважністю, як Апостоли Христові, але були тихі серед вас, подібно як годувальниця, що ніжно поводиться з дітьми своїми.

Так ми, з прихильності до вас, зажадали передати вам не тільки благовістя Боже, але й душі наші, тому що ви стали нам любі.

Бо ви пам’ятаєте, браття, труд наш і виснаження: вночі і вдень працюючи, щоб не обтяжити кого з вас, ми проповідували вам благовістя Боже.

Свідки ви і Бог, як свято і праведно та бездоганно ми поводились серед вас, віруючих,

тому що ви знаєте, як кожного з вас, мов батько дітей своїх,

ми просили і переконували та благали діяти достойно Бога, Котрий покликав вас у Своє Царство і славу.

Тому і ми безперестанно дякуємо Богові, що, прийнявши від нас почуте слово Боже, ви прийняли його не як слово людське, а як слово Боже, яким воно є (істинно), яке і діє у вас, віруючих.

Бо ви, браття, стали наслідувачами церков Божих у Христі Іісусі, які знаходяться в Іудеї, тому що і ви те саме перетерпіли від своїх єдиноплемінників, як і ті від іудеїв,

котрі вбили і Господа Іісуса і Його пророків, і нас вигнали, і Богові не угождають, і всім людям противляться,

котрі забороняють нам говорити язичникам, щоб спаслися, і через це наповнюють завжди міру гріхів своїх; та наближається на них гнів до кінця.

Ми ж, браття, розлучившись з вами на короткий час лицем, а не серцем, ще з більшим бажанням прагнули побачити лице ваше.

І тому ми, я Павел, і один раз і вдруге хотіли прийти до вас, та перешкодив нам сатана.

Бо хто наша надія, або радість, або вінець похвали? Хіба і не ви перед Господом нашим Іісусом Христом у пришестя Його?

Бо ви – слава наша і радість.

 

Перше послання до фессалонікійців святого апостола Павла,

Глава 2

Старий Заповіт

І сказав Господь Бог Ноєві: Увійди ти і вся твоя родина в ковчег, оскільки Я побачив, що ти праведний переді Мною в цьому роді. З чистої худоби введи до себе по сім: самців і самиць; а з худоби нечистої – по парі: самців і самиць. І з птахів небесних чистих – по сім, самців і самиць; а з птахів нечистих – по парі, самців і самиць, щоби прогодувати потомство для всієї землі. Бо ще сім днів – і Я пошлю дощ на землю на сорок днів і сорок ночей, і знищу з поверхні землі кожну істоту, яку Я створив. І зробив Ной усе, що заповів йому Господь Бог.

Ной же мав шістсот років, – і настав водний потоп на землі. Тож з огляду на води потопу Ной ввійшов у ковчег, а з ним його сини, його дружина і дружини його синів. І з птахів, і з чистої худоби, і з нечистої худоби, і з усіх плазунів, які на землі, по двоє ввійшли у ковчег до Ноя, – самець і самиця, – як і звелів йому Бог.

І сталося, що через сім днів води потопу ринули на землю. На шестисотому році життя Ноя, другого місяця, двадцять сьомого дня місяця, – цього дня відкрилися всі джерела безодні, й повідчинялися загати небесні. І сорок днів та сорок ночей ішов дощ на землю. В той день Ной, сини Ноя – Сим, Хам і Яфет, і дружина Ноя, а з ним – три дружини його синів увійшли в ковчег. І всі звірі за родом, вся худоба за родом, всякий плазун, який повзає по землі, за родом, і всякий птах за родом увійшли в ковчег до Ноя по парах з кожної істоти, в якій є дух життя. І ті, які входили, з кожної істоти ввійшли самець і самиця, – так, як заповів Ноєві Бог. І закрив Господь Бог знадвору ковчег. І був потоп на землі сорок днів і сорок ночей; і прибула вода, і підхопила ковчег, і піднявся він із землі. Вода набирала сили, її надзвичайно побільшало на землі, а ковчег носило по поверхні води. Все більше і більше прибувала вода на землі й покрила всі високі гори, що були під небом; вода піднялася і покрила всі найвищі гори товщею води в п’ятнадцять ліктів. І вимерло всяке створіння, яке рухається по землі: з птахів, худоби, звірів, і всякий плазун, який повзає по землі, і кожна людина. Тож все, що має дух життя, – все, що було на суші, – вимерло. І знищена була всяка істота, яка на поверхні всієї землі, – від людини до худоби, плазунів і небесних птахів, – були вигублені вони із землі. Залишився тільки Ной і ті, хто був з ним у ковчезі. І здіймалася вода над землею сто п’ятдесят днів.

 

Книга Буття ,

Глава 7.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії